Рішення

від 28.12.2012 по справі 1522/14681/12

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

28.12.2012

справа № 1522/14681/12

провадження №2/1522/9125/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивачка -ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з цивільним позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування збитків у розмірі 12052900,12 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.07.1990 року нині померлим чоловіком позивачки ОСОБА_9 та одним із відповідачів -ОСОБА_4 було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ КО ЛТД»у рівних частках по 50% статутного капіталу. Після смерті її чоловіка у 1997 році нею було успадкована частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД», у зв'язку з чим були внесені відповідні зміни до статутних документів товариства. У 1998 році позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 було прийняте рішення щодо продажу частки у статутному фонді ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД» іншому відповідачу ОСОБА_5, з метою залучення додаткових грошових коштів необхідних для поширення напрямків діяльності ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД». Пізніше у вересні 2008 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли зі складу засновників ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД», а замість них до складу засновників увійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У вересні 2009 року на загальних зборах засновників ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД»було прийняте рішення про ліквідацію товариства, про яку позивачку нібито ніхто не повідомляв, будь-яких документів з приводу ліквідації товариства їй також не надавалось та вона нічого не підписувала, у зв'язку з чим позивачка вважає, що їй було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 12052900,12 гривень. В обґрунтування вищезазначеної суми є посилання на сторінку 16 висновку Аудиторської фірми «Фантом»від 30 червня 2010 року, який було додано до матеріалів справи.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Предстаники відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_8 проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав зазначених у запереченнях на позов та додатково зазначили що, позивачка дійсно була засновником ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД»з 1997 року після прийняття нею спадщини її чоловіка ОСОБА_9 На протязі усього часу існування товариства вона вчасно та в повному обсязі отримувала належні їй дивіденди від господарської діяльності ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД», хоча будь-якої участі у діяльності товариства не приймала, а лише приймала участь у зборах засновників товариства та підписувала необхідні документи, посилання позивачкою я якості доказу на сторінку 16 висновку Аудиторської фірми «Фантом»від 30 червня 2010 року вважають безпідставним, оскільки сума вказана помилково та вона відображає залишки коштів на рахунках господарського товариства, яке знаходилось в стані припинення підприємницької діяльності, з яких тільки частина коштів була власністю підприємства, після оплати податків. Ця сума також включала транзитні кошти, тобто кошти контрагентів, які були призначені для розрахунків з третіми особами, в тому числі державними підприємствами (портами, лоцманськими службами та іншими). Реальний залишок грошових коштів на дату складання ліквідаційного балансу товариства складав 1212900,12 гривень. Окрім того представниками відповідачів та відповідачем ОСОБА_8 було наголошено на тому що позивачці було сплачено дивіденди на момент ліквідації підприємства у розмірі 129309,90 гривень, враховуючи її частку у 30% відсотків статутного капіталу та відповідно до вимог податкового законодавства України.

Представники Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, при цьому на адресу суду наданий відзив на позов, в якому у задоволення позовних вимог просять відмовити повністю.

Відповідачі, приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань від них не надходило.

Згідно ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, це не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності і суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальної шкоди. Тобто зазначена позовна вимога виникає із цивільних правовідносин і згідно ст.15 ЦПК України і підлягає розглядають в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 06.07.1990 року нині померлим чоловіком позивачки ОСОБА_9 та одним із відповідачів -ОСОБА_4 було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ КО ЛТД»у рівних частках по 50% статутного капіталу. Після смерті її чоловіка у 1997 році нею було успадкована частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД», у зв'язку з чим були внесені відповідні зміни до статутних документів товариства. У 1998 році позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 було прийняте рішення щодо продажу частки у статутному фонді ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД»іншому відповідачу ОСОБА_5, з метою залучення додаткових грошових коштів необхідних для поширення напрямків діяльності ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД». Пізніше у вересні 2008 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли зі складу засновників ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД», а замість них до складу засновників увійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У вересні 2009 року на загальних зборах засновників ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД»було прийняте рішення про ліквідацію товариства, про яку позивачку нібито ніхто не повідомляв, будь-яких документів з приводу ліквідації товариства їй також не надавалось та вона нічого не підписувала, у зв'язку з чим позивачка вважає, що їй було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 12052900,12 гривень.

В обґрунтування вищезазначеної суми, у якості доказів, позивачка посилається лише на сторінку 16 висновку Аудиторської фірми «Фантом»від 30 червня 2010 року, згідно якого на її думку неправомірними діями відповідачів їй було завдано матеріальну шкоду у розмірі 12052900,12 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підстав ст.16 ЦК України кожна особа має правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 27.03.92 за N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з подальшими змінами) рекомендував судам при розгляді даної категорії спорів враховувати, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, якщо дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Виходячи з цього, позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідачів, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу ст. 27 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; оскаржувати рішення суду в установленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача про те, що їй неправомірними діями з боку відповідачів було нанесено матеріальну шкоду, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б сам факт, розмір та обставини спричинення шкоди відповідачами позивачу, вину відповідачів у заподіянні шкоди правам та інтересам позивачки.

Посилання позивачки на висновок Аудиторської фірми «Фантом»від 30 червня 2010 року, згідно якого на її думку неправомірними діями відповідачів їй було завдано матеріальну шкоду у розмірі 12052900,12 гривень суд не приймає до уваги, оскільки згідно змісту цього висновку дана сума відображає залишки коштів на рахунках господарського товариства, яке знаходилось в стані припинення підприємницької діяльності, з яких тільки частина коштів була власністю підприємства, після оплати податків. Ця сума також включала транзитні кошти, тобто кошти контрагентів, які були призначені для розрахунків з третіми особами, в тому числі державними підприємствами (портами, лоцманськими службами та іншими).

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно листа Аудиторської фірми Фантом (а.с. 148) від 17.03.2011 року вих. № 01/08-2 на ім'я голови ліквідаційної комісії ТОВ «ДІАМАНТ КО ЛТД»ОСОБА_6 на сторінці 16 аудиторського висновку загальна сума залишку грошових коштів складала 1212900,12 гривень, замість помилково зазначеної суми у розмірі 12052900,12 гривень.

Окрім того, всупереч твердженням позивачки, суд приймає до уваги надане представниками відповідачів платіжне доручення № 1 від 11.11.2010 року (а.с. 151), згідно якого вбачається, що позивачці за результатами здійснення господарської діяльності товариства на момент його ліквідації були сплачені грошові кошти у розмірі 129309,90 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, з огляду на усе вищезазначене, позивач не довів факт заподіяння йому з боку відповідачів матеріальних збитків на суму 12 052 900, 12 грн. (дванадцять мільйонів п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот гривень 12 копійок), і як наслідок право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи викладене підстав для задоволення позовних вимог позивачки суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 27, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування збитків -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.Б. Свячена