Рішення

від 21.01.2013 по справі 3/5007/1427/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" січня 2013 р. Справа № 3/5007/1427/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 46211,51 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.01.13р. на суму 46157, 52 грн.)

17 грудня 2013 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" (м. Київ) пред'явлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про стягнення 46211, 51 грн. згідно Договору поставки №12-2009/59619 від 20.09.12 р., з яких: 43835, 74 грн. - основний борг, 1585, 29 грн. - 30% річних, 790, 48 грн. - пені.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки №12-2009/59619 від 20.09.12р. щодо належного проведення розрахунків за поставлений товар у встановлений строк.

Ухвалою від 19 грудня 2012 року господарський суд порушив провадження у справі та вжив заходів щодо підготовки справи до розгляду.

Ухвалою від 08.01.13р. господарський суд відклав розгляд справи, зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.12.12р.

Позивач в засіданні суду 08.01.13р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, однак, 14.01.13р. надіслав суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив суму 30% річних - 1549, 26 грн. та суму пені - 772, 52 грн., в решті розмір і склад позовних вимог залишив без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарський суд в судовому засіданні 21.01.13р. прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 30% річних та суми пені до розгляду по суті.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення 21.01.13р. у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 46157, 52 грн., з яких: 43 835, 74 грн. - основного боргу, 1549, 26 грн. - 30% річних з простроченої суми проти заявленої 1585, 29 грн., 772, 52 грн. - пені проти заявленої 790, 48 грн.

Так, в процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи на 08.01.13р., 21.01.13р. був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення22.12.12р. через уповноваженого представника Павлівською (а.с. 75).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року відповідач у справі вважається повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року наголошується, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача ФОП ОСОБА_3 не перешкоджає вирішенню спору, відтак, відповідач не скористався правом на участь в засіданні суду, на спростування доводів позивача, тому господарський суд перейшов 08.01.13р. до розгляду спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений Договір поставки №12-2009/59619, згідно якого позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - відповідачу товар (товари) вказаний у замовленні, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар на підставі видатково-прибуткових накладних (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (надалі - Договір №12/2009/59619).

Строки поставки кожної узгодженої партії товару становить 30 календарних днів з дати узгодження партії поставки в замовленні (п. 4.1. Договору №12/2009/59619).

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених поставальником на протязі строку дії цього договору та становить 240000 грн., в тому числі ПДВ 20% (п. 7.3 Договору №12/2009/59619).

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 21 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 8.1 Договору №12/2009/59619).

У разі простроченння покупцем оплати товару порстачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику (п. 8.5. Договору №12/2009/59619).

За порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання (п. 9.3. Договору №12/2009/59619).

Термін дії Договору №12/2009/59619 - на протязі одного року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі товару підтверджується накладною №021006/012 від 02.10.2012р. на суму 50 835, 74 грн., довіреністю серії ААА№401660 від 02.10.2012р. та рахунком-фактурою №1552117 від 04.10.2012р. на суму 50 833, 51 грн.

Відповідач свої зобов'язання по даному договору щодо оплати коштів за отриману світлотехнічну продукцію виконав частково, сплативши кошти лише в сумі 7000, 00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку (а.с. 88).

До винесення рішення у справі відповідач добровільно основний борг за поставлену світлотехнічну продукцію також не сплатив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст.ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Аналіз положень договору №230 від 01.02.2009р. дає підстави відносини його до договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Позивачем поданими доказами доведено суду факт належного виконання свого обов'язку по поставці світлотехнічної продукції, що підтверджується накладною №021006/012 від 02.10.2012р., рахунком - фактурою №1552117 від 04.10.2012р. на суму 50 833, 51 грн.

Натомість відповідачем допущене неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати придбаної світлотехнічної продукції.

З врахуванням вище викладеного, та встановлених судом обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 43835, 74 грн. доведена у повному обсязі та підлягає задоволенню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сторонами у Договорі №12/2009/59619 встановлено розмір за користування чужими грошовими коштами - 30% річних.

Як вбачається із нового розрахунку позивачем 30% річних розраховано за період з 24.10.12р. по 05.12.12р. на суму - 1549, 26 грн.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування відсотків річних та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу щодо сплати на його користь 30% річних, оскільки останнім днем виконання грошового зобов'язання слід вважати 23.10.12 року, відповідно, 24.10.12 року - першим днем прострочки його виконання. Позовна вимога на суму 1549, 26 грн. підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Окрім матеріально-правової вимоги про стягнення 30% річних позивачем заявлено додаткову матеріально-правову вимогу про стягнення суми пені за період з 24.10.2012р. по 05.12.2012р. на суму 772, 52 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Слід відмітити, що визначений у Договорі №12/2009/59619 розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати щомісячних орендних платежів з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Так, за приписами зазначеної норми, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки розрахунок пені на суму 772, 52 грн. позивачем також проведено за період з 24.10.2012р. по 05.12.2012р. , позовна вимога підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у повному обсязі та належним чином довів обгрунтованість позовних вимог як за складом, так і за розміром. Натомість, відповідач зазначеного - не спростував.

У частині 2 ст. 49 ГПК України зазначено наступне: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які зумовили необхідність звернення позивача з позовом до суду, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 11, 253-255, 261, 509, 525-526, 629, 610-611, 614, 625, 655, ЦК України, ст.ст. 174, 193, 217, 229-232, 265, 218 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93-А, ідентифікаційний код 32591365):

- 43 835, 74 грн. - основного боргу;

- 1 549, 26 грн. - 30% річних;

- 772, 52 грн. - пені

- 1609, 50 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.01.2013р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - у справу,

2- позивачу - рек.

3 - відповідачу - рек.