Постанова

від 17.02.2012 по справі 2а/0270/5643/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5643/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича ,

при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Білошкурського О.В., Демченка В.Ю.

відповідача : Цимбал В.А., Станіславської О.М.

свідка : ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : малого підприємства "Альянс"

до : Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про : скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом малого підприємства «Альянс» (надалі - позивач) до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку МП «Альянс», результат якої оформлений актом № 565/23-23109351 від 09.12.2011 р. про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р. За наслідками проведеної перевірки винесено податкові повідомлення - рішення за № 0000772300 від 12.12.2011р. та № 00007823 від 12.09.2011р.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у запереченнях, що знаходяться у матеріалах справи (а.с.73-77).

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_5 - суб'єкта підприємницької діяльності, що займався перевезенням бензину від продавця до покупця, який в судовому засіданні підтвердив факт надання послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів та отримання позивачем бензину.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Мале підприємство «Альянс» зареєстровано в Вінницькій районній державній адміністрації згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 49 від 27.09.1996р. за ЄДРПОУ 23109351. Відповідач взятий на податковий облік в органах держаної податкової служби 14.02.2002р. за № 465/28.

В період з 29.07.2011 р. по 02.08.2011р. та з 17.11.2011р. по 02.12.2011р. податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, результат якої оформлений актом № 565/23-23109351 від 09.12.2011 р. про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р. (надалі - акт від 09.12.2011р.). Відповідно до якого було встановлено порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2009 р. у сумі 46 177,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) за вересень 2009 р. на 34 191,00 грн., за жовтень 2009 р. на 954,00 грн., за грудень 2009 р. на 441,00 грн. та. за січень 2010 р. на 1355,00 грн. Всього на загальну суму 36 941 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою міжрайонною ДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення, згідно яких визначено суму грошового зобов'язання:

1) № 0000772300 від 12 грудня 2011 з податку на додану вартість - за основним платежем 36 941 грн., за штрафними санкціями 9235 грн. (а.с. 9);

2) № 0000782300 від 12 грудня 2011 р. з податку на прибуток - за основним платежем 46 177 грн., за штрафними санкціями 11 544 грн. (а.с. 10).

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходив з наступного.

Відносини, які виникли між сторонами регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Крім того, п. 77.4 ст. 77 ПК України визначено, що про проведення документальної виїзної перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка, що встановлено п. 86.1 ст.86 ПК України.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 ПК України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

В судовому засідані представниками позивача поставлено під сумнів дотримання працедури проведення перевірки, а саме вимоги, що передбачені п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим ПК України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим ПК України, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

На думку позивача, дата направлення на перевірку, яке видається на підставі наказу, видано раніше, ніж сам наказ. Проте, як вбачається з матеріалів справи, в направлені на перевірку від 29.07.2011р. директору МП «Альянс» вручено наказ №487 від 14.07.2011р. про проведення планової виїзної документальної перевірки МП «Альянс». Відповідно до наказу №535 від 03.08.2011р. про перенесення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки МП «Альянс», терміни перевірки перенесено до дати відновлення та надання документів для перевірки в межах строків, визначених чинним законодавством. Перевірку відновлено згідно наказу №768 від 16.11.2011р. про проведення планової виїзної документальної перевірки МП «Альянс». Дані накази отримано директором МП «Альянс», про що свідчить направлення на перевірку від 17.11.2011р. (а.с. 106). Тому, твердження позивача щодо порушення процедури проведення перевірки є безпідставними.

Дослідивши в судовому засіданні акт від 09.12.2011р., заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що в ході проведеної перевірки податковим органом неправомірно встановлено заниження податку на прибуток на суму 46 177 грн. та завищено податковий кредит на суму 36 941,33 грн., що підтверджується наступним.

Згідно п.5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час вчинення правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Стаття 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що господарська операція - це дія або подія, яка призводить до зміни в структурі капіталу, активів, зобов'язань.

Відповідно п. 1.32 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу.

Згідно ст. 45 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Під час перевірки зобов'язань з податку на прибуток ревізорами в повному обсязі визнано доходи отримані від реалізації придбаних нафтопродуктів, в т. ч і у МПП «Крокметпром», чим повністю підтвердили основну ознаку господарської діяльності. Тобто придбання у МПП «Крокметпром» нафтопродуктів проводилося з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності та отримання доходу.

Операція з придбання бензину А-76 у МПП «Крокметпром» та розрахунки за нього відображена в бухгалтерському обліку на підставі видаткової накладної № РН 2909/03 від 29.09.2009 року на суму 184 706,67 грн. без ПДВ. Розрахунки за поставлений товар в повній мірі підтверджується платіжними дорученнями № 291 від 29 вересня 2009 р., № 295 від 30 вересня 2009 р., № 296 від 01 жовтня 2009 р„ № 298 від 05 жовтня 2009 р., № 299 від 06 жовтня 2009 р. (а.с 47-49).

Відображення господарських операцій з придбання нафтопродуктів на рахунках активів та зобов'язань, а також перерахування позивачем коштів на рахунок МПП «Крокметпром» вартості поставлених нафтопродуктів свідчить про фактичне здійснення господарських операцій, які призвели до зміни майнового стану МП «Альянс». Зміна майнового стану позивача у даному випадку проявляється у тому, що оплата вартості поставлених нафтопродуктів проводилася виключно за рахунок грошових (майнових) ресурсів МП «Альянс» і відповідно призвело до їх зменшення, що відповідає ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідає ознакам господарської операції.

Крім того, не встановлення при перевірці заниження або завищення задекларованих сум при визначенні приросту балансової вартості запасів, також підтверджує те, що рух бензину, придбаного у МПП «Крокметпром» в повному обсязі було враховано при визначенні показників рядка 01.2 Декларацій з податку на прибуток (приріст балансової вартості запасів).

На обґрунтування своїх доводів відповідач в акті перевірки № 565/23-23109351 від 09.12.2011 р. вказує, що в результаті проведеного аналізу контрагента МПП «Крокметпром» та отриманої відповіді з ДПІ у м. Дніпродзержинську встановлено, що дане підприємство перебуває в стані 21 - «ліквідаційна процедура за рішенням суду». Податкові зобов'язання по операції з продажу даного товару у ПП «Крокметпром» відсутні. В даного підприємства за даними податкової звітності відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Представниками відповідача, в судовому засіданні звернуто увагу суду на те, що в ході проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортну документацію, яка засвідчує фактичне транспортування товару від продавця до покупця та є обов'язковою для всіх учасників транспортного процесу. Договір в письмовій формі про постачання не укладався. Дані обставини на думку представників відповідача вказують на те, що у МП «Альянс» видаткова накладна не може засвідчувати реальність здійснення операцій. Також представники відповідача вважають, що МП «Альянс» відобразило операцію по придбанню товару (бензин А-76) у ТОВ «Крокметпром», яка фактично не відбувалась, а отже є нікчемною.

Все вищеперелічене спростовується наступним.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 657 ЦК України встановлює, що лише договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Отже всі інші договори можуть укладатися у формі, про яку домовилися контрагенти.

Таким чином, правочин укладений в усній формі про постачання нафтопродуктів між МП «Альянс» та МПП «Крокметпром» не є порушенням законодавства стосовно форми договорів, оскільки зазначений договір не відноситься до тієї групи договорів, для яких передбачена обов'язкова письмова чи нотаріальна форма.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (надалі -Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. До первинних документів висувається лише одна вимога - вони повинні засвідчувати факт отримання товару та повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, або після її закінчення. Тобто, в даному випадку, це видаткова накладна. Відповідно до п.2 ст. 9 Закону № 996 - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інших вимог до складання первинних документів ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачає. Видаткова накладна № РН -2909/03 від 29 вересня 2009 року видана МПП «Крокметпром» має всі обов'язкові реквізити, що встановлюються для первинних документів ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

П.п. 5.2.1 п 5.2.ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», на яку посилаються ревізори при визначенні порушення, не вимагає від платника податку дослідження фінансового стану контрагента, з яким здійснюються господарські операції. Дана стаття висуває лише одну вимогу до платника податку, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). В даному випадку підтвердженням таких витрат є видаткова накладна, яка підтверджує факт придбання та платіжні доручення, які підтверджують факт понесення витрат шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок МПП «Крокметпром».

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України передбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, що визначено ч.2. ст.215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з норм ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Положення ч.3 ст.5 Господарського кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон ПДВ), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У відповідності до п. 1.7.ст.1 Закону ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положенням п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону ПДВ, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону ПДВ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею з цього Закону ПДВ або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону ПДВ, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону ПДВ.

П.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону ПДВ передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону ПДВ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто вищезазначеною нормою передбачено виключний перелік документів, які дають право платнику податку на податковий кредит. З огляду на вищевикладене судом досліджено податкову накладну №НН-2909/02 від 29.09.2011р., що міститься в матеріалах справи (а.с 46).

Відповідно до п.п. 7.2.4 пункту 7.2 статті Закону ПДВ право на нарахування податку на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання. Як зазначено представником позивача МПП «Крокметпром» на момент здійснення господарської операції знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Представником відповідача вказані твердження не спростовані.

В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття (надання послуг) №ВН-0000 від 30.09.2011р., складений між СПД ОСОБА_5. та МП «Альянс» про транспортування паливно-мастильних матеріалів в межах України, який надавася під час перевірки, та підтверджує факт реального отримання бензину позивачем. Даний факт також підтверджений в судовому засіданні ОСОБА_5, який викликався судом в якості свідка.

Крім того, представником відповідача надано, копію свого примірника акту № 565/23-23109351 від 09.12.2011 р. про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р, для долучення до матеріалів справи (а.с. 123-150). Судом встановлено розбіжність між примірниками позивача і відповідача. В судовому засіданні 17.02.2012р. представником відповідача Станіславською О.М. надано пояснення щодо допущених розбіжностей (а.с. 151).

Враховуючи у сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000772300 від 12.12.2011 р. та № 0000782300 від 12.12.2011 р. є протиправними.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької МДПІ № 0000772300 від 12.12.2011 р. та № 0000782300 від 12.12.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства "Альянс" судові витрати, понесені позивачем, в сумі 34 (тридцять чотири) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович