Постанова

від 25.09.2012 по справі 1170/2а-4693/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-4693/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" (надалі - ТОВ "СКБ 27") звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Олександрійська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №000232330 від 27.10.11, №000242330 від 27.10.11.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві донараховано податок на прибуток на суму 31 250 грн. та податок на додану вартість на суму 25 000 грн., прийняті Олександрійською ОДПІ на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Джокер-Інвест" за період з 01.10.10 по 31.12.10. За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Джокер-Інвест", які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позивач, стверджуючи про відсутність судових рішень про визнання недійсною угоди, дійсність якої поставлена під сумнів відповідачем, наполягає на правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту за цією господарською операцією, безпідставності донарахування йому грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 17.05.12 замінено відповідача у справі - Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту, які обґрунтовані тим, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформовані позивачем за правочинами з ПП "Джокер-Інвест", які здійснені без мети настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивності. Посилалися на те, що в у ході перевірки не було встановлено факту передачі товарів від ПП "Джокер-Інвест" до ТОВ "СКБ 27" у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі ТМЦ, товарно-транспортних накладних та дорожніх листів на перевезення ТМЦ, документів, які б підтверджували їх походження, а діяльність ПП "Джокер-Інвест" полягала у проведенні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, чим скористався позивач. У додаткових запереченнях представник відповідача стверджував про невідповідність вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" податкової накладної №207 від 04.10.10, виписаної ПП "Джокер-Інвест", на підставі якої позивачем сформовано спірний податковий кредит з ПДВ. З цих підстав просив суд у позові відмовити. Воднораз, у судовому засідання представник відповідача визнала помилковість складення за результатами перевірки позивача податкового повідомлення - рішення форми "Р" №000242330 від 27.10.11 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ, пояснивши, що коригування податкового кредиту за господарською операцією по взаємовідносинах з ПП "Джокер-Інвест" призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 10 352 грн., що зумовлювало винесення відповідного податкового повідомлення - рішення форми "В4", яке, однак, податковим органом прийнято не було.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" з 02.08.07 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (а.с. 44, 45), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ, є платником податку на додану вартість. (а.с. 46).

Посадовою особою Олександрійської ОДПІ 14.10.11 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СКБ 27" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Джокер-Інвест" за період з 01.10.10 по 31.12.10, результати якої оформлено актом №500/23-30/35301155 від 17.10.11 (а.с. 60-72).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- ст.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ "СКБ 27" занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 25 000 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року - 25 000 грн., за рахунок включення до складу валових доходів та валових витрат операції по угодах, що визнані нікчемними;

- пп.7.2.3, 7.2.6. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 20 000 грн., за рахунок включення до складу валових доходів та валових витрат операції по угодах, що визнані нікчемними.

На підставі вказаного акту Олександрійською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №000232330 від 27.10.11, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення ст.3, п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 000 грн. за основним платежем та 6 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 31 250 грн. (а.с. 19);

- №000242330 від 27.10.11, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.2.3, 7.2.6. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 000 грн. за основним платежем та 5 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 25 000 грн. (а.с. 20).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з висновків акту перевірки, виявлені податковим органом порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань, кваліфіковані посадовими особами податкового органу за ст.3, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, 7.2.6. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість".

Статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин визначався статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Судом установлено, що виявлені Олександрійською ОДПІ під час перевірки позивача порушення в частині правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу №0110/2010 від 01.10.10, укладеного між позивачем та ПП "Джокер-Інвест" (а.с. 21).

За умовами цього договору ПП "Джокер-Інвест" (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки ТОВ "СКБ 27" (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору предметом поставки є метал нержавіючий кислотостійкий, витратні матеріали, метал легірований тощо.

Встановлено, що передача від постачальника до покупця товару оформлена видатковою накладною №РН-0000203 від 04.10.10 про поставку товару: лист н/ж 0,8 мм 1250*2500, лист н/ж 3 мм ПВЛ, лист н/ж 4 мм (12*7) 0,5 1000*2000, труба н/ж 304 проф. 80*40*2,0 загальною вартістю 120 000 грн. (а.с. 23) із видачею податкової накладної №207 від 04.10.10 на суму 120 000 грн., у т.ч. 20 000 грн. ПДВ (а.с. 24), а оплату за товар покупцем проведено згідно з рахунком - фактурою №СФ-0000217 від 04.10.12 (а.с. 22) в готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 25-27).

На підставі згаданих первинних документів позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 20 000 грн., а вартість придбаних товарів у розмірі 100 000 грн. віднесена ним до складу валових витрат ІУ кварталу 2010 року. (а.с. 99-104, 105).

При цьому, як установлено у ході судового розгляду справи, ТОВ "СКБ 27", задекларувавши податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Джокер-Інвест" у жовтні 2010 року, у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) відобразило обсяги поставки у розмірі 100 000 грн. та суму ПДВ у розмірі 20 000 грн. по операціях з постачальником під індивідуальним податковим номером 348946411239 (а.с. 103-104). У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем у грудні 2010 року до Олександрійської ОДПІ подано уточнюючий додаток 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, в якому індивідуальний податковий номер 348946411239 замінено на 363632304039 - присвоєний ПП "Джокер-Інвест". (а.с. 181). Вказаний уточнюючий додаток Олександрійською ОДПІ прийнято.

Досліджуючи обставини реальності спірної господарської операції, за якою позивачем сформовано дані податкового обліку, що не визнаються відповідачем, суд виходив з того, що за своєю правовою природою договір купівлі-продажу №0110/2010 від 01.10.10, укладений між позивачем та ПП "Джокер-Інвест ", є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За умовами, передбаченими пунктами 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу №0110/2010 від 01.10.10, поставка (передача) товару здійснюється за місцезнаходженням одного з складських приміщень постачальника на умовах ЕХW (франко-завод) у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс". Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року, видання МТП №560, які введені в дію з 01.01.00, термін ЕХW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

У ході судового розгляду справи представник позивача - генеральний директор ТОВ "СКБ 27" ОСОБА_1 пояснив, що приймання - передача товару відбулося 04.10.10 у місті Дніпропетровську на складі ПП "Джокер-Інвест". До перевезення товару було залучено перевізника - приватного підприємця ОСОБА_2, з яким позивачем 04.01.10 укладено відповідний договір перевезення вантажів автомобільним транспортом. (а.с. 113). Розвантаження товару відбулося на складі позивача, розташованому у м. Олександрії, який позивач орендує у ВАТ "Олександрійська фабрика діаграмних паперів" на підставі договору найму приміщення №17/2010 від 01.02.09 (а.с. 213-215). На підтвердження факту транспортування придбаних у ПП "Джокер-Інвест" товарів надав суду копію товарно-транспортної накладної №351461 від 04.10.10 та пояснив суду, що до Олександрійської ОДПІ цей документ не надавався, оскільки не запитувався податковим органом у запиті №4006/10/23-55 від 28.04.11, направлення якого передувало проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки. (а.с 56).

Зміст наданої представником позивача копії товарно-транспортної накладної №351461 від 04.10.10 свідчить, що 04.10.10 ПП ОСОБА_2 (автопідприємство) за замовленням ТОВ "СКБ 27" здійснено перевезення листа нержавіючого вагою 4,10 т та труби нержавіючої у кількості 155 м від вантажовідправника ПП "Джокер-Інвест". Пунктом навантаження визначено м. Дніпропетровськ, пунктом розвантаження - м. Олександрія. (а.с. 112).

На запит суду ФОП ОСОБА_2 надав копії документів, які підтверджують перевезення цього товару на замовлення позивача (а.с. 135 - 146).

Щодо подальшого використання товару, представник позивача у ході судового розгляду справи пояснив, що придбані ТОВ "СКБ 27" за договором купівлі-продажу №0110/2010 від 01.10.10 нержавіючий лист та труби були використані товариством у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення технологічного обладнання (пластинчатих конвеєрів), які позивач поставляв ЗАТ "НПП Інтеренерго" на виконання укладеного між ними договору №0507 від 20.07.10 (а.с. 108-111).

Надходження товарів, як виробничих запасів, а також їх списання у виробництві відображено в бухгалтерському обліку товариства відповідними проводками (а.с. 107, 210-211).

Таким чином, у ході судового розгляду справи на підставі належних доказів встановлено факт придбання товару позивачем у ПП "Джокер-Інвест", фактичного його переміщення, подальшого використання у господарській діяльності та спростовано висновки податкового органу про безтоварність цієї операції. Відповідно, право на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Джокер-Інвест" у жовтні 2010 року виникло внаслідок фактичного проведення господарської операції, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зауважень до їх форми та змісту в акті перевірки №500/23-30/35301155 від 17.10.11 відповідачем не викладено.

Воднораз, у ході судового розгляду справи представник відповідача наполягав на невідповідності вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкової накладної №207 від 04.10.10, у якій вказано невірне місце розташування ПП "Джокер-Інвест".

Згідно з пп. "д" пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з податкової накладної ПП "Джокер-Інвест" №207 від 04.10.10, у ній зазначено місцезнаходження продавця - м. Дніпродзержинськ, вул. Лермонтова, 193. (а.с. 24).

Дослідженням реєстраційної справи ПП "Джокер-Інвест", наданої на запит суду державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради, встановлено, що ПП "Джокер-Інвест" зареєстровано як юридична особа 26.05.09 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області за місцезнаходженням: м. Дніпродзержинськ, вул. Лермонтова, 193. 16.09.10 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме щодо зміни її місцезнаходження, яким визначено: м. Одеса, вул. Грецька, 19. У зв'язку з цим на підставі п.1 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" реєстраційна справа ПП "Джокер-Інвест" направлена до державного реєстратора виконавчого комітету Одеської міської ради, яким 11.11.10 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. 01.03.11 державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради проведена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. (а.с. 216 - 252).

У судовому засіданні встановлено, що на момент здійснення спірної господарської операцій ПП "Джокер-Інвест" було зареєстроване платником податку на додану вартість, маючи свідоцтво платника ПДВ №100229877, видане 09.06.09 ДПІ у м. Дніпродзержинську, у якому місцезнаходженням платника вказано: м. Дніпродзержинськ, вул. Лермонтова, 193. (а.с. 171) Вказане свідоцтво було анульоване 16.11.10 у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. (а.с. 172). Тому, у жовтні 2010 року, будучи зареєстрованим як платник податку на додану вартість та маючи індивідуальний податковий номер 363632304039, ПП "Джокер-Інвест" відповідно до вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

За змістом пп. 23.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.00 №79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.00 за №208/4429 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) платника податку на додану вартість, яка відповідно до Порядку обліку передбачає зняття з обліку платника податку на додану вартість в одному податковому органі і взяття на облік в іншому, відомості про таку зміну надходять до податкового органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) у порядку, визначеному розділом 8 Порядку обліку. Для заміни Свідоцтва у 20-денний строк після взяття на облік у податковому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платник податку на додану вартість зобов'язаний подати до цього податкового органу додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Зміна місцезнаходження". До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва. Податковий орган видає платнику податку нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день десятиденного строку від дня отримання реєстраційної заяви з позначкою "Зміна місцезнаходження".

Як установлено судом, ПП "Джокер-Інвест" у зв'язку зі зміною місцезнаходження, пов'язаного зі зміною адміністративного району, не було знято з обліку платників податків у ДПІ у м. Дніпродзержинську і не було взято на облік в податковому органі за новим місцезнаходженням, з заявою про заміну свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не зверталося, а тому правомірно використовувало його реквізити з зазначенням попереднього місцезнаходження в податковій накладній №207 від 04.10.10, виписаній до моменту анулювання його реєстрації як платника ПДВ.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість послугував викладений в акті перевірки №500/23-30/35301155 від 17.10.11 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Джокер-Інвест", оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Воднораз, в підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 12.04.11 №2214/104/23-206/35902584 "Про результати документальної позапланової перевірки ПП "Джокер-Інвест" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Стелсі-V" за період з 01.07.10 по 31.12.10", яким встановлено нікчемність правочинів, укладених між ПП "Джокер-Інвест" та підприємством - постачальником ПП "Стелсі-V", оскільки у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Таким чином, за висновком податкового органу, податковий кредит та валові витрати, сформовані ПП "Джокер-Інвест" за рахунок ПП "Стелсі-V" та відповідні дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за період серпень - жовтень 2010 року та податку на прибуток про обсяги придбання та, як наслідок, про обсяги продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними. Матеріали перевірки ПП "Джокер-Інвест" направлено до Олександрійської ОДПІ для подальшого відпрацювання нікчемності правочину. (а.с. 73 - 77).

Посилаючись на встановлені вказаним актом обставини, відповідач, здійснюючи перевірку позивача, дійшов до висновку, що угода, укладена позивачем з ПП "Джокер-Інвест" на придбання товарів згідно зі статтею 228 ЦК України є нікчемним правочином і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладання та виконання спірного договору) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами правочину в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Як передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України (у редакції Закону України від 02.12.10 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.11), у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та ПП "Джокер-Інвест", ініційованого податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Так самою відповідачем суду не надано належних доказів наявності у діях ОСОБА_3, який діяв з боку ПП "Джокер-Інвест" у взаємовідносинах з позивачем та підписав первинні документи, наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного правочину. Не здобуто таких доказів і судом.

Заперечуючи фактичне придбання позивачем товарів у ПП "Джокер-Інвест", податковий орган послався на безтоварність операцій між цим контрагентом та його постачальником - ПП "Стелсі-V", з яким позивач, однак, не перебував у правовідносинах.

У зв'язку з цим суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Наведені в акті перевірки доводи щодо відсутності у ПП "Джокер-Інвест" необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, як обставини, які за висновками відповідача, ставлять під сумнів реальність виконання спірної поставки, суд визнає неспроможними, оскільки зміст укладеного договору купівлі-продажу, яким опосередковувалася спірна господарська операція, дає підстави для висновку про те, що виконання цієї операцій не вимагало від постачальника трудових ресурсів та технічних засобів для переміщення товару, оскільки транспортування товару здійснено силами та за рахунок покупця.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цієї операції, дійшов до висновку, що господарська операція з придбання позивачем у ПП "Джокер-Інвест" товарів мала місце та фактично здійснена. Відомості про цю господарську операцію містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують її здійснення. Вказані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704. У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано.

В акті перевірки та у судовому засіданні відповідачем не доведено порушення позивачем ст.3, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, 7.2.6. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість" при відображенні цих операцій у податковому обліку, як підстави, які б позбавляли його права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з непідтвердженням у судовому засіданні висновків відповідача про заниження позивачем прибутку, завищення валових витрат та податкового кредиту за спірною господарською операцією суд визнає неправомірним донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 25 000 грн. у податковому повідомленні-рішенні №000232330 від 27.10.11 та з податку на додану вартість у сумі 20 000 грн. у податковому повідомленні-рішенні №000242330 від 27.10.11.

Крім того, суд зазначає, що здійснене відповідачем коригування (зменшення на 20 000 грн.) податкового кредиту, задекларованого позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Джокер-Інвест" (рядок 17), не могло призвести до збільшення суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за вказаний період на 20 000 грн. (рядок 27), з огляду на наявність у цій декларації залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 14218 грн. (рядок 23), що не оспорювався податковим органом. Ця обставина, визнана у судовому засіданні представником відповідача, додатково свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення №000242330 від 27.10.11 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "СКБ 27" норм податкового законодавства при формуванні даних свого податкового обліку у жовтні 2010 року по операціям з ПП "Джокер-Інвест", які б призвели до заниження сум його податкових зобов'язань, тому застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень №000232330 від 27.10.11, №000242330 від 27.10.11., тому позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 562,50 грн. (а.с. 2, 88)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №000232330 від 27.10.11, №000242330 від 27.10.11.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 562, 50 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш