Рішення

від 15.01.2013 по справі 33/5005/10172/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.13р. Справа № 33/5005/10172/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПАК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вишевичі Агротехніка", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 978, 01 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Євсєєв В.Б. - довіреність № 18 від 11.12.2012 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПАК " (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вишевичі Агротехніка" (далі -відповідач) про стягнення 26200, 00 грн. - заборгованості, 1201, 61 грн. - 3% річні, 576, 40 грн. - інфляційні та стягнення судового збору. Також у заяві позивач просить в забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача згідно ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до усних домовленостей позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 67 200, 00 грн., що підтверджується накладними, але відповідач розрахувався частково у сумі 41 000, 00грн. Позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України стосовно погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді і без розгляду.

13.12.2012 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до подачі позову 04.07.2012 р. відповідачем було оплачено за товар кошти у сумі 5000 грн. за платіжним дорученням № 475 від 04.07.2012 р., тому заборгованість відповідача станом на 04.07.2012 р. становила 21 200, 00грн., а не 26 200, 00 грн. Просить суд стягнути з відповідача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог 21200, 00 грн. основного боргу, 594, 40 грн. - інфляційні, 1851, 79 грн. - 3% річні та судового збору.

15.01.2013 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 16 200, 00 грн. - основного боргу, 594, 40 грн. - втрати від інфляції, 1851, 79 грн. - 3% річні та судового збору. Зазначає у своїй заяві, що 18.12.2012 р. відповідач здійснив оплату коштів у сумі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 977 від 18.12.2012 р., тобто після подачі позову до суду.

15.01.2013 р. від відповідача надійшла заява, у якій він зазначає, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача, він не мав можливості вчасно розрахуватись з позивачем за поставлений товар, на даний час має заборгованість перед позивачем у сумі 16 200, 00 грн., також просить суд відкласти розгляд справи з необхідністю витребування доказів з боку позивача.

Однак, господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволені зазначеного вище клопотання відповідача, оскільки, по-перше, це чергове надходження заяви про відкладення слухання справи, а також на підтвердження викладених в клопотанні обставин не надано жодних доказів, що свідчить про зловживання процесуальними правами направленими на затягування розгляду спору.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги те, що наслідком чергового відкладення розгляду справи є невиправдане затягування розгляду заяви, що не узгоджується, зокрема, з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про чергове відкладення розгляду справи та розглядає позовну заяву за доданими до неї документами та матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

На підставі усної домовленості позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПАК" здійснило поставку товару (сітка - мішок розмір 45Х75 у кількості 105 шт.) відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вишевичі Агротехніка" на загальну суму 67 200, 00 грн. за видатковими накладними № 598 від 11.10.2010 р., № 599 від 11.10.2010 р. (а.с. 9-10).

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отриманий товар оплатив за платіжними дорученнями № 321 від 11.10.2010 р. у сумі 32000, 00 грн., № 691 від 18.01.2011 р. у сумі 4000, 00 грн., № 1442 від 07.07.2011 р. у сумі 5000, 00грн. , № 475 від 04.07.2012 р. у сумі 5000, 00грн. (а.с. 13-15, 28).

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по наданню товару відповідачу на загальну суму 67 200, 00грн., та дії відповідача по отриманню товару свідчать про те, що між сторонами виникло зобов'язання з поставки товару.

Як вбачається із матеріалів справи строк зобов'язання щодо оплати товару сторонами встановлено не було.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату заборгованості за отриманий товар (лист № 1 від 02.03.2011 р., лист № 2 від 05.02.2012 р. (а.с. 11-12, 16-17).

Доказів виконання зобов'язання по оплаті товару, в строк встановлений в ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач не надав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за отриманий ним товар в сумі 5000, 00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 977 від 18.12.2012 р. (тобто після подачі позову до суду).

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5000, 000 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України .

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 16200, 00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданому розрахунку сума 3% річних в сумі 1851, 79 грн.; інфляційні втрати в сумі 594, 40 грн., також підлягають до примусового стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33 , ст. 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню: основний борг в сумі 16200, 00 грн., 3% річних в сумі 1851, 79 грн.; інфляційні втрати в сумі 594, 40 грн., в частині стягнення - 5000, 00 грн. - основного боргу провадження підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України .

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі відноситься на відповідача у сумі 1609грн. 50 коп., оскільки спір виник з його вини.

26.11.12р. Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Відповідачеві у розмірі 27978, 01 грн., що є на розрахунковому рахунку № 26007010402638 в ДпФ ПАТ"УКБ Банк", МФО 307219 та на майно відповідача. Зазначена заява мотивована тим, що відповідач відмовляється на даний момент і у подальшому добровільно відшкодовувати завдані ним збитки, тому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 67 ГПК України серед заходів забезпечення позову, передбачається накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у Відповідача на момент подання позову ( в тому числі грошові кошти), може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 16).

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Оцінюючи доводи Позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, беручи до уваги, що Позивачем не додано до вказаної заяви доказів наявності фактичних обставин, що викладені у заяві; Позивачем не додано доказів сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, суд вважає заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 36, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5000, 00 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вишевичі Агротехніка" (49005, м. Дніпропетровськ , вул. Сімферопольська, 17, оф. 202, код ЄДРПОУ 36365890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПАК"(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 , код ЄДРПОУ 34576913) основний борг в сумі 16 200, 00 грн . (шістнадцять тисяч двісті грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 1 851, 79 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна грн. 79 коп.); інфляційні втрати в сумі 594, 40 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири грн. 40 коп.), 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 21 " січня 2012р.