Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-14188/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14188/12/0170/27

09.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 21.01.13 у справі № 2а-14188/12/0170/27

за позовом Фірми "ЦСО" (приватна) (вул. Вокзальне шосе, 83 кв. 1,м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 року, позовні вимоги Фірми "ЦСО" (приватна) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим ДПС від 18 жовтня 2012 року № 0001632201, відповідно до якого Фірмі "ЦСО" (приватна) донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10416,67 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим ДПС 18 жовтня 2012 року № 0001622201, відповідно до якого Фірмі "ЦСО" (приватна) донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8333,33 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Стягнуто на користь Фірмі "ЦСО" (приватна) (ЄДРПОУ 24868128) судовий збір у розмірі 187,54 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим ДПС.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 09.04.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 28.09.2012 року по 01.10.2012 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин Приватної фірми "ЦСО" з ПП "Южний простор" за лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт №1025/22-06/24868128 від 04.10.2012р. (а.с.13-25).

За висновками даного акту встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 8333,00 грн. за лютий 2011 року; п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат у 1 кварталі 2011 року на суму 41666,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємства у сумі 10417,00 грн. (а.с. 24).

За результатами перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення: №0001622201 від 18.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8333,33 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.; № 0001632201 від 18.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 10416,67 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, судова колегія зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні послуг, отриманих від підприємства ПП "Южний простор" (код ЄДРПОУ 31293853) м. Херсон на суму 8333,33 грн.

Відповідно до акту перевірки від 21.10.11 р. №362/23-2/31293853 ДПІ у м. Херсоні ДПС зроблені висновки щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП "Южний простор".

Висновки перевіряючого про неможливість підтвердження фактичного виконання робіт контрагентом ґрунтуються на тому, що на момент перевірки у ПП "Южний простор" були відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю ТМЦ у відповідні строки з урахуванням реального часу здійснення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність підприємства потребує більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою, відсутній кваліфікований персонал, наявність в штаті тільки керівних посад та те, що ПП "Южний простор" припинило свою підприємницьку діяльність, що, на думку відповідача, унеможливлює фактичне виконання послуг.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що відповідно до інформації про види діяльності, які мало право здійснювати ПП "Южний простор" його основним видом діяльності є "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту", в переліку дозволених видів діяльності ПП "Южний простор" відсутній вид діяльності - 35.11.0 - "Будування та ремонт суден", на який оформлені документи для ПФ "ЦСО". Позивач протягом 2011 р. неодноразово змінювало місцезнаходження та стани платника податків. Також зазначав, що операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиною метою проведення документування фактично було не здійснення господарських операцій, а отримання підприємством податкової вигоди.

Фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Слід зазначити, що нормами діючого законодавства не передбачено повноважень податкового органу визнавати правочини нікчемними в односторонньому порядку.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, із ПП "Южний простор" позивач уклав договір субпідряду на виконання робіт № 9 від 18.02.2011 року. За вказаним договором підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується, відповідно до вимог діючого договору, виконати роботу, а підрядник зобов'язується прийняти роботу та сплатити її (а.с.26). Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлено ними по правочинах, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ПП "Южний простор" у лютому 2011 року, а саме: Акт виконаних робіт від 21.02.2011 року б/н, податкова накладна № 111 від 21.02.2011 року, які засвідчують факт виконання робіт зі сторони ПП "Южний простор" та здійснення оплати у повному обсязі зі сторони ПП "ЦСО". Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами договору, є безпосереднім фактом підтвердження виконання узятими за договором зобов'язанням, а відповідно і фактом виконання робіт. Так, відповідно до умов договору, розрахунки проводились у безготівковій формі: згідно банківських виписок та платіжного доручення, що мається в матеріалах справи, № 8, 21 лютого 2011 року ПФ "ЦСО" банком платника ПАТ філ. АБ "Експрес-Банк" були перераховані кошти в банк отримувача ПП "Южний простор" ПАТ АТ "Фінростбанк" в розмірі 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за лютий 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП "Южний простор" з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за лютий 2011 року на загальну суму 8333,33 грн. став висновок податкового органу про те, що виписані контрагентами позивача ПП "Южний простор" податкові накладні не відповідають дійсності, оскільки зазначений контрагент не знаходиться за адресою, зазначеною в податкових накладних та припинив свою діяльність.

Як вбачається з Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент укладення договору, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних (лютий 2011 року) ПП "Южний простор" був зареєстрований у якості платника податку (ІПН 312938521036, №100302808), знаходилося за місцезнаходженням. Запис про анулювання свідоцтва платника ПДВ було зареєстровано 14.07.2011 р., тобто вже після фактичного виконання робіт відповідно до умов договору. Відповідно ПП "Южний простор" мало усі можливості виконувати господарські операції у лютому 2011 року.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку, як платники ПДВ.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, засвідчено факт виконання робіт зі сторони ПП "Южний простор" та здійснення оплати у повному обсязі зі сторони ПФ "ЦСО", сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Між ПП "ЦСО" та ПП "Южний простор" був укладений субпідрядний договор. Договір підряду №01 від 02.02.201 року був укладений між ПП "ЦСО" та Фірмою "Трал" ТОВ (а.с. 9, 11). На період виконання субпідрядних робіт на представників субпідрядника ПП "Южний простор" були виписані пропуски в кількості 3 осіб. Дані, вказані в акті виконаних робіт беззаперечно засвідчують фактичне виконання субпідрядних робіт, а отже і реальних характер договору субпідряду. Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Южний простор" підтверджено первинною бухгалтерською документацією.

Зважаючи на висновки акту перевірки, покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001632201, щодо порушення позивачем п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необґрунтоване, на думку податкового органу, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10416,67 грн., надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду питання законності нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Матеріалами справи підтверджено, що належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з ПП "Южний простор", позивач надав під час перевірки, фіксують факти здійснення господарських операцій з ПП "Южний простор", а саме: договір субпідряду № 9 від 18.02.2011 року, Акт виконаних робіт від 21.02.2011, податкова накладна № 111 від 21.02.2011 року, банківська виписка та платіжне доручення № 8 від 21 лютого 2011 року (а.с. 26, 30).

За правилами ведення податкового обліку, визначених Законом України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема положень пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, з урахуванням наданих первинних документів, що надають платнику податків право на віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, досліджені контролюючим органом, про що зазначено в акті перевірки з посиланням на первинні документи, декларування позивачем своїх зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток підприємства, дають суду підстави для визначення висновків податкового органу такими, що не відповідають фактично встановленим обставинам, даним бухгалтерського обліку, первинним податковим документам позивача.

Таким чином, витрати пов'язані з придбанням послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентом-постачальником ПП "Южний простор" правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 21.01.13 у справі № 2а-14188/12/0170/27- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 у справі № 2а-14188/12/0170/27 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян