ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 0670/7476/12
категорія 8.2.1
06 грудня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернова Г.В. ,
при секретарі - Лукач В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський кар'єр" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування рішення № 0000892340 від 23.10.2012 р.,-
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000892340 від 23.10.2012 року .
В обґрунтування позову зазначає, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки №127/01-13/22/00292445 від 04.10.2012 року, яким встановлено завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 6600,00 грн., внаслідок встановлення податковим органом відсутності реальної можливості поставки товару (робіт, послуг), відсутність необхіних умов для досягнення результатів економічної діяльності, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки на час здійснення перевірки позивачем було надано всі необхідні первинні документи у взаємовідносинах з ТОВ "ГМФ", оскільки здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами. Вказує, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення ВАТ "Коростишівський кар'єр" вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 6600,00 грн. за липень 2011 року у взаємовідносинах з ТОВ "ГМФ".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених в письмовому запереченні. Також вказав, що позивачем завищено суму податкового кредиту сформованого від ТОВ "ГМФ" у сумі 6600,00грн. по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на вказану суму. Податковим органом не встановлено факт передачі товару від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт транспортування товару постачальником по договору купівлі-продажу № 53 від 18.07.2011 року. Також зазначила, що податковим органом встановлено ряд сумнівних операцій, тобто в ланцюгах поставок ТМЦ на ТОВ "ГМФ", який містить ознаки фіктивності, а саме: не встановлено ТОВ "ГМФ" за його місцезнаходженням, а також ставиться під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання - ТОВ "ГМФ" задекларованого основного виду діяльності - "роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань", тощо. На підставі вказаного порушення, було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби України проведено позапланову невиїзну перевірку відкритого акціонерного товариства "Коростишівський кар'єр" код ЄДРПОУ - 00292445 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ " ГМФ" за період липень 2011 року, про що складено акт №127/01-13/22/00292445 від 04.10.2012 року.
Не погоджуючись з висновками податкового органу, ВАТ "Коростишівський кар'єр" подало заперечення, за результатами розгляду якого відповідач надав відповідь та видав податкове повідомлення-рішення № 0000892340 від 23.10.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6600,00 грн.
Вище вказаною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період липень 2011 року щодо придбання ВАТ "Коростишівський кар'єр" товарів у контрагентів - постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Також, в акті зазначено, що у зв'язку з тим, що угоди поставки мають ознаки нікчемності, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з цього недійсністю.. Згідно п.1, п5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України. Встановлено нікчемні правочини - по операціях з придбання товарів ВАТ "Коростишівський кар'єр" від контрагентів - постачальників, а саме ТОВ "ГМФ".
Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого було завищено податковий кредит сформований від ТОВ "ГМФ" у сумі 6600,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року. В результаті чого завищено від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 р. на суму 6600,00 грн., а також порушення ВАТ "Коростишівський кар'єр" п.1, п5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Суд не погоджується з висновками податкового органу, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем були надані для перевірки всі первинні документи, необхідні для обліку господарських операцій, про що свідчить запис в розділі 3 акта вищезазначеної перевірки, а саме:
-договір купівлі-продажу № 53 від 18.07.2011 року;
- видаткова накладна № 67 від 21.07.2011 року на суму 39600,00 грн.;
- податкова накладна № 101 від 21.07.2011 року на суму 39600,00 грн.;
- платіжне доручення № 363 від 21.07.2011 року на суму 30000,00 грн.;
- платіжне доручення № 366 від 22.07.2011 року на суму 9600,00 грн.;
- ж/о № 631/0 за липень 2011 року та матеріальний звіт, де зазначено отримання ТМЦ;
- матеріальний звіт за липень 2011 року та за грудень 2011 року, де зазначено використання ТМЦ;
- спеціальний дозвіл №3297 від 15.12.2003 року на користування надрами;
- довідка АБ № 400565 про включення до ЄДРПОУ.
Зважаючи на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Документи, які були надані для перевірки, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV, мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).
Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Крім того, п. 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
У п. 201.10 зазначеної статті ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Так, судом встановлено, що податковим органом було зазначено про те, що ТОВ "Лабрадорит" під час перевірки не було пред"явлено подорожніх листів, тобто не підтверджено факт використання нафтопродуктів у господарській діяльності позивача, чим порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "ГМФ" ТМЦ, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання у ТОВ "ГМФ" канату різального з сегментами, його отримання від вказаного контрагента.
Крім того, враховуючи той факт, що ТОВ "ГМФ" податкову накладну за липень 2011 року виписано з дотриманням вимог податкового законодавства, ТОВ "Коростишівський кар"єр" правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року суму ПДВ з вартості придбаних товарів у ТОВ "ГМФ" на загальну суму 39600,00 грн.
Посилання відповідача на те, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "ГМФ" та позивачем є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто є нікчемними - безпідставні, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з умов укладеного між позивачем та ТОВ "ГМФ" договору купівлі продажу № 53 від 18.07.2011 року продавець - ТОВ "ГМФ" зобов'язувалось передати у власність покупцеві ВАТ "Коростишівський кар'єр " продукцію - трос для різки каменю, а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар, обумовлений договором. Таким чином, на підставі договору ТОВ "ГМФ" продав ВАТ "Коростишівський кар'єр " канат різальний з сегментами по ціні за 1 погонний метр 792 грн., згідно податкової накладної № 101 від 21.07.2011 року на суму 39600,00 грн. з ПДВ. ВАТ "Коростишівський кар'єр " в свою чергу оформило видаткову накладної № 67 від 21.07.2011 року на відповідну суму.
Відповідно до вищезазначених первинних документів ТОВ "ГМФ" повністю виконало взяті на себе зобов'язання по постачанню товару в обсязі, передбаченому в договорі, а ВАТ "Коростишівський кар'єр " в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені вказаними договорами.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Слід вказати, що в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлений ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства.
Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про фіктивність договору.
Крім того суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Отже, сам факт не визначення ТОВ "ГМФ" своїх зобов'язань та не сплата їх до бюджету, відсутність майна чи інших матеріальних ресурсів для здійснення операцій з купівлі продажу, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Коростишівської МДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про його скасування, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163,254 КАС України, суд,-
постановив :
Адміністративний позов задовільнити.
Податкове повідомлення-рішення № 0000892340 від 23.10.2012року Коростишівської МДПІ Житомирської області Державної податкової служби визнати нечинним та скасувати.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ВАТ "Коростишівський кар'єр" витрати по сплаті судового збору в розмірі в розмірі 107грн. 30коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 12 грудня 2012 р.
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2012 |
Оприлюднено | 24.01.2013 |
Номер документу | 28771215 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Чернова Ганна Валеріївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Чернова Ганна Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні