Рішення

від 24.11.2006 по справі 32/185пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/185пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.11.06 р.                                                                               Справа № 32/185пн                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 І.В. Приходько

                                            О.І. Склярук

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мілявський Є.В. довіреність від 14.06.06р.

                     Калініченко А.В. довіреність від 20.02.06р.

від відповідача: Рожкова Л.О. довіреність від 03.01.06р.

                           Костюк С.В. за довіреністю від 01.11.05р.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпром” м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”                         м. Горлівка                                                 

про припинення дій, що порушують право

                                                                                          в судовому засіданні оголошені

                                                                                              перерви з 17.07.-18.07.06р.,

                                                                                            18.07.-20.07., 06.09.-14.09.06р.,

                                                                                                        23.11.-24.11.06р.                                                                                                    

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовпром” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка про зобов'язання припинити користування комп'ютерними програмами, зобов'язання знищити програми на всіх носіях, зобов'язання протягом трьох років періодично надавати на вимогу позивача для огляду апаратні комплекси з правом доступу до управлінні ними, в тому числі з наданням всіх паролів з ціллю перевірки.

В обґрунтування  вимог позивач посилається на акти виконаних робіт, додаток № 1 від 01.11.04р. до договору № 04 від 03.11.04р., договір № 3 від 01.11.03р., зміни № 1 від 20.04.05р. до договору № 3, зміни № 1 від 27.04.05р. до договору № 4 від 01.11.04р., договір № 4 від 01.11.04р., договір № 01.01.01 від 29.01.01р., додаток № 1 від 29.01.01р. до договору № 01.01.01 від 29.01.01р., акт № 01 від 27.04.05р. прийому-передачі документації до комп'ютерної програми, лист від 21.11.05р. № 4317, лист від 20.12.05р. № 29-14/187, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 11165, свідоцтво про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП № 779, свідоцтво про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП № 792,  свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 11265.

14.09.06р. позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, в якій він просить припинити дію відповідача, що порушує авторське право позивача на комп'ютерні програми „Побут. Версія 7.00”, „Енергосбут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „Энергосбыт”. Версія 1.1, „БЫТ” Версія 1.00, зобов'язати відповідача знищити вказані програми на всіх наявних в нього носіях, в тому числі на жорстких дисках, зобов'язати відповідача протягом трьох років від дати набрання рішенням законної сили, періодично надавати на вимогу позивача для огляду апаратні комплекси з правом доступу до управління ними, в тому числі з наданням всіх паролів з ціллю перевірки, чи виконує відповідач рішення суду.

В останньому судовому засіданні позивачем були надані пояснення стосовно помилки, яка міститься в сформульованих позовних вимогах, а саме замість позначень „Энергосбыт”. Версія 1.1, „БЫТ” Версія 1.00 слід читати „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1.

Представник позивача в процесі просив суд врахувати це при прийнятті рішення у справі.

Враховуючи те, що під час розгляду справи, судом досліджувались питання щодо використання програмного забезпечення саме за відповідними свідоцтвами (про реєстрацію авторського права на твір № 11165 від 27.09.04р., про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП № 779 від 24.04.01р., про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП № 792 від 04.05.01рю,  про реєстрацію авторського права на твір № 11265 від 05.10.04р.), сам відповідач неодноразово був ознайомлений з матеріалами справи, та неодноразово звертав увагу на цю помилку, суд вважає за можливим, скористатися положеннями п.2 ч.1ст.83 ГПК України, та врахувати пояснення позивача та клопотання його представника при прийнятті рішення у цієї справі.                        

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) за час співробітництва з позивачами за договорами супроводження програмних продуктів відповідачем було перераховано 572807,88грн., таким чином, своїми діями позивач підтвердив правомірність користування відповідачем комп'ютерних програм; 2) листами № 4240 від 16.11.05р., № 4317 від 21.11.05р., № 256 від 19.01.05р. відповідач неодноразово повідомляв позивача про згоду на розірвання договорів № 4 від 01.11.04р. – супроводження КП „БЫТ” з 01.11.05р., договору № 4 від 01.04.05р. – супроводження КП „Энергосбыт” з 01.12.05р., а також просив направити представників позивача для знищення всіх встановлених копій програм „БЫТ”; 3) користування програмою „Энергосбыт” в тому виді, в якому вона існувала на момент розірвання договору № 4 від 01.04.05р. про її супроводження, здійснюється відповідачем на підставі договору № 01.01.01 від 29.01.01р., який відповідно до п. 7.3 діє до 29.01.07р. Оплата за користування програмою здійснена відповідачем 05.03.01р. та 05.06.01р. на суму 21000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір № 11165 від 27.09.04р., про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП              № 779 від 24.04.01р., про державну реєстрацію виключної правомочності особи на твір ВП № 792 від 04.05.01рю,  про реєстрацію авторського права на твір № 11265 від 05.10.04р., позивач є суб'єктом авторського права на комп'ютерні програми  „Побут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1, „Енергосбут. Версія 7.00”.

Між позивачем та відповідачем 29.01.2001р. був укладений договір                        № 01.01.01, предметом якого є передання Виконавцем (позивачем) Замовнику (відповідачу) програмного забезпечення, вказаного в Додатку № 1 до цього договору та проведення робіт з його установки, настройки та супроводження в процесі експлуатації, та прийняття і оплата  цих робіт Замовником на умовах цього договору.

Відповідно до додатку №1 програмним забезпеченням є ПЗ „Энергосбыт” Версія 1.00.

Пунктом 2.6. цього договору передбачено, що всі права на програмне забезпечення, що включає виконавчі програмні модулі і структуру баз даних, належать позивачу, а відповідач є володільцем зареєстрованої копії програмного забезпечення.

Строк дії цього договору був встановлений до 29.01.2003р.

Жодною умовою вказаного договору не передбачено право відповідача на користування цією програмою.

Положення п.5.1 договору, щодо звільнення позивача від відповідальності за працездатність встановленого програмного забезпечення у випадку використання відповідачем неліцензійного системного та допоміжного програмного забезпечення, також не свідчать про надання відповідачу право на користування програмним забезпеченням. Зі змісту цього пункту, випливає лише те, що позивач не виключав можливості користування позивачем програмним забезпеченням.    

З викладеного слід зробити висновок про те, що саме користування переданим програмним забезпеченням здійснювалось відповідачем поза межами цього договору.

Окремо, слід зазначити, що відповідно до вимог ст.15, 31, 32 Закону України “Про авторські та суміжні права”, право користування об'єктом права інтелектуальної власності має відбуватись на підставі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст.21-25 цього закону.

В подальшому між сторонами укладались договори щодо супроводження програмного забезпечення „Энергосбыт” -  № 1 від 1.04.2003р., № 4 від 1.04.2005р.

Умовами цих договорів було передбачено, що виконавець (позивач) здійснює супроводження програмного забезпечення, а замовник (відповідач) відповідно проводить оплату виконаних робіт по супроводженню.

          В цих договорах також не було передбачене пряме право відповідача користуватись цим програмним забезпеченням.

Аналогічні правовідносини щодо супроводження програмного забезпечення існували між позивачем та відповідачем відносно програмного забезпечення „БЫТ” (договір № 3 від 1.11.2003р., договір № 4 від 1.11.2004р.).

Листом від 05.12.2005р. вих. № 166 позивач висунув вимогу до відповідача щодо припинення експлуатації програмного забезпечення „БЫТ” та „Энергосбыт” в строк до 7.12.2005р.

Також цим листом позивач звертався з вимогою про забезпечення вилучення з інформаційної системи відповідача об'єкта інтелектуальної власності   та           його частин, що належать ТОВ “Азовпром” в строк до 08.12.2005р., та в строк до 09.12.2005р. здійснення розмежування права використання інформації, що міститься в базі данних об'єкта інтелектуальної власності та його частин, на підставі нормативно-правової бази України.          

          Проте, користування (втручання) програмним забезпеченням „БЫТ”, „Энергосбыт” не було припинено відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема:

1)          висновки експертизи № 28 від 20.03.06р.,  висновки спеціаліста  № 60 від 07.12.05р. (арк. справи т.1 113-149 ), які прийняті судом як письмові докази, в розумінні ст.36 ГПК України.

2)          Копіями реєстрів накладних, розрахункових та звітних документів відповідача (арк. справи  77-91,105-110,132-134,147 т.2).

Твердження відповідача про те, що судом не повинні прийматись в якості доказів копії таких документів, оскільки вони засвідчені позивачем, тоді як останній не є їх видавником, оцінюються судом критично, виходячи з наступного.

Порядок засвідчення відповідності копії документа його оригіналу, виключно особою, яка є видавником цих документів та/або відповідною архівною установою, державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом обмежується лише для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, підприємствах, в установах організаціях, що належать до сфери управління зазначених міністерств, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, “Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади”.

В той же час, діючим законодавством України не передбачено заборони на засвідчення відповідності копії документа його оригіналу особою, яка була ознайомлена з таким оригіналом документа. Тобто, в такому випадку, особа, яка здійснила засвідчення копії документа бере на себе відповідальність щодо підтвердження певної обставини, а саме існування оригіналу документа, копія якого надана суду.

Окремо, суд зазначає про те, що сам відповідач, в підтвердження власної позиції у справі, надавав суду копії документів позивача, засвідчуючи їх самостійно, та вважав їх належними доказами у справі (т.1 арк. справи 94,95).

До того ж, відповідач у справі на декілька вимог суду не спростував цих доказів, шляхом подання документів, які підтверджують, що ним при розрахунках з клієнтами, видаються інші (ніж представлені позивачем) документи, та/або факт видання цих документів за допомогою іншого програмного забезпечення, яке використовується відповідачем правомірно.

Тобто, якщо він вважав, що позивачем надані неправдиві докази, він мав можливість надати такі, які на його думку є дійсними та належними.

Більш того, в останньому судовому засіданні відповідач підтвердив, що долучені до матеріалів справи документи (арк. справи 77-91,105-110,132-134,147 т.2) дійсно ним видаються. Але ж, вважає таке видання правомірним, оскільки здійснюється ним в межах договору № 01.01.01. від 29.01.2001р.  

Проте, суд зауважує на тому, що пояснення відповідача про те, що він користується програмним забезпеченням „Энергосбыт”. Версія 1.00, правомірно за договором  № 01.01.01. від 29.01.2001р., не приймаються як обґрунтовані, з огляду на те, що відповідач не довів суду наявності у нього права користування  програмним забезпеченням як за  цим договором, так і за іншими договорами які надані до матеріалів справи.

Слід зазначити, що користування програмним забезпеченням (після заборони користування),  не підпадало під випадки, які виключають необхідність згоди автора (особи, що має авторське право), встановлені ст.ст.21-25 Закону України “Про авторські та суміжні права”.  

За змістом вимог п.2 ч.1 ст.424 ЦК України, п.б ч.1 ст. 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” до майнових прав автора об'єкта інтелектуальної власності належить, зокрема, виключне право дозволу  або заборони використання об'єкта іншими особами.

Статтею 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності у відповідності до ст.16 ЦК України.

Одним зі способів захисту права, встановленого ст.16 ЦК України є припинення дії що порушує право.

Враховуючи викладені обставини, що стосуються правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про те, що з боку відповідача має місце порушення прав позивача щодо неправомірного користування об'єктами права інтелектуальної власності.

Як слід, вимога позивача про припинення дій які порушують права позивача є правомірною та такою що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про знищення програм на всіх наявних у відповідача носіях, у тому числі на жорстких дисках, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як встановлено судом, з боку відповідача має місце порушення прав позивача як власника об'єкта інтелектуальної власності.

Тому, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права у вигляді вимоги про знищення програм на носіях відповідача, дійсно є таким, що направлений на запобігання і в подальшому порушення його права.

Отже,  позовна вимога про знищення програм „Побут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1, „Енергосбут. Версія 7.00” на всіх наявних в нього носіях, в тому числі на жорстких дисках є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

З іншого боку,  вимога позивача про зобов'язання відповідача протягом трьох років від дати набрання рішенням законної сили, періодично надавати на вимогу позивача для огляду апаратні комплекси з правом доступу до управління ними, в тому числі з наданням всіх паролів з ціллю перевірки, чи виконує відповідач рішення суду, за умови знищення програм, є лише припущенням позивача, яке не свідчить про фактичне продовження протиправних дій відповідачем.

Крім того, така вимога охоплює припустимі дії відповідача, щодо невиконання перш за все рішення суду в цій справі, а не власне порушення прав позивача.

Тобто, така вимога не направлена на відновлення порушеного права позивача.

До того ж, між сторонами можуть виникнути договірні відносини, які напроти будуть свідчити про правомірне використання в наступному програмного забезпечення, і тому порядок періодичного огляду апаратних комплексів є питанням врегулювання таких відносин.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо  зобов'язання відповідача протягом трьох років від дати набрання рішенням законної сили, періодично надавати на вимогу позивача для огляду апаратні комплекси з правом доступу до управління ними, в тому числі з наданням всіх паролів з ціллю перевірки, чи виконує відповідач рішення суду.  

Що стосується пояснень щодо помилки в номерах версій програмного забезпечення позивача наданих в останньому судовому засіданні, на вимогу представника врахувати їх при прийнятті рішення, суд оцінює їх в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а саме. Суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи обставини справи, суд задовольняє це клопотання позивача.

На підставі викладеного,  суд вважає позовні вимоги щодо припинення дій відповідача, що порушує авторське право позивача на комп'ютерні програми „Побут. Версія 7.00”, „Енергосбут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „Энергосбыт”. Версія 1.1, „БЫТ” Версія 1.00, знищення програм „Побут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1, „Енергосбут. Версія 7.00” на всіх наявних в нього носіях, в тому числі на жорстких дисках такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині вимог – відмовити.     

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Закону України “Про авторське право та суміжні права”, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, “Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади”, ст. ст. 16, 386,424, 432  ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33,35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпром” м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка про припинення дій, що порушують право.

Відповідачу припинити користування комп'ютерними програмами „Побут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1, „Енергосбут. Версія 7.00”.

Відповідачу знищити комп'ютерні програми „Побут. Версія 7.00”, „Энергосбыт”. Версія 1.00, „БЫТ” Версія 1.1, „Енергосбут. Версія 7.00” на всіх наявних в нього носіях, в тому числі на жорстких дисках.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 у ЦМВ АК ПІБ, код банку 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпром” м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 2, ЄДРПОУ 24159403, п/р 26005900177294 у МФ ПУМБ) витрати з державного мита в сумі 56,66грн., та 78,66грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення підписаний 29.11.06р.

Рішення набирає законної сили 11.12.2006р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.                               

Судді              І.В. Приходько

                                                                                       О.І. Склярук