Постанова

від 21.01.2013 по справі 12/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа№ 12/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.01.2013, а саме:

від позивача: Іщенко Д.А., довіреність № б/н від 10.10.2012;

від відповідача: Іорданов К.І., довіреність № 299 від 21.01.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 12/17 (суддя: Прокопенко Л.В.) за позовом приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» до публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення 36 095 грн. 03 коп. та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Приватне підприємство «Приватна фірма «Силует» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення грошових коштів у розмірі 36 095,03 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008 позивачем були виконані роботи по передачі дверей та їх монтажу на користь відповідача на загальну суму 39 320 грн. 03 коп., однак відповідачем було здійснено лише часткову оплату на суму 10 875 грн. 00 коп.

Також, закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп.

На обґрунтування вимог за зустрічним позовом заявник посилався на те, що ним здійснено передплату у сумі 3 225 грн. 00 коп., тоді як позивач у справі поставив продукцію на суму 7 650 грн. 00 коп., а отже сума передплати у розмірі 3 225 грн. 00 коп. підлягає поверненню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2011 у справі № 12/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 у справі № 12/17 призначено судову товарознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 08.05.2012 у справі № 12/17 призначено додаткову судову товарознавчу експертизу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 12/17 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивачем за первісним позовом не надано належних доказів виконання свого обов'язку з передачі відповідачеві товару на заявлену до стягнення суму за договором № ДГ-Л031008 від 03.10.2008, а отже відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за товар, поставка якого позивачем не доведена.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено звернення до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» з вимогою про повернення попередньої оплати і невиконання такої вимоги протягом встановленого строку до подання позовної заяви, та відповідно її (попередньої оплати) неповернення не може вважатися порушенням.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 по справі № 12/17 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп. та прийняти нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним. Так, апелянт зазначає, що на підставі договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008 позивачем у справі - приватним підприємством «Приватна фірма «Силует» було передано відповідачу - закритому акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» двері в кількості 3 штук на загальну суму 7 650 грн. 00 коп. Відповідачем, на підставі вказаного договору, було здійснено попередню оплату в розмірі 10 875 грн. 00 коп. Однак, інша продукція у 25-денний строк, передбачений договором № ДГ-Л031008 від 03.10.2008 та взагалі протягом строку дії договору, не виготовлялась, не поставлялась та не встановлювалась, а повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 3 225 грн. 00 коп. не було здійснено.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» у справі № 12/17 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 12/17 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 по справі № 12/17 апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» прийнята до провадження та її розгляд призначено на 21.01.2013.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 21.01.2013 надав пояснення, якими підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп. з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову повністю, з наступних підстав.

Так, між приватним підприємством "Приватна фірма "Силует", як виконавцем, та закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза»), як замовником, було укладено договір № ДГ-Л031008 від 03.10.2008.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими позивач зобов'язався виготовити двері металеві протипожежні (ДСТУ Б.В.2.6.-11-97, ТУ У В.2.6.-28.1-22866125-001-2004), доставити їх замовнику за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 2/1, та встановити такі двері у підготовлені замовником для цього отвори, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи, та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Суд першої інстанції, виходячи з положень п. 3.4. договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008, дійшов правильного висновку, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів виконання свого обов'язку з передачі відповідачеві товару та його встановлення за вказаним договором на заявлену до стягнення суму, а отже відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за товар, поставка якого позивачем не доведена.

Згідно з п. 1.1.3. договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008, продукція виробляється відповідно до затвердженого замовником технічного завдання та відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) та рахунку-фактури (додаток № 2 до договору).

Загальна вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 41 750,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% та встановлена в додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що замовник протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від виконавця перераховує йому в якості авансу 50% від вартості робіт і матеріалів по виготовленню дверей, що складає 20 875,00 грн., у тому числі ПДВ - 20%.

Згідно з п. 3.1. договору № ДГ-Л031008 виконавець виготовляє та поставляє продукцію після надходження на його поточний рахунок, вказаний у договорі, грошових коштів (авансу) від замовника на суму, у відповідності до п. 2.2. договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що строк виконання робіт виконавцем, вказаних у п. 1.1.1., 1.1.2. та 1.1.3. даного договору, складає 25 робочих днів з моменту надходження авансу, у відповідності до п. 2.2. даного договору, на поточний рахунок виконавця.

Виконавець за 2 робочі дні до поставки продукції повідомляє замовника про готовність дверей та можливість доставки дверей на об'єкт. Після доставки продукції виконавець приймає їх від замовника у відповідності з товарно-транспортної накладної. Факт поставки оформлюється довіреністю, яку передає замовник виконавцю. Після прийомки дверей замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності з п. 2.3. даного договору. Вказана оплата є підставою для подальшого виконання робіт з встановлення (монтажу) продукції безпосередньо на об'єкті замовника (п. 3.3 договору № ДГ-Л031008).

Відповідно до п. 3.4 договору виконавець передає, а замовник отримує продукцію (двері) на об'єкті на підставі видаткової накладної, відповідно довіреності суворої звітності. З моменту отримання дверей, згідно видатковим накладним, до замовника переходить право власності на двері, замовник несе всі ризики по забезпеченню їх збереження.

Згідно з п. 3.7. договору, протягом двох робочих днів з дати фактичного завершення виконання робіт у повному об'ємі виконавець складає акт прийому-передачі виконаних робіт, та направляє його у двох екземплярах замовнику. Замовник протягом 5-ти робочих днів розглядає та підписує даний акт, один екземпляр повертає виконавцю.

У випадку наявності зауважень чи претензій у замовника щодо виконаних виконавцем робіт, їх якості, замовник направляє виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту з вказівкою всіх недоліків, претензій щодо якості та з вказівкою конкретних строків усунення недоліків. Виконавець зобов'язується власними силами та за свій рахунок усунути всі недоліки у строки, вказані у листі замовника. Остаточний акт прийому-передачі виконаних робіт підписується тільки після усунення всіх недоліків виконавцем.

У випадку, якщо замовник протягом вказаного у даному пункті строку не направляє виконавцю екземпляр підписаного акта або письмову мотивовану відмову від його підписання, роботи вважаються такими, що прийняті замовником без заперечень.

На виконання п. 2.2. договору № ДГ-Л031008, замовник 17.12.2008 перерахував на розрахунковий рахунок виконавця 10 875,00 грн., як аванс за виготовлення дверей, що підтверджується банківською випискою від 17.12.2008.

Позивач за первісним позовом, на виконання умов договору, 18.12.2008 передав відповідачу двері в кількості 3 штуки на загальну суму 7 650,00 грн. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № РН-585 та довіреностю № ЯПО 523940 від 18.12.2008.

Листом від 15.06.2010 № 0034 приватне підприємство «Приватна фірма «Силует» повідомило, що позивачем були виконані роботи по передачі дверей та їх монтажу на загальну суму 39 320 грн. 03 коп., та направило закритому акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Роза" відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-585 (у двох екземплярах).

У зв'язку з тим, що станом на 07.07.2010 приватне підприємство «Приватна фірма «Силует» не отримало від закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" ні підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт, ні мотивованої відмови від підписання, позивач направив вимогу вих. № 0044 від 08.07.2010 про оплату заборгованості на суму 36 095 грн. 03 коп. (враховуючи, що закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" сплачено аванс на суму 10 875 грн. 00 коп.).

Однак, приватним підприємством «Приватна фірма «Силует» не надано належних доказів виконання свого обов'язку передачі закритому акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» товару по договору № ДГ-Л031008 від 03.10.08 на заявлену до стягнення суму.

З метою з'ясування спірного питання оплати за виготовлений та поставлений товар - двері та послуги - їх встановлення, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2011 призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз у повідомленні № 5257-11 від 19.04.2011 зазначив, що визначити питання «Яким підприємством виготовлені та змонтовані двері металеві протипожежні в будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченко, 2/1?» неможливо, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експертів з товарознавчих досліджень, а також те, що дане питання може бути вирішено при умові наявності маркувальної інформації на виробі, або відповідних супровідних документів.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 у справі № 12/17 призначено судову товарознавчу експертизу та на вирішення експертів поставлено наступні запитання:

- Чи є на об'єкті ЗАТ «Трикотажна фабрика «Роза», а саме в будинку за адресою: м. Київ. вул. М. Грінченко, 2/1, двері з маркуванням ПП «ПФ «Силует»? (зразок маркування додається);

- Якщо в будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченко, 2/1, є двері з маркуванням ПП «ПФ «Силует», то скільки їх, та яка категорія цих дверей?

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 10426/11-16 від 26.12.2011 у справі № 12/17, на об'єкті ЗАТ «Трикотажна фабрика «Роза», а саме в будинку за адресою: м. Київ. вул. М. Грінченко, 2/1 корпус «Б», є двері з маркуванням виробника ПП «ПФ «Силует» у кількості 55 штук та вони відносяться до категорії металевих дверей для внутрішніх приміщень у асортименті кількості полотен (однопільні або двопільні) та розмірів, але без виконання функції протипожежної перепони.

Висновком додаткової судової товарознавчої експертизи № 5635/12-53 від 18.07.2012, також, встановлено, що у приміщеннях корпусу «Б» ЗАТ «Трикотажна фабрика «Роза» за адресою м. Київ, вул. Грінченко, 2/1 встановлено наявність 55 дверей, на яких присутнє маркування ПП СФ «Силует».

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2010 у іншій справі № 36/42, яке набрало законної сили, встановлено, що 05.08.2008, між тими ж сторонами було укладено договір № ДГ-Л160708, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити двері металеві протипожежні (ТУ У В.2.6.-28.1-22866125-001-2004) в кількості шістдесят, доставити двері замовнику за адресою: м. Київ, вул. Грінченко, 2/1, та встановити двері у підготовлені замовником для цього отвори, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи, та оплатити їх на умовах, визначених договором. Вказаним судовим рішенням також встановлено, що на виконання умов договору позивач 03.11.2008 передав відповідачу на підставі видаткової накладної № РН-418 двері в кількості 36 штук на загальну суму 105 216,00 грн. В подальшому, 01.12.2008, позивач передав відповідачу на підставі видаткової накладної № РН-418/1 двері в кількості 24 штуки на загальну суму 109 440,00 грн. Таким чином, позивачем за первісним позовом було передано відповідачеві двері в загальній кількості 60 штук.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи встановлені в іншій справі за участю тих же сторін обставини, беручи до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи № 10426/11-16 від 26.12.2011 та додаткової судової товарознавчої експертизи № 5635/12-53 від 18.07.2012, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність належними засобами доказування отримання відповідачем продукції (дверей) та виконання позивачем робіт по монтажу дверей на загальну суму 39 320,03 грн. саме за договором № ДГ-Л031008 від 03.10.2008, оскільки рішенням в іншій справі встановлено обставини з передачі відповідачу дверей за договором № ДГ-Л160708 від 19.04.2010, які і наявні на об'єкті.

Як вже було зазначено вище, належними засобами доказування підтверджено, що на підставі договору № ДГ-Л031008 від 03.10.2008 позивачем було передано відповідачу двері в кількості лише 3 штук на загальну суму 7 650 грн. 00 коп.

Відповідачем у справі, на підставі вказаного договору, було здійснено передплату в розмірі 10 875 грн. 00 коп.

Дані обставини підтверджуються видатковою накладною № РН-585, підписаною представником закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» Осокорець В.Ф., довіреністю № ЯПО 523940 від 18.12.2008, виданою на Осокорець В.Ф. та банківською випискою від 17.12.2008.

Виготовлення та поставка продукції на решту сплаченої відповідачем у справі суми у розмірі 3 225 грн. 00 коп. позивачем не здійснювалося.

Також, позивачем у справі не направлявся відповідачу у справі рахунок на здійснення іншої частини попередньої оплати. При цьому, доказів направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури № ЛО31008 від 03.10.2008 суду не надано.

При здійсненні відповідачем оплати в сумі 10 875 грн. 00 коп. відсутнє посилання на вказаний рахунок. Більш того, така оплата здійснена 17 грудня 2008 року, тоді як у вказаному рахунку зазначено, що він дійсний до сплати до 6 листопада 2008 року.

Отже, виходячи з умов договору (п. п. 2.2., 3.1., 3.2.) у відповідача не настав строк виконання свого грошового зобов'язання з перерахування авансу в сумі 20 875 грн. 00 коп., а у позивача не виникло зобов'язання з виготовлення, доставки та монтажу продукції на суму 41 750 грн. 00 коп.

За таких обставин, кожен з контрагентів виконав частково свої зобов'язання достроково.

При цьому, у позивача залишилася сплачена відповідачем передплата в сумі 3 225 грн. 00 коп., на яку продукція не виготовлена і не встановлена.

Враховуючи те, що приватним підприємством «Приватна фірма «Силует» було поставлено товар на суму 7 650 грн. 00 коп., інших поставок продукції чи виконанні робіт з встановлення дверей здійснено не було, відповідач у справі звернувся із зустрічним позовом про повернення (стягнення) попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною 2 вказаної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову суд дійшов помилкового висновку про необхідність направлення вимоги про повернення передплати.

Договором № ДГ-Л0031008 не встановлено обов'язок сторін щодо письмового досудового врегулювання спору.

Згідно ч. 1ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки законом не визначено необхідність та форму пред'явлення вимоги щодо повернення сплачених коштів, особа може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, виходячи із суті правовідносин та фактичних обставин справи відповідач у справі, який здійснив попередню оплату, на суму якої не були виконані роботи, має право вимагати в судовому порядку її повернення.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до контрагента з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Така ж правова позиція при вирішенні спорів про повернення попередньої оплати висловлена Верховним Судом України в Постанові від 28.11.2011 по справі №43/308-10.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про повне задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 та п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічної позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі - Приватне підприємство «Приватна фірма «Силует».

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідачу у справі - публічному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 45 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 12/17 за позовом приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» до публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення 36 095 грн. 03 коп. та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп. задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 12/17 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову по стягненню з приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» попередньої оплати у розмірі 3 225 грн. 00 коп.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11, код ЄДРПОУ 22866125) на користь публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 00307313) попередню оплату в розмірі 3 225 грн. 00 коп., державне мито за подачу зустрічної позовної заяви до суду першої інстанції у сумі грн. 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 804 грн. 75 коп.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 12/17 за позовом приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» до публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» про стягнення 36 095 грн. 03 коп. та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про стягнення 3 225 грн. 00 коп. - залишити без змін.

5. Повернути публічному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 00307313) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 45 грн. 75 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 07.12.2012№ 1240. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 12/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.