Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а/1270/7992/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року справа №2а/1270/7992/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Мартакові О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі № 2а/1270/7992/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 № 0001412201 та № 0001402201, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0001412201 та № 0001402201.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 984/22-30421748 від 17.09.2012 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет», код за ЄДРПОУ 30421748, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2012». Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тара-Маркет» п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 144 078,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 108 047,00 грн. та за 2-3 квартал 2011 року в сумі 144 078,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 125 191,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 року на 52 428,00 грн., у травні 2011 року на 41 431,00 грн. та у вересні 2011 року на 31 332,00 грн. Апелянт зазначив, що висновки акту перевірки є законними, а податкові повідомлення-рішення №0001402201 та №0001412201 від 20.09.2012 - правомірними, але суд першої інстанції їх незаконно скасував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Маркет» зареєстроване 11.08.1999 рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 13.08.2012 по 10.09.2012 відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Тара-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2012 за № 984/22-30421748, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тара-Маркет», зокрема: п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 144078,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 108047,00 грн. та за 2-3 квартал 2011 року в сумі 144 078,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст..198 Податкового кодексу України за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 125 191,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 року на 52 428,00 грн., у травні 2011 року на 41 431,00 грн. та у вересні 2011 року на 31 332,00 грн.

28.09.2012 на підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 144 078,00 грн., з яких: за основним платежем - 144078,00 грн.;

- № 0001412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість» в сумі 133025,00 грн., з яких: за основним платежем - 125191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 834,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2011 між ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (Замовник) та ТОВ «Тара-Маркет» (Генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду № 1/2, згідно якого Замовник доручає, Генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик своїми та/або залученими силами виконати ремонтно-будівельні роботи.

14.01.2011 між ТОВ «Тара-Маркет» (Генеральний підрядник) та ТОВ «Ніке-Рав» (Субпідрядник) укладено договір підряду № 1/7, згідно якого Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується на свій ризик своїми та /або залученими силами виконати ремонтно-будівельні роботи загального призначення (ремонт будівель та споруд, оброблювальні роботи і т.д.).

01.04.2011 між ТОВ «Тара-Маркет» (Замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № 4/1, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання ремонтно-будівельних робіт на підставі кошторисів та договірних цін, що видаються на суму 114208,15 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 19034,69 грн. Перелік робіт та їх вартість вказані в реєстрі договірних цін (Додаток № 1).

01.04.2011 між ТОВ «Оріал» (Продавець) та ТОВ «Тара-Маркет» (Покупець) укладено договір постачання матеріалів, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити йому в рамках та на умовах передбачених цим договором.

01.06.2011 між ПП «Квалітет Компані» (Продавець) та ТОВ «Тара-Маркет» (Покупець) укладено договір № 01/06 постачання, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, згідно накладних, рахунків-фактур.

01.06.2011 між ТОВ «Тара-Маркет» (Замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № 6/1, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання ремонтно-будівельних робіт на підставі кошторисів та договірних цін, що видаються на суму 1754095,24 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 292 349,20 грн. Перелік робіт та їх вартість вказані в реєстрі договірних цін.

07.09.2011 між ТОВ «Тара-Маркет» (Генеральний підрядник) та ТОВ «Ніке-Рав» (Субпідрядник) укладено договір підряду № 9/6, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт загального призначення (ремонт будівель та споруд, оброблювальні роботи і т.д.), а також виконання даного виду робіт по інвестиційним заходам на об'єкті (об'єктах) ПрАТ «Линік» (далі роботи), з яким у Генерального підрядник укладено договір генерального підряду № 9/3 від 07.09.2011.

В підтвердження виконання договорів позивачем під час перевірки та суду першої інстанції надано податкові накладні та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, реєстри оплачених розрахункових документів.

З таких підстав, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача та висновки суду першої інстанції про наявність підстав для підтвердження фактичного виконання вищезазначених договорів.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про нікчемність та фіктивність зазначених договорів. Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, апеляційна скарга не спростувала висновків суду першої інстанції, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 22 січня 2013 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О. Чебанов