Рішення

від 09.01.2013 по справі 5008/1086/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.2013р. Справа № 5008/1086/2012

За позовом Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

ДО Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", м. Ужгород

ПРО стягнення 286007,74грн. за порушення лісового законодавства

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Мазуренко А.Є., предст. за довіреністю №8775/12 від 25.12.2012р.

від відповідача - Поцко В.В., предст. за довіреністю №01-9/110 від 25.09.2012р.

від прокуратури - Погоріляк М., Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород до Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", м. Ужгород про стягнення 286007,74грн. за порушення лісового законодавства.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2012р. порушено провадження у справі №5008/1086/2012 та призначено справу до розгляду на 11.12.2012р.

Ухвалою суду від 11.12.2012р. розгляд справи було відкладено на 25.12.2012р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи 25.12.2012р. було відкладено на 09.01.2013р.

Представник позивача та прокурор просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вважають подане відповідачем клопотання про наявність підстав для зупинення провадження безпідставним та необґрунтованим з огляду на приписи норм статті 79 ГПК України та з огляду на те, що результати розгляду справи не впливають на суть заявлених позовних вимог, їх обґрунтованості та наявності вини саме відповідача у вчиненні відповідного порушення вимог лісового законодавства.

Представник відповідача заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог та у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що саме правопорушення вимог лісового законодавства здійснено працівниками відповідача, підтвердженням чого є постанова про порушення кримінальної справи та постанова Воловецького районного суду за результатами розгляду такої. Відтак, вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі в порядку вимог статті 79 ГПК України до винесення вироку Воловецьким районним судом у відповідній кримінальній справі.

Аналізуючи подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд констатує наступне.

Відповідно до вимог статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Однак, здійснений судом аналіз наведених заявником доводів не надає підстав для необхідності зупинення провадження у справі, оскільки не доводить неможливості розгляду справи №5008/1086/2011 до винесення вироку Воловецьким районним судом у відповідній кримінальній справі та в порушення вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України, не містить будь-яких посилань на те, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду відповідної кримінальної справи унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що у 2011 році відповідачу в особі філії „Воловецьдержспецлісгосп" виписано лісорубні квитки на санітарну вибіркову рубку на площі 5,5га, суцільну санітарну рубку на площі 14,7га, суцільну реконструктивну рубку на площі 1,6га та прохідну рубку на площі 5,3га.

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області проведено перевірку дотримання Державним підприємством „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", м. Ужгород в особі філії „Воловецьдержспецлісгосп" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 16.09.2011. Перевіркою виявлено, що відповідачем в 2011 році на території Воловецького лісництва проведено незаконну рубку дерев на лісосіці, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незадовільне очищення місць рубок від парубкового залишку, а також незаконне вирубування дерев на лісосіці масою 68,91кбм.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.08 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної вирубки дерев, в розмірі 286008,74грн. Звертаючись з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми коштів в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом відповідальність. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 19 Лісового кодексу України на постійних лісокористувачів покладено обов'язки з забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Організація лісового господарства відповідно до ст. 34 Лісового кодексу України має своїм завданням забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

Згідно зі ст.ст. 45, 46 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування передбачає, зокрема, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана стаття встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) Перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

б) Завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

У випадку виникнення судового спору відповідачем по таким справам є суб'єкт відповідальності. В подальшому юридична або фізична особа - роботодавець може звернутися з регресним позовом про притягнення винного працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового законодавства (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

Відтак, судом встановлено і прокурором не заперечується що за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України, та особами, винними у скоєні злочину є працівники філії „Воловецьдержспецлісгосп".

При цьому, за приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

А відтак, відповідальність за шкоду, завдану працівником, повинен нести відповідач.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку позивачем та прокурором доведено, а відповідачем належними та допустимими засобами не спростовано доводів про порушення вимог лісового законодавства, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" (88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1, код ЄДРПОУ 32434750) до спеціального фонду місцевих бюджетів місцевих рад Воловецького району:

- суму 51,22грн. збитків за порушення лісового законодавства на користь Ростоцької сільської ради (р/р №33111331700100);

- суму 288,32грн. збитків за порушення лісового законодавства на користь Верб'язської сільської ради (р/р №33118331700095);

- суму 169,12грн. збитків за порушення лісового законодавства на користь Верхньоворітської селищної ради (р/р №33117331700096);

- суму 285500,08грн. збитків за порушення лісового законодавства на користь Скотарської сільської ради (р/р №33110331700101);

банк одержувача - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 22108399.

3. Стягнути з Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" (88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1, код ЄДРПОУ 32434750) до Державного бюджету України суму 5720,20грн. судового збору.

Видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.01.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі