Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-1670/7440/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7440/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Роженка В.М., Юхна К.О.

представника відповідача - Шульги Н.Д., Чирви Є.В., Луговської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки не було взято до уваги належним чином оформлені бухгалтерські документи складені за результатами господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПК України та п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" (ідентифікаційний код 23561646) зареєстровано 23.10.1995 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 17.10.2012 по 25.10.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" з питань питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 у зв'язку з прийняттям рішення про припинення юридичної особи.

За результатами перевірки складено акт від 01.11.2012 № 4554/22-209/23561646 (т. 1 а.с. 17-78), яким зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 254 215,00 грн. та пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПК України та п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 195 916,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 00013172301/1736 (т. 1 а.с. 13) яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 433,50 грн.; № 0013162301/1735 (т. а.с. 15), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 293 029,75 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість у 2010 році були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість"

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З вказаної норми вбачається, що податковий кредит визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання-платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів передбачає перехід права власності на товар від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар, а також наявність певного товару, які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару, визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Згідно з п.п. 7.4.5 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові відносини з приводу формування валових витрат за І квартал 2011 року були унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 15.12.2010 між ТОВ "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" (рекламодавець) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг № 01/11-р (т. 1. а.с. 104 - 106), за умов якого рекламіст зобов'язується надати рекламодавцю рекламні послуги, а рекламодавець зобов'язується прийняти надані рекламні послуги та оплатити їх вартість на умовах вказаного договору.

30.09.2011 між позивачем (рекламодавець) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг № 03/11-р (т. 1. а.с. 101 - 103), за умов якого рекламіст зобов'язується надати рекламодавцю рекламні послуги, а рекламодавець зобов'язується прийняти надані рекламні послуги та оплатити їх вартість на умовах вказаного договору.

Крім того, 31.09.2010 між ТОВ "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" (рекламодавець) та ПП "Кремнафтагазтрейд" (рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг № 03/10-р (т. 1. а.с. 107 - 109), за умов якого рекламіст зобов'язується надати рекламодавцю рекламні послуги, а рекламодавець зобов'язується прийняти надані рекламні послуги та оплатити їх вартість на умовах вказаного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Монолітбудкомплект" та ПП "Кремнафтагазтрейд" по наданню рекламних послуг, останніми виписані наступні первинні бухгалтерські документи: акти приймання-передачі виконаних робіт від 20.04.2010, від 30.04.2010, від 31.05.2010, від 30.06.2010, від 30.07.2010, від 31.08.2010, від 30.09.2010, від 29.10.2010, від 21.01.2011, від 30.10.2010, від 31.10.2011, 28.02.2011 (т. 1 а.с. 110, 111, 120, 121, 126, 127, 133, 134, 143, 144, 145, 153, 154, 164, 165, 174, 175, 184, 185, 200, 194, 205); податкові накладні № 02/04-1 від 02.04.2010, № 14/04-2 від 14.04.2010, № 1/05-3 від 11.05.2010, № 18/05-2 від 18.05.2010, № 03/06-1 від 03.06.2010, № 05/07-1 від 05.07.2010, № 13/07-1 від 31.07.2010, № 02084 від 02.08.2010, № 11084 від 11.08.2010, № 02093 від 02.09.2010, № 14097 від 14.09.2010, № 20093 від 20.09.2010, № 4104 від 04.10.2010, № 15106 від 15.10.2010, № 11011 від 11.01.2011, 12013 від 12.01.2012, № 03113 від 03.11.2010, № 11115 від 11.11.2010, № 17 від 05.10.2011, № 24 від 06.10.2011, № 15 від 03.11.2011, № 57 від 11.11.2011, № 5 від 02.02.2011 (т. 1 а.с. 114, 115, 124, 125, 132,141, 142, 151, 152, 161, 162, 163, 172, 173, 180, 183, 188, 189, 198, 199, 203, 204, 208); рахунки № 2-2 від 02.04.2010, № 4-1 від 14.04.201, № 20-4 від 03.06.2010 № 25-2 від 05.07.2010, 29-1 від 13.07.2010, № 48-3 від 02.08.2010, № 72-1 від 11.08.2010, № 100-1 від 02.09.2010, № 5 від 1.01.2010, № 6-1 від 12.01.2011, № 42-1 від 02.02.2011, № 706-2 від 03.11.2011, № 718-1 від 11.11.2011, № 672-7 від 06.10.2011, № 672-6 від 05.10.2011, № 82-3 від 02.03.2011 (т. 1 а.с. 119, 117, 131, 136, 138, 147, 149, 160, 179, 182, 210, 239, 245, 247, 249, т. 2 а.с. 5); рахунок-фактури № 150-2 від 04.10.2010, № 1730-2 від 15.10.2010, № 199-1 від 03.11.2010, № 211-1 від 11.11.2010 (т. 1 а.с. 169, 171, 191,193).

Крім того, позивачем у ПП "Кремнафтагазтрейд" та ТОВ "Монолітбудкомплект" було придбано спортивні товари.

За результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Монолітбудкомплект" та ПП "Кремнафтагазтрейд" по придбанню товарів, останніми виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок № 22 від 20.01.2011, № 120 від 13.09.2010, № 84 від 18.08.12010, № 10 від 11.05.2010, № 10-1 від 11.05.2010, № 21 від 14.06.2010, № 718 від 11.11.2011, № 601 від 05.10.2011, № 42 від 02.02.2011 (т. 1 а.с. 212, 220, 224, 230, 233, 235, 241, т. 2 а.с. 1, 7); накладні № 22 від 24.01.2011, № 120 від 20.09.2010, № 84 від 23.03.2010, № 10 від 17.05.2010, № 21 від 16.06.2010, № 718 від 14.11.2011, № 601 від 10.10.2011, № 42 від 07.02.2011 (т. 1 а.с. 213, 221, 225, 227, 236, 242, т. 2 а.с. 2, 8); податкові накладні № 20012 від 20.01.2011, № 02113 від 02.11.2010, № 14096 від 14.09.2010, № 18083 від 18.08.2010, № 11/05-2 від 11.05.2010, № 14/06-1 від 14.06.2010, № 56 від 11.11.2011, № 25 від 06.10.2011, № 4 від 02.02.2011 (т. 1 а.с. 214, 217, 222, 226, 228, 237, 243, т. 2 а.с. 3, 9); рахунки фактури № 192 від 02.11.2010 (т. 1 а.с. 216); видаткові накладні № 192 від 11.11.2010 (т. 1 а.с. 218).

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар та надані рекламні послуги позивачем суду надано платіжні доручення № 118 від 02.04.2010, № 146 від 14.04.2010, № 205 від 03.06.2010, № 235 від 05.07.2010, № 255 від 13.07.2010, № 262 від 02.08.2010, № 285 від 11.08.2010, № 294 від 02.09.2010, № 323 від 14.09.2010, № 329 від 20.09.2010, № 332 від 04.10.2010, № 368 від 15.210.2010, № 2 від 11.01.2011, № 19 від 12.01.2011, № 377 від 03.11.2010, № 404 від 11.11.2010, № 39 від 02.02.2011, № 24 від 20.01.2011, № 378 від 03.11.2010, № 324 від 14.09.2010, № 288 від 18.08.2010, № 169 від 11.05.2010, № 168 від 11.05.2010, № 191 від 17.05.2010, № 221 від 14.06.2010, № 341 від 03.11.2011, № 361 від 10.11.2011, № 360 від 11.11.2011, № 327 від 06.10.2011, № 320 від 05.10.2011, № 328 від 06.10.2011, № 70 від 02.03.2011, № 38 від 02.02.2011 (т. 1 а.с. 118, 116, 130, 135, 137, 146, 148, 157, 158, 159, 168, 170, 179, 181, 190, 192, 209, 211, 215, 219, 223, 229, 231, 232, 234, 238, 240, 244, 246, 248, 250, т. 2 а.с. 4, 6).

На підтвердження придбання вказаного товару суду надано витяг з журналу реєстрації довіреностей ТОВ "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування придбаного спортивного товару здійснювалось транспортними засобами ТОВ "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон". На підтвердження наявності транспортних засобів суду було надано договори позички № ТД - 1100/1212 від 05.08.2008 та від 01.07.2010 року без номера (т. 2 а.с. 39-43) укладені з ЗАТ "Торговий дім "Укрататнафта". Згідно вказаних договорів предметом позики є транспортні засоби марок ВАЗ, модель 21121, рік випуску 2007 № ВІ 0866 АР та Volkswagen Multivаn, рік випуску 2002, № 010-78 ОО.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів надання рекламних послуг та на час придбання спортивних товарів ПП "Кремнафтагазтрейд" та ТОВ "Монолітбудкомплект" були відсутні за місцезнаходженням.

Відповідач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на Акти перевірок контрагентів позивача № 506/22-2/34979064 від 28.03.2012 та № 8484/15-322/34852564 від 06.12.2011, якими зафіксовано, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" та порушення податкового законодавства допущені ПП "Кремнафтагазтрейд" відповідно.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПС податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку ОДПІ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.11.2012 № 0013172301/1736 та № 0013162301/1735.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб спортивних єдиноборств "Легіон" витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко