Рішення

від 16.01.2013 по справі 16/419-19/80-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/419-19/80-2012 16.01.13

За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

До Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій»

Малого приватного підприємства «Будівельна компанія «Антар»

Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Сантана»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Антар»

Треті особи: Київська міська рада (КМДА)

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України

Про визнання недійсною угоду про пайову участь у будівництві та додаткову угоду до неї

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю.

Суддя Головіна К.І.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від прокуратури: не з»явився

Від позивача Кучма Л.В. за дов. № 220/1021/д від 12.12.2012 р.

Від відповідача 1: не з»явився

Від відповідача 2: не з»явився

Від відповідача 3: Кобзар О.В. за дов. № б\н від 14.01.2013 р.

Від відповідача 4: Кобзар О.В. за дов. № б\н від 23.06.2009 р.

Від третьої особи 1: не з»явився

Від третьої особи 2: Лятіфова Т.Б. за дов. № 303/25-3555 від 22.11.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій», Малого приватного підприємства «Будівельна компанія «Антар», Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Сантана», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Антар» про визнання недійсною угоду про пайову участь у будівництві та додаткову угоду до неї.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема: ст. ст. 77, 84 Земельного кодексу України, ст. 1133,1134 Цивільного кодексу України ст. ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", а також Указу Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" № 240/93 від 01.07.1993 р., а також відсутністю підстав для внеску Міністерством оборони України у спільну діяльність земельної ділянки, яка розташована у військовому містечку № 168 у м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3), оскільки такий внесок порушує цільове призначення даної земельної ділянки.

Крім цього, прокурор просив поновити строк позовної давності про визнання оспорюваної угоди № 39 від 10.12.2004 р. про пайову участь у будівництві та додаткову угоду від 03.03.2005 № 1 про зміну договору № 39 з моменту їх укладання, оскільки його пропущено з поважних причин, а саме, про вказані обставини стало відомо в ході проведення прокуратурою перевірки в лютому 2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012р порушено провадження у справі № 16/419-19/80-2012, призначено розгляд справи на 12.03.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року по справі № 16/419-19/80-2012 судове будівельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено до надання висновків судової експертизи.

04.07.2012 року до відділу діловодства суду надійшов лист від КНДІСЕ № 24/01-06/1800-1826/12 про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу суд ухвалою витребує необхідні докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.07.2012р. визначено для розгляду справи № 16/419-19/80-2012 колегію суддів в наступному складі: Шаптала Є.Ю. (гол.), судді Бондарчук В.В. та Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., суддя А.М. Івченко, суддя В.В. Бондарчук, провадження по справі поновлено, розгляд справи призначено на 27.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 08.08.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., суддя Головіна К.І., суддя Бойко Р.В. в зв'язку із перебуванням судді Івченко А.М. та судді Бондарчук В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року розгляд справи відкладено в зв"язку з неявкою в судове засідання представника позивача, представників відповідача 1,2, представника третьої особи 1 та витребуванням у КП "Чернігівське міжміське БТІ" технічних паспортів на квартири.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 27,38, 77 ГПК України в зв"язку з неявкою в судове засідання представників відповідача 1,2 та третьої особи та необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та вирішено направити запит до Київської міської державної адміністрації з проханням надати інформацію щодо статусу земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3 (вул. Аеровокзальна, 3) та надання документів щодо виділення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3 (вул. Аеровокзальна, 3) для будівництва будинку. Крім того, направлення до БТІ м. Чернігова запиту з проханням надати інформацію за ким зареєстровані спірні квартири, кому належать на праві приватної власності та документи, які підтверджують право власності на спірні квартири.

22.10.2012 року з БТІ м. Чернігова надійшла відповідь з документами на запит згідно ували Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., суддя Головіна К.І., суддя Баранов Д.О..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст.ст. 27, 77 ГПК України в зв"язку з неявкою представників відповідачів 1,2 та третьої особи 1 та повторним направлення запиту до Київської міської державної адміністрації на 19.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року розгляд справи відкладено на 20.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року розгляд справи відкладено на 16.01.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 16.01.2013 року справу № 16/419-19/80-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., суддя Головіна К.І., суддя Літвінова М.Є. в зв'язку із завантаженістю судді Баранова Д.О..

Представники прокуратури, відповідача 1,2 та третьої особи 1 в судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.01.2013 р. та за відсутністю представника прокуратури, представника відповідача 1,2, представника третьої особи 1, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 16.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 3,4, третьої особи 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2004 року між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (Замовник), Закритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Сантана» (Пайовик) та Малим приватним підприємством «Антар» (генпідрядник) було укладено Договір № 39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку.

Предметом договору є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку, який будуватиметься на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3), військове містечко 168, з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень у вказаному будинку у визначених договором розмірах (п. 1.1, 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, пайовик зобов'язується здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку, а замовник в свою чергу зобов'язується після здачі будинку в експлуатацію передати пайовику або зазначеним ним третім особам у власність, визначену згідно з договором частину приміщень у будинку.

Згідно п. 1.3 Договору, генпідрядник зобов'язується за рахунок коштів, отриманих ним від пайовика, повністю збудувати згідно з проектною документацією і здати замовнику «під ключ» (без чистового оздоблення, за виключенням частки замовника) в строк, визначений договором, будинок, а Замовник зобов'язується надати генпідрядникові будівельний майданчик для будівництва названого будинку, проектно-кошторисну документацію, прийняти такий будинок у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, пайовик зобов'язується здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку, як-то: оплата підрядних робіт, пов'язаних з введенням будинку в експлуатацію; та інших витрат, необхідних для будівництва будинку та його подальшої здачі в експлуатацію.

Згідно п. 3.1 Договору, розподіл приміщень будинку, будівництво якого буде фактично профінансоване пайовиком, здійснюватиметься таким чином:

3.1.1) Пайовику належатиме 80 (вісімдесят) відсотків приміщень будинку (частка пайовика)

3.1.2) Замовнику належатиме 20 (двадцять) приміщень будинку (частка Замовника).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що Замовник зобов'язаний: укласти з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки для будівництва будинку (п. 7.1.1); забезпечити одержання вихідних даних на проектування, розробку і узгодження проекту; замовлення та виконання робочої документації будівництва, вирішення та узгодження з місцевими органами влади питання, що пов'язані з будівництвом будинку та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком та отриманням комплексного висновку державної інвестиційної експертизи (п. 7.1.2 ); передати генпідрядник затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію у об'ємі, в терміни та у складі, який забезпечує можливість почати виконання робіт за цим договором (п. 7.1.3); передати Генпідряднику по акту будівельний майданчик для будівництва будинку (п. 7.1.4)

Відповідно до п. 10.1 Договору сторонами визначено, що орієнтований термін введення будинку в експлуатацію становить 60 (шістдесят) місяців з моменту укладення договору.

Пунктом 10.2 Договору встановлено попередні строки виконання робіт замовником, пайовиком та генпідрядником: збір вихідних даних - 12 місяців з моменту укладення договору; розробка проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки - 12 місяців після виконання робіт.

03.03.2005 року між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій», Закритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Сантанна», Малим приватним підприємством «Антар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Антар» укладено Додаткову угоду № 1 про заміну сторони у зобов'язанні за Договором № 39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку, укладений 10.12.2004 року, відповідно до якої сторони погодили здійснити заміну сторони у зобов'язанні , що виникло на підставі Договору № 39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку, укладеного 10.12.2004 року замовником, пайовиком та генпідрядником, а саме: первісний генпідрядник відступає новому генпідряднику всі права та переводить на нього всі обов'язки, які виникли у первісного генпідрядника на підставі укладеного договору № 39.

04.08.2005 року між ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», Закритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Сантанна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Антар» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 39 від 10.12.2004 року, згідно якої сторони виклали п. 1.4 Договору в наступній редакції: «Під терміном «Будинок» у Договорі сторони розуміють житловий будинок, який будуватиметься на земельній ділянці орієнтованою площею 2,21 га за адресою: м. Київ, Солом»янський район, вулиця Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3), військове містечко № 168, також викладено в новій редакції п. 1.5, 2.3, 2.7 Договору, додано нові пункти п. 2.8 до Договору, додані додатки № 1,2,3 до Договору.

В редакції додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 року до спірного договору загальна кошторисна вартість будівництва орієнтовано склала 80 308 771,00 грн. Пайовик перераховує замовнику грошові кошти за надані послуги замовником на підставі виставлених ним рахунків, протягом 10 банківських днів від дня отримання від замовника такого рахунку на оплату, але у випадку порушення терміну виконання замовником зобов'язань, вказаному у додатку № 3 до договору пайовик має право припинити перераховувати грошові кошти замовнику та звернутись з вимогою повернути перераховані кошти та відшкодувати йому завдані збитки.

03.10.2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 39, відповідно до якої сторони Розділ 2 Договору № 39 доповнили п. 2.9 такого змісту: «п. 2.9. У зв'язку з тим, що до укладання договору замовник здійснив певні витрати на одержання погоджень, висновків, дозволів, проектно-вишукувальні, підготовчі та інші роботи та витрати, пов'язані з відведення земельної ділянки під будівництво житла на території військового містечка, пайовик зобов'язується протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання від замовника відповідних підтверджуючих платіжних документів здійснити оплату цих отриманих платіжних документів, згідно графіку, наведеного у Додатку № 3 до Договору».

Додатковою угодою № 5 від 15.12.2005 року до Договору № 39 сторони доповнили текст Договору № 39 пунктами 3.7, 3.8 Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 5 визначено, що у випадку невиконання замовником до 31.03.2006 року обов'язку щодо оформлення документів на землекористування (укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку за договором) пайовик або генпідрядник вправі вимагати від замовника відшкодування на його користь збитків за таке невиконання, загальний розмір яких не може бути меншим суми, яка вираховується із розрахунку 2 950,00 грн. за кожен квадратний метр загальної площі квартир, переданих згідно з Додатковою угодою, що становить загальну суму не менше 5 500 570,00 грн..

Згідно рішення Київського міськвиконкому № 3-С від 02.03.1949 року земельна ділянка розміром 2,21 га по вул.. Народного Ополчення, 3 у м. Києві відведена Міністерству оборони України

На підставі Рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 24.11.2005 № 432/2893 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва» переведено частину земель оборони площею 5,80 га на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва до земель запасу житлової та громадської забудови; затверджено проект відведення земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва», передано державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 5,80 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва».

Пунктом 4.7 Рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 24.11.2005 № 432/2893 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» визначено, що питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 12.02.2004 № 14/1223 та від 28.12.2004 № 1051/2461)

Пунктом 4.8 Рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 24.11.2005 № 432/2893 ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» зобов'язано передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого орагу Київради 5% загальної площі будинків (крім службової) на підставі ст. 68 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік».

27.07.20036 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 27 липня 2006 року за № 72-6-00384 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2005 року № 432/2893, за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками (п. 2.1 Договору):

місце розташування - вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва;

розмір - 5,8000 га;

цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури;

кадастровий номер - 8000000000:72:292:0025

Згідно п. 3.1 Договору оренди, договір укладено строком на 5 (п'ять) років.

Військовий прокурор Київського гарнізону просить суд визнати недійсним договір № 39 від 10.12.2004 р. про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку та додаткові угоди до нього.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, при цьому судом прийнято до уваги наступне:

Як на підставу своїх вимог, прокурор посилається на те, що спірний договір це договір про спільну діяльність з об'єднанням вкладів учасників та вкладом позивача у здійснення спільної діяльності є земельна ділянка яка розташована на території військового містечка №168 у Солом»янському районі м. Києва вул.. Народного ополчення, 3.

Однак слід звернути увагу на те що законодавством України передбачено можливість здійснення спільної діяльності у кілька способів.

Дослідження безпосередньо змісту Договору № 39 від 10.12.2004 р. дозволяє дійти висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників та укладений для досягнення мети - будівництво житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури, який буде розташовано на земельній ділянці орієнтованою площею 2,21 га на території військового містечка №168 у вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей, що не суперечить законові.

Взаємовідносини сторін за договором про спільну діяльність регулюються главою 77 Цивільного кодексу України, загальними положеннями Цивільного кодексу України про договірні зобов'язання, а також відповідними законами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 1130 ЦК України передбачає можливість здійснення спільної діяльності на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без такого об'єднання, при чому сторони на підставі укладеного договору про сумісну діяльність беруть на себе зобов'язання спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до § 1 глави 77 ЦК України, що регламентує загальні положення про спільну діяльність визначає умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Отже, у загальному випадку договір про спільну діяльність - це домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків з приводу здійснення ними спільної діяльності без створення юридичної особи для досягнення спільної мети. При цьому правила статей 1130, 1131 ЦК України розповсюджуються на всі види договорів про спільну діяльність (і на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), і без такого об'єднання) за умови, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Оскільки Договір № 39 від 10.12.2004 р. за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників, положення § 2 глави 77 ЦК України, що регламентує відносини сторін за договором простого товариства, у даному випадку не підлягають застосуванню.

Отже, посилання прокурора на статті 1133 та 1134 ЦК України є помилковим та спростовується безпосередньо умовами договору № 39 від 10.12.2004р., які відповідно до ст.628 ЦК України становлять його зміст та не передбачають внесення зазначеної земельної ділянки у спільну діяльність.

Більш того, пунктом 1.3 Договору № 39 від 10.12.2004 р., передбачена передача земельної ділянки (будівельного майданчика) генпідряднику, при цьому попередньо Замовник зобов'язаний укласти з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки для будівництва будинку (п. 7.1.1); забезпечити одержання вихідних даних на проектування, розробку і узгодження проекту; замовлення та виконання робочої документації будівництва, вирішення та узгодження з місцевими органами влади питання, що пов'язані з будівництвом будинку та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком та отриманням комплексного висновку державної інвестиційної експертизи (п. 7.1.2 ); передати генпідрядник затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію у об'ємі, в терміни та у складі, який забезпечує можливість почати виконання робіт за цим договором (п. 7.1.3); передати Генпідряднику по акту будівельний майданчик для будівництва будинку (п. 7.1.4), тобто оформити землевпорядну документацію та право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво. Пунктом 10.2 Договору встановлено попередні строки виконання робіт замовником, пайовиком та генпідрядником: збір вихідних даних - 12 місяців з моменту укладення договору; розробка проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки - 12 місяців після виконання робіт.

Оскільки внесення земельної ділянки у спільну діяльність не передбачалось, твердження прокурора щодо порушення ст.77 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ «Про використання земель оборони» не знаходить свого підтвердження.

Щодо твердження прокурора стосовно порушення ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, яке обґрунтоване тим, що в результаті укладання договору № 39 від 10.12.2004р. фактично було змінено цільове призначення земель, то суд не знаходить документального та законодавчого тому підтвердження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності (ч. 1, 4 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції).

Згідно з ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції) військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність на підставі ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, належать, зокрема: землі оборони.

Так, згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

На підставі Рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 24.11.2005 № 432/2893 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва» переведено частину земель оборони площею 5,80 га на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва до земель запасу житлової та громадської забудови; затверджено проект відведення земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва», передано державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 5,80 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва».

27.07.2006 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 27 липня 2006 року за № 72-6-00384 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Разом з тим, діючим законодавством не заборонено укладати договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового призначення.

Крім того, умовами Договору № 39 від 10.12.2004р. визначено, що здійснення будь-яких дій по будівництву буде розпочинатися тільки після проведення підготовчо-організаційного етапу будівництва (збір вихідних, розробка проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки).

Згідно Календарного плану робіт підготовчого - організаційного будівництва житлового будинку за адресою: вул.. Народного ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3) у Солом»янському районі міста Києва, який є Додатком № 3 до Додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 року, також визначено, що

- перший етап будівництва житлового будинку - вибір та погодження земельної ділянки, організація розробки проекту відведення земельної ділянки;

- другий етап - організація оформлення документів на землекористування, одержання рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки під будівництво, оформлення договору оренди земельної ділянки та винос ділянки в натуру

- третій етап - супроводження та розробка стадії проектування «Передпроектні пропозиції»

- четвертий етап - супроводження та розробка стадії проектування «Проект», випробування паль

- п'ятий етап - експертиза «Проекту»

- шостий - затвердження «Проекту», отримання дозвільних документів на будівництво, інженерна підготовка території, інші витрати.

- сьомий етап - витрати на утримання служби замовника.

Ці умови Договору узгоджуються із спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, яким є Закон України «Про планування і забудову територій».

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Частина 14 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно зі ст. 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року №273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за N 945/5166). Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення розроблено згідно зі статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Як зазначалось вище, отримання відповідних дозволів та оформлення документації покладений для початку будівництва об'єкту за своїм юридичним змістом є зобов'язаннями Державного підприємства МОУ «Управління капітального будівництва та інвестицій» за Договором. Проте, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, у такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків.

Крім того, прокурором не враховано, що земельна ділянка загальною площею 2,21 на території військового містечка №168 у Солом»янському районі міста Києва, вул.. Народного ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3) перебуває у розпорядженні Київської міської Ради.

Право користування Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій» щодо земельної ділянки загальною площею 2,21 га на території військового містечка №168 (Солом»янський район міста Києва, вул.. Народного ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3)) ґрунтується на рішенні Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 24.11.2005 № 432/2893 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва».

Умовами договору № 39 від 10.12.2004р. визначено, що здійснення будь-яких дій по будівництву буде розпочинатися тільки після оформлення всієї документації у відповідності до вимог чинного законодавства. Отримання ж дозволів та оформлення документації для початку будівництва об'єкту за своїм юридичним змістом є договірними зобов'язаннями Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій - законного землекористувача земельної ділянки загальною площею 2,21 на території військового містечка №168 на вул.. Народного ополчення, 3 у Солом»янському районі м. Києва». При цьому відповідно до п.п г) п. 1.2, 2.8, 7.2.1 Договору, здійснення вказаних заходів має відбуватись за рахунок пайовика, оскільки згідно умов договору пайовик зобов'язується здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, дана земельна ділянка відноситься до земель запасу житлової та громадської забудови, отже вона не є територією військового містечку № 168 (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Тому не підлягає застосуванню Закон України «Про використання земель оборони», оскільки цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури.

З огляду на це, помилковим є твердження позивача, що цільове призначення земельної ділянки з земель оборони на землі запасу житлової та громадської забудови відбулося внаслідок укладення між сторонами спірної угоди.

Крім того, відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами», лише за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, а укладені договори з визначеними умовами підлягають визнанню недійсними.

Оскільки, відповідачем надані належні та допустимі докази зміни цільового призначення земельної ділянки з земель оборони до земель запасу житлової та громадської забудови, укладений між сторонами договір не може бути визнаний недійсним.

За таких обставин, Договір відповідає вимогам чинного законодавства

Частиною першою статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 року № 1560 -ХІІ встановлює, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Згідно з статтею 9 названого закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь - яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключно компетенціє суб'єктів інвестиційної діяльності.

Крім цього, Положення про інвестування будівництва та придбання житла військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, яке затверджено Указом Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" № 240/93 від 01.07.1993 р. (далі-Положення), джерелами інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є:

1) кошти українських та іноземних юридичних і фізичних осіб (інвесторів), вкладені у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій, зведення споруд соціально-побутового та торговельного призначення;

2) пайові внески інвесторів у будівництво разом з житлом споруд соціально-побутового, торговельного та іншого призначення;

3) кредитні позики під житлове будівництво від українських та іноземних інвесторів;

4) внески або благодійні пожертвування приватних осіб, організацій на житлове будівництво;

5) інші джерела інвестування, встановлені законодавством України.

Взаємовідносини між учасником інвестиційної діяльності (Міністерство оборони України) та інвесторами здійснюються на підставі угод (контрактів).

В угоді (контракті) обумовлюється використання інвестиційних коштів виключно на вирішення житлової проблеми військовослужбовців шляхом: будівництва силами українських або іноземних будівельних організацій (фірм) жилих містечок (кварталів, будинків) на умовах здачі житла "під ключ" у комплексі з інженерними комунікаціями та спорудами соціально-побутової та торговельної інфраструктури; купівлі квартир або будинків у Рад народних депутатів, підприємств і організацій різних форм власності та громадян.

Для управління інвестиціями в угоді може передбачатися створення спеціального органу (п. 2 Положення).

Погашення інвестицій інвесторам, зазначеним у підпункті 1 пункту I цього Положення, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення.

У разі передачі інвестором у власність місцевих Рад народних депутатів безкоштовно споруд освітніх, дитячих та медичних закладів частка житла, яку він набуває у власність, може бути підвищена до 40 відсотків.

Порядок погашення інвестицій іншим інвесторам обумовлюється угодою (контрактом) (п. 3 Положення).

Згідно з п. 4 Положення оформлення права власності інвестора на житло, споруди соціально-побутового та торговельного призначення провадиться в установленому порядку.

Надання інвесторам земельних ділянок, зайнятих під зазначені споруди , здійснюється відповідно до земельного законодавства України. Інвестори - іноземні громадяни в разі передачі їм у власність житла, споруд соціально-побутового та торговельного призначення одержують земельні ділянки, зайняті цими спорудами, у довгострокове користування в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Житло, побудоване за рахунок інвестицій, крім житла, переданого інвесторам відповідно до пункту 3 цього Положення, становить загальнодержавну власність і перебуває у віданні Міністерства оборони України (п. 5 Положення).

В подальшому до Указу внесено зміни (Указ Президента № 136/94 від 05.04.1994 р.) й п. 3 доповнено ч. 4, в силу якої дозволено замовникам будівництва - міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, які мають військові формування, в окремих випадках збільшувати частку житла, яка передається у власність інвестора до 50 відсотків.

Згідно додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. до договору № 39 сторони доповнили договір пунктами 3.7 та 3.8, зі змісту яких випливає, що пайовик вправі доручити генпідряднику здійснити передачу квартир Замовнику на виконання пункту 3.6 договору. У цьому випадку замовник приймає від генпідрядника квартири, запропоновані генпідрядником за пайовика, і з моменту такої передачі вважатиметься, що частка пайовика (підпункт 3.1.1 пункту 3.1. цього договору) також збільшуватиметься, а частка замовника (підпункт 3.1.2 пункту 3.1. цього договору) відповідно також зменшуватиметься пропорційно площам квартир, переданих генпідрядником замовнику за пайовика в інших будинках, у співвідношенні 1:1 (за правилом "один кв. метр на один кв. метр"). Порядок, строки та інші умови щодо здійснення Пайовиком компенсації генпідряднику за передані ним замовнику квартири згідно з пунктом 3.7. цього договору визначатимуться пайовиком та генпідрядником самостійно." (п.3.8 договору).

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди замовник, пайовик та генпідрядник визначили, що генпідрядник до 31-го березня 2006 року передаватиме безпосередньо Замовнику 27 (двадцять сім) квартир №№ 1,2,3,4,19,22,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33,36, 49, 50,51, 52, 60,68,69,70,71 та 72 загальною площею 1 864,6 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири цілих шість десятих) квадратного метра, розташованих у місті Чернігові (будівельна адреса: м. Чернігів, вул. Белова, 25-А; поштова адреса: м. Чернігів, вул. Белова, 29) для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів, в рахунок збільшення, частки пайовика згідно з пунктом 3.7. договору, яким текст договору було доповнено цією додатковою угодою. Генпідрядник до 31-го березня 2006 року повинен подати до Чернігівської міської ради лист про оформлення права власності на квартири, зазначені у пункті 2 цієї додаткової угоди, для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів. (п.6 додаткової угоди №5).

На виконання названої умови додаткової угоди № 5 від 15.12.2005 року ТОВ «БК Антар» 15.12.2005 року передало ДП «УКБІ» 27 квартир загальною площею 1 864,6 кв.м., розташованих у місті Чернігові (будівельна адреса: м. Чернігів, вул.. Бєлова, 25-А, поштова адреса: м. Чернігів, вул.. Бєлова, 29). Така передача підтверджена відповідним Актом № 1 від 15.12.2005 року, складеним та підписаним ТОВ «БК «Антар» та ДП «УКБІ».

Згідно Листа № 6/491 від 05.07.2006 року ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» ДП «УКБ-Інвест» спільно з ЗАТ «Фінансова компанія «Сантанна» та ТОВ «Будівельна компанія «Антар» в рамках виконання умов договору № 39 від 10.12.2004 р. про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку передало 27 квартир по вул.. Бєлова, 29 в місті Чернігові Чернігівському КЕВ Збройних Сил України для безквартирних військовослужбовців гарнізону м. Чернігова, в рахунок збільшення частки пайовика з п. 3.7 Договору.

За таких обставин, суд вважає, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій» погодило саме такий розподіл площі, зазначений в Договорі.

Посилання прокурора на підставу недійсності спірного договору на недосягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода) .

Предметом спірного договору є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку, який будуватиметься на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна, 3), військове містечко 168, з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень у вказаному будинку у визначених договором розмірах (п. 1.1, 1.4 Договору).

Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 р. до Договору № 39 визначено попередні характеристики будинку, що будується за адресою: вул.. Народного Ополчення, 3 (вул.. Аеровокзальна, 3) у Солом»янському районі м. Києва

Спірний договір є укладеним, оскільки договором сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, а будь - яких особливих умов, притаманних для договорів про спільну діяльність приписи статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України не містять.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту статті 267 ЦК України випливає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При зверненні з позовом Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просив поновити строк позовної давності, оскільки про укладення спірного договору військова прокуратура Київського гарнізону дізналась у ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель Міністерства оборони у лютому 2011 року. Вказана причина визнана судом поважною.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тим самим, суд дійшов висновку, що доводи прокурора не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим, підстав для задоволення позовних вимог не має.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з покладенням судових витрат згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання договору № 39 про пайову участь у будівництві від 10.12.2004 року та додаткові угоди нього недійсними відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.01.2013 р.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Суддя К.І. Головіна

Суддя М.Є. Літвінова