Ухвала

від 10.04.2012 по справі 2а-15006/10/16/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-15006/10/16/0170

10.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Александров О.Ю. ) від 06.04.11 у справі № 2а-15006/10/16/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Союз" (вул. Фрунзе, 4 (а/с 42),Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97412)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання бездіяльності неправомірною та спонукання да виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2011 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Союз" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 0000052304/0 від 15.11.2010, про нарахування дочірньому підприємству "Союз" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19500 гривень.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2011, ухвалити нову постанову, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 10.04.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

ДПІ в м. Євпаторії в період з 02.11.2010 по 10.11.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Союз" ЗАО "Союз", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "Торгкомерс-2009", за період з 01.08.2009 по 31.08.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 10.11.2010 №1960/23-4/32835070.

У висновках даного акту (а.с.29) зазначено, що за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело, на думку відповідача, до необґрунтованого заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13000.00гривень за серпень 2009 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052304/0 від 15.11.2010, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 13000грн.00коп. та штрафні санкції в сумі 6500грн.00коп., а взагалі 19500грн.00коп.

10 серпня 2009 року між позивачем - ДП "Союз" та ПП "Торгокомерс - 2009" укладено договір про надання ДП "Союз" послуг з аналізу фінансової звітності підприємства та складання фінплану на 2010 рік. Відповідно до пункту 4 зазначеного договору вартість послуг виконавця - ПП "Торгокомерс - 2009" за договором становить 78000,00 грн. з урахуванням ПДВ, за весь час дії Договору.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчить зміст акту перевірки під час її проведення відповідачем не встановлено заниження або завищення податкових зобов'язань платника податку позивача за перевірений період. Разом з тим ДПІ у м. Євпаторії АР Крим в акті перевірки зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу ПП "Торгкомерс-2009" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13000грн.00коп. у серпні 2009 року.

З тексту акту перевірки слідує, що вказана сума була включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної №793 від 31.08.2009 від ТОВ "Торгкомерс - 2009" на загальну суму 78000грн.00коп., в т.ч. ПДВ 13000грн.00коп. (а.с.14), що включена до декларації за серпень 2009 року,

Відповідно до зазначеної податкової накладної позивачу вказаним підприємством було надано послуги за договором від 10.08.2009.

Актом перевірки підтверджено надання вказаної податкової накладної під час її проведення. Крім того, копію вказаної податкової накладної надано представником позивача під час розгляду справи яка наявна в матеріалах справи.

На підтвердження надання вказаних послуг позивачем та представником відповідача під час розгляду справи надані: договір про надання послуг від 10.08.2009, укладений позивачем з ПП "Торгкомерс-2009"(а.с.10-12), акт виконаних робіт від 31.08.2009, що підписаний позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009", про виконання зобов'язань ПП "Торгкомерс - 2009" за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009, відповідно до якого вказаним підприємством позивачу належним чином та в повному обсязі були надані послуги зі складання аналізу фінансової звітності та складання фінансового плану на 2010 рік (а.с.13); листування з приводу надання відстрочки оплати наданих послуг за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009 року до 31.12.10 року; банківські виписки за 27.10.09 та 30.10.09 які підтверджують проведення оплати за договором про надання послуг з складання аналізу фінансової звітності від 10.08.2009 року у сумах 3333,33 гривень та 4683,33 гривень.

Фінансовий план (оригінал на 78 сторінках вивчено у судовому засіданні 06.04.2011 року).

На час укладення договору позивачу надані документи щодо юридичного статусу контрагента (а.с.20-22).

Надана позивачем та представником відповідача під час розгляду справи податкова накладна містять всі необхідні реквізити, що встановлені Законом України "Про податок на додану вартість", в акті перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки документи первинні бухгалтерські документи та податкові накладні - не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Відповідно до акту №1548/23-2/36299933 від 13.07.10 невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Торгкомерс - 2009" з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 проведеної ДПІ у м. Черкаси вказане підприємство контрагент позивача за договором від 10.08.2009 зареєстровано за юридичною адресою м. Черкаси, вул. Чигиринська, 48/11, взято на податковий облік ДПІ у м. Черкаси 26.01.2009 за № 19072 та станом по 24.06.10 перебував на обліку в ДПІ м. Черкаси.

Таким чином, на дату виписки вказаної податкової накладної Приватне підприємство "Торгкомерс - 2009" було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаних підприємств не були визнані недійсними, державну реєстрацію не анульовано тощо. Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів, що спростовують наведені обставини.

Відповідно до відомостей Державної податкової інспекції у м. Черкаси Приватне підприємство "Торгкомерс - 2009" за серпень 2009 року задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 1042510 грн. 00 коп. відповідно, що є більшими ніж сума податкового кредиту по операціям з позивачем - 13000грн.00коп. Також під час розгляду справи представником відповідача не надані будь-які інші документи на підтвердження несплати вказаними підприємствами сум податку на додану вартість до бюджету або недекларування відповідних податкових зобов'язань з ПДВ саме по операціям з позивачем. Так в акті перевірки від 13.07.10 року № 1548/23-2/36299933 зазначено про декларування Приватним підприємством "Торгкомерс - 2009" податкових зобов'язань за серпень 2009 року, податкова накладна зазначеного підприємства виписана саме в серпні 2009 року.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), що діяв на час перевірки факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з надання послуг позивачу або про недекларування вказаних податкових зобов'язань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди. Крім того, відповідачем в тексті акту не вказано, які саме вимоги ЦК України або інших актів цивільного законодавства порушено позивачем і в чому полягає порушення моральних засад суспільства, не доведено несплату ПП "Торгкомерс - 2009" сум податків та зборів по проведеним з позивачем операціям до бюджету.

Відповідачем в акті перевірки також недоведено невикористання наданих послуг за укладеним між позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009" договором у власній господарській діяльності позивача.

Щодо порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині визначення податкового кредиту виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, суд зазначає, що відповідачем не надано фактичних даних про нижчий рівень звичайних цін на надані за договором від10.08.2009 року послуги.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП "Торгкомерс - 2009" доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладеної угоди підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час розгляду справи, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У зв'язку з неправомірним нарахуванням податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим.

Таким чином, відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії АР Крим №0000052304/0 від 15.11.2010 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.11 у справі № 2а-15006/10/16/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.11 у справі № 2а-15006/10/16/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.В. Кукта

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко