Рішення

від 22.01.2013 по справі 5010/1424/2012-5/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р. Справа № 5010/1424/2012-5/84

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх, при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель Брус", вул.Коцюбинського, корп.5, с. Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452

адреса для кореспонденції: вул.Чорновола,7/311, м.Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда", вул. Й.Сліпого,28, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості в сумі 108670,64 грн., з яких: 98383,92 грн. - основний борг за поставлений товар, 7537,83 грн. - пеня та 2748,89 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача: Борис Л.Д.-представник, довіреність від 16.10.12р. , паспорт серії СС № 087009, виданий 23.05.96р. Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області

від відповідача: не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель Брус" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда" (далі - відповідач) заборгованості в сумі 108670,64 грн., з яких: 98383,92 грн. - основний борг за поставлений товар, 7537,83 грн. - пеня та 2748,89 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №11 від 08.11.11 щодо повної оплати вартості поставленої продукції.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 15.11.12, 11.12.12 та 10.01.13, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.27, 38).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №11 від 08.11.11 позивач відвантажив відповідачу товар (пиломатеріал необрізний хвойної породи) на загальну суму 114384 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю №223 від 18.11.11 та видатковою накладною №РН-0000091 від 18.11.11 (а.с.14-15).

Враховуючи, що відповідач частково оплатив відповідачу вартість отриманого товару в сумі 16000,08 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила договору поставки №11 від 08.11.11, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 28.02.12 (а.с.18).

У відповідності до п.2.2. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом попереднього перерахунку 16000 грн. на рахунок продавця банківським переказом, що відповідачем було зроблено. Пунктом 2.3. Договору передбачено, що решту суми, яка підлягає сплаті Покупець оплачує не пізніше ніж 10 грудня 2011 року, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 98383,92 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 2748,89 грн. - 3 % річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід визнати частково обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення пені, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187.

Суд самостійно здійснив перерахунок пені, обгрунтований розмір якої становитиме відповідно 7518,17 грн. (розрахунок здійснений судом додається - а.с.48). В решті стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином до стягнення підлягають 98383,92 грн. основного боргу, 7518,17 грн. пені та 2748,89 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2173,02 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.179, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 625, 629, 663, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель Брус" до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда" про стягнення 108670,64 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда" (вул. Й.Сліпого, 28, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200, код 31656159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель Брус" (вул.Коцюбинського, корп.5, с. Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452, код 37383575) - 98383 (дев"яносто вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 92 коп. основного боргу, 7518 (сім тисяч п"ятсот вісімнадцять) грн. 17 коп. пені, 2748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 89 коп. - 3 % річних та 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 02 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 24.01.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"