Постанова

від 09.01.2013 по справі 11/194-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2013р.м.Київ№ 11/194-А

За позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» Провизнання недійсним господарського зобов'язання Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Зубко А.В.

Представники

від позивача від відповідача-1 від відповідача-2 Ткач С.С. - представник не прибули Калімулліна М.Ш. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання у формі договору від 17.06.2004 №53/1, укладеного між відповідачами, відповідно до ст. 207 ГК України, а також зобов'язання відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» повернути відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» грошові кошти в сумі 6924880,80 грн. та стягнення з відповідача-2 в доход бюджету 6927880,80 грн.згідно ст. 208 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 зупинено провадження у справі № 11/194-А до набрання законної сили рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «ТПК-1», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТПК-1», а також зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/146 від 08.05.2008 справу № 11/194-А передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 11/194-А до свого провадження, поновлено провадження у справі №11/194-А та призначено розгляд останньої на 10.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 розгляд справи відкладався на 24.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 розгляд справи відкладався на 16.11.2012.

16.11.2012 суд ухвалив направити судовий запит до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо надання інформації про результати розслідування кримінальної справи № 58-01176, порушеної 17.04.2006 прокуратурою Святошинського району в м. Києві по факту фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 зупинено провадження у справі № 11/194-А до 10.12.2012 для отримання документів, витребуваних судом, а також призначено наступне судове засідання на 10.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 повторно витребувано від Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві інформацію про результати розслідування кримінальної справи № 58-01176, порушеної 17.04.2006 прокуратурою Святошинського району в м. Києві по факту фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України та відкладено розгляд справи на 09.01.2013.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що спірний договір укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави за наявності умислу у відповідача-1, оскільки особи, які значаться засновниками підприємства, до діяльності цього підприємства відношення не мають; установчі документи відповідача-1, свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ визнані недійсними рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.08.2005 у справі №2-3364; по спірному договору відповідачем-2 незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що зобов'язання за угодою виконав в повному обсязі і податкового законодавства не порушував; наявність у відповідача-1 умислу на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави, позивачем не доведена, рішення суду про визнання недійсними установчих документів відповідача-1 скасовано.

Відповідач-1 заперечень проти позову не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

17.06.2004 між відповідачами укладено договір №53/1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» зобов'язалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» товар у погоджених асортименті та кількості, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» оплатити цей товар по факту його отримання.

Відповідачем-1 видано відповідачу-2 податкові накладні від 09.12.2004 №9/12-1, від 19.10.2004 №19/10-1, від 28.01.2005 №28/01-2, від 07.02.2005 №07/02-1, від 25.02.2005 №25/02-2, від 15.02.2005 №15/02-1, від 18.03.2005 №18/03-1, від 21.03.2005 №21/03-2, від 28.12.2004 №28/12-2, від 09.06.2005 №09/06-3, від 24.06.2005 №24/06, від 29.06.2005 №30/06-3, від 22.07.2005 №22/07-01, від 07.07.2005 №07/07, від 28.07.2005 №28/07-1, від 27.07.2005 №27/07-1, від 30.09.2005 №30/09-1 та від 26.08.2005 №26/08 на загальну суму 6924880,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 1154146,80 грн.

Оплата поставленого товару здійснена відповідачем-2 в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів відповідачу-1 на його розрахунковий рахунок, про що свідчать наявні в справі платіжні доручення.

Зазначений договір між відповідачами позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, за наявності умислу у відповідача-1. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 207 ГК України.

Відповідно до вказаної норми ГК України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 названого Кодексу).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Договір може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання договору недійсним на підставі ст. 207 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою із сторін і в якій мірі виконано договір, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання їх недійсними необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного господарського зобов'язання, а також про наявність умислу у відповідача-1 на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.08.2005 у справі №2-3364, яким визнано недійсними: установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» з моменту їх складання, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи з реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» як підписані невстановленою особою від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як директора з моменту їх складання, а також податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» як підписані невстановленою особою від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як директора з моменту їх складання.

Однак, вказане рішення суду скасовано; позов про визнання недійсними установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1» залишено без розгляду, про що свідчить наявний в справі лист Окружного адміністративного суд міста Києва від 16.11.2012 №13/277/14138/12.

У зв'язку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має. Будь-яких інших доказів того, що відповідач-1 зареєстрований та здійснював діяльність з порушенням встановленого законодавством порядку, в тому числі і пояснень осіб, що значаться засновниками підприємства, про непричетність до його діяльності, позивач суду не надав.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладена з метою приховування доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво є окремими складами злочину і, відповідно, потребують окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 чи факт фіктивного підприємництва встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. На запити суду від 16.11.2012 та від 10.12.2012 щодо результатів розслідування кримінальної справи № 58-1176, порушеної 17.04.2006 прокуратурою Святошинського району в м. Києві по факту фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-1», за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, відповіді не надійшло. За станом на 01.08.2007 згідно листа слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який міститься в матеріалах справи, досудове слідство по вищевказаній кримінальній справі №58-1176 зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Як свідчать матеріали справи, по спірних господарських операціях Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва донарахувала відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» податкові зобов'язання по податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2006 №0010012302/0, №0010022302/0. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» до суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2007 у справі №32/24-А (порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання вказаних податкових повідомлень-рішень недійсними) провадження у справі зупинено. Отже, всі доводи податкової інспекції щодо неправомірного формування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Дальпіко-Україна» по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК-1», яке позбавлено статусу платника ПДВ, мають бути предметом дослідження у справі №32/24-А для вирішення питання про відповідність податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК-1». Відповідно, наслідком заниження відповідачами податкових зобов'язань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсним договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Дата підписання постанови: 18.01.2013

Суддя Ю.М. Смирнова