Постанова

від 21.11.2012 по справі 1170/2а-1945/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-1945/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» (далі - позивач, ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000350225, №0000360225 та №0000370225 від 18.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем :

1) пп..1.22.1 п.1.22, п.1.23 ст.1, пп.4.1.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2, пп.5.4.6 п. 5.4, пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.3.1, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп.. 14.1.13 а.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 2079407,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року 2079407,00 грн.;

2) пп.. 1.22.1 п.1.22 п.1.23 ст.1 пп.4.1.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 пп.5.4.2 пп.5.4.6 п.5.4 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 пп.11.3.1 пп.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп..14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за IV квартал 2010 року в розмірі 3992181,00 грн., за І квартал 2011 року в розмірі 7193063,00 грн., за II квартал 2011 року в сумі 4683836,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 4650061,00 грн. та заниження об'єкту оподаткування в сумі 9040897,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1400336,00 грн.

3) пп..7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість всього в сумі 296621,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року у сумі 35562,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 36660,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 25481,00 грн., за січень 2011 року у сумі 100267,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 10000,00 грн., за березень 2011 року у сумі 45155,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 2333,00 грн., за травень 2011 року у сумі 36308,00 грн., за червень 2011 року у сумі 4855,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позивних вимог посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на підставі наданих сторонами документів, суд дійшов наступних висновків.

ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 10.09.2004 року.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №83 від 02.03.2012 року та наказу №159 від 10.04.2012 року проведено планову виїзну перевірку ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №35/22040/33142568 від 26.04.2012 року (т.1,а.с. 19-48).

В акті перевірки № 35/22040/33142568 від 26.04.2012 року податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000350225 від 18.05.2012 року (т.1,а.с. 13);

- податкове повідомлення - рішення № 0000370225 від 18.05.2012 року (т.1, а.с. 15);

- податкове повідомлення - рішення № 0000360225 від 18.05.2012 року (т.1, а.с. 17).

Суд зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000350225 від 18.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 345474 грн.(основний платіж - 296 621,0 грн. та штрафна санкція 48 853,0 грн.) суд дійшов наступних висновків.

Під час перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що ДП «Кіровоградтепло» порушено пп..7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість всього в сумі 296621,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року у сумі 35562,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 36660,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 25481,00 грн., за січень 2011 року у сумі 100267,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 10000,00 грн., за березень 2011 року у сумі 45155,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 2333,00 грн., за травень 2011 року у сумі 36308,00 грн., за червень 2011 року у сумі 4855,00 грн.

Такі висновки перевірки, пов'язані з тим, що ДП «Кіровоградтепло» ТОВ ЦНТІ УНГА» мало господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання ПП «Будсантех» (код ЄДРПОУ 31919793) та ПП «НВК «Енергобудсервіс» ( код ЄДРПОУ - 36513872). У зв'язку з нікчемністю (недійсністю) операцій щодо придбання товарів у ПП «Будсантех» та ПП «НВК "Енергобудсервіс» згідно з ч.ч.І, 5 ст.203, ч.ч.І, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України нікчемними (недійсними) є операції з продажу зазначених товарів підприємствам-покупцям, в даному випадку, позивачу.

Суд не погоджується із вказаною позицією податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: накладні, податкові накладні, позивачем та контрагентами належним чином складені на виконання укладених між ними договорів на виконання робіт від 04.08.2009 року №04/8/1-09 (т.2,а.с.18), від 04.08.2009 р. №04/08/2-09 (т.2 а.с. 47), договору поставки нафтопродуктів №01/09 від 01.09.2010 р. (т.2,а.с. 125-127), договору на розробку проекту від 07.04.2010 року № 7/04-10 (т.2,а.с.140-141), договору на розробку проекту модернізації №07/04-10 від 07.04.2010 року (т.2,а.с.218-219)

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентами.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право (на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зважаючи на наявність у позивача належним чином складених податкових накладних (т. 1 а. с. 89 - 90, 96 - 107, 134 - 145, 168, 224 - 226, т. 2 а. с. 19 - 26, 46, 56 - 58) останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ та послуг, одержаних від ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс».

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 травня 2012р. № 0000350225 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 0000370225 та № 0000360775 від 18.05.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в ІІ - ІІІ кварталі 2011 року в розмірі 4 650 061 грн,. донараховано податку на прибуток в сумі 2 079 407,0 грн., зменшене від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в ІІ - ІУ кварталі 2011 року в сумі 15 091 293,0 грн. суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки посадовими особами Кіровоградської ОДПІ встановлено порушення позивачем пп.. 1.22.1 п.1.22 п.1.23 ст.1 пп.4.1.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 пп.5.4.2 пп.5.4.6 п.5.4 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 пп.11.3.1 пп.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп..14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за IV квартал 2010 року в розмірі 3992181,00 грн., за І квартал 2011 року в розмірі 7193063,00 грн., за II квартал 2011 року в сумі 4683836,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 4650061,00 грн. та заниження об'єкта оподаткування в сумі 9040897,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1400336,00 грн.

Податковим органом зроблено висновки про вищевказані порушення у зв'язку з:

- невідображенням позивачем у складі сукупного валового доходу доходів у вигляді отриманих безоплатно послуг оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго» у загальній сумі 7 676 933,0 грн., в т.ч.: за квартал 2010 року в розмірі 1 333 064,0 грн., І квартал 2011 року в розмірі 1 369 415,0 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 1 413 638,0 грн., ІІІ квартал 2011 року в розмірі 2 160 480,0 грн., ІУ квартал 2011 року в розмірі 1 400 336,0 грн.

- невідповідністю вимогам діючого законодавства України з питань оподаткування стосовно безпідставного включення витрат зі страхування орендованого комунального майна до складу валових витрат підприємства позивача у ІУ кварталі 2010 року в сумі 1 166 285,0 грн.;

- невизнанням у складі валових витрат у ІУ кварталі 2010 року 28 850 грн. по взаємовідносинх з ПП «Будсантех» та 210 000,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс», у І кварталі 2011 року у сумі 1 681 467,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс», у ІІ кварталі 2011 року у сумі 69 316,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс».

Дані порушення і є предметом оскарження позивачем в даній адміністративній справі, тому саме цим взаємовідносинам судом даватиметься оцінка.

1) Щодо заниження валових доходів позивача у зв'язку з невідображенням у складі вартості безоплатно отриманих послуг оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго».

Судом встановлено, що між позивачем (Орендарем за договором) та Кіровоградською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 157/17 від 18.05.2004 року (т.1, а. с. 56 - 58).

За умовами договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго» (далі - ЦМК), який розташований в м. Кіровоград по вул. Кутузова, 23/16. Склад ЦМК, визначений відповідно до балансу, складеного станом на 01.07.2004 р., відповідно до експертно оцінки його вартість складає 36 100,9 грн. ЦМК передається в оренду з метою вироблення та реалізації теплової та електричної енергії для потреб м. Кіровограда.

Щорічна орендна плата складає 6% вартості ЦМК, визначеної експертним шляхом.

Орендна плата за перший місяць оренди складала 180508 грн. без урахування ПДВ.

Даний договір укладений терміном на 25 років та діє з 18 жовтня 2004 р. по 18.10.2029 р.

Згідно з розрахунком орендної плати, затвердженим Рішенням виконкому від 30 липня 2004р. №1209, її сума складала: 36100,9 X 0,06= 2166,1 тис. грн. : 12 місяців = 180508,0 грн. без ПДВ

З урахуванням ПДВ 180508,0 грн. х 1,2 = 216609,60 грн.

Згідно з додатковою угодою до договору від 03.04.2006р. №102/17 у зв'язку із виключенням зі складу переданих основних фондів приміщення по вул. Ак. Корольова, 11, котельні по вул. Московській, 190 та незавершеного будівництва Південно-західної котельні по вул. Промисловій, 2. розмір орендної плати зменшено до 228803,81 грн. з ПДВ. Дана додаткова угода діє з 12 жовтня 2005 року.

Рішенням Кіровоградської міської ради №3652 від 22.07.2010р. ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТТ УНТА» звільнено від орендної плати за використання цілісного майнового комплексу ДКП теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго» на опалювальний сезон з 15 квітня 2010 до 15 квітня 2011 року.

Рішенням Кіровоградської міської ради №652 від 30.06.2011р. ДП «Кіровоградтепло «ЦНТІ УНТА» звільнено від орендної плати за використання цілісного майнового комплексу ДКП теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго» на опалювальний сезон з 15 квітня 2011 до 15 квітня 2012 року.

Податковим органом такі послуги визнані як безоплатно отримані в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з чим не погоджується позивач.

Суд погоджується з висновками податкового органу в цій частині з огляду на наступне.

Справляння податку на прибуток підприємств здійснюється відповідно до норм Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі за текстом - Закон про прибуток).

Статтею 15 Закону про прибуток встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з п.п.1.23 ст.1 Закону про прибуток безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: «...товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості..»

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону про прибуток доходи включають доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: «...вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами. які не мають статусу юридичної особи...».

Враховуючи вищевикладене, ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНТА» занижене задекларовані показники у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» за рахунок невідображення у їх складі доходів у вигляді отриманих безоплатно послуг оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго» у загальній сумі 7 676 933,0 грн., в т.ч.: за ІУ квартал 2010 року в розмірі 1 333 064,0 грн., І квартал 2011 року в розмірі 1 369 415,0 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 1 413 638,0 грн., ІІІ квартал 2011 року в розмірі 2 160 480,0 грн., ІУ квартал 2011 року в розмірі 1 400 336,0 грн.

Суд не бере до уваги твердження позивача з посиланням на ст. 180 Господарського кодексу України та ст.ст. 638, 632 Цивільного кодексу України про те, що договором оренди ЦМК від 18.10.2004 року № 157/17 передбачено вартість послуги оренди (ціну), визначені умови та терміни сплати орендних платежів, а тому відсутні підстави для висновку про безоплатність (відсутність вимоги компенсації вартості) наданих послуг з оренди ЦМК.

Визначення в тексті договору оренди ЦМК розміру орендної плати за умови, що фактично така орендна плата не сплачувалась позивачем (що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні) на підставі рішення Кіровоградської міської ради (орендодавця), не може бути беззаперечним доказом про оплатність договору, а отже і правомірність не включення позивачем вартості орендної плати, яка підлягала сплаті, до складу валового доходу.

А тому, зважаючи на те, що орендаря (позивача) фактично було звільнено від сплати орендної плати, вказаний факт свідчить про наявність обставин, передбачених п.п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону про прибуток щодо безоплатно отриманого майна.

1) Щодо безпідставного включення витрат зі страхування орендованого комунального майна до складу валових витрат підприємства позивача у ІУ кварталі 2010 року в сумі 1 166 285,0 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ» укладено договір добровільного страхування орендованого комунального майна від 12 жовтня 2010 року № 0205/2-006-007/10. За умовами договору сума страхового платежу становить 1166284,95 грн. та підлягає сплаті частинами до 31 грудня 2010 року (т. 2 а. с. 132 - 136). На виконання умов договору позивач в період з листопада по грудень 2010 року сплатив всю суму страхового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями та журналом проводок за 01.11.10 - 31.12.10 (т. 2 а. с. 203 - 214).

Позивачем в IV кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрати зі страхування орендованого майна, а саме цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж «Кіровоградтеплоенерго», яке отримано в оренду від Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради згідно з договором оренди від 18.10.2004 року № 157/17.

На думку податкового органу позивачем в порушення п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону про прибуток безпідставно включено витрати зі страхування орендованого комунального майна до складу валових витрат підприємства у IV кварталі 2010 року що відображено у рядку 04.12 Декларації «Сума витрат зі страхування (крім витрат з дострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р.04.5 декларації)» в сумі 1166285,0 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 1166285,0 грн.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 8, 10 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 21.10.2010 р. № 2624, істотними умовами договору оренди чи концесії об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, крім визначених законами України «Про концесії», «Про оренду державного і комунального майна», є, зокрема, обов'язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об'єкта водо-, теплопостачання та водовідведення.

У відповідності з наведеними нормами позивачем було укладено договір добровільного страхування орендованого комунального майна від 12 жовтня 2010 року № 0205/2-006-007/10 та виконано зобов'язання по сплаті страхових платежів.

Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону про прибуток до валових витрат включаються «будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам ; майна платника податку ; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору...».

Суд зазначає, що вказана норма Закону про прибуток містить невичерпний перелік витрат, пов'язаних із страхуванням, суми яких можуть бути включені до складу валових витрат, а тому позивач, в силу приписів Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» правомірно в IV кварталі 2010 року відніс до складу валових витрат витрати зі страхування орендованого майна.

3) Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат суму коштів, пов'язаних з оплатою техніко-економічного обґрунтування доцільності встановлення блочно-модульних котелень з підключенням до теплових мереж діючих котелень згідно з договором від 01.12.10 № 195 у сумі 150000,0 грн. суд зазначає наступне.

В І кварталі 2011 року ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» віднесло до складу валових витрат кошти на техніко-економічне обґрунтування доцільності встановлення блочно-модульних котельних з підключенням до теплових мереж діючих котельних, згідно з договором від 01.12.10 № 195, укладеним з ТОВ „ЦНТІ УНГА", та актами виконаних робіт від 31.01.11 № 1 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн., від 28.02.11 № 2 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн., від18.03.11 № 3 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн.

Податковим органом зроблено висновок про те, що на момент перевірки встановлення блочно-модульних котелень не проводилось, тому ДП «Кіровоградтепло» на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток віднесено витрати, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, чим завищено суму витрат в І кв. 2011 року на 150000,0грн.

Суд не погоджується з даним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону про прибуток, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону про прибуток визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що 01.12.2010 р. позивачем укладено договір № 195 підряду техніко-економічного обґрунтування (т. 2 а. с. 148 - 149). Як вбачається зі змісту договору, предметом останнього є виконання підрядником за рахунок замовника (позивача) розробки техніко-економічного обґрунтування встановлення блочно-модульних котелень на об'єктах ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА». Вартість робіт складає 180 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 30 000,0 грн.

Сторонами досягнуто погодження договірної ціни, про що свідчить протокол (а. с. 150) та розроблено календарний план виконання робіт (а. с. 150 зворот. - 151).

Як вбачається з матеріалів справи, виконання умов договору № 195 від 01.12.10 р. сторонами договору зафіксовано актами виконаних робіт від 31.01.11 № 1 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн., від 28.02.11 № 2 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн., від18.03.11 № 3 на суму 50000,0 грн., крім того ПДВ 10000,0 грн. (а. с. 152 - 154). Також виконавцем розробки була виписана податкова накладна № 20 від 27.12.2010 р. (т. 1 а. с. 88)

Також надано суду титульні сторінки технічного завдання та техніко-економічного обґрунтування встановлення блочно-модульних котелень, розроблені виконавцем та затверджені позивачем, а також розрахунки економічного ефекту та строку окупності встановлення блочно-модульних котелень на об'єктах (а. с. 228 - 247)

Отже, аналізуючи вказані вище норми Закону про прибуток та докази, надані позивачем на підтвердження виконання зобов'язань за договором № 195 від 01.12.10 р., суд вважає, що техніко-економічне обґрунтування доцільності встановлення блочно-модульних котельних з підключенням до теплових мереж діючих котельних в розумінні пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону про прибуток є витратами, сплаченими підприємством протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією виробництва. А тому, позивач правомірно в І кварталі 2011 року відніс до складу валових витрат витрати на техніко-економічне обґрунтування доцільності встановлення блочно-модульних котельних з підключенням до теплових мереж діючих котельних, згідно з договором від 01.12.10 № 195.

4) Щодо невизнання податковим органом у складі валових витрат у ІУ кварталі 2010 року 28 850 грн. по взаємовідносинх з ПП «Будсантех» та 210 000,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс», у І кварталі 2011 року у сумі 1 681 467,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс», у ІІ кварталі 2011 року у сумі 69 316,0 грн. по взаємовідносинах з ПП «НВК «Енергобудсервіс».

Судом встановлено, що у жовтні 2010 року позивачем відповідно до умов договору від 07.04.10 № 7/04-10, укладеного з ПП «НВК «Енергобудсервіс» віднесено до складу валових витрат вартість робіт на розробку проекту модернізації котельні «Центральна» у сумі 210000,0 грн.

Податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про те, що на порушення п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону про прибуток ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» завищено показники, відображені у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11", за IV квартал 2010 року у сумі 210000,0 грн.

Крім того, позивачем згідно з договором від 01.09.10 № 01/09 придбано у ПП «Будсантех» паливно-мастильні матеріали. Придбання товару у ПП „Будсантех" в бухгалтерському обліку відображалося підприємством наступними проводками: Дт 20 „Виробничі запаси" Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 28850,13 грн.; Дт 644.1 „Податковий кредит" Кт 631 на суму 5770,42 грн. (нарахування податкового кредиту з ПДВ).

У податковому обліку вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у загальній сумі 28850,0 грн. віднесена до складу валових витрат за IV квартал 2010 року, з чим не погодився податковий орган.

Представник відповідача в судовому засіданні в обґрунтування своєї правової позиції з приводу завищення позивачем валових витрат в ІУ кварталі 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Будсантех» послався на акт Кіровоградської ОДПІ від 06.07.11 №53/22-00/31919793 невиїзної документальної перевірки ПП «Будсантех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року по взаємовідносинах з ПП «Апріорі К», яким було встановлено порушення ПП «Будсантех» ч.5 ст.203, ч. І, 2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону про ПДВ. А отже, за висновком податкового органу, не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів та зазначено про безпідставне формування підприємствами-покупцями податкового кредиту згідно з виписаними ПП «Будсантех» податковими накладними на загальну суму 494817,20 грн., в тому числі ПДВ 82469,54 грн., за грудень 2010 року та безпідставно сформовано податкові зобов'язання покупцям, за рахунок сум податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, в т.ч. виписаними ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» на суму 34622,55 грн., в т.ч. ПДВ 5770,42 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу в цій частині, оскільки позивачем на підтвердження реальності даної господарської операції надано суду прибуткову накладну № КТ-0000876 від 07.12.10 р., видаткову накладну № РН-0000523 від 10.12.10 р., податкову накладну, виписану ПП «Будсантех» на поставку бензину А-76 на загальну суму 34 633,55 грн., в т.ч. ПДВ 5 770,42 грн. (т. 3 а. с. 53 - 55)

Крім того, судом встановлено, що позивачем в І кварталі 2011 року отримано від ПП «НВК «Енергобудсервіс» ТМЦ та послуги, та віднесено в податковому обліку до складу валових витрат на загальну суму 1 681 467,0 грн. В II кварталі 2011 року отримано від ПП «НВК «Енергобудсервіс» послуги, та віднесено в податковому обліку до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 69 316,0 грн.

Податковим органом за результатами перевірки позивача зроблено висновки про те, що позивач неправомірно відніс вартість ТМЦ та послуг, придбаних у ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» до валових витрат, на порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону про прибуток, у зв'язку з чим позивачем завищено скориговані валові витрати у сумі 1710317,0 грн., у т.ч. у IV кварталі 2010 р. у сумі 28850,0 грн., І кв. 2011 р. у сумі 1 681 467.0 грн. у зв'язку з нікчемністю (недійсністю) операцій щодо придбання товарів у ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» згідно з ч.ч.І, 5 ст.203, ч.ч.І, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України.

В обгрунтування своєї позиції представник відповідача послався на те, що спеціалістами Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзні документальні перевірки ПП «НВК «Енергобудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.05.11 №396/1520/36513872, по взаємовідносинах з ПП «Феррум Груп» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.12.11 № 1377/1520/36513872, по взаємовідносинах з ТОВ «Євробізнесконсалт» та враховуючи порушення ч.І ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «НВК «Енергобудсервіс», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», п.1 ст.9, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів та зазначено про безпідставне формування підприємствами-покупцями податкового кредиту згідно з виписаними ПП «НВК «Енергобудсервіс» податковими накладними, в т.ч. виписаними ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» в лютому 2011 року з урахуванням розрахунку коригування на суму 1330747,32 грн., в т.ч. ПДВ 221791,22 грн. та в березні 2011року на загальну суму 25510,74грн., в т.ч. ПДВ -4251,74грн.

В частині взаємовідносин позивача з ПП «НВК «Енергобудсервіс» до суду надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «НВК «Енергобудсервіс» 04.08.09 р. за № 04/08/1-09 укладено договір на виконання режимно-налагоджувальних робіт, за умовами якого ПП «НВК «Енергобудсервіс» зобов'язується виконати проведення режимно-налагоджувальних робіт на енергетичному та енерготехнологічному паливно-споживаючому обладнання замовника (позивача) згудно з Графіком проведення даних робіт (додаток 1 до договору) з метою досягнення еколого-економічних оптимальних режимів роботи обладнання з врахуванням технологічних умов мінімально можливих питомих витрат палива і викидів забруднюючих речовин в атмосферу в межах допустимих норм (а. с. 18).

04.08.2009 р. між позивачем та ПП «НВК «Енергобудсервіс» укладено договір № 04/08/2-09 на виконання робіт з гідрохімічної промивки, предметом якого є зобов'язання підрядника виконати проведення гідрохімічної промивки на об'єктах позивача згідно з графіком проведення гідрохімічної промивки на об'єктах ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», які зазначені в додатку № 1 до договору, з метою зменшення відкладень на внутрішніх стінках трубопроводів (а. с. 47).

01.03.2011 року між позивачем та ПП «НВК «Енергобудсервіс» укладено договір підряду № 01/03-2011, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з консервації котлів мокрим способом водним розчином силікату натрію на котельних позивача, перелік яких викладено в п. 2.1 договору (а. с. 54 - 55).

Факт виконання сторонами умов вказаних вище договорів підтверджується актами приймання виконаних робіт (т. 2 а. с. 27 - 44, 48 - 51, 59 - 70, ), журналами проводок (т. 2 а. с. 45, 52 - 53, 71 - 72), податковими накладними (т. 2 а. с. 19 - 26, 46, 56 - 58).

Крім того між позивачем та ПП «НВК «Енергобудсервіс» укладено договір поставки товару № 01/07-09 від 01 липня 2009 року та додаткові угоди № 1 від 29 грудня 2009 року та № 2 від 30 грудня 2010 року, якими продовжено дію договору поставки до 31 грудня 2011 року (т. 2 а. с. 103 - 106). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду журнал проводок (т. 2 а. с. 107), видаткові, прибуткові, податкові накладні (т. 2, а. с. 73 - 102).

Отже, в ході розгляду справи по суті позивачем доведено реальність здійснення вищевказаних господарських операцій з ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс».

З приводу позиції податкового органу щодо нікчемності (недійсності) операцій по придбанню позивачем ТМЦ та послуг у ПП «Будсантех» та ПП «НВК «Енергобудсервіс» згідно з ч.ч.І, 5 ст.203, ч.ч.І, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України суд зазначає про те, що правомірність висновків податкового органу з приводу визнання нікчемними правочинів з вищевказаними контрагентами, оцінювалась судом та їм була надана правова оцінка під час дослідження правомірності та законності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000350225 від 18 травня 2012 року щодо визначення позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість, а тому повторного обґрунтування не потребує.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 травня 2012р. № 0000370225 на суму 3 305 918 грн. є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» судові витрати у розмірі 1094 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 травня 2012р. № 0000350225.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 травня 2012р. № 0000370225 на суму 3 305 918 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Дочірньому підприємству «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 1094 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара