Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-13646/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2013 р. о 15:37 Справа №2а-13646/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі

представника позивача - Жаворонкова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року №0010962204, №0010942204, №0010952204.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту, що мають ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій .

Ухвалами суду від 06.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року провадження у справі зупинено до 17.01.2013 року. Ухвалою суду від 17.01.2013 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення по суті справи, зазначив, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, висновки податкового органу безпідставно базуються лише на даних про акт неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток, завищення від`ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення податкового кредиту по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» .

У судове засідання, призначене на 17.01.2013 року представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, не з'явився, надіслав пояснення по суті справи, де просив відмовити у задоволенні позову із зазначених у поясненнях підстав.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 36693406), знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК АР Крим та є платником податку на додану вартість (а.с.15-18 т.1).

Предметом діяльності позивача за КВЕД та відповідно до статуту є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність посередників у сфері торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля залізничними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; таке інше (а.с.18-31 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель - плюс» (ЄДРПОУ31263808) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012 року №7055/22-8/36693406 (далі -Акт) (а.с. 32-41 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94. №334/94-ВР (далі -Закон №334) та п.п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. п.138.8.1 п. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 211977,00 грн., у тому числі:

- за 4-й квартал 2010 року у сумі 38595,00 грн.:

- за 1-й квартал 2011 року у сумі 67198,00 грн.;

- за 2-й квартал 2011 року у сумі 48456,00 грн. (в акті помилково зазначено про 2-й квартал 2010 року);

- за 3-й квартал 2011 року у сумі 47060,00 грн.;

- за 4-й квартал 2011 року у сумі 10670,00 грн.;

- завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2010 рік в сумі 11652,00 грн.;

- пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168) п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем ПДВ всього в сумі 176970,00 грн., у тому числі:

- за листопад 2010 року у сумі 10823,00 грн.;

- за грудень 2010 року у сумі 17500,00 грн.;

- за січень 2011 року у сумі 22363,00 грн.;

- за лютий 2011 року у сумі 33947,00 грн.;

- за квітень 2011 року у сумі 21748,00 грн.;

- за травень 2011 року у сумі 20350,00 грн.;

- за червень 2011 року у сумі 39,00 грн.;

- за липень 2011 року у сумі 16059,00 грн.;

- за серпень 2011 року у сумі 23721,00 грн.;

- за вересень 2011 року у сумі 1141,00 грн.;

- за жовтень 2011 року у сумі 8327,00 грн.;

- за листопад 2011 року у сумі 952,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 176970,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року та з квітня 2011 року по листопад 2011 року, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівним" контрагентом, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Сума донарахування податку на прибуток у розмірі 211977,00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 11652,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з віднесенням до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за періоди 4-й квартал 2010 року - 4-й квартал 2011 року суми 884840,00 грн., що були нараховані (сплачені) за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівним" контрагентом, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно Акту перевірки "сумнівним" контрагентом є ТОВ БВП «Строитель - плюс» (ЄДРПОУ31263808), який має ознаки фіктивності.

"Сумнівність" та «нікчемність» операцій позивача з вказаним контрагентом, на думку ДПІ, пов'язана з наявністю акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин від 11.04.2012 року за вих.№37/22/31263808; інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково- довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «ОПП», АРМ прийняття та обробка звітності «Бест «Звіт», АРМ «Облік», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 42,55,173,174 Господарського кодексу України, статей 215,216,228,626,629,655,656,658,662 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інших законодавчих актів; зазначено, що операції купівлі-продажу позивача з зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №0010962204 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 196601,75 грн. (у тому числі 176970,00 грн. за основним платежем та 19631,75 грн. за штрафними санкціями); №0010942204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 221628,75 грн., (у тому числі 211979,00 грн. за основним платежем та 9649,75 грн. за штрафними санкціями); №0010952204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11652,00 грн. (а.с.12-14 т.1).

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивачем задекларовано скореговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування всього у сумі 884840,00 грн. пов'язані із отриманням послуг по правовідносинам з ТОВ БВП «Строитель - плюс», у т.ч. по періодах: 4 кв.2010 року у сумі 166030,00 грн., 1 кв. 2011 року - 257133,0 грн., 2 кв. 2011 року - 210678,00 грн., з в. 2011 року - 204607,00 грн., 4 кв. 2011 року - 46392,00 грн.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі 211977,00 грн.; завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 11652,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 884840,00 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення з Актом виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ БВП «Строитель - плюс».

Так, протягом листопада 2010 року - лютого 2011 року, квітня 2011 року - листопада 2011 року позивач мав правовідносини з ТОВ БВП «Строитель - плюс».

Між позивачем (Замовник) та ТОВ БВП «Строитель-плюс» (Виконавець) були укладені договори №1621 від 30.12.2010 року про надання послуг по завантаженню каменю вапнякового у з/н вагони та №1622 від 30.12.2010 року про надання транспортних послуг, згідно яких Виконавець зобов'язуються за завданням Замовника надати послуги з завантаження та транспортування, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги.

На виконання умов цих договорів ТОВ БВП «Строитель-плюс» протягом зазначеного періоду здійснило послуги на користь позивача по завантажувально-розвантажувальним роботам, авто послуги на загальну суму 884840,00 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про надання послуг, а саме, надання послуг по завантажувально-розвантажувальним роботам з листопада 2010 року - лютого 2011 року, квітня 2011 року - листопада 2011 року підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками: №6111 від 30.10.2010 року; №6822 від 30.11.2010 року; №8124 від 31.12.2010 року; №353 від 31.01.2011 року; №764 від 28.02.2011 року; №503 від 31.03.2011 року; №257 від 20.04.2011 року; б/н від 11.05.2011 року; №111 від 10.06.2011 року; №222 від 28.07.2011 року; №468 від 31.08.2011 року; №291 від 23.09.2011 року; №333 від 31.10.2011 року; №284 від 25.11.2011 року. Також здійснення авто послуг у вересні та листопаді 2011 року підтверджується товарно-транспортними накладними на погрузку щебеню від: 23.09.2011 року; 23.11.2011 року.

Оплата за товари підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеним вище контрагентом - виписками банку.

Сума вартості послуг, отриманих позивачем від ТОВ БВП «Строитель-плюс», та податку на додану вартість, що містилися в ціні таких послуг, включені позивачем до складу скорегованих валових витрат та витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування всього у сумі 884840,00 грн. за 4-й квартал 2010 року - 4-й квартал 2011 року та податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача - видатковими та податковими накладними, виданими позивачем покупцю поставлених товарів ТОВ «Білогірські вапняки», довідками про структуру собівартості зазначених товарів, у яких окремим рядком визначено вартість послуг по завантажувальним роботам.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України, Закону №334.

Отже, скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств на загальну суму 884840,00 грн. без ПДВ, у тому числі за 4 кв.2010 року у сумі 166030,00 грн., 1 кв. 2011 року - 257133,00 грн., 2 кв. 2011 року - 210678,00 грн., 3 кв. 2011 року - 204607,00 грн., 4 кв. 2011 року - 46392,00 грн., підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 11652,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 211977,00 грн., у т.ч. за 4 кв.2010 року у сумі 38595,00 грн., 1 кв. 2011 року - 67198,00 грн., 2 кв. 2011 року - 48456,00 грн., 3 кв. 2011 року - 47060,00 грн., 4 кв. 2011 року - 10670,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 884840,00 грн. є безпідставними.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 176970,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівним" контрагентом, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку ДПІ, позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту з листопада 2010 року по лютий 2011 року та з квітня 2011 року по листопад 2011 року ПДВ у сумі 176970,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року у сумі 10823,00 грн.; за грудень 2010 року - 17500,00 грн.; за січень 2011 року - 22363,00 грн.;за лютий 2011 року - 33947,00 грн.; за квітень 2011 року - 21748,00 грн.; за травень 2011 року - 20350,00 грн.; за червень 2011 року - 39,00 грн.; за липень 2011 року - 16059,00 грн.; за серпень 2011 року - 23721,00 грн.; за вересень 2011 року - 1141,00 грн.; за жовтень 2011 року - 8327,00 грн.; за листопад 2011 року - 952,00 грн.

Судом встановлено, що за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року та з квітня 2011 року по листопад 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 176970,00 грн. ПДВ, пов'язаний із наданням послуг по правовідносинам з ТОВ БВП «Строитель - плюс» (ЄДРПОУ31263808).

Як встановлено судом раніше, факт надання послуг по завантажувально-розвантажувальним роботам, авто послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками, товарно-транспортними накладними; сплата вартості послуг підтверджується платіжними документами.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ БВП «Строитель - плюс» виписано наступні податкові накладні: №6111 від 29.10.2010 року на суму 29297,84 грн., у т.ч. 4882,97 грн. ПДВ; №6822 від 30.11.2010 року на суму 64936,49 грн., у т.ч. 10822,75 грн. ПДВ; №8122 від 22.12.2010 року на суму 80000,00 грн., у т.ч. 13333,33 грн. ПДВ; №8124 від 29.12.2010 року на суму 25000,00 грн., у т.ч. 4166,67 грн. ПДВ; №353 від 31.01.2011 року на суму 134178,27 грн., у т.ч. 22363,05 грн. ПДВ; №353 від 31.01.2011 року на суму 134178,27 грн., у т.ч. 22363,05 грн. ПДВ; №764 від 28.02.2011 року на суму 174381,91 грн., у т.ч. 29063,65 грн. ПДВ; №257 від 20.04.2011 року на суму 130485,60 грн., у т.ч. 21747,60 грн. ПДВ; №127 від 11.05.2011 року на суму 122097,12 грн., у т.ч. 20349,52 грн. ПДВ; №111 від 10.06.2011 року на суму 232,08 грн., у т.ч. 38,68 грн. ПДВ; №380 від 28.07.2011 року на суму 96353,25 грн., у т.ч. 16058,88 грн. ПДВ; №468 від 31.08.2011 року на суму 142327,50 грн., у т.ч. 23721,25 грн. ПДВ; №291 від 23.09.2011 року на суму 6847,20 грн., у т.ч. 1141,20 грн. ПДВ; №333 від 31.10.2011 року на суму 49961,10 грн., у т.ч. 8326,85 грн. ПДВ; №284 від 25.11.2011 року на суму 5709,60 грн., у т.ч. 951,60 грн. ПДВ.

Отримані податкові накладні відображені позивачем у Розділі І "Реєстру податкових накладних" на загальну суму ПДВ 176970,00 грн. за відповідні періоди.

Вищезазначені податкові накладні мають усі обов'язкові реквізити, передбачені п. п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону № 168, п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України.

По даті отримання вказаних податкових накладних відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168, п.201.10 ст.201 ПК України позивач за період: листопад 2010 року - лютий 2011 року, квітень 2011 року - листопад 2011 року нарахував податковий кредит у сумі 176970,00 грн.

Як зазначалося судом раніше, отримані послуги, щодо яких був нарахований податковий кредит в сумі 176970,00 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, податковий кредит у сумі 176970,00 грн., що нарахований (сплачений) позивачем за період: листопад 2010 року - лютий 2011 року, квітень 2011 року - листопад 2011 року щодо надання послуг ТОВ БВП «Строитель - плюс» у повному обсязі відповідає вимогам норм Закону №168, ПК України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, первинними документами бухгалтерського обліку обґрунтованість висновків ДПІ щодо заниження позивачем податкового кредиту та відповідно податку на додану вартість у сумі 176970,00 грн. спростовується у повному обсязі.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 176970,00 грн. по правовідносинам з ТОВ БВП «Строитель - плюс» позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Крім того, суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеними вище контрагентами у зв'язку з тим, що останній має стан платника «8» у зв'язку з актами про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що цей акт про неможливість проведення перевірки контрагента був складений вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковими органами під час проведення документальної перевірки взагалі не досліджувалися первинні документи позивача щодо правовідносин із зазначеним вище контрагентом за перевіряємий період.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції з надання послуг позивача з зазначеним вище контрагентом, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

До того ж, згідно інформації ДПІ у м. Сімферополі в АРК ДПС від 11.01.2013 року, наданої на адвокатський запит, контрагент позивача ТОВ БВП «Строитель - плюс» у період 2009 - квітень 2012 року нараховував та сплачував податки і збори, протягом 2009-2010 років на підприємстві працювало відповідно 95 та 73 особи, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях та відповідно зменшувати суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11652,00 грн.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 27.11.2012 року №0010942204 та №0010962204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 27.11.2012 року №0010962204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 196601,75 грн., у тому числі 176970,00 грн. за основним платежем та 19631,75 грн. за штрафними санкціями; №0010942204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 221628,75 грн., у тому числі 211979,00 грн. за основним платежем та 9649,75 грн. за штрафними санкціями; №0010952204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11652,00 грн. визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 17.01.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.01.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010942204 від 27.11.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс" (ідентифікаційний код юридичної особи 36693406) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в сумі 221628,75 грн., у тому числі 211979,00 грн. за основним платежем, 9649,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010952204 від 27.11.2012 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс" (ідентифікаційний код юридичної особи 36693406) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11652,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010962204 від 27.11.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс" (ідентифікаційний код юридичної особи 36693406) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 196601,75 грн., у тому числі 176970,00 грн. за основним платежем, 19631,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтєкс" (ідентифікаційний код юридичної особи 36693406) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова