Рішення

від 14.01.2013 по справі 5011-39/16188-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/16188-2012 14.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс"

До Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

Про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Гук Н.В. за довіреністю № б/н від 15.10.2012 р.

від відповідача: Гладка В.В. за довіреністю № 02-05/43 від 09.01.2013 р.,

Ковалевська О.В. за довіреністю №02-08/3028 від 07.12.2012 р.

Пастух І.В. за довіреністю № 02-08/3027 від 07.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.12.2012 р. на 10:20 год.

06.12.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" без задоволення, а рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2012 р. № 72 без змін.

В судове засідання, призначене на 10.12.2012 р., представники відповідача з'явилися, надали усні заперечення проти заявлених позовних вимог, відзив, поданий через відділ діловодства суду, підтримали у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 10.12.2012 р., представник позивача не з'явився, але подав через відділ діловодства суду 07.12.2012 р. клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою представника позивача Гук Н.В.

Зазначене клопотання розглянуто судом в судовому засіданні, призначеному на 10.12.2012 р., та задоволено.

Представники відповідача в судовому засіданні, призначеному на 10.12.2012 р., подали клопотання про продовження строку вирішення справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.01.2013 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 р., проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладене у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.01.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.08.2012 р. № 72 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та покладення штрафу" у справі № 659/63-р-02-06-12 Адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Рішення) постановила:

"1. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" з квітня по червень 2012 року таким, що займає монопольне (домінуюче) становище ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Боярка, у межах під'їздів будинків, які обслуговуються Товариством, з часткою 100%.

2. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс", що полягають у включенні окремих статей витрат в економічно необгрунтованому розмірі (заробітна плата) та дій, що полягають у стягненні зі споживачів повної вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в розрахунку якої враховано витрати на проведення дезінфекції та дератизації, незважаючи на те, що ці витрати не були понесені, що в свою чергу призвело до стягнення із споживачів зайвих коштів за надані послуги, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в межах будинків у м. Боярка, що перебувають на балансі Товариства на праві господарського відання, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс", що полягають в укладенні із споживачами договорів, зміст яких не відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та типовому договору, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території», порушенням передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинків в м. Боярка, що перебувають на балансі Товариства на праві господарського відання, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. За вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" (08150, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, ідентифікаційний код 35279057), штраф у розмірі 15 000 гривень.

5. За вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" (08150, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, ідентифікаційний код 35279057), штраф у розмірі 25 000 гривень.

Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", документи, що підтверджують сплату штрафу, необхідно надіслати до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України протягом п'яти днів з дня сплати штрафу."

Рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.»

Спір в даній справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з прийнятим відповідачем Рішенням, вважає його незаконним, винесеним з порушенням чинного законодавства та таким, що порушує права та інтереси позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

В оскаржуваному Рішенні відповідач посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах будинків в м. Боярка, що перебувають на балансі Товариства на праві господарського відання, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення . Цей строк не може бути відновлено .

Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія Рішення була надіслана відповідачем позивачу листом від 15.08.2012 р. № 02-06/2269 "Про накладення штрафу".

Судом встановлено, що позивач отримав Рішення 04.09.2012 р. , що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті, копія якого додана позивачем до матеріалів справи (а.с. 23 т. 1), а оригінал якого - оглянутий в судовому засіданні. При цьому позивач не заперечує отримання ним Рішення 04.09.2012 р.

Таким чином, двомісячний строк з дня одержання позивачем Рішення для його оскарження закінчився 05.11.2012 р . (04.11.2012 р. припадає на вихідний день).

При цьому позивач вважає, що двомісячний строк для оскарження Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2012 р. № 72 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та покладення штрафу" у справі № 659/63-р-02-06-12 ним не пропущений, оскільки позивач двічі, в межах встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку, звертався до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12, на підтвердження чого залучив до позовної заяви у якості додатків копії ухвал Господарського суду міста Києва № 05-5-58/5754 від 26.10.2012 р. та № 05-5-39/5939 від 05.11.2012 р. про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 42, 43 т. 1).

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2012 р. ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-58/5754 від 26.10.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12, і додані до неї документи було повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.11.2012 р. ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-39/5939 від 05.11.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12, і додані до неї документи було повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Після виправлення недоліків, 12.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКП "Дніпрожитлосервіс" (позивач) знову звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12, що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті. 14.11.2012 р. наведена позовна заява була одержана Господарським судом міста Києва, що підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства суду за вх. № 22220 від 14.11.2012 р. За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/16188-2012 та прийнято позовну заяву до розгляду.

В той же час суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви, про які було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Таким чином, повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду .

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема в п. 24 Інформаційного листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", а саме: відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації позовної заяви в службі діловодства суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення .

Як зазначено у п. 2 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено .

Таким чином, зазначені строки є присічними . Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів .

Як вище було встановлено, позовна заява про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення від 09.08.2012 р. № 72 у справі № 659/63-р-02-06-12 була надіслана до Господарського суду міста Києва 12.11.2012 р. (дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалась дана позовна заява). А отже, дана позовна заява подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

В п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним .

Таким чином, враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2012 р. № 72 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та покладення штрафу" у справі № 659/63-р-02-06-12, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.08.2012 р. № 72 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та покладення штрафу" у справі № 659/63-р-02-06-12 позивачу слід відмовити.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ч. 1 ст. 60 Закону України від 11.01.2001, № 2210-III "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.01.2013 р.

Суддя Гумега О.В.