Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-14188/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 р. (12:05) Справа №2а-14188/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представників сторін:

від позивача -Демидович Б.В.,

від відповідача -Гончарова І.В., Воєнна З.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фірми "ЦСО" (приватна)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Фірма "ЦСО" (приватна) (далі-Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі-Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2012 року № 0001632201, № 0001622201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що завдає шкоди його охоронюваним законом правам та інтересам, а відтак підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 20.12.12р. відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, на вимогу суду надав додаткові докази на підтвердження заявлених вимог. В обґрунтування позовних вимог послався на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснили, що перевірка проведена правомірно та за результатами останньої виявлені порушення податкового законодавства, про що викладено у акті та правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Фірма "ЦСО" (приватна) зареєстрована, як юридична особа, рішенням Виконавчого комітету Керченської міської Ради від 26.05.1997 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС (а.с.7-9,12).

З 28.09.2012 року по 01.10.2012 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин Приватної фірми "ЦСО" з ПП "Южний простор" за лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт №1025/22-06/24868128 від 04.10.2012р. (а.с.13-25).

В ході дійсної перевірки відповідачем використано матеріали перевірки вищевказаного контрагента (відображено у п.3 акту перевірки від 04.10.12 р. №1025/22-06/24868128).

За висновками даного акту встановлено недодержання вимог п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 8 333,00 грн. за лютий 2011 року; п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат у 1 кварталі 2011 року на суму 41666,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємства у сумі 10417,00 грн. (а.с. 24).

За результатами перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення: №0001622201 від 18.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8333,33 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.; № 0001632201 від 18.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 10416,67 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду з позовними вимогами про визнання їх протиправними та скасування.

Досліджуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. №0001622201 слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні послуг, отриманих від підприємства ПП "Южний простор" (код ЄДРПОУ 31293853) м. Херсон на суму 8333,33 грн.

Згідно отриманої відповідачем інформації (акт від 21.10.11 р. №362/23-2/31293853 ДПІ у м. Херсоні ДПС) зроблені висновки щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП "Южний простор".

Висновки перевіряючого про неможливість підтвердження фактичного виконання робіт контрагентом ґрунтуються на тому, що на момент перевірки у ПП "Южний простор" були відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю ТМЦ у відповідні строки з урахуванням реального часу здійснення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність підприємства потребує більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою, відсутній кваліфікований персонал, наявність в штаті тільки керівних посад та те, що ПП "Южний простор" припинило свою підприємницьку діяльність, що, на думку відповідача, унеможливлює фактичне виконання послуг.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що відповідно до інформації про види діяльності, які мало право здійснювати ПП "Южний простор" його основним видом діяльності є "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту", в переліку дозволених видів діяльності ПП "Южний простор" відсутній вид діяльності - 35.11.0 - "Будування та ремонт суден", на який оформлені документи для ПФ "ЦСО". Позивач протягом 2011 р. неодноразово змінювало місцезнаходження та стани платника податків. Також зазначав, що операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиною метою проведення документування фактично було не здійснення господарських операцій, а отримання підприємством податкової вигоди.

Фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Слід зазначити, що нормами діючого законодавства не передбачено повноважень податкового органу визнавати правочини нікчемними в односторонньому порядку.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч.1 ст. 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 ч.3 ЦК України. На підставі ч.3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, визначаючи, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, судом встановлено, що із ПП "Южний простор" позивач уклав договір субпідряду на виконання робіт № 9 від 18.02.2011 року. За вказаним договором підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується, відповідно до вимог діючого договору, виконати роботу, а підрядник зобов'язується прийняти роботу та сплатити її (а.с.26). Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлено ними по правочинах, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ПП "Южний простор" у лютому 2011 року, а саме: Акт виконаних робіт від 21.02.2011 року б/н, податкова накладна № 111 від 21.02.2011 року, які засвідчують факт виконання робіт зі сторони ПП "Южний простор" та здійснення оплати у повному обсязі зі сторони ПП "ЦСО". Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами договору, є безпосереднім фактом підтвердження виконання узятими за договором зобов'язанням, а відповідно і фактом виконання робіт. Так, відповідно до умов договору, розрахунки проводились у безготівковій формі: згідно банківських виписок та платіжного доручення, що мається в матеріалах справи, № 8, 21 лютого 2011 року ПФ "ЦСО" банком платника ПАТ філ. АБ "Експрес-Банк" були перераховані кошти в банк отримувача ПП "Южний простор" ПАТ АТ "Фінростбанк" в розмірі 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із контрагентом, належним чином оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за лютий 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП "Южний простор" з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за лютий 2011 року на загальну суму 8333,33 грн. став висновок податкового органу про те, що виписані контрагентами позивача ПП "Южний простор" податкові накладні не відповідають дійсності, оскільки зазначений контрагент не знаходиться за адресою, зазначеною в податкових накладних та припинив свою діяльність.

На противагу зазначеному доводу відповідача, суд зазначає, згідно наявної у матеріалах справи та дослідженої в ході судового розгляду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент укладення договору, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних (лютий 2011 року) ПП "Южний простор" був зареєстрований у якості платника податку (ІПН 312938521036, № св-ва ПДВ 100302808), знаходилося за місцезнаходженням. Запис про анулювання свідоцтва платника ПДВ було зареєстровано 14.07.2011 р., тобто вже після фактичного виконання робіт відповідно до умов договору. Відповідно ПП "Южний простор" мало усі можливості виконувати господарські операції у лютому 2011 року.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку, як платники ПДВ.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, засвідчено факт виконання робіт зі сторони ПП "Южний простор" та здійснення оплати у повному обсязі зі сторони ПФ "ЦСО", сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Южний простор" основних фондів, технічних та технологічних можливостей, кваліфікованого персоналу і трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси необхідні підприємству для здійснення послу, а по-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди субпідряду, оренди устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Більш того слід зазначити, що укладений договір між ПП "ЦСО" та ПП "Южний простор" був субпідрядний. Договір підряду №01 від 02.02.201 року був заключений між ПП "ЦСО" та Фірмою "Трал" ТОВ (а.с. 9, 11). На період виконання субпідрядних робіт на представників субпідрядника ПП "Южний простор" були виписані пропуски в кількості 3 осіб. Дані, вказані в акті виконаних робіт беззаперечно засвідчують фактичне виконання субпідрядних робіт, а отже і реальних характер договору субпідряду.

Вказані посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення ДПІ у м. Керчі АРК ДПС як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Южний простор" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в судовому засіданні.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності. Аналіз вказаних документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності дають суду підстави вважати, що спірні операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність збільшення основного платежу з податку на додану вартість, та нарахування штрафних санкцій за вказаним видом податку здійснено податковим органом також неправомірно.

Зважаючи на висновки акту перевірки, покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001632201, щодо порушення позивачем п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необґрунтоване, на думку податкового органу, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10416,67 грн., надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду питання законності нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що всі необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з ПП "Южний простор", позивач надав під час перевірки, які маються в матеріалах справи та фіксують факти здійснення господарських операцій з ПП "Южний простор", а саме: договір субпідряду № 9 від 18.02.2011 року, Акт виконаних робіт від 21.02.2011, податкова накладна № 111 від 21.02.2011 року, банківська виписка та платіжне доручення № 8 від 21 лютого 2011 року (а.с. 26, 30).

За правилами ведення податкового обліку, визначених Законом України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема положень пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням наданих первинних документів, що надають платнику податків право на віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, досліджені контролюючим органом, про що зазначено в акті перевірки з посиланням на первинні документи, декларування позивачем своїх зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток підприємства, дають суду підстави для визначення висновків податкового органу такими, що не відповідають фактично встановленим обставинам, даним бухгалтерського обліку, первинним податковим документам позивача.

Таким чином, витрати пов'язані з придбанням послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентом-постачальником ПП "Южний простор" правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Безпідставність висновків податкового органу, викладені в акті перевірки, дають підстави суду для визнання неправомірним збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, з огляду на що, нарахування штрафних санкцій за вказаним податком також здійснено податковим органом неправомірно.

Враховуючи що у відповідності до ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України право у суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів та послуг, підтверджені належною первинною документацією, а така позивачем в повній мірі була надана не лише до суду, а й під час проведення перевірки, суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 18 жовтня 2012 року № 0001622201 та № 0001632201 підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, належних доказів стосовно правомірності свого рішення відповідач не надав.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 21.01.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 28.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 97, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим ДПС від 18 жовтня 2012 року № 0001632201, відповідно до якого Фірмі "ЦСО" (приватна) донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10416,67 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим ДПС 18 жовтня 2012 року № 0001622201, відповідно до якого Фірмі "ЦСО" (приватна) донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8333,33 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

4.Стягнути на користь Фірмі "ЦСО" (приватна) (ЄДРПОУ 24868128) судовий збір у розмірі 187,54 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.