Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-11989/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11989/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого суддіМамчура Я.С. СуддівГоряйнова А.М. Желтобрюх І.Л. при секретарі Гімарі Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Профіленд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Профіленд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року №0002692202 та №0002702202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції між ТОВ «Профіленд»та ТОВ «Декос Альянс», здійснені за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року є безтоварними та не спрямовані на настання реальних наслідків. Витрати понесені позивачем під час здійснення даних господарських операцій не є його витратами, а податкові накладні, виписані ТОВ «Декос Альянс»за 2011 рік не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матералів справи вбачається, що ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Профіленд»зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Так, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Профіленд»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс»за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2012 року №3569/22-2/36853664.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого ним занижено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 106 942 грн. (за липень 2011 року -79 517 грн., за серпень 2011 року -27 425 грн.) та податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 147 580 грн.

При проведенні даної перевірки відповідачем були використані висновки акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року від 26 січня 2012 року №28/23-10/37505731, складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В даному акті податковим органом зроблені висновки про те, що господарська діяльність ТОВ «Декос Альянс»здійснювалась поза межами правового поля, тобто з метою надання податкової вигоди третім особам, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Декос Альянс»та його контрагентами - без наміру створення правових наслідків. Крім того, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ «Декос Альянс»трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення його господарської діяльності, що є підтвердженням відсутності у вказаного товариства необхідних умов для здійснення такої діяльності. Зокрема, виявлено формування податкового кредиту підприємцями-покупцями за рахунок ТОВ «Декос Альянс»за період, що перевірявся, податкові зобов'язання якого не підтверджено у зв'язку з ненаданням (відсутністю) у вказаного товариства підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, а саме головних книг, журналів-ордерів, карток рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 70 «Доходи від реалізації», податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних.

На підставі викладеного, відповідачем зроблені висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Декос Альянс»за 2011 рік та відсутність у позивача права на віднесення витрат за даними господарськими операціями до його витрат та відсутність права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних даним контрагентом.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 12 червня 2012 року №0002692202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106 942 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 26 735 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2012 року №0002700002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 147 580 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомлення -рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подані скарги залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Відповідно до п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Однак, слід зазначити, що відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для цілей ведення податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається, з матеріалів справи, що між ТОВ «Профіленд»(Замовник) та ТОВ «Декос Альянс»(Виконавець) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року укладено договір купівлі -продажу (товарів, послуг) №30-6 від 29 червня 2011 року, відповідно до п.п.1.1 1.2 якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надати наступні рекламні послуги: дизайн (створення) рекламних макетів, виготовлення поліграфічної продукції та сувенірної продукції, створення рекламних текстів, фірмово стилю, написання сценаріїв та виготовлення роликів і кліпів для радіо і телебачення, створення WEB -сайтів та іншого роду реклами в мережі Інтернет, розміщення рекламних матеріалів Замовника в пресі, на транспорті, на будь-яких носіях зовнішньої реклами, в метрополітені, Інтернеті, на радіо -і телеканалах, а також в інших засобах масової інформації, проведення фуршетів, презентації, семінарів, та інших громадських заходів, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги і роботи Виконавця в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

На виконання умов даного договору його сторонами складені рахунки -фактури, акти здачі -приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/23-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При вирішенні питання про наявність чи відсутність у платника податків права на віднесенні до складу витрат при здійсненні господарської операції та виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно, зокрема, встановити чи відбулося фактичне здійснення таких операцій з його контрагентами.

Вивчивши матери справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Профіленд»та ТОВ «Декос Альянс», а саме надання послуг по розміщенню рекламно - інформаційних матералів, виготовлення листівок, візиток, запрошень та інше.

За таких обставин, право на віднесення до його витрат по даних господарських операціях у позивача не виникає, а наявність у позивача податкових накладних, виписаних ТОВ «Декос Альянс»не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Така ж з позиція викладена і постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року №21-425во10.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, висновку про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41,196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Профіленд»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМамчур Я.С. СуддіГоряйнов А.М. Желтобрюх І.Л.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.