Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а-12019/09/7/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 вересня 2012 р. 10:50 Справа №2а-12019/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю:

позивач - не з'явився

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Декоста» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: від 12.06.2009р. №00098015-2/0, від 10.08.2009р. №00098015-2/1, від 27.10.2009р. №0009801502/2.

Позивач вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, на підставі висновків якої прийняті податкові повідомлення - рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно з'ясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. У судових засіданнях, які відбулися раніше заперечував щодо заявлених позовних вимог. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.33-34).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі проведено перевірку позивача, за наслідком якої 05.06.2009р. складений Акт №5133/15-2 документальній невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2008р., лютий, березень 2009р. (далі - акт перевірки) (а.с.6-11).

Відповідно до висновків акту, в ході перевірки були виявлені порушення позивачем п.п.7.7.5, п.п. 7.7.7 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 59605грн., зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів 26115грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00098015-2/0 від 12.06.2009р. (а.с.12), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 77486,5грн., з яких 59605грн. за основним платежем та 17881,5грн. штрафні санкції.

В результаті розгляду скарг поданих на вказане податкове повідомлення - рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 10.08.2009р. №00098015-2/1, від 27.10.2009р. №0009801502/2 (а.с.13,28).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що за результатом перевірки податкових декларацій з 01.10.2006р. по 31.03.2008р. згідно програми системного співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ встановлено, що позивачем додатково надано до ДПІ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якому в розділі 2 «Податковий кредит» включені у звітний період по ряд. 3 «період виписки податкових накладних» податкові накладні від постачальників за період, який був перевірений раніше, за результатом чого раніше був складений акт №6387/23-7/33077206 від 29.08.08р., а саме платником податків безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які раніше були охоплені плановою виїзною перевіркою до складу податкового кредиту: ДП «Маркет Плазо» податкова накладна виписана у лютому 2008р., ТОВ «Вестерн Україна» за податковою накладною виписаною у лютому 2008р., ДП «Маркет Плазо» за податковою накладною виписаною у січні 2008р., ТОВ «Таршер» за податковою накладною виписаною у грудні 2007р.; ТОВ «Нова лінія» за податковою накладною виписаною у лютому 2008р. Всього сума ПДВ по вказаних податкових накладних складає 12991,45грн., на яку встановлено завишення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно акту, позивачем безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які були вже охоплені плановою виїзною перевіркою, до складу податкового кредиту за грудень 2008р.: ТОВ «Альфа торг сервіс Сімферополь» за податковою накладною виписаною у вересні 2007р., ТОВ «Доставка» за податковою накладною виписаною у лютому 2008р. Всього сума ПДВ по вказаних податкових накладних складає 1203,41грн., на яку встановлено завишення податкового кредиту з ПДВ.

Також позивачем безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які були вже охоплені плановою виїзною перевіркою, до складу податкового кредиту за лютий 2008р.: ПП «Альфа - Е» за податковою накладною виписаною у грудні 2007р., ОСОБА_1 за податковою накладною виписаною у жовтні 2007р., ВАТ «Кримхлеб» за податковою накладною виписаною у листопаді 2007р. Всього сума ПДВ по вказаних податкових накладних складає 6525,54грн., на яку встановлено завишення податкового кредиту з ПДВ.

Безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які були вже охоплені плановою виїзною перевіркою, до складу податкового кредиту за березень 2008р.: ВАТ ЕК «Севастопольенерго» за податковою накладною виписаною у вересні 2007р., ПП «Дунайстройсервіс» за податковими накладними виписаними у липні та серпні 2007р., всього сума ПДВ по вказаних податкових накладних складає 65000грн., на яку встановлено завишення податкового кредиту з ПДВ.

Тобто порушення позивачем податкового законодавства полягає у тому, що до складу перевірених звітних періодів позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на період, який вже був охоплений іншою плановою перевіркою.

Позивач у пояснення цього факту зазначив, що формування податкового кредиту ним здійснювалося на підставі податкових накладних після їх фактичного надходження від контрагентів у відповідні періоди.

Закон України «Про податок на додану вартість», (який діяв на час проведення перевірки, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, формування позивачем податкового кредиту та складання податкової звітності) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у зв'язку з чим включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно до положень п.п. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Відсутність у позивача податкових накладних, період виписки яких припадав на період, що був охоплений раніш проведеною перевіркою відповідача, відповідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позбавляла позивача права на включення сум ПДВ, за операціями на які були виписані такі накладні, до податкового кредиту.

Таким чином, включення суми ПДВ у склад податкового кредиту можливо у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних платником податку без наявності податкових накладних було б безпідставним.

П.п. 7.7.1. п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.4 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Фактичне формування податкового кредиту та включення його до податкової звітності у період, в який позивачем були отримані податкові накладні підтверджується реєстром отриманих податкових накладних. Відповідач також не заперечує цього факту.

У висновку призначеної по справі судової економічної експертизи №12 від 23.08.2012р. (а.с.144-152) встановлено, що наданими документами податкового обліку позивача не підтверджуються висновки, викладені в акті ДПІ в м. Сімферополі від 05.06.2009р. №5133/15-2 документальній невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2008р., лютий, березень 2009р. щодо донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 59605грн.

З висновку експертизи вбачається, що експертом були досліджені податкові накладні та чеки від постачальників та встановлено, що відображення у складі податкового кредиту сум вчинено не за датою виписки, а за датою отримання податкової накладної, при співставленні вказаних податкових накладних з даними реєстрів отриманих податкових накладних за період з дати їх виписки до дати відображення у складі податкового кредиту, повторного відображення у складі податкового кредиту експертом не встановлено.

Також експертом встановлено, що при дослідженні декларації з податку на додану вартість за березень 2009р., у складі податкового кредиту відображена сума податку 497039грн., у тому числі під записом 22 та 23 у додатку №5 «Розшифровки податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» к декларації відображені податкові накладні по ПП «Дунайстройінвест» період виписки липень та серпень 2007р. на суму ПДВ 16666,67грн. та на суму ПДВ 8333,33грн. При дослідженні наданого уточнюючого розрахунку за березень 2009р. експертом встановлено, що у склад податкового кредиту включена сума 504906грн., при дослідженні записів у додатку №5 під податковим номером 340775027046 по ПП «Дунайстройінвест» не встановлено.

При експертному дослідженні було встановлено, що суми ПДВ по ПП «Дунайстройінвест» 16666,67грн., 8333,3грн. з складу податкового кредиту виключені уточнюючим розрахунком в травні 2009р.

Встановлені експертом обставини підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладених норм, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем, суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.

Акт перевірки не містить більш обґрунтування порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в цій частині.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Отже, висновки відповідача про завишення податкового кредиту були зроблені в результаті неврахування податковим органом дати виникнення права платника податку на податковий кредит по даті отримання податкової накладної та не врахування факту виключення із складу податкового кредиту сум постачальника ПП «Дунайстройінвест» в уточнюючому розрахунку за березень 2009р.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість».

В зв'язку з викладеним суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн., а також понесені витрати на проведення судової експертизи.

Згідно калькуляції вартості судової економічної експертизи, її вартість складає 6043,40грн. (а.с.163).

Відповідно до рахунку - фактури №сф-0000024 від 02.04.2012р. (а.с.164) вартість передплати за здійснення експертизи складає 4000грн.

Відповідно до рахунку - фактури №сф-000799 від 28.08.2012р. (а.с.165) остаточний розрахунок за здійснення експертизи складає 2043,40грн.

Актом здачі-приймання робіт (а.с.166) зафіксовано проведення експертизи на суму 6043,40грн.

З платіжного доручення №2830 від 09.04.2010р. (а.с.167) вбачається, що позивачем була фактично сплачена передплата за проведення судової експертизи у розмірі 4000грн.

На час розгляду справи суду не надано доказів сплати вартості проведення судової експертизи на повну суму.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, стягненню на користь позивача підлягає сума судових витрат у розмірі, що була ним фактично понесена та підтверджується документально.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 3,40грн. та 4000грн., а разом 4003,40грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 17.09.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим: від 12.06.2009р. №00098015-2/0, від 10.08.2009р. №00098015-2/1, від 27.10.2009р. №0009801502/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» 4003,40грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.