Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а-13446/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 р. (о 15:10) Справа №2а-13446/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан"

про стягнення заборгованості у розмірі 94102,23 грн.

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Океан» про стягнення податкового боргу у розмірі 94102,23 грн., а саме: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 66163,38 грн., з податку на прибуток у сумі 27938,85 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що ТОВ «Торговий дім «Океан» не сплачені узгоджені грошові зобов'язання, визначені платником податків самостійно та нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень з орендної плати з юридичних осіб та з податку на прибуток у загальній сумі 94102,23 грн., яка перетворилася у податковий борг платника податків, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2012 р. зупинено провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2013 р. провадження у справі поновлено.

У судове засідання позивач та відповідач явку представників не забезпечили, про місце, день та час слухання справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Океан» є юридичною особою, яка зареєстрована 26.02.2002 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ «Торговий дім «Океан» зареєстровано платником податків у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС, зокрема є платником орендної плати з юридичних осіб та податку на прибуток.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Океан» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник за період 2011 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, складає 94102,23 грн., а саме: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 66163,38 грн., з податку на прибуток у сумі 27938,85 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, суд зважає на наступне.

Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачені Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Нарахування орендної плати, зарахування її до бюджету здійснюється відповідно до вимог ст.ст.285-287 ПК України.

Судом встановлено, що на підставі податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №5107 від 31.01.2011 р. відповідач самостійно визначив грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 55740,40 грн., в тому числі по періодам вересень - грудень 2011 р. по 13935,10 грн.

За даними позивача грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період вересень-грудень 2011 р. частково сплачені у сумі 6066,24 грн., податковий борг складає 49674,16 грн.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази сплати у повному обсязі грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, нарахованих платником податків за вересень-грудень 2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2011р. ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства відповідачем. За результатами перевірки складено акт перевірки №2851/15-3/3176344, за висновками якого встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата орендної плати.

Вказаний акт перевірки направлено поштою та отримано платником податків 25.10.2011 р.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2011р. №0007411503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 1,00 грн., №0007421503 - на суму 1,00 грн., №0007431503 - на суму 6952,50 грн.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Слід зазначити, що пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже суд зазначає, що податковим органом вірно визначений розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, допущене платником податків у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, у розмірі 1 грн., нараховані контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 04.11.2011р. №0007411503 та №0007421503.

Як вбачається з акту перевірки за терміном сплати 01.11.2010 р узгоджена сума податкового зобов'язання за вересень 2010 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у розмірі 13935,10 грн. частково погашено 22.11.2010 р у сумі 7042,38 грн., затримка платежу склала 21 дня, про що складено податкове повідомлення - рішення. Залишок податкового боргу у сумі 6892,72 грн. погашено 25.03.2011 р., затримка платежу склала 144 дня. За терміном сплати 31.11.2010 р узгоджена сума податкового зобов'язання за жовтень 2010 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у розмірі 13935,10 грн. погашено 25.03.2011 р., затримка платежу склала 115 днів. За терміном сплати 30.12.2010 р. узгоджена сума податкового зобов'язання за листопад 2010 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у розмірі 13935,10 грн. погашено 25.03.2011 р., затримка платежу склала 85 днів.

Суд зауважує, що приймаючи до уваги, що правопорушення було виявлено у 2011 р. враховуючу дію нормативно-правового акту у часі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, зокрема в частині визначення розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань платником податків.

Відповідно до п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, варто враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Водночас, як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.

Суд зауважує, що податковим органом вірно застосовані норми п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки склад правопорушення, встановленого п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, є тотожними зі складом правопорушення, встановленого пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 р. (надалі Закон №2181). При цьому пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 закону №2181 визначав відповідальність у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу - при затримці, що є більшою 90 календарних днів (що має місце у даному випадку), наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, натомість п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України встановлює максимальний розмір відповідальності - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи вимоги наведених норм законодавства, контролюючим органом вірно визначений розмір відповідальності - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення - рішення направлені платнику податків поштою та отримані останнім 20.11.11р.

За даними позивача грошові зобов'язання, нараховані на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, не сплачені відповідачем, що підтверджується обліковою карткою платника податків.

Відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань, або оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому або адміністративному порядку, відсутні таки відомості відповідно до програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

01.12.2011р. ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС проведено камеральну перевірку дотримання вимог

податкового законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт перевірки №3800/15-3/31763744, яким встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата орендної плати.

Відповідно до акту перевірки встановлено за терміном сплати 30.05.2011 р. узгоджена сума грошового зобов'язання з орендної плати за квітень 2011 р. склала 13935,10 грн., яка частково погашена з переплати у сумі 8066,82 грн. Залишок податкового боргу у сумі 5868,28 грн. погашено 30.09.2011 р. (п/д №6), затримка платежу склала 123 днів. За терміном сплати 30.06.2011 р. узгоджена сума грошового зобов'язання з орендної плати за травень 2011 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у сумі 13935,10 грн. погашено 30.09.2011 р. (п/д №6), затримка платежу склала 92 дня. За терміном сплати 30.07.2011 р. узгоджена сума грошового зобов'язання з орендної плати за червень 2011 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у сумі 13935,10 грн. погашено 30.09.2011 р. (п/д №6), затримка платежу склала 62 дня. За терміном сплати 30.08.2011 р. узгоджена сума грошового зобов'язання з орендної плати за липень 2011 р. склала 13935,10 грн. Податковий борг у сумі 13935,10 грн. погашено 30.09.2011 р. (п/д №6), затримка платежу склала 31 дня.

Вказаний акт перевірки направлено поштою та отримано платником податків 24.12.2011 р.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0009961503, яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України до відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 9534,72 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення направлено поштою та отримано платником податків 04.01.2012 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про отримання.

При вирішення питання щодо наявності підстав стягнення податкового боргу у сумі 9534,72 грн., нарахованого контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2011р. №0009961503, суд зазначає наступне.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Слід зазначити, що пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

А відтак, при визначені розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з орендної плати з квітень, травень 2011 р.,(граничний термін сплати 30.05.2011 та 30.06.2011 р. відповідно) податковий орган повинен був виходити з вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та відповідальність повинна була визначена у сумі 1 грн. - за кожне правопорушення, ані у розмірі 20% - у сумі 1173,66 грн. (затримка 123 дня), та 2787,02 грн. (затримка 92 дня).

Водночас в частині визначення відповідальності у розмірі 20% у сумі 2787,02 грн. (затримка 62 дня по терміну сплати 30.07.2011 р. (грошові зобов'язання з орендної плати за червень 2011 р.), та у сумі 2787,02 грн. (затримка 31 день по терміну сплати 30.08.2011 р. (грошові зобов'язання з орендної плати за липень 2011 р.), податковим органом вірно застосовані норми п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

А відтак, суд зазначає, що обґрунтованими є вимоги податкової інспекції в частині стягнення податкового боргу у сумі 5574,04 грн. (2787,02 грн. + 2787,02 грн.), який нараховано контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2011р. №0009961503.

Відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань, або оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому або адміністративному порядку, відсутні таки відомості відповідно до програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на прибуток, суд зважає на наступне.

13.05.2011р. ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС проведено камеральну перевірку платника податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки №1101/3176344/15-1 від 13.05.2012 р., за висновками якого встановлено, що платник податків занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковій звітності за 2010 р. (у рядку 4.6.4 додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2010 р. (відповідно рядок 04.6 декларації з податку на прибуток за 2010 р.) плата за землю визначена у сумі 279000 грн. замість 167221,00 грн. згідно податковій декларації орендної плати №5817 від 01.02.2010 р. Сума заниження складає 27945,00 грн. (279000-167221 +1080 х 25% - 270).

Вказаний акт перевірки направлено поштою та отриманий відповідачем 16.05.11р., про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0002991501, яким збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27946,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27945,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 01.06.2011 р., про що свідчить поштове повідомлення про отримання

За даними податкового органу з урахуванням часткової сплати у сумі 7,15 грн. податковий борг з податку на прибуток за вказаним податковим повідомленням-рішенням складає 27938,85 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків.

Відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток, нараховані податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0002991501, або оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому або адміністративному порядку, відсутні таки відомості відповідно до програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 26.07.2011р. № 556 на суму 47742,23 гривень, в тому числі у сумі 27938,85 (за кодом 1102100 - податок на прибуток), 19803,38 (за кодом 13050200 - орендна плата з юридичних осіб). Відповідачем зазначена вимога була отримана 27.09.2011 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.

З особової картки платника податків з податку на прибуток, з орендної плати з юридичних осіб вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувалися судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.

Крім того, з моменту виставлення податковим органом вимоги відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, збільшився, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнення податкового боргу в сумі 90141,53 грн., тому числі з орендної плати юридичних осіб у сумі 62202,68 грн., з податку на прибуток - 27938,85 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 15.01.2013р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21.01.2013р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують «Торговий дім «Океан» (ідентифікаційний код 31763744), податковий борг в сумі 90141,53 грн., тому числі з орендної плати юридичних осіб у сумі 62202,68 грн., з податку на прибуток - 27938,85 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.