Ухвала

від 22.01.2013 по справі 403/5412/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/184/13 Головуючий Чулінін Д.Г.

Категорія КК: ч.1 ст.367 Доповідач Косенко Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Крот С.І., Ферафонтова В.Ю.

за участю прокурора Брусенцової І.В.

адвоката ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 серпня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у допущенні такої службової недбалості.

ОСОБА_2, будучи службовою особою, працюючи заступником начальника відділу по роботі із заставним майном управління ризиками Дніпропетровської обласної дирекції групи регіонального ризик-менеджменту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 23 вересня 2008 року під час проведення перевірки наявності заставного майна за кредитними договорами між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Рух»проявив службову недбалість: не перевірив повноваження представника ТОВ «Рух», наявність заставного майна та місцезнаходження його і вніс в акти перевірки цього майна дані, які не відповідали дійсності, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

На даний вирок учасниками процесу подані апеляції.

Так, прокурор посилається на те, що під час розгляду справи суд у нарадчій кімнаті в порушення вимог ст.275 КПК 1960 року вийшов за межі судового розгляду: перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.366 КК на ч.1 ст.367 КК і засудив його за законом, від якого підсудний в судовому засіданні не захищався, внаслідок чого грубо порушив процесуальні права останнього.

Виходячи з цього просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_1 скаржиться на однобічність і необ'єктивність суду по даній справі, який на думку захисника до того ж порушив норми кримінально-процесуального закона, неправильно застосував кримінальний закон. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається захисник і на те, що у справі відсутні об'єктивні докази вини ОСОБА_2 Тому просить вирок скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст.6 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Брусенцової І.В. про задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, доводи захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції свого захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.323 КПК вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.275 КПК 1960 року розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276,277, 278 КПК 1960 року.

Як передбачено ст.64 КПК 1960 року при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер та розмір шкоди, завданої злочином.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону у процесі судового розгляду справи дотримані не були, у справі допущено істотну неповноту та однобічність, всі обставини справи повно та об'єктивно з'ясовані не були.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 звинувачено у тому, що він, працюючи заступником начальника відділу по роботі із заставним майном управління ризиками Дніпропетровської обласної дирекції групи регіонального ризик-менеджменту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як службова особа банку 23 вересня 2008 року під час проведення перевірки наявності заставного майна за кредитними договорами між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Рух»вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також йому пред'явлено обвинувачення у складанні та видачі завідомо неправдивих документів.

Суд, формулюючи у вироку обвинувачення, яке знайшов доведеним, зазначив, що ОСОБА_2, працюючи заступником начальника відділу по роботі із заставним майном управління ризиками Дніпропетровської обласної дирекції групи регіонального ризик-менеджменту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»як службова особа банку 23 вересня 2008 року під час перевірки заставного майна відсторонився від контролю за роботою своїх підлеглих працівників щодо своєчасного внесення в базу даних повної й достовірної інформації про становище цього майна, не відреагував відносно перекручення інформації щодо зазначеного майна, склав, як викладено у вироку, акти перевірки наявності застави заради дотримання форми усередині банку документообігу без забезпечення виконання відділом задачі моніторингу внаслідок несумлінного ставлення до своїх обов'язків, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.366 КК на ч.1 ст.367 КК, суд також зазначив у вироку, що зазначені акти перевірки заставного майна, що складені цією особою, не є офіційними документами, а тому не можуть бути предметом злочину, склад яких передбачено у ст.366 КК. Крім того, суд дійшов висновку, що при складанні неправдивих документів засуджений діяв необережно у вигляді недбалості.

Отже, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувався у службовому підробленні, а суд визнав його винним у службовій недбалості. При цьому суд у вироку зробив суперечливі та взаємовиключні висновки: спочатку зазначив, що органи досудового слідства в порушення вимог ст.22 КПК 1960 року допустили неповноту під час розслідування даної справи, а потім визнав наявність у справі доказів достатнім й необхідним для доведеності його вини в службовій недбалості.

Однак обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.367 КК не пред'являлося і можливість зміни обвинувачення засудженого з одного складу злочину на інший у вироку належним чином не обгрунтовано, мотивів та доказів з цього приводу не наведено.

У цій справі ОСОБА_2 дізнався про нову юридичну кваліфікацію інкримінованого йому злочину під час оголошення вироку. У матеріалах справи немає даних, які б підтверджували, що до оголошення вироку його поінформували про те, що він міг бути засуджений за ч.1 ст.367 КК.

Разом з тим, між складом таких злочинів, як службове підроблення і службова недбалість, є істотна різниця.

Службове підроблення утворює склад злочину при будь-якій умисній зміні, підробці дійсного змісту офіційного документа, при будь-якому перекрученні відомостей, які посвідчує документ. При цьому неправильне оформлення документа з необережності, внаслідок неуважності чи іншої помилки складу злочину не утворює.

Службова недбалість -це недбале виконання юридичних обов'язків по службі. Діяння містить склад злочину і кваліфікується за ст.367 КК у випадках, коли службова особа не виконала своїх обов'язків або виконала їх неналежним чином і цим завдала істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. При звинуваченні особи за ст.367 КК мають бути конкретно названі ті дії, які службова особа була зобов'язана вчинити, але цього обов'язку не виконала чи виконала неналежно.

За наведених обставин ОСОБА_2 не мав можливості якимось чином відреагувати на таку зміну в розгляді кримінальної справи стосовно нього в суді, що з огляду на різницю між двома злочинами, безперечно, порушило його право на захист. З цих підстав посилання в апеляціях прокурора та захисника на істотні порушення кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді даної справи в судовому засіданні, є такими, що заслуговують на увагу.

ОСОБА_2 у процесі досудового слідства та судового розгляду справи заперечував той факт, що він є службовою особою, стверджував, що акти перевірки заставного майна ТОВ «Рух»не є офіційними документами. Однак його показання в цій частині, належним чином судом перевірені не були. Під час судового розгляду справи не було зв'ясовано з достатньою повнотою, чи був ОСОБА_2 службовою особою, чи були названі акти перевірки офіційними документами та чи вносив він особисто у названі документи неправдиві відомості та чи були такі його дії умисними або неправильне оформлення зазначених документів ним здійснено внаслідок неуважності чи іншої помилки.

Як убачається з матеріалів справи, з цього питання на досудовому слідстві було допитано свідків, чиїми показаннями слідчі органи обгрунтували доведеність вини ОСОБА_2 за ч.1 ст.366 КК. Чому показаннями тих самих свідків суд спростував доведеність вини ОСОБА_2 у службовій підробці і посилався на них при обгрунтуванні його вини за ч.1 ст.367 КК, у вироку суду з цього приводу, всупереч вимогам ст.334 КПК 1960 року, не зазначено.

Суд при постановленні вироку порушив і вимоги п.6 ч.1 ст.324 КПК 1960 року: визнавши ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину за ч.1 ст.367 КК, не призначив йому покарання, а на підставі ч.5 ст.74 КК (у вироку зазначено ч.5 ст.75 КК) звільнив його від покарання.

Наявність викладених обставин свідчить про неповноту і однобічність судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, що відповідно до ст.367 КПК 1960 року є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду необхідно усунути допущені порушення кримінально-процесуального закону, перевірити інші доводи, викладені в апеляціях прокурора і захисника, у тому числі й посилання захисника ОСОБА_1 на необхідність закриття справи на підставі п.1 ст.6 КПК 1960 року, повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм правильну юридичну оцінку і постановити законне та обгрунтоване рішення щодо ОСОБА_2

Крім того, з огляду на дату події, про яку йдеться в обвинувальному висновку, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи суд має з'ясувати і питання про можливість застосування правил ст.49 КК щодо ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК 1960 року, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 7 серпня 2012 року, яким засуджено ОСОБА_2, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Судді