Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а/1270/9926/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9926/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Семціві О.В.,

за участю:

представників позивача: Бороздіної І.В. (довіреність № 3 від 08.01.2013),

Труфанова І.А. (довіреність № 1 від 08.01.2013),

Яновської Н.О. (довіреність № 2 від 08.01.2013),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТР» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000322201 від 04.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТР» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000322201 від 04.12.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АСТР», за наслідками якої складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна» від 20.11.2012 № 506/22/21821439.

У висновках до Акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 36 197,00 грн.

На підставі акту перевірки Первомайською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322201 від 04.12.2012, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 36 197,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 18 098,50 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, у вересні 2011 року позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів робіт послуг, що підтвердженні первинними документами та належним чином складеними податковими накладними. Податковий кредит у вересні 2011 року був сформований відповідно до вимог чинного законодавства.

Протягом перевіряємого періоду, за який задекларовано податковий кредит, позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна», між ними був укладений договір купівлі-продажу № 9-122К від 26.09.2011.

ТОВ «АСТР» підтверджує, що дійсно мало господарські взаємовідносини з вказаним підприємством, придбавало у зазначеного контрагента товари (роботи, послуги), для цілей використання у власній господарській діяльності, сплачувало за придбані товари (роботи, послуги) грошові кошти разом з ПДВ, та отримувало відповідні податкові накладні. Суми сплаченого ПДВ відносилися до податкового кредиту.

Фактичне виконання умов договору сторонами у вересні 2011 року підтверджується наступними документами: видатковою накладною від 27.09.2011 № РН-0000176, податковою накладною від 27.09.2011 № 35, товарно-транспортною накладною від 27.09.2011 № РН149, платіжними дорученнями від 28.09.2011р на суму 50 000,00 грн., від 30.09:2011 на суму 100 000,00 грн., від 03.10.2011 на суму 40 000,00 грн.

Позивач вважає, що інформація відносно податкового обліку, матеріальних ресурсів, місцезнаходження третіх осіб, з якими ТОВ «АСТР» не мало правових відносин як платник податку на додану вартість, не можуть бути належними доказами порушення податкового законодавства, а саме вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України з боку позивача.

Право платника податків на податковий кредит не залежить від податкового обліку інших платників податку, а залежить лише від додержання вимог законодавства про ПДВ самим платником податку, який це право реалізовує.

З Акту перевірки № 506/22/21821439 від 20.11.2012 року виходить, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення з боку позивача податкового законодавства і про нікчемність господарських операцій з придбання Позивачем у ТОВ «СВ Кароліна» нафтопродуктів на загальну суму 217 184,44 грн. в тому числі ПДВ 36 197,41 грн., оскільки правочини є нікчемними та такими, які не направлені на настання правових наслідків.

Такі висновки Первомайської ОДПІ зроблені на підставі того, що Первомайською ОДПІ була отримана інформація щодо проведених перевірок, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВ Кароліна» від 27.09.2012 №398/22-4/36983732, даних з інформаційних баз даних АІС «РПП», ПДС, АС «Аудит», «Облік», «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ДНІПРОКОМПЛЕКТ» від 07.03.2012 № 1118/47/23-206/25018797, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сфера-С» від 28.09.2011 № 563/2305/32949970 та інш.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, підтримали доводи, викладені у позові, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання факсом надав клопотання про розгляд справи без його участі, правом подати заперечення проти позову чи відзив на позов не скористався.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТР» (далі - ТОВ «АСТР»), ідентифікаційний код 21821439, зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області.

ТОВ «АСТР» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 16492895 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.1998.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.11.2012 по 13.11.2012 на підставі службового посвідчення серії ЛГ № 075818 від 21.03.2012, виданого Первомайською ОДПІ в Луганській області ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Первомайської ОДПІ в Луганській області ДПС, Меркуловою О.Л., згідно із п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Первомайської ОДПІ від 06.11.2012 № 223, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АСТР» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «СВ Кароліна» код за ЄДРПОУ 36983731.

За результатами перевірки складено акт № 506/22/21821439 від 20.11.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «АСТР»:

1. п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV, із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит в сумі 36 197,00 грн., в тому числі за:

- вересень 2011 року - 36 197,00 грн.;

2. Згідно п. 1, п. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст.655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (зі змінами та доповненнями) встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг).

Господарські операції щодо придбання ТОВ «АСТР» товарів (робіт, послуг) не підтверджується у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткуання ТОВ «СВ Кароліна» при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22 та ст. 185 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

04.12.2012 Первомайською ОДПІ Луганської області ДПС на підставі вищевказаного акту перевірки від 20.11.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322201, яким ТОВ «АСТР» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 54 295,50 грн., з яких за основним платежем - 36 197,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 098,50 грн.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 506/22/21821439 від 20.11.2012, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «АСТР» є будівництво будівель, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2011 між ТОВ «СВ Кароліна» (Продавець) та ТОВ «АСТР» (Покупець) укладено договір № 9-122К купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) відповідно до умов цього договору й Додатків до нього. Додатки до Договору є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору складає 12 000 000,00 грн.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору сторонами у вересні 2011 року підтверджується видатковою накладною від 27.09.2011 № РН-0000176, податковою накладною від 27.09.2011 № 35, товарно-транспортною накладною від 27.09.2011 №РН149, платіжними дорученнями від 28.09.2011 на суму 50 000,00 грн., від 30.09.2011 на суму 100 000,00 грн., від 03.10.2011 на суму 40 000,00 грн.

Крім того, подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ «СВ Кароліна» товару підтверджується відповідними договорами про відпуск нафтопродуктів споживачам, видатковими накладними, довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом під час проведення перевірки позивача були досліджені, зокрема, декларація з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, первинні документи (податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура за вересень 2011 року, сертифікат відповідності).

Однак, суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка вищевказаних доказів.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ «АСТР» та ТОВ «СВ Кароліна», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «СВ Кароліна» податкову накладну, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню.

Що стосується доводів відповідача щодо нікчемності договору № 9-122К від 26.09.2011 між ТОВ «АСТР» та ТОВ «Кароліна», суд приходить до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору між ТОВ «АСТР» та ТОВ «Кароліна» ґрунтується на тому, що правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність вищевказаного договору безпідставними з огляду на наступне.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ № 0000322201 від 04.12.2012 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 542,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3887 від 13.12.2012.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 21.01.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТР» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322201 від 04.12.2012 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322201 від 04.12.2012 Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 542,95 грн. (п'ятсот сорок дві гривні 95 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 3887 від 13.12.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.01.2013.

Суддя Т.С. Ушаков