Рішення

від 14.01.2013 по справі 5006/22/173/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/22/173/2012

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий континент», м. Донецьк, Донецька область

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, м. Москва, Російська федерація

про стягнення 500 000,00 грн.

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю ВРП №024334 від 20.12.2011р.

Від відповідача: Шарий А.М., за довіреністю б/н від 01.11.2012р.

Від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні 14.11.12 р. було оголошено перерву до 29.11.2012р. для надання сторонами додаткових документів

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий континент», м. Донецьк про стягнення 500 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію Договору №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року, копію Договору відступлення права вимоги від 05 квітня 2012 року.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №851 від 12.11.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.11.2012р. справу передано на повторний автоматичний розподіл, після чого справу було передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

14.11.2012р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що договір №12 від 19.10.2007р. за своєю правовою природою є змішаним та містить в собі елементи договору будівельного підряду та внаслідок неузгодженості між сторонами у Договорі №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року умов щодо об'єму, характеру, вартості матеріалів та робіт, які повинні узгоджуватися сторонами у проектно-кошторисній документації, даний договір є неукладеним. У зв'язку з тим, що неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб, то у ОСОБА_2 не могла виникнути заборгованість за Договором №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19.10.2007р., тому у позивача не було права відступати неіснуючу заборгованість.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2012р. залучено до справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, м.Москва, Російська Федерація.

14.01.2013р. позивач супровідним листом просив долучити до матеріалів справи копії рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.12.2010р. по справі №2-4893 2010р. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011р.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 жовтня 2007 року був укладений Договір №12 про спільну дольову участь у будівництві (надалі - Договір 1), відповідно до п.1.1 якого предметом договору є спільна участь сторін в будівництві Зоопарку «Сафарі», розташованого на земельній ділянці, загальною площею 9,7079 га., яка складається з 2-х окремих площею 7,2388 га та площею 2,4691 га, що знаходиться у м. Бердянську Запорізької області по вул.Волкова (між ДОЛ «Морская волна» та котельнею ЗАТ «Приазовкурорт»). Дана земельна ділянка передана у довгострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строком до 01 червня 2021 року Бердянською міською Радою в особі міського голови Баранова В.А. та зареєстрована Бердянським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 07 липня 2006 року з плановим строком завершення будівництва Зоопарку «Сафарі» до 22 червня 2011 року.

Згідно з п. 1.2 Договору 1 «Сторона-1» (позивач) здійснює будівництво Зоопарку «Сафарі» у відповідності з цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору 1 (Сторона-2) (ОСОБА_2) приймає участь у пайовому будівництві Зоопарку «Сафарі» шляхом внесення пайових внесків, розмір яких визначається дійсним Договором.

Пунктом 3.1.2. Договору 1 передбачено, що внесення ОСОБА_2 пайових внесків здійснюється у відповідності до наступного графіку:

- перший пайовий внесок у строк до «31» березня 2008 року суму 1 000 000,00 грн. (один мільйон) у строк не пізніше 3-х днів з моменту отримання сповіщення від ФОП ОСОБА_1

- другий пайовий внесок у строк до «15» травня 2008 року суму 3 000 000,00 грн. (три мільйони) у строк не пізніше 3-х днів з моменту отримання сповіщення від ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування наявності у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати пайових внесків позивач посилається на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2010 року по справі №2-4893, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011р. залишено в силі та яким визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину нерухомого майна комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі», який складається: з основних будівель літ. «А», літ. «Б», літ. «Е», літ. «Ж», літ. «З», літ. «И», літ. «К», вольєрів літ. «Л», літ. «Х», навісів літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», літ. «Є», літ. «М», літ. «Н», літ. «П», літ. «С», літ. «Т», будинків для птах літ. «О», літ. «Р», вбиральні літ. «У» та споруд: двох ганків до літ. «А», ганку та сходів до літ. «Б», парканів №1, №3, №5, №9, воріт №32, №4, бордюру №6, світлових опор №7, огорожі №8, №10, гори «бажань» №11, люку №12, басейну літ. «Ф», замощення І, замощення ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Отже, на думку позивача, внаслідок неповного та несвоєчасного внесення пайових внесків з боку третьої особи виник борг перед позивачем у сумі 585 074,00 грн.

05 квітня 2012 року між позивачем (Первісним кредитором) та відповідачем (Новим кредитором) укладено Договір відступлення права вимоги (надалі Договір 2), відповідно до умов якого, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за Договором №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року, укладеного між Первісним кредитором і ОСОБА_2 (Боржником), в частині стягнення з Боржника частини пайового внеску (п.1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору 2, Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: повернення грошових коштів (пайового внеску), у обсязі, передбаченому Договором №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року, укладеного між Первісним кредитором і Боржником, а саме у розмірі 585 074,00 грн. (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сімдесят чотири гривні 00 копійок).

Новий кредитор зобов'язаний сплатити Первісному кредитору винагороду за відступлення права вимоги у розмірі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисячі гривень 00 копійок) в місячний строк з моменту укладання цього Договору (п. 3 Договору 2).

Як стверджує позивач, відповідно до вищенаведеного, ТОВ «Правовий континент» стало новим кредитором за договором Договору №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року, укладеного між позивачем та третьою особою, в частині вимог про повернення пайових внесків у розмірі 585 074,00 грн., відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду у розмірі 500 000,00 грн. Проте, всупереч умовам Договору 2 ТОВ «Правовий континент» не здійснило оплату винагороди за відступлення права вимоги, внаслідок чого, як вказує позивач, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 500 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що вимоги позивача до відповідача про стягнення 500 000,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Укладений між позивачем та третьою особою Договір №12 про спільну дольову участь у будівництві від 19.10.2007р., заборгованість за яким відступлена позивачем відповідачеві, містить в собі елементи договору простого товариства та договору будівельного підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У зв'язку з цим даний договір є змішаним та до нього застосовуються відповідні положення законодавства про договір простого товариства та договір будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Так, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Отже, проектно-кошторисна документація є істотною умовою договору будівельного підряду, оскільки вона встановлює предмет договору.

Як вже зазначалось вище, предметом Договору 1 є спільна участь сторін в будівництві Зоопарку «Сафарі», розташованого на земельній ділянці, загальною площею 9,7079 га., яка складається з 2-х окремих площею 7,2388 га та площею 2,4691 га, що знаходиться у м. Бердянську Запорізької області по вул.Волкова (між ДОЛ «Морская волна» та котельнею ЗАТ «Приазовкурорт»). Дана земельна ділянка передана у довгострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строком до 01 червня 2021 року Бердянською міською Радою в особі міського голови ОСОБА_5 та зареєстрована Бердянським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 07 липня 2006 року з плановим строком завершення будівництва Зоопарку «Сафарі» до 22 червня 2011 року.

Будівництво Зоопарку «Сафарі» складається із чотирьох етапів:

1 етап - будівництво першої черги Зоопарку «Сафарі» на площі 2,4691 га строком закінчення будівництва Зоопарку «Сафарі» до 1 липня 2008 року;

2 етап - будівництво другої черги Зоопарку «Сафарі» Дитячого Торгівельно-розважального Центру (ТРЦ) строком закінчення будівництва до 1 травня 2009 року;

3 етап - будівництво третьої черги Зоопарку «Сафарі» - три готельних комплексів строком закінчення будівництва до 1 травня 2010 року;

4 етап - будівництво четвертої черги Зоопарку «Сафарі» - Дельфінарій строком закінчення будівництва до 15 травня 2011 року.

Згідно п. 3.2.1 Договору 1 ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний провести будівництво зоопарку господарським способом.

Відповідно до п. 2.1. Договору 1 сума пайового внеску не кінцева та підлягає зміні у відповідності з умовами дійсного договору Кошторисна вартість додаткових робіт визначається обома сторонами після внесення відповідних змін до проекту будівництва та складання відповідних креслень.

Згідно п. 5 «Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Постановою КМУ № 668 від 01.08.2005р., істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони та третя особа у справі не надали суду проекти будівництва та проектно-кошторисну документацію.

У Договорі 1 відсутні посилання на конкретні площі об'єктів будівництва, розміри, кількість, етажність будівель, споруд та будинків зоопарку тощо (у пункті 1.1. Договору 1 вказана лише етапність будівництва Зоопарку «Сафарі», а також розміри земельної ділянки, на якій планується будівництво; у пункті 1.2 Договору 1 вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснює будівництво Зоопарку «Сафарі» у відповідності з дійсним Договором; у пункті 3.2.1 Договору 1 вказано, що ФОП ОСОБА_1 зобов'язався провести будівництво зоопарку господарським способом; у пункті 3.2.3. договору 1 вказано, що за письмовою заявою ОСОБА_2 вноситься зміни в проект будівництва Зоопарку, указаного в п. 1.3. Договору, проте в вказаному пункті посилання на конкретний проект відсутні).

Отже, з тексту договору неможливо встановити, який об'єкт нерухомого майна зобов'язаний збудувати позивач.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України всі зазначені умови договору, по яких сторони не дійшли згоди (предмет та кошторис робіт), є істотними, тому що це є умовами, щодо яких сторони у будь-якому разі мали досягнути згоди.

Ст.180 Господарського кодексу України та ст.638 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету договору (зокрема, проектно-кошторисної документації, у якій повинні бути визначені строки початку та закінчення будівництва об'єкта, кошторис, ціна, місце будівництва об'єкта, його архітектурне, планувальне і конструктивне рішення, потреба в кадрах, будівельних матеріалах, машинах і обладнанні, коштах тощо), порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами, порядку залучення субпідрядників, договір №12 про спільну дольову участь у будівництві від 04.06.2007р. є неукладеним.

Посилання позивача, що зазначенні обставини з'ясовувалися під час розгляду Бердянським міськрайонним судом м.Бердянська справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, судом до уваги не приймається з огляду на те, що у рішенні Бердянського міськрайонного суду м.Бердянська від 22.10.2010 у справі №2-4893 питання неукладеності договору через непогодження його істотних умов, зокрема, непогодження предмету договору, відсутність проектно-кошторисної документації, взагалі не досліджувалося.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий континент» 500 000,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що оскільки позовні вимоги ґрунтуються на договорі відступлення права вимоги від 05.04.2012р., цей договір є таким, що пов'язаний з предметом спору. В свою чергу, згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд управнений з власної ініціативи визнавати недійсним повністю пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відтак, беручи до уваги встановлений судом факт неукладеності Договору № 12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним з власної ініціативи Договору відступлення права вимоги від 05.04.2012р., можливість чого (визнання недійсним з власної ініціативи), у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 7 Інформаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. №01-8/1270.

Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Таким чином, договір відступлення права вимоги від 05.04.2012р. є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 509 Цивільного кодексу зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора, згідно статті 514 Цивільного кодексу України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 519 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Оскільки договір № 12 про спільну дольову участь у будівництві від 19 жовтня 2007 року є неукладеним, він не створив будь-яких юридичних наслідків для його сторін. Зокрема, у позивача відсутні будь-які права та обов'язки, які б можна було відступити. Отже, позивач не мав права відступати право вимоги за цим договором, оскільки у третьої особи відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.

Таким чином, укладений між позивачем і відповідачем договір відступлення права вимоги від 05.04.2012р. порушує положення ст.ст. 512, 513, 514 Цивільного кодексу України.

Вказана обставина вказує і на невідповідність спірного договору вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Характер допущенних при укладанні договору відступлення права вимоги від 05.04.2012р. порушень діючого законодавства унеможливлює застосування положень ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності лише окремих частин спірного договору, оскільки такі порушення зачіпають договір в цілому.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України розглядуваний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обов'язків на майбутнє припиняється.

Отже, договір відступлення права вимоги з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України взаємообумовлених прав та обов'язків, зокрема тих обов'язків відповідача, на примушенні до виконання яких у судовому порядку звернутий розглядуваний позов.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 77, 81 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 173, 174, 203, 215, 217, 236, 509, 512, 513, 514 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бердянськ, Запорізька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий континент», м. Донецьк, Донецька область, про стягнення 500 000,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Визнати недійсним за ініціативою суду Договір відступлення права вимоги від 05.04.2012р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правовий континент», м. Донецьк, Донецька область (ідентифікаційний код 36559649).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 14.01.2013 р.

Повне рішення складено 21.01.2013 р.

Суддя Мальцев М.Ю