Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-12234/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

26 листопада 2012 р. 16:05 Справа №2а-12234/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагазінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Мангубі І.В., довіреність № б/н від 08.02.12р., паспорт серії ЕТ 241023;

від відповідача - Тарасенко О.В., довіреність № 18/10-0 від 19.09.12р., посвідчення УКР № 081616

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест» - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня № 0006072204 від 16 жовтня 2012 року, яким ТОВ «Альфагазінвест» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 237543,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 59386,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0006062204 від 16 жовтня 2012 року, яким ТОВ «Альфагазінвест» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 296929,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 74232,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача у вересні 2010 року у сумі 237543,00 грн, та відповідно, встановлення зменшення податку на прибуток на перевіряємий період у сумі 210312,00грн по взаємовідносинам з ПП «Елітград», який в свою чергу мав взаємовідносини з ТОВ «Бренд-Строй», діяльність ТОВ «Бренд-Строй», діяльність якого знаходиться поза межами правового поля, спрямована на ухилення від сплати податків, тому не підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Елітград».

Позивач зазначає, що укладена із ПП «Елітград» угода мала реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 112 ).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагазінвест» є юридичною особою, зареєстрованою 29.10.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 8 ), Витягом з ЄДРПОУ (а.с. 9-13 ).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100079804 (а.с. 14 ) позивач є платником ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Альфагазінвест» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

З 17.09.2012р. по 21.09.2012р. посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЬФАГАЗІНВЕСТ» з взаємовідносин з ПП «Елітград» у вересні 2010 року. Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 6657/22-3/30450753 від 28.09.2012р. (а.с.15-31).

Відповідно до розділу 4 (висновок) Акту перевірки від 28.09.2012р. відповідачем встановлено наступні порушення ТОВ «АЛЬФАГАЗІНВЕСТ», а саме:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.2.3, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 3 кв. 2010р. на загальну суму 296929,00грн.

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за вересень 2010р. на загальну суму 237543,00 грн.

Зазначені висновки ДПІ у м. Сімферополі ґрунтуються на тому, що що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ПП «Елітград», яке у свою чергу, мав взаємовідносини з ТОВ «Бренд-Строй», відповідно акту перевірки № 520/23-212/37077000 від 25.06.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Елітград» з питань взаємовідносин з підприємствами - постачальниками, зокрема ТОВ «Бренд Строй» за 2010-2011р.

В акті перевірки №520/23-212/37077000 від 25.06.2012р. вказано, що діяльність ТОВ «Бренд-Строй» знаходиться поза межами правового поля, спрямована на ухилення від сплати податків, тому не підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Елітград».

Таким чином, як зазначає відповідач, ПП «Елітград» в момент вчинення правочину з постачальником ТОВ «Бренд-Строй» не дотримано вимог Цивільного кодексу України, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На цій підставі, відповідач робить висновок, що ТОВ «Альфагазінвест» перерахувало кошти на рахунки ПП «Елітград» без мети реального настання передбачених наслідків та відповідно ст.. 228 ЦК України, зазначена угода є нікчемною.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі було винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0006072204 від 16 жовтня 2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 237543,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 59386,00 грн. (а.с. 33 ),

- податкове повідомлення-рішення № 0006062204 від 16 жовтня 2012 року , яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 296929,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 74232,00 грн. (а.с. 32 ).

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Висновки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України сформовані відповідачем на підставі того, що актом перевірки встановлено нікчемність правочину між ТОВ «Альфагазінвест» та ПП «Елітград», тому формування податкового кредиту та валових витрат по зазначеній угоді не відповідає чиному законодавству.

Суд не погоджується з доводами відповідача на підставі наступного.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за вересень 2010р. , суд застосовує норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Згыдно п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

На час проведення позивачем господарської діяльності у вересні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Выдповыдно до п.1.4. ст.1 цього Закону, поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, і визначення валових витрат, і формування податкового кредиту повинно здійснюватися на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт наявності договірних взаємовідносин між позивачем та ПП «Елітград», щодо придбання товару, а саме дизельного палива, бензину та машиного масла.

17.06.2010 року між позивачем та ПП «Елітград» укладений договір поставки нафтопродуктів № 17 (а.с. 34-36), відповідно до якого постачальник (ПП «Елітград») зобов'язаний поставити у власність замовника (ТОВ «АЛЬФАГАЗІНВЕСТ») товар, а замовник прийняти та оплатити товар, на умовах договору.

До договору, зі сторони постачальника - ПП «Елітград», надано Свідоцтво про державну реєстрацію серії А 01 № 412818 (а.с. 59), Довідка з ЄДРПОУ (а.с. 60), Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100286173 (а.с. 61).

У вересні 2010 року, на підставі вищевказаного договору, ПП «Елітград» була здійснена поставка товарів, які були прийняті та оплачені покупцем, що підтверджується наступними бухгалтерськими документами:

- видаткова накладна № РН-0000950 від 06.09.2010 р. (а.с. 43),

- видаткова накладна № РН-0000972 від 07.09.2010 р. (а.с. 44),

- видаткова накладна № РН-0000973 від 07.09.2010 р. (а.с. 45),

- видаткова накладна № РН-0000995 від 08.09.2010 р. (а.с. 46),

- видаткова накладна № РН-0001084 від 15.09.2010 р. (а.с. 47),

- видаткова накладна № РН-0001140 від 20.09.2010 р. (а.с. 48),

- податкова накладна № РН-0000950 від 06.09.2010 р. (а.с. 37),

- податкова накладна № РН-0000972 від 07.09.2010 р. (а.с. 38),

- податкова накладна № РН-0000951 від 06.09.2010 р. (а.с. 39),

- податкова накладна № РН-0000995 від 08.09.2010 р. (а.с. 40),

- податкова накладна № РН-0001084 від 15.09.2010 р. (а.с. 41),

- податкова накладна № РН-0001140 від 20.09.2010 р. (а.с. 42),

- платіжне доручення № 1096 від 06.09.2010 року на суму 1992,60 грн. (а.с. 49),

- платіжне доручення № 1097 від 06.09.2010 року на суму 468997,20 грн. (а.с. 50),

- платіжне доручення № 1098 від 07.09.2010 року на суму 23328,00 грн. (а.с. 51),

- платіжне доручення № 1177 від 29.09.2010 року на суму 120000,00 грн. (а.с. 52),

- платіжне доручення № 1180 від 30.09.2010 року на суму 120000,00 грн. (а.с. 53),

- платіжне доручення № 1200 від 01.10.2010 року на суму 106920,00 грн. (а.с. 54),

- платіжне доручення № 1203 від 04.10.2010 року на суму 130000,00 грн. (а.с. 55),

- платіжне доручення № 1217 від 05.10.2010 року на суму 120000,00 грн. (а.с. 56),

- платіжне доручення № 1232 від 06.10.2010 року на суму 111876,80 грн. (а.с. 57),

- платіжне доручення № 1235 від 07.10.2010 року на суму 222144,00 грн. (а.с. 58),

Зазначеним підтверджується належне виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 17 від 17.06.2010р. з ПП «Елітград» у вересні 2010 року.

Щодо подальшого використання пидбанного товару, суд зазначає наступне:

30.06.2004р. між ДК «Укртрансгаз» (Замовник) та ТОВ «АЛЬФАГАЗІНВЕСТ» (Підрядник) укладено Договір № 27 на будівництво газопроводу - отводу та ГРС к м. Старий Крим Кировського району АР Крим (а.с. 74-77).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання власними та залученими силами, з використанням своїх матеріалів виконати роботи по будівництву газопроводу-відводу та ГРС до м. Старий Крим Кіровського району АР Крим.

Виконання робіт підтверджується належним чином складеними та підписаними сторонами довідками та актом за формою КБ-3 (а.с. 78), КБ-2 (а.с. 117-251, 1-10-том2) та підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 11-36 - том2).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Зведену відомость списання ГСМ по формам КБ-2 по об'єкту будівництва - м. Старий Крим Кіровського району АР Крим (а.с. 114)

Судом встановлено, що 19.05.2010р. між ЗАТ «ЗАНГАС-НГС» (Генпідрядник) та ТОВ «АЛЬФАГАЗІНВЕСТ» (Субпідрядник) укладено Договір будівельного підряду № б/н на будівництво газопроводу (а.с. 79-90).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Субпідрядник здійснює при власному керівництві, нагляді і власним силами будівництво, відповідно до проектної документації, ділянки газопроводу "Армянськ-Джанкой" в АР Крим від ПК 651 +00 до ПК725 +57, загальною протяжністю 7 км 457м. Субподрядсік виконує весь комплекс будівельно-монтажних робіт, включаючи передбачені проектом попередні випробування, а також здійснює поставку Будівельного Оборудованія.Об'ем виконуваних Субпідрядником робіт наведено, але не обмежується в Додатку № 1.

Виконання робіт підтверджується належним чином складеними та підписаними сторонами довідками та актом за формою КБ-3 (а.с. 91, 38-том2, 49-том2), КБ-2 (а.с. 39-48-том2, 50-53-том2) та підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 54-78 - том2).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Сводну відомость списання ГСМ по формам КБ-2 по об'єкту будівництва - Армянськ-Джанкой (а.с. 37 - том2)

ПП «Елітград» на підставі письмових заявок ТОВ «Альфагазінвест» була здійснена поставка дизельного палива та бензину марки А-92 на об'єкти будівництва у загальній кількості:

На об'єкт будівництва газопроводу Армянськ-Джанкой: відповідно заявки від 07.09.10р. (а.с. 94): бензин-А-92 - 5 000л., дизпаливо - 50 000л.; відповідно заявки від 15.09.10р. (а.с. 93): бензин-А-92 - 5 000л., дизпаливо - 15 000л.; відповідно заявки від 20.09.10р. (а.с. 92): бензин-А-92 - 2 000л., дизпаливо - 5 000л.

Відповідно актів списання встановленої форми по об'єкту будівництва газопроводу Армянськ-Джанкой було списано відповідна кількість бензина та дизтоплива, що підтверджується Актом списання № СпТ - 000965 від 13.09.10р. (а.с. 95), Актом списання №СпТ - 000965 від 13.09.10р. (а.с. 95), списання № СпТ - 001032 від 30.09.10р. (а.с. 96).

На об'єкт будівництва газопроводу - отводу м. Старий Крим Кіровського району АР Крим: відповідно заявки від 07.09.10р. (а.с. 94): дизпаливо - 60 000л., масло моторное М-10 Г-2К - 1500л.; відповідно заявки від 15.09.10р. (а.с. 93): бензин-А-92 - 10 000л., дизпаливо - 20 000л., масло моторное М-10 Г-2К - 90л.; відповідно заявки від 20.09.10р. (а.с. 92): бензин-А-92 - 5 000л., дизпаливо - 20 000л.

Судом встановлено, що відповідно актів списання встановленої форми по об'єкту будівництва газопроводу м. Старий Крим Кіровського району АР Крим було списано відповідна кількість бензина та дизтоплива, що підтверджується Актом списання № СпТ - 001033 від 30.09.10р. (а.с. 97). Актом списання № СпТ - 001022 від 30.09.10р. (а.с. 115).

Також, позивачем до матеріалів справи надано Оборотну-сальдову відомость по рахунку 104, 105, 106: Необоротні активи (а.с. 98-107), відповідно до якої встановлено, що на балансі підприємства є будівельна техніка, яка була задіяна у виконанні робіт на вищепереличенах об'єктах будівництва.

Таким чином, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами договорних взаємовідносин.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення того, що постачальник позивача ПП «Елітград» не отримував товар від постачальника - ТОВ «Бренд-Строй».

Суд також зазначає, що предметом спірних правочинів є товари, які не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін спірних правочинів не суперечить закону, правоздатність сторін угод не обмежена.

Матеріали справи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Альфагазінвест», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товару від контрагента та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки послуг. Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит та валові витрати у перевіряє мий період, відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо зменшення податкового кредиту та валових витрат що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Окрім того, з приводу викладеного в акті перевірки висновку субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача. по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Альфагазінвест» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 26.11.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 03.12.2012 року.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006072204 від 16 жовтня 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Альфагазінвест» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 237543,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 59386,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006062204 від 16 жовтня 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Альфагазінвест» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 296929,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 74232,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альфагазінвест» 2146,00 грн. судових витрат судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.