Постанова

від 15.01.2013 по справі 5020-1072/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року Справа № 5020-1072/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Воронцової Н.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" на рішення господарського суду міста Севастополя (колегії суддів головуючий суддя Плієва Н.Г., судді Головко В.О., Єфременко О.О.) від 09.10.2012 у справі №5020-1072/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс" (вул. П. Корчагина, 16, м. Севастополь,99014)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" (вул. Суворова, 22-а, м. Севастополь, 99011)

товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда" (вул. Петренко, 35/1, м. Херсон,73000)

про розірвання договорів та стягнення 156 951,75 грн; за зустрічним позовом про примушення до виконання договорів та стягнення збитків у розмірі 2740623,56 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" та товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" про розірвання договору № 11-10 оренди плавучого крану СПК-23 від 11.10.2010 та стягнення 156 951,75 грн.

У свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" звернулося із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс", товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" про примушення до виконання договору оренди плавучого крану СПК-23 від 11.10.2010 № 11-10 і договору про надання послуг № 31/12 від 31.12.2010 та стягнення збитків у розмірі 2 740 623,56 грн.

26 вересня 2011 року ухвалою суду задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" про забезпечення позову. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Іріда" вчиняти дії з відчуження теплоходу "Трускавець" (прапор України, регістровий номер 2-304888, порт приписки Херсон, 1973 рік побудови).

У судовому засіданні господарського суду представником товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" було уточнено позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" та товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин", та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" та товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія „Акватранс" спричинену матеріальну шкоду у сумі 156 951,75 грн (т.4 а.с. 72).

Також, заявами товариство з обмеженою відповідальгістю „БТК „Акватранс" і товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" уточнили, що у договорі оренди плавучого крану СПК-23 № 11-10 від 11.10.2010 поняття „Орендодавець" є тотожним поняттю „Судновласник", що необхідно враховувати при тлумаченні його умов (а.с. 52, 22 т.6).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 жовтня 2012 року у справі № 5020-1072/2011 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26 вересня 2011 року скасовано.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким задовольнити зустрічний позов.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права у частині відмови у зустрічній позовній заяві.

Так, господарським судом не було враховано, що умовами договорів №510/1 від 05 жовтня 2010 року та №31/12 від 31 грудня 2010 року передбачено постійне, безперебійне надання товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" послуг по гідро механізованому переміщенню морського піску. У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" виконало належним чином зобов'язання про надання дозвільної документації на розробку родовища морського піску, передбаченого п. 2.2.2 договорів №510/1 від 05 жовтня 2010 року та №31/12 від 31 грудня 2010 року.

На думку скаржника, гідромеханізоване переміщення морського піску не є складовою видобування корисних копалин, а відсутність дозволу на проведення робіт на землях водного фонду не позбавляє товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" права займатись видобуванням корисних копалин та отримувати прибуток.

Також, скаржник не погоджується з відмовою товариству з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" у призначені економічної експертизи для встановлення розміру спричинених збитків з боку товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда", вважаючи відмову суду безпідставною.

Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2012 року, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25 грудня 2012 року, колегією суддів у складі головуючого судді Котлярової О. Л., суддів Воронцової Н. В., Проценко О. І.

24 грудня 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" надійшов відзив на апеляційну скаргу, де просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу без задоволення.

У судове засідання, яке призначене на 25 грудня 2012 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс" не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Розгляд справи було відкладено на 15 січня 2012 року.

10 січня 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії листа Кримської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері від 27 грудня 2012 року.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" 14 січня 2013 року та від товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" 15 січня 2013 року надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року змінено склад судової колегії, суддю Проценко О.І. замінено на суддю Євдокімова І.В.

Судова колегія відмовила у задоволенні вищезазначених клопотань, оскільки апеляційна скарга на рішення господарського суду першої інстанції, відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України, має бути розглянута у строк не більше двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції 25 грудня 2012 року представниками товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" були висловлені свої пояснення по апеляційній скарзі, товариством з обмеженою відповідальністю "Іріда" надані заперечення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

11 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс" і товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" було укладено договір № 11-10 (далі Договір № 11-10), відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" передає, а товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" приймає в оренду плавучий кран СПК-23 вантажопідйомністю 16 тонн, який має клас „КМ * ЛЗ 1 ІІІ плавкран", для виконання робіт по перевантаженню піску з баржі на причал в районі о. Донузлав, на умовах щодобової оплати (а.с. 13-15 т.1).

Розділі 3 договору № 11-10 сторони узгодили взаєморозрахунки.

Пунктом 3.1 договору визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" сплачує Судновласнику оренду плавкрану за ставкою 10 000,00 грн -під час роботи плавкрану, 5000,00 грн -під час стоянки плавкрану, у тому числі ПДВ 20 % за добу та додатково за кожну тону перевантаженого піску. Вартість 1 тони перевантаженого піску складає 1 % від продажної вартості піску на причалі в пос. Новоозерне. Облік часу роботи плавкрану ведеться по пуску та зупинці дизеля.

До початку оренди товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" здійснює передоплату у розмірі 100 000,00 грн. Наступні оплати здійснюються через кожні 15 днів (п. 3.4).

Пунктом 3.6. визначено, що товариство з обмеженою відп „СендІнтерМарин" сплачує вартість буксировки плав крану до місця роботи у сумі 20000,00 грн (з ПДВ) і необхідної кількості дизельного палива або 50 000,00 грн (з ПДВ). У зворотній бік в сумі 20000,00 грн (з ПДВ) і необхідної кількості дизельного палива або 50 000,00 грн (з ПДВ) у відповідності з виставленими судновласником рахунками За згодою сторін може буди здійснена оплата за оренду плавкрана морським піском з розрахунку 62 грн за 1 тонну на борту судна на причалі закритого акціонерного товариства „Морбуд".

Проте, як слід з матеріалів справи у позивача плавучий кран СПК-23 знаходився, також, у оренді за договором №136 від 05 жовтня 2010 року зі товариством з обмеженою відповідальністю „Морстрой" та 10 жовтня 2010 року позивач звернувся до орендодавця з проханням про здачу плав крану у суборенду. (а.с. 2-4 т.5, а.с.39 т.2)

Таким чином, договір який був укладений між сторонами був договором суборенди.

У зв'язку з неналежним виконанням товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" взятих на себе зобов'язань за договором № 11-10, зокрема, наявністю заборгованості у розмірі 156 951,75 грн, товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" 30 червня 2011 року звернулося до відповідача з листом вих. № 12, в якому повідомило про розірвання Договору № 11-10 оренди плавкрану від 11 жовтня 2010 року з проханням здійснити організацію буксировки плавкрану в порт Севастополь на причал № 232.

На зазначений лист товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" спрямувало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" претензію з проханням продовжити належне виконання Договору № 11-10 із зазначенням про відсутність причин для дострокового розірвання договору, та зазначивши, що несплата ним орендних платежів за договором № 11-10 знаходиться у прямій залежності від дій керівництва товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда", яке безпідставно ухиляється від виконання власних договірних зобов'язань перед товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" (а.с. 17-18 т. 1).

Зазначені обставини і стали підставою звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-транспортна компанія „Акватранс" до суду про розірвання договору та стягнення збитків..

У свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" звернулось до суду із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БТК „Акватранс" і товариство з обмеженою відповідальністю „Іріда" про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" виконувати умови договору оренди плавкрану СПК-23 від 11 жовтня 2010 року № 11-10; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" виконувати умови договору про надання послуг № 31/12 від 31 грудня 2010 року, а також стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" збитків у розмірі 2740623,56 грн.

Як свідчать матеріали справи, 05 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 510/1 (далі- договір № 510/1) строком дії до 31 грудня 2010 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг по гідромеханізованому переміщенню морського піску з підводного кар'єру озера Донузлав, що належить замовнику, і транспортування піску до місця вивантаження -причал пос. Новоозерне (а.с.100 - 103 т. 1).

31 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 31/12 (далі -Договір № 31/12), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг по гідромеханізованому переміщенню морського піску з підводного кар'єру озера Донузлав, що належить замовнику і транспортування піску до місця вивантаження -причал пос. Новоозерне (а.с. 97-99 т.1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору № 31/12 весь пісок, отриманий внаслідок виконання даного договору, є власністю замовника.

Пунктом 6.1 Договору № 31/12 сторони визначили, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011, а в частині взаєморозрахунків -до їх повного здійснення.

Ціна та порядок розрахунків узгоджено сторонами у розділі 3 Договору № 31/12.

Згідно з пунктом 4.3 вказаного договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за нанесені збитки замовнику у разі необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов'язань за договором.

Скаржник зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю „Іріда" не виконувало свої зобов'язання за договором № 510/1 від 10 жовтня 2010 року в період з 10 грудня 2010 року по 24 грудня 2010 року, що спричинило позивачу збитки, пов'язані з неотриманими доходами та простроченням платежів за договором оренди плавкрану на суму 182 116,83 грн.

Також позивач вказує, що з 14 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю „Іріда" припинила виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 31/12, що призвело до недоотримання товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" доходу у розмірі 2098750,00 грн, а також до збитків, пов'язаних з простоєм орендованого плавкрану СПК-23 у розмірі 459756,73 грн. Тому понесені збитки з вини товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда", оскільки у зв'язку з необхідністю виконувати свої зобов'язання перед покупцями піску товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" змушено було купувати пісок у товариства з обмеженою відповідальністю „Аква Люкс" за договором поставки № 3 за ціною 38,33 грн (без урахування ПДВ) за одну тонну. У разі виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" належним чином взятих на себе зобов'язань, товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" отримувало б цей пісок за ціною 09,58 грн за одну тонну, тобто на 28,75 грн дешевше.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно за плату на певний строк.

Положеннями статей 509, 526 Цивільного Кодексу України, статей 173, 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зі змісту з частини четвертою статті 202 Цивільного кодексу України слідує, що двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 11-10 строк оренди складає один місяць з можливістю наступної пролонгації договору. Відповідно до п. 7.1 зазначеного договору він вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на один місяць якщо ні одна зі сторін на заявила у письмовому вигляді про розірвання договору за 5 робочих днів до закінчення поточного строку дії (п.7.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2011 року (за 5 робочих днів до закінчення чергового строку дії договору) товариство з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" з листом за вих. № 12, яким повідомило про розірвання договору оренди плав крану СПК-23 від 11.10.2010 з проханням організувати буксирування плавучого крану в порт Севастополь на причал № 232.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 11-10 оренда закінчується у відповідності з актом прийому-передачі плав крану із оренди.

Актом прийому-передачі крану плавучий кран СПК-23 у відповідності до пунктом 3.2 договору № 11-10 прийнято товариством з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" 10 грудня 2010 року (а.с 101 т.5).

За актом прийому-передачі плавучого крану від 11 жовтня 2010 року, плавкран СПК-23 був прийнятий у користування товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" (а.с. 54 т. 5).

З письмових пояснень вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" і товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" від 08 жовтня 2012 року і 09 жовтня 2012 року, при складенні акту прийому-передачі плавучого крану від 11 жовтня 2010 року допущено помилку, фактично сторонами мається на увазі 2011 рік. Представником товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акваранс" вказано, що „зазначений акт було перепідписано" та надано оригінал акту від 11 жовтня 2011 року (а.с. 52, 22 т. 6).

З урахуванням наведеного слідує, що плавучий кран СПК-23 було повернено товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" товариству з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" 11 жовтня 2011 року, та з цього часу договір оренди плавкрану припинив свою дію, а тому підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" про стягнення матеріальної шкоди у сумі 156 951,75 грн також, на думку судової колегії, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 1166, 1192 Цивільного кодексу України також передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Як було встановлено, між товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватарнс" та товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин"існували договірні відносини.

30 червня 2011 року між товариством з обмеженої відповідальністю „БТК „Акватарнс" і товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" було підписано акт звірення взаєморозрахунків (а.с. 20 т. 1).

Станом на 30 червня 2011 року у товариства з обмеженої відповідальністю „СенІнтерМарин" існувала заборгованість за договором оренди перед товариством з обмеженої відповідальністю „БТК „Акватранс" у розмірі 156 951,75 грн.

Проте із значеного акта не вбачається правова природа виникнення цієї заборгованості. Як свідчать матеріали справи, зокрема, прибуткові накладні від 25.10.2010 і 22.10.2010, видаткова накладна від 03.06.2011, між вказаними сторонами існували й інші договірні відносини, ніж відносини за спірним договором оренди. (а.с. 37, 41 т.5)

Також, доказів існування договірних та інших відносин між товариством з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" та товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" суду першої та апеляційної інстанції у порушення приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано не було.

Крім того, не доведено, що сума у розмірі 156 951,75 грн. є матеріальною шкодою та існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням цієї шкоди та спільними діями товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" і товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин".

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять відповідних документів на підтвердження наявності підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" і товариства з обмеженої відповідальністю „СендІнтерМарин" збитків на користь позивача за первісним позовом у розмірі 156 951,75 грн.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „БТК „Акватранс" виконувати умови договору оренди плав крану СПК-23 від 11 жовтня 2010 року № 11-10, оскільки, вказаний договір припинив свою дію.

З тих же підстав не підлягає задоволенню вимога товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю „Іріда" виконувати умови договору про надання послуг № 31/12 від 31 грудня 2010 року, оскільки згідно з пунктом 6.1 згаданого договору він діє до 31 грудня 2011 року та також припинив свою дію.

Стосовно доводів скаржника про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків судова колегія зазначає наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" заявлено вимогу про стягнення збитків, які складаються з орендної плати за договором № 11-10 оренди плавучого крану СПК-23 від 11 жовтня 2010 року у суми 529756,73 грн. та суми неодержаного прибутку у сумі 2210866,83 грн., який товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" розраховувало отримати за умови виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" власних зобов'язань за договором про надання послуг.

Пунктом 2.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" визначено, що основною метою діяльності Товариства є, зокрема, отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної, торгівельної, посередницької діяльності.

Договір оренди плавучого крану № 11-10 від 11.10.2010 було укладено товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" з метою здійснення підприємницької діяльності та при укладенні цього договору взято на себе зобов'язання здійснювати орендні платежі.

На думку судової колегії, вимога товариства з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда" орендної плати за простій плавучого крану не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки підприємництво здійснюється на власний ризик, та укладання будь-яких господарських договорів не гарантує сторонам цих договорів отримання прибутку відповідно до статті 3 Господарського кодексу України.

Також, судом першої інстанції правомірно було встановлено відсутність взаємозв'язку між простоєм плавучого крану СПК- 23 за Договором №11-10 та діями товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда", за Договорами №510/1 та 31/12.

Щодо вимог про стягнення упущеної вигоди слід зазначити, що умовами договорів № 510/1 від 05.10.2010 і 31/12 від 31.12.2010 не передбачено обсягів перевезення морського піску, які товариством з обмеженою відповідальністю „Іріда" зобов'язувалась підіймати з підводного кар'єру та перевозити до пункту призначення, як і не визначено конкретних строків надання таких послуг.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Оскільки укладені між сторонами договори не містять умов постійного здійснення перевезення піску протягом їх дії, настання наслідків передбачених статтями 224 та 225 Господарського кодексу України не вбачається.

Доводи скаржника про необґрунтовану відмову у призначенні економічної експертизи господарським судом спростовується наступним.

Частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи, що умовами договорів не було передбачено обсягів перевезення морського піску, судом першої інстанції не було знайдено підстав для призначення експертизи.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264 (зі змінами та доповненнями), в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Також, статтею 19 Кодексу про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам лише за наявності в них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до статті 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Згідно з п.п. 1, 3, Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 557 (в редакції, чинній на час дії договорів № 510/1 і 31/12), видобування піску є можливим лише за наявності дозволу, який видається територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди.

Наказом Державного комітету України по водному господарству, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 жовтня 2007 року № 199/517 "Про затвердження форми дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду та зразка заяви на його отримання", на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 N 557 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" було затверджено форму дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду та зразок заяви на його отримання згідно з додатками 1 та 2.

Відповідно до п. 2.2.2. Договорів № 510/1 і № 31/12 товариство з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" взяло на себе зобов'язання забезпечити дозвільну документацію на розробку місця видобутку піску.

З матеріалів справи вбачається, що Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству дозвіл на видобування піску товариству з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" не видавався, що підтверджується відповідними листами. (а.с. 5, 6, 7, 49 т. 6).

Частина 3 статті 91 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Посилання скаржника на судові рішення у справах № 2-8/2975-2009 від 04 березня 2010 року та №5002-24/3951-2010 від 04 грудня 2010 року не може бути прийнято до уваги судової колегії, тому що відповідно приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда", не є приюдицією.

Доводи скаржника про те, що гідромеханізоване переміщення морського піску не складовою видобування корисних копалин є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було з'ясовано, що суть здійснення робіт гідромеханізованим засобом полягає у тому, що ґрунт розробляють, переміщують та укладають за допомогою води. При гідромеханізації всі три складові земельних робіт (розробка, транспортування, укладка ґрунту) об'єднують у виробничий, безперервний процес. Отже, гідромеханізоване переміщення піску за суттю є видобуванням та транспортуванням піску. У свою чергу видобутком корисних копалин є технологічний процес вилучення з покладу в надрах та подняття на поверхню сировини.

Відсутність дозволу на видобування морського піску товариством з обмеженою відповідальністю „СендІнтерМарин" спростовує доводи товариства щодо наявності упущеної вигоди з вини товариства з обмеженою відповідальністю „Іріда".

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи скаржника не знайшли свого обґрунтування, а рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 09 жовтня 2012 року у справі №5020-1072/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Л. Котлярова

Судді Н.В. Воронцова

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Акватранс" (вул. П. Корчагина, 16, м. Севастополь,99014)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" (вул. Суворова, 22-а, м. Севастополь, 99011)

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда" (вул. Петренко, 35/1, м. Херсон,73000)