Ухвала

від 24.09.2020 по справі 12/17-3726-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 12/17-3726-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича (вх. № 2-3770/20 від 23.09.2020р.) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа по справі №12/17-3726-2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України";

до відповідача: Фермерського господарства "ЧОРНОМОРЕЦЬ Р";

про стягнення 52351,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2011р. у справі №12/17-3726-2011 позов публічного акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" в особі, якою є Філія Одеського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" задоволено. Стягнуто з фермерського господарства "ЧОРНОМОРЕЦЬ Р" на користь відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" в особі, якою є Філія Одеського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" 52351,23 грн. - нарахованих відсотків по несплаченому в строк кредиту; 523,51 грн. - витрат на сплату державного мита; 236 - витрат на сплату ІТЗ судового процесу.

25.10.2011 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2011р. у справі №12/17-3726-2011, яке набрало чинності 25.10.2011р., видано відповідний наказ.

23.09.2020 року за вх. №2-3770/20 господарським судом одержано подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, в якій приватний виконавець Щербаков Ю.С. просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, НОМЕР_2 виданий 09.07.2001 року, АДРЕСА_1 ) без вилучення паспортного документа - до виконання зобов`язань за виконавчими документами:

- наказом № 12/17-3726-2011 від 25.10.2011 року, що виданий Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 07.10.2011р.

- наказом № 28/78-10-2718 від 05.10.2010 року, що видав Господарський суд Одеської області на виконання рішення суду від 22.09.2010р.

Також приватний виконавець просить суд розглянути вказане подання без участі приватного виконавця.

В обґрунтування зазначеного подання приватний виконавець посилається на те, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича перебуває:

- наказ № 12/17-3726-2011 виданий 25.10.2011 року Господарським судом Одеської області, яким стягнуто з фермерського господарства "ЧОРНОМОРЕЦЬ Р" на користь відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" в особі, якою є Філія Одеського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" 52351,23 грн. нарахованих відсотків по несплаченому в строк кредиту; 523,51 гри. витрат на сплату державного мита; 236 - витрат на сплату ІТЗ судового процесу;

- наказ № 28/78-10-2718 від 05.10.2010 року, що видав Господарський суд Одеської області, яким стягнуто з Фермерського господарства „ЧОРНОМОРЕЦЬ Р" на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" в особі, якою є Філія Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України" прострочену заборгованість за кредитом в сумі 238613 гривень 49 копійок, прострочену заборгованість за відсотками в сумі 44565 гривень 25 копійок, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 27520 гривень 96 копійок, пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту в сумі 2069 гривень 72 копійки.

В ході виконавчих дій боржнику були надіслані постанови про відкриття виконавчих проваджень, в яких було зазначено обов`язок подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Зазначену декларацію боржник так і не подав. Крім того, боржник не з`явився на прийом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича. При виїзді до боржника за місцем реєстрації двері ніхто не відкрив, що підтверджується відповідним актом приватного виконавця. Жодних коштів сплачено не було.

Зазначене свідчить про те що боржник свідомо ухиляється від виконання вимог виконавчих документів - хоча і має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не зробив цього без поважних причин.

Так, приватний виконавець зазначає, що ним 27.11.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60734083 за наказом № 12/17-3726-2011, виданого 25.10.2011 року Господарським судом Одеської області, про стягнення з Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р на користь AT "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління AT "Ощадбанк" нарахованих відсотків по несплаченому в строк кредиту у розмірі 52351,23 грн., 523,51 грн. - витрати на сплату державного мита, 236 грн. - витрати на сплату ІТЗ судового процесу.

Також, 27.11.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60735960 за наказом №28/78-10-2718 від 05.10.2010 року, що видав Господарський суд Одеської області, про стягнення з Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р на користь AT "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління AT "Ощадбанк" заборгованості по кредиту у розмірі 238613,49 грн., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 44565,25 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту в сумі 2069,72 грн.

Зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження направлені боржнику - ФГ ЧОРНОМОРЕЦЬ Р у відповідності до вимог статті 28 Закону, рекомендованим листом за адресою зазначеною у виконавчому документі: 66700, Одеська обл., Захарівський р-н, смт. Захарівна, вул. Івана Франко, буд. 7, кв. 8.

В ході проведення виконавчих дій виконавцем, через сайт https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch встановлено, що керівником ФГ ЧОРНОМОРЕЦЬ Р є ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджує той факт, що кореспонденція була направлена належним чином.

Крім того, 27.11.2019 року було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №60734083 та №60735960 у зведене виконавче провадження №60736138 та, з метою повного та фактичного виконання виконавчих документів, виконавцем накладено арешт на все майно, яке належить боржнику постановою від 27.11.2019 року, а також згідно довідки ДФС у боржника наявні банківські рахунки в наступних банківських установах: AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, AT "Ощадбанк", МФО 300465. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 56 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на зазначених рахунках постановою від 02.12.2019р.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем були направлені відповідні запити до реєструючих установ для з`ясування майнового стану боржника. В процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем виявлено відкриті у банківських установах рахунки боржника із недостатньою кількістю коштів для погашення заборгованості за виконавчим документом, відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна, будь-якої техніки, риболовних суден, транспортних засобів та не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення.

Отже, приватний виконавець вказує, що в добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа. Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович просить суд тимчасово обмежити право виїзду за межі України - керівника Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань згідно наказу 12/17-3726-2011 від 25.10.2011 року та наказу № 28/78-10-2718 від 05.10.2010 року, виданих Господарським судом Одеської області про стягнення з Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р заборгованості, виконання тимчасового обмеження доручити Державній прикордонній службі України.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2020р. подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. передано на розгляду судді Цісельському О.В.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа вх. № 2-3770/20 від 23.09.2020р., господарським судом встановлено наступне.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Приписами статті 17 Закону України N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень.

Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Статтею 1 Закону України N 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу частин першої-четвертої статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну..

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

На виконання пункту 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" №261/2008 від 24.03.2008 щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист №25-32/463 №25-5347 від 27.05.2008, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

В рішенні у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Господарський суд зауважує на тому, що, вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").

За умовами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, як свідчать надані до подання приватним виконавцем документи, всі виконавчі дії проводились приватним виконавцем в листопаді - грудні 2019р. у виконавчому провадженні №60734083 з примусового виконання вищезазначених наказів Господарського суду Одеської області.

Після відкриття виконавчих проваджень №60735960 від 27.11.2019р. та №60734083 від 27.11.2019р. з примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області № 28/78-10-2718 від 05.10.2010 року та № 12/17-3726-2011 від 25.10.2011 року, а також винесення постанови про об`єднання цих виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження 27.11.2019р., приватним виконавцем не здійснювалося дій щодо виявлення рахунків боржника - не рідше ніж один раз на два тижні та дій щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника - не рідше ніж один раз на три місяці.

Крім того, приватним виконавцем не надано жодних доказів, що ним здійснювались виклики керівника ФГ ЧОРНОМОРЕЦЬ Р з`явитись на прийом до приватного виконавця для виконання зобов`язань щодо сплати боргу за виконавчими провадженнями або надати підтверджуючі документи про сплату, або здійснення виходу за адресою реєстрації боржника

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у матеріалах справи відсутні та до суду не подано належних у розумінні вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження дотримання приватним виконавцем порядку та строків проведення періодичних перевірок майнового стану боржника Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р , а також повноти вчинених виконавчих дій.

Також суд зауважує, що державний виконавець мав можливість з`ясувати (перевірити) наявність/відсутність належного боржнику майна, яке включає в себе не лише транспортні засоби та нерухоме майно, зокрема, отримати відомості від реєстраторів акцій чи інших цінних паперів тощо.

Крім того, суд вказує, що Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюються Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України .

Відповідно до ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що Закон ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачає декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, серед яких відсутня така підстава як ухилення боржника-юридичної особи, керівником якої є відповідний громадянин України, від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням на таку юридичну особу.

Положеннями Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачена можливість тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадку якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням саме на нього.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.

Відтак, з огляду на те, що боржником за наказом Господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. у справі № 12/17-3726-2011 є юридична особа - Фермерське господарство ЧОРНОМОРЕЦЬ Р , а не фізична особа ОСОБА_1 , подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та ст. 337 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа за вх. №2-3770/20 від 23.09.2020р., подане у справі № 12/17-3726-2011 про тимчасове обмеження виїзду за межі України - керівника Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань згідно наказів № 12/17-3726-2011 від 25.10.2011 року та № 28/78-10-2718 від 05.10.2010 року, виданих Господарським судом Одеської області про стягнення з Фермерського господарства ЧОРНОМОРЕЦЬ Р заборгованості - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. (вх. № 2-3770/20 від 23.09.2020р.) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 12/17-3726-2011 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 24.09.2020р. та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський