Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а-12510/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 р. (15 год. 04 хв.) Справа №2а-12510/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Піскарьова Д.А., представника відповідача Григор'євої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібний дім"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібний дім" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012р. № 0000642200 та № 0000632200. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 2639/22-00/35692981 від 21.09.2012р., які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що усі дані, що заносились до податкової декларації з податку на додану вартість та відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору з ТОВ «Кєол Крим», первинних та інших документах, що складались з дотриманням вимог податкового законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 38-42).

У судовому засіданні 15.01.2013р. було допитано в якості свідка головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю Джанкойської ОДПІ в АР Крим ДПС ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібний дім" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим 12.03.2008 року, що підтверджується довідкою АБ № 552309 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 70).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібний дім" перебуває на обліку у відповідача як платника податків з 14.03.2008р. за реєстраційним номером 1274 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100116071 від 15.05.2008р.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібний дім" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

19.09.2012р. на підставі наказу Джанкойської ОДПІ в АР Крим ДПС від 18.09.2012р. № 936 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Хлібний дім" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» (код на ЄДРПОУ 34372183) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 2639/22-00/35692981 (а.с.13-18).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- на порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1а п. 187 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на за березень 2011р. у сумі 3802,50 грн.;

- на порушення п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 19012,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім» надало заперечення до нього, однак відповідно до відповіді позивача на заперечення (№ 3678/10/22-00 від 08.10.2012) до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хлібний дім" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» (код на ЄДРПОУ 34372183) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. № 2639/22-00/35692981 від 21.09.2012р., ці заперечення не були взяті Джанкойською ОДПІ в АР Крим ДПС до уваги та залишені без задоволення (а.с. 21-24).

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012р., а саме:

- № 0000632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 4753,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.(а.с.9),

- № 00006422200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3802,50 грн. (а.с. 10).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді з контрагентом - ТОВ «Кєол Крим» у зв'язку з тим, що згідно довідки № 678/1502/34372183 від 04.05.2011р. про результати перевірки дотримання вимог податкового та валового законодавства ТОВ «Кєол Крим», в якій по взаємовідносинам з ТОВ «Хлібний дім» правочин визнано нікчемним, та зняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3802,50 грн. та валові витрати на суму 19012,50 грн.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

У судовому засіданні була допитана свідок - ОСОБА_3, яка відповідно до ст. 65 КАС України була попереджена про кримінальну відповідальність та приведена до присяги.

ОСОБА_3 пояснила, що працює головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Джанкойської ОПДІ в АР Крим ДПС. 19.09.2012р. вона провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Хлібний дім" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні взаєморозрахунків та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої вона склала акт № 2639/22-00/35692981 від 21.09.2012р. При проведенні перевірки нею використовувалися данні АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в інформаційній базі ДПС України, АІС «Підсистеми співставлення даних податкової звітності та роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ДПС України в АР Крим, згідно яких їй стало відомо про проведення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим перевірки дотримання вимог податкового та валового законодавства ТОВ «Кєол Крим», за результатами якої була складена довідка № 678/1502/34372183 від 04.05.2011р., на яку вона й посилається в акті. Висновкі у довідці про визнання правочину нікчемним між ТОВ «Кєол Крим» по взаємовідносинам з ТОВ «Хлібний дім» сталі підставою для встановлення порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України, які відображені у акті перевірки.

Суд неодноразово витребував з відповідача та з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби довідку № 678/1502/34372183 від 04.05.2011р. та матеріали перевірки відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КЄОЛ Крим» (ЄДРПОУ 34372183) з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ ДІМ" (ЄДРПОУ 35692981) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

Проте, вимоги суду виконані не були, документи до суду по даній справі не надано.

Як свідчать матеріали справи, 09.03.2011р. між ТОВ «Кєол Крим» (Постачальник) та ТОВ «Хлібний дім» (Покупець) укладений договір постачання ПММ № 8. Відповідно до п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1. вказаного договору Постачальник зобов'язується передати в установлені договором строки паливно-мастильні матеріали у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти ПММ та сплатити за них визначену договором суму. ППМ можуть надаватися в наступному асортименті: бензин автомобільний марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-98; дизельне паливо; пічне паливо, мазут; автомобільні та/або промислові масла та змазки. Асортимент, кількість та вартість ПММ за відповідну одиницю вимірювання з урахуванням ППВ визначається сторонами у заявках, виставлених до оплати рахунках, або зазначається у товаросупровідних документах, у разі їх прийняття Покупцем, вважається узгодженим сторонами (а.с.25-28).

Згідно із додатком № 1 до договору позивачем та ТОВ «Кєол Крим» була підписана специфікація закупки ПММ на 2011р. для ТОВ «Хлібний дім», в якій зазначена найменування товару - дизпаливо у кількості 2700,000 л., ціна за одиницю з ПДВ 8,45 грн., сума з ПДВ 22815,00 грн. (а.с. 29).

09.03.2011р. ТОВ «Кєол Крим» виписало рахунок-фактуру № РФ-0000016 від 09.03.2011р. на дизпаливо у кількості 2700,000 л., де ціна всього без ПДВ 19012,50 грн., ПДВ - 3802,50 грн., всього з ПДВ - 22815,00 грн., в якій отримувачем зазначений ТОВ «Хлібний дім» (а.с. 30).

ТОВ «Кєол Крим» 10.03.2011р. виписало видаткову накладну № РН-0000028 на дизпаливо у кількості 2700,000 л., де ціна всього без ПДВ 19012,50 грн., ПДВ - 3802,50 грн., всього з ПДВ - 22815,00 грн. Отримувачем та платником у видатковій накладній зазначений ТОВ «Хлібний дім» (а.с. 31).

10.03.2011р. за порядковим номером 11 ТОВ «Кєол Крим» виписало податкову накладну, в якій покупцем зазначений ТОВ «Хлібний дім». В податковій накладній зазначено найменування товару - дизпаливо у кількості 2700,000 л., де ціна всього без ПДВ 19012,50 грн., ПДВ - 3802,50 грн., всього з ПДВ - 22815,00 грн. (а.с. 32).

Судом встановлено, що податкова накладна від 11 від 10.03.2011р. містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуться на даних бухгалтерського обліку.

У ст. 1 вказаного Закону наведено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Згідно з п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладеного між позивачем та контрагентом договору, були створені документи: рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна, які зазначені вище. Дані документи в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

Слід вказати, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Видаткова накладна та податкова накладна, що залучені до матеріалів справи є документами спеціалізованої форми, мають усі реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню ТМЦ, та ведення бухгалтерського обліку.

Оплата позивачем отриманого від ТОВ «Кєол Крим» товару підтверджується випискою по банківському рахунку(а.с.40-41).

Використання отриманого від ТОВ «Кєол Крим» товару, а саме дизпалива у кількості 2700,000 л. у господарській діяльності позивача підтверджується наданими останнім журналом-ордером та відомістю по рахунку 203 «Паливо» за квітень 2011р., карткою обліку роботи автомобіля за квітень 2011р., подорожними листами вантажного автомобіля у квітні 2011р. (а.с.50-62).

Суд вважає, що наведені вище первинні документи підтверджують реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» у березні 2011р.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Кєол Крим» під час виписки податкової накладної від 10.03.2011р. № 11 було зареєстровано як платник ПДВ, його свідоцтво платника ПДВ було скасовано 23.06.2011р., тобто після виписки наведеної податкової накладної (а.с.45).

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів допущених порушень при оформленні податкової накладних, виписаних вказаним вище контрагентом позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що під час перевірки ТОВ «Кєол Крим» має стан 8 - «відсутність за місцезнаходженням» не може свідчити про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Крім того, самі по собі зазначена обставина, тобто, відсутність за місцезнаходженням контрагента, при цьому суд звертає увагу, що саме на час проведення перевірки, не свідчить про неможливість включення платником податку до податкового кредиту сум ПДВ, підтверджених податковою накладною, оскільки таки обставини не встановлені чинним законодавством.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, перевіряти місцезнаходження контрагента, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача ТОВ «Кєол Крим», на момент укладення угоди з позивачем та виписки податкової накладної від 10.03.2011р.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру такого запису, а навпаки вказано ідентифікаційний код єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача, який привласнюється внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

Разом з цим, з наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Кєол Крим» має стан юридичної особи - зареєстровано (а.с.43).

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків на дані АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в інформаційній базі ДПС України, АІС «Підсистеми співставлення даних податкової звітності та роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ДПС України в АР Крим та на довідку № 678/1502/34372183 від 04.05.2011р. про результати перевірки дотримання вимог податкового та валового законодавства ТОВ «Кєол Крим», то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, відомості про контрагента позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, посилання в акті перевірки на не надання станом на 18.09.2012р. позивачем пояснень та документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» код за ЄДРПОУ 34372183 за березень 2011р. на суму ПДВ 3,8 тис грн., які було запропоновано надати листом № 2922/10/22-00 від 22.08.2012р. суд не бере до уваги, в зв'язку з тим, що відповідач у порядку ст. 71 КАС України не надав доказів отримання наведеного листа, у той час як відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на те, що правочин між позивачем та ТОВ «Кєол Крим», укладений у березні 2011р. має ознаки нікчемності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 20 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням № 0000632200 від 09.10.2012р. суму грошового зобов'язання за податком прибуток приватних підприємств в сумі 4753,00 грн. та неправомірно зменшено податковим повідомленням-рішенням № 00006422200 від 09.10.2012р. розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3802,50 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, а тому і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн. повідомленням-рішенням № 0000632200 від 09.10.2012р. є безпідставним.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 09.10.2012р. № 0000632200 та № 0000642200 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 107,30 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією від 02.11.2012р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 15.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 21.01.2013року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 09.10.2012р. № 0000632200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 09.10.2012р. № 0000642200.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім» (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул.. Гагаріна, б. 11, ЄДРПОУ 35692981) судовий збір в розмірі 107,30 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.