Постанова

від 21.01.2013 по справі 5015/2964/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа № 5015/2964/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Желіка М.Б.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників

від позивача - Лунь Б. В.Ю., Корнага Ю.Ф.;

від відповідача (апелянта) - Шимборська О. А.;

від третіх осіб - не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "Сармат", м. Львів б/н від 19.10.2012 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2012 р. (суддя Фартушок Т. Б.)

у справі № 5015/2964/12

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Росана", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат", м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

ТОВ "Костур-Екс", м. Львів

ТОВ "Дайс", м. Львів

про стягнення 26 547, 29 грн. заборгованості за договором оренди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2012 року у справі № 5015/2964/12 позов ТДВ "Росана" задоволено частково. З ТОВ "Сармат" на користь ТДВ "Росана" стягнуто 25440грн. боргу, 177,86грн. 3% річних, 33,60грн. інфляційних нарахувань, 863,96 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ "Сармат" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні суду - не відповідають фактичним обставинам справи. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.11.2012р.

На виконання вимог ухвали суду від 29.10.2012р. позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою суду від 06.11.2012р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Костів Т.С. розгляд справи відкладено на 04.12.2012р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бонк Т.Б., розпорядженням керівника апарату суду №199 від 03.12.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №5015/2964/12.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" 03.12.2012р. матеріали справи № 5015/2964/12 розподілено до розгляду судді-доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 03.12.2012р. в склад судової колегії для розгляду справи №5015/2964/12 введено суддів Бойко С.М. та Желіка М.Б.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених ч. 3 цієї статті.

Ухвалою суду від 04.12.2012р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013р.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Треті особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди трансформаторної підстанції ТП-392 №1 (далі - Договір 1), відповідно до п.1.2 якого, за цим Договором Орендодавець надає Орендарю в оплатне користування нежитлове приміщення трансформаторної підстанції ТП-392 площею 9 м 2 та технологічні мережі як невідокремлене майно (в подальшому - Приміщення), що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Вербова, 15 та належить на праві власності Орендодавцю, а Орендар сплачує останньому орендну плату, передбачену розділом 2 цього договору; перелік технологічних мереж, які передаються в оренду разом з приміщенням, зазначається в акті приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору 1, щомісячна орендна плата на момент підписання цього договору за нежитлове приміщення та використання технологічних мереж становить 2040грн.; орендна плата визначається за згодою Сторін ; Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 10-го числа поточного місяця.

Згідно п.7.1 Договору 1, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р.

Договір 1 підписано та скріплено відбитками печаток обох Сторін.

Згідно акта приймання-передачі (додатку №1) від 01.01.2011р. до Договору 1, Позивачем передано Відповідачу нежитлове приміщення та технологічні мережі, як невідокремлене майно .

1 січня 2012р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди трансформаторної підстанції ТП-392 №5 (далі - Договір 2), пункт 1.2 якого аналогічний за змістом п.1.2 Договору 1.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору 2, встановлено орендну плату в розмірі 3240грн., яка визначається за згодою сторін , та встановлено обов'язок сплати Орендарем орендної плати до 10-го числа поточного місяця. Угодою №1 від 25.01.2012р. змінено розмір орендної плати з 01.02.2012р. до 4440грн.

Згідно п.7.1 Договору 2, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Договір 2 підписано та скріплено відбитками печаток обох Сторін.

Згідно акта приймання-передачі (додатку №1) від 01.01.2012р. до Договору 2, Позивачем передано Відповідачу нежитлове приміщення та технологічні мережі, як невідокремлене майно .

У зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині проведення оплати за користування переданим йому майном, 05.06.2012р. позивач звернувся до останнього з вимогою про сплату заборгованості за Договорами 1, 2, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №7941 від 05.06.2012р.

Відповідач листом б/н та дати, який зареєстрований у Позивача 31.07.2012р. за вх.№19, визнав наявну заборгованість перед Позивачем за Договорами за період з 01.01.2012р. по 15.05.2012р. в розмірі, що відповідає проведеному Позивачем розрахунку, та зобов'язався погасити її. Проте, як на причину непогашення заборгованості Відповідач послався на зміни домовленостей по використанню земельної ділянки та влаштуванню Позивачем огорожі, що унеможливлює використання території під паркувальний майданчик. Крім того, навів пропозиції до врегулювання суперечки, а саме: зобов'язався вивезти щебінь та пісок з території та пропонував влаштувати асфальто-бетонне покриття на місці колишньої клумби чи привести ціну у Договорі 2 у відповідність до Договору 1 .

У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованих коштів, Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, зокрема, що передане йому згідно актів приймання-передачі за Договорами 1, 2 майно (високовольтна комірка трансформатора №1; високовольтна комірка №3 з роз'єднувачем напруги та захисними пристроями; низьковольтна комірка трансформатора №1 з захисним пристроєм та роз'єднувачем напруги; низьковольтна розподільча установка РУ5 з роз'єднувачем напруги та захисними пристроями; місце під влаштування конденсаторної установки; високовольтний кабель від комірки №3 до силового трансформатора) є технологічними мережами у відповідності до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. Відтак, стверджує про необхідність укладення між Позивачем та електропередавальною організацією договору про спільне використання електричних мереж (переданих Відповідачу за Договорами 1, 2) та сплату електропередавальною організацією Позивачу коштів за спільне використання технологічних мереж.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. (з наступними змінами та доповненнями), спільне використання технологічних електричних мереж це виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації. Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Згідно з п.1.7 Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

При цьому, як вбачається з п.п.1.2, 1.7, Додатку 2 Правил укладення власником електричних мереж з електропередавальною організацією договору про спільне використання технологічних електричних мереж не встановлює обмежень щодо розпорядження такими для власника, а лише встановлює можливість використання таких електропередавальною організацією для передачі електроенергії та потреб, пов'язаних з цим, відтак, не обмежує права власника на передачу електричних мереж в оренду (найм) іншим особам, та, відповідно, отримання орендної плати за таке використання .

В силу особливостей використання технологічних електричних мереж та специфіки правового регулювання цього роду правовідносин, використання електричних мереж електропередавальною організацією має місце завжди при наданні послуг через них електропередавальною організацією, проте, наведене не виключає, а навпаки доводить використання технологічних мереж водночас і іншою особою, якій такі необхідні для забезпечення потреб в електроенергії, в даному випадку - Відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, між Позивачем (Власник мереж) та ВАТ "Львівобленерго" (Користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №145-138/10 від 24.12.2010р.

Згідно з п.1.1 вказаного Договору Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачує вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору про спільне використання передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка №1 "Однолінійна схема"; Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

В "Однолінійній схемі" визначено та позначено пунктиром межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Як вбачається із схеми, межі такої належності та відповідальності Позивача позначена лінією-пунктиром (межа розподілу) 5 (межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін); при цьому вимикач навантаження ВНП - 16, до якого приєднана електромережа та електроустановки, в т.ч. трансформатор (Т-1) ТзОВ "Сармат", знаходиться поза межею.

Відтак, предметом спільного використання за Договором про спільне використання є технологічні електричні мережі, межі яких визначені додатком №1 до Договору "Однолінійна схема" та окреслені вище, а отже, плата ВАТ "Обленерго" Позивачу за спільне використання технологічних електричних мереж можлива лише виключно у цих межах.

При цьому, як правомірно зазначено судом першої інстанції, електричні мережі та установки Відповідача, а також внутрішнє електрообладнання, яке надано Позивачем Відповідачу в оренду за Договорами 1, 2, знаходиться поза вищезазначеними межами (нижче лінії-пунктиру), а отже не можуть бути предметом спільного використання за Договором про спільне використання. Відтак і оплата Позивачу за утримання таких мереж з боку ВАТ "Обленерго"не може здійснюватися.

Однією ж з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зазначених в ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України, що кореспондується ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відтак, твердження скаржника про те, що у нього відсутній обов'язок по сплаті орендних платежів згідно укладених між ним та позивачем договорів спростовуються вищенаведеним.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2012 року у справі № 5015/2964/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 23 січня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Желік М.Б.