Рішення

від 14.01.2013 по справі 3059-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2013Справа №5002-29/ 3059-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур»,

м. Сімферополь,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крименергоцентр», м. Сімферополь,

про стягнення 167 751,79 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крименергоцентр» про стягнення з останнього 161 699,00 грн. основного боргу за договором від 01.03.2011 №13-01/01.03, пені в розмірі 4 926,85 грн., 3% річних в сумі 979,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 146,60 грн., що загалом складає 167 751,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасності та повноти оплати одержаного за видатковими накладними товару на підставі укладеного 01.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крименергоцентр» договору поставки №13-01/01.03. в результаті чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 161 699,00 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Відповідач, у запереченнях на позовну заяву заперечував проти позову, зазначивши, що позивачем не надано заявок ТОВ «Торгівельний дім «Крименергоцентр» на поставку того чи іншого товару та не надано доказів попередньої сплати відповідачем вартості заявок. Тобто, відповідач вважає, що позивачем не наведено підстав позову, оскільки докази, які б свідчили про обов'язок відповідача здійснити повний розрахунок за поставлений товар, у матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідач зауважив, що строк дії договору поставки №13-01/01.09 від 01.03.2011 за умовами пунктів 10.1 та 10.2 спливає 31.12.2012, окрім того, строк виконання зобов'язання з боку відповідача встановити неможливо, бо ТОВ «Енергетична компанія «Контур» не направляло на адресу ТОВ «Торгівельний дім «Крименергоцентр» вимогу про виконання зобов'язання, у зв'язку із чим, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими та передчасними.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 суд провадження у справі №5002-29/3059-2012 зупинив до набрання законної сили рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-29/3329-2012. При цьому, пов'язаність справ №5002-29/3059-2012 та №5002-29/3329-2012 полягала у тому, що предметом розгляду справи №5002-29/3329-2012 є дійсність договору поставки №13-01/01.03 від 01.03.2011, укладеного між сторонами у справі, згідно якого у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» заявлене стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 суд провадження у справі №5002-29/3059-2012 поновив, оскільки відпали обставини, що зумовили зупинення провадження у справі. А саме, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 у справі №5002-29/3329-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Торгівельний дім «Крименергоцентр» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2012 у справі №5002-29/3329-2012, яким суд в задоволенні позову ТОВ «Торгівельний дім «Крименергоцентр» щодо визнання договору поставки №13-01/01.03 від 01.03.2011 недійсним відмовив, залишено без змін.

У судове засідання 14.01.2012. сторони явку своїх представників не забезпечили, причина неявки суду не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції. Жодних письмових пояснень, заяв чи клопотань на адресу суду на час розгляду справи від сторін не надходило.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2011. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крименергоцентр» (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» (далі постачальник) укладено договір поставки №13-01//01.03 (далі договір а.с. 14).

Предметом даного договору є те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує електротехнічне обладнання, надалі - товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 даного договору сторони обумовили, що постачальник одночасно з поставкою товару передає покупцю: - сертифікат якості; - видаткову накладну; - податкову накладну.

Розділом 2 цього договору визначено, що кількість товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Якість товару, що поставляється постачальником, підтверджується сертифікатом якості або відповідності.

Умови поставки товару узгоджені розділом 3 договору, так зокрема, згідно п. 3.1, постачальник зобов'язаний передати покупцю товар вказаний у заявці протягом 5 календарних днів з дня отримання попередньої оплати на свій рахунок у розмірі 50% вартості заявки. Датою поставки є дата отримання покупцем товару відповідно до накладної, підписаної сторонами (п. 3.2 договору).

Покупець, згідно п. 4.2 договору, сплачує за товар, що поставляється, ціну, зазначену у специфікаціях.

Розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 50% від вартості заявки та інші 50% протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на територію покупця. В платіжному документі покупця повинні бути вказані номери рахунку постачальника і номер цього договору як підстава для розрахунку (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на один рік і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, укладаючи договір, сторони узгодили вид товару що підлягав поставці - електротехнічне обладнання, а також умови поставки та умови розрахунків, тоді як кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна та інші характеристики продукції будуть обумовлюватися сторонами при постачанні на кожну окрему партію товару в специфікаціях до договору.

Із наявних в матеріалах справи специфікацій до договору вбачається, що сторонами було узгоджено предмет договору, а саме, визначено найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що підтверджується підписами та печатками обох сторін, які містяться на вказаних документах (а.с.15-17).

В подальшому, у виконання умов договору поставки №13-01//01.03 від 01.03.2011. згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору та підписані сторонами як додатки до нього, за видатковими накладними №РН-0000074 від 23.09.2011., №РН-0000076 від 27.09.2011., №РН-0000039 від 11.06.2012., №РН-0000040 від 11.06.2012., №РН-00042 від 13.06.2012., №РН-0000041 від 13.06.2012. на підставі довіреностей, поставило ТОВ «Крименергоцентр» товар на загальну суму 275642,00грн.

Товар був прийнятий позивачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, дані видаткові накладні підписані представниками відповідача, повноваження яких підтверджено відповідними довіреностями, виданими ТОВ «Крименергоцентр» на отримання від ТОВ «Енергетична компанія «Контур» цінностей (а.с. 18-29).

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати товару не виконав своєчасно та у повному обсязі.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач здійснив часткову оплату товару, на загальну суму 113943,00грн., що підтверджується банківськими витягами, а саме: 15.12.2011. на суму і 71322,00грн., 23.09.2011. на суму 4400,00грн., 20.092011 на суму 20859грн. та 09.09.2011 на суму 17362,00грн (а.с. 37-40).

Решта товару залишилась не сплаченою, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 161 699,00грн.

21.06.2012. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №1/06 з вимогами сплатити суму боргу в розмірі 161 699,00грн. в строк до 30.06.2012. (а.с. 30).

Оскільки вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення, сума боргу не сплачена, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» звернулось з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 161 699,00грн. заборгованості у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором визначено, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 50% від вартості заявки та інші 50% протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на територію покупця.

Враховуючи, що остання партія товару, поставлена позивачем відповідачеві 13.06.2012., останній строком оплати якої є 13.07.2012., - строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 161 699,00грн.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 161 699,00грн.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 979,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 146,60 грн. за період з 01.11.2011. по 31.07.2012.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних та суму інфляційних втрат.

Судом перевірено розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено правильність проведення нарахувань, зокрема позивач вірно визначив періоди нарахувань, з урахуванням часткових проплат відповідачем та із застосуванням індексу інфляції за зазначені періоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 979,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 146,60 грн. також підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Також позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4926,85грн. за загальний період з 24.10.2011. по 31.08.2012.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, покупець сплачує за кожний день прострочення пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені за належний період, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, із дотриманням шестимісячного терміну, у відповідності до частини 4 статті 232 ГК України, по кожній накладній окремо, з урахуванням оплат, тому вимоги позивача про стягнення 4926,85грн. пені теж підлягають задоволенню, як такі що засновані на законі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.01.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крименергоцентр» (95001 м. Сімферополь, вул. Крилова, 135, ідентифікаційний код 36478015, ІПН 364781001093, п/р 26006301083801 в Філії Акціонерного банку «Південний» в м. Сімферополь, МФО 384652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Контур» (95022, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгиной, 10, ідентифікаційний код 32992078, ІПН 329920701285, р/р 26009054901264 в КРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Сімферополь, МФО 384436) 161 699,00грн. основного боргу, 4926,85 грн. пені, 3% річних в розмірі 979,34грн., 146,60грн. інфляційних втрат, 3 355,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі