Постанова

від 24.01.2013 по справі 1570/7865/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7865/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року 12 год.46 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ОТФ-КАСІНГ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ОТФ-КАСІНГ» (далі - ПП «ОТФ-КАСІНГ») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.08.2012 року № 0001452250 на загальну суму 376094,38 грн., в том числі: за основним платежем - 277588,05 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98506,33 гривень.

У своєму позові позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ОТФ-КАСІНГ» щодо підтвердження взаємовідносин із платником податку ТОВ «ТАВЕРС» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які знайшли відображення у відповідному акті перевірки. На підставі згаданого акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0001452250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 376094 грн., в тому числі за основним платежем - 277588,05 грн. та а штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 98506,33 грн.. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає таким, що підлягає скасуванню. З приводу встановленого відповідачем порушення позивач пояснив, що між ним та ТОВ «ТАВЕРС» було укладено договір поставки від 01.06.2011 року, відповідно до якого продавець ТОВ «ТАВЕРС» зобов'язується протягом дії договору передавати у власність позивача овечі та свинячі черева, міхури, кишкову сировину та інше, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Придбаний товар позивач переробляв на обладнанні К7-ФОК, яке ним було придбано у Полтавського машинобудівного заводу в червні 2011 року, з метою подальшого перепродажу виготовленої продукції. За фактом поставки товару контрагентом позивача були виписані відповідні податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач вказує на відповідність наявних у нього первинних документів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тоді як висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, базуються на висновку щодо ненастання реальних правових наслідків укладеного із ТОВ «ТАВЕРС» договору, що, на думку позивача, спростовується податковими накладними, регістрами виданих та отриманих податкових накладних, а також подальшою переробкою сировини. Щодо посилання відповідача на порушення 02.02.2012 року провадження у справі про банкрутство контрагента позивача ТОВ «ТАВЕРС» позивач пояснив, що відносини між ним та цим контрагентом відбувались в більш ранній період. Посилаючись на норми п. 198.1, п. 198.2. ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України позивач вказує на правомірність формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаних господарських операціях. Крім того, на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивач вказує про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі більшому ніж 1 грн. за кожне правопорушення.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 95-98), в яких зазначив, що 01.03.2012 року на адресу позивача направлявся запит ДПІ від 29.02.2012 року № 11296/10/23-5 щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» за період 2011 рік, у відповідь на який відповідачем було отримано лист про втрату позивачем зазначених документів, що підтверджено відповідною довідкою правоохоронних органів. На підставі п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України відповідачем було перенесено термін проведення перевірки до дати відновлення документів (90 календарних днів), складено акт про неможливість проведення відповідної виїзної перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 510,00 грн. та направлено лист з повідомленням про необхідність вжиття заходів у зв'язку із пошкодженням документів. 23.07.2012 року відповідачем прийнято наказ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з урахуванням закінчення 90-денного терміну для відновлення документів, однак на момент проведення перевірки позивачем не було надано відповідних первинних документів, оскільки на цей момент документи не були відновлені, про що було складено акт про ненадання до перевірки документів. Поряд з цим, на підставі аналізу наявної у ДПІ інформації (Бест-звіт реєстрів виданих та отриманих податкових накладних) було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено податкові накладні від постачальника ТОВ «ТАВЕРС» на суму 260591,34 грн. Оскільки до перевірки не було надано оригіналів податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних, договорів та інших документів, що підтверджують взаємовідносини із ТОВ «ТАВЕРС» у період червень-вересень 2011 року, встановити походження товару неможливо. Крім того, як зазначає відповідач, неможливим було також встановлення наявності заборгованості за відвантажений товар у зв'язку з ненаданням до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та документів, які підтверджують отримання товару. Також відповідач вказав про порушення провадження у справі про банкрутство контрагента позивача. При цьому вжиті відповідачем заходи свідчать про відсутність у ТОВ «ТАВЕРС» основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності. Посилаючись на норми ст. 198 Податкового кодексу України, відповідач зазначив про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 277588,05 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. Крім того, позивач надав до суду додаткові пояснення до адміністративного позову(а.с. 128-133), в яких звернув увагу суду на подані ним первинні документи, які, на його думку, підтверджують факт здійснення господарських операцій, зауважив щодо необов'язковості надання довідки санітарно-епідеміологічної станції на придбаний товар, посилаючись на судову практику, згідно з якою відсутність дозвільних документів ще не є безумовним доказом неправомірності вчинення господарської операції, а з приводу відсутності товарно-транспортних накладних повідомив, що доставку товару здійснював за допомогою власного автотранспортного засобу, який належить засновнику підприємства. Зі слів позивача, його контрагент ТОВ «ТАВЕРС» на момент здійснення господарської операції не перебував в процесі припинення. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не спростовано ділової мети його та контрагента, договірна вартість товару, фактична сплата ціни товару, а також зв'язок між фактом придбання та використання товарів у господарській діяльності під сумнів ним не ставиться. Крім того, позивач вказує на безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, враховуючи повторність виявленого порушення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ОТФ-КАСІНГ», код ЄДРПОУ - 34553075, з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТАВЕРС», код ЄДРПОУ - 37422308, за період 2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 14.08.2012 року № 4584/22-5/34553075 (а.с. 9-23).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 277588,05 грн., в тому числі по періодах: червень 2011 року - у сумі 82617,40 грн., липень 2011 року - у сумі 76148,00 грн., серпень 2011 року - у сумі 75390,76 грн., вересень 2011 року - у сумі 43431,89 грн., внаслідок чого ПП «ОТФ-КАСІНГ» занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 277588,05 грн.; порушення п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що полягає у неприйнятті посадовими особами відповідних заходів щодо організації збереження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку протягом встановленого законом терміну; пп. 20.1.8. ст. 20 Податкового кодексу України, що полягає порушенні права посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси в частині ненадання під час перевірки регістрів бухгалтерського обліку, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, контроль за отриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На підставі згаданого акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0001452250, яким ПП «ОТФ-КАСІНГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 376094, 38 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 277588,05 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 98506,33 грн. (а.с. 24).

Як вбачається з акта перевірки, встановлені порушення пов'язуються відповідачем із безпідставним формуванням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди червень, липень, серпень, вересень 2011 року, що знайшло відображення у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість (а.с.34-54), по податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТАВЕРС», включених позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача направлявся запит щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» за період 2011 рік, у відповідь на який ПП «ОТФ-КАСІНГ» повідомило про втрату ним бухгалтерських документів. Зазначений факт встановлений в акті перевірки та не заперечувався сторонами по справі.

Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, яким у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З урахуванням положень вказаної норми права відповідачем було перенесено термін проведення перевірки.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З урахуванням положень вказаної норми права відповідачем було перенесено термін проведення перевірки, однак, по закінченню 90-денного терміну, визначеного у п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, до перевірки позивач не надав первинних документів, про що посадовими особами податкового органу складено акт від 08.08.2012 року № 29/22-5/34553075 (а.с. 150).

Зазначені обставини були зафіксовані також в акті перевірки, який повноважний представник позивача підписав без зауважень, а представник позивача, який брав участь у судовому засіданні по цій справі належними доказами , не спростовував вищенаведені факти.

З урахуванням ненадання до перевірки первинної документації на підтвердження взаємовідносин позивача із ТОВ «ТАВЕРС», відповідач, надаючи оцінку правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за 2011 рік, дійшов висновку про необґрунтованість відповідних дій позивача через відсутність документального підтвердження відповідних господарських операцій, що було зафіксовано в акті перевірки.

Водночас, звернувшись з цим позовом до суду, позивач надав договір поставки від 01.06.201 року № 06/11, укладений між ним та ТОВ «ТАВЕРС» з приводу поставки овечих та свинячих черев, міхурів, кишкової сировини тощо (а.с. 25), податкові накладні від 01.06.2011 року № 17 на суму ПДВ у розмірі 82617,40 грн. (т. 1 а.с. 26), від 01.07.2011 року № 13 на суму ПДВ у розмірі 76148,00 грн. (а.с. 28), від 01.08.2011 року № 71 на суму ПДВ у розмірі 75390,76 грн. (а.с. 30), від 01.09.2011 року № 12 на суму ПДВ у розмірі 43431,89 грн. (а.с. 32), а також відповідні накладні (а.с. 27, 29, 31, 33).

Суд вважає безпідставними посилання позивача на надані ним до суду вищевказані первинні документи, оскільки в порушення встановленого чинним законодавством порядку втрачені документи не були відновлені позивачем у гранично допустимий строк, у зв'язку з чим саме з вини ПП «ОТФ-КАСІНГ» не використовувались відповідачем під час прийняття рішення про встановлення порушення податкового законодавства та відповідного збільшення суми грошового зобов'язання з податку. В свою чергу, відсутність цих документів має прямий вплив на надання оцінки правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, відсутність вищенаведених доказів під час здійснення перевірки виключала здійснення їх належної оцінки та врахування під час прийняття рішення.

Поряд з цим, досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, а саме договорів на реалізацію готової продукції, відповідних первинних документів, якими було б зафіксовано продаж виробленої продукції, тоді як факт придбання основних засобів щодо обробки відповідного виду продукції, на який посилається позивач, не є свідченням подальшого використання придбаного товару у таких операціях.

Крім того, стверджуючи про обробку вказаного товару власними основними засобами, позивач не надав будь-яких доказів руху придбаного товару до виробничого цеху та документів, які б підтверджували виробництво готової продукції з використанням сировини, що була придбана у ТОВ «ТАВЕРС».

Також позивачем не доведений факт доставки товару від контрагента. Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Використання у транспортуванні товару власних транспортних засобів не відміняє обов'язку такої особи дотримуватись встановлених правил перевезень вантажів, зокрема, щодо необхідності оформлення відповідних товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим суд критично оцінює посилання позивача на використання ним автомобілю, що належить засновнику підприємства, як на доказ доставки придбаного ним у ТОВ «ТАВЕРС» товару, використання якого, на думку позивача, не потребує оформлення товарно-транспортних накладних.

Поряд з цим, позивачем також не надано доказів оплати придбаного ним у ТОВ «ТАВЕРС» товару.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «ТАВЕРС» товару, внаслідок чого ним формувався податковий кредит з податку на додану вартість у червні-вересні 2011 року у загальній сумі 277588,05 грн. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому увагу на наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, ПП «ОТФ-КАСІНГ» не спростувало у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та ТОВ «ТАВЕРС», що, в свою чергу, виключає можливість відносити відповідні суми податку на додану вартість, сплачені у ціні товару, до складу податкового кредиту. Надані позивачем до суду докази також не підтверджують дотримання позивачем інших обов'язкових вимог, за наявності яких виникає право на податковий кредит, а саме, використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, оплати такого товару, а також наявності податкових накладних в момент складання податкової декларації з податку на додану вартість.

Водночас, виходячи з положень п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому п. 7 Підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Дослідивши розрахунок фінансових санкцій ПП «ОТФ-КАСІНГ» до акта документальної позапланової перевірки від 14.08.2012 року № 4584/22-5/34553075 (а.с. 109), суд встановив, що за порушення у вигляді заниження податку на додану вартість у липні 2011 року, серпні 2011 року та вересні 2011 року відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 відсотків.

Однак, відповідачем до суду не надано документального підтвердження того, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання ПП «ОТФ-КАСІНГ» з податку на додану вартість здійснено ним повторно протягом 1095 днів з моменту первісного донарахування, тоді як факт повторності в даному випадку є безпосередньою підставою для застосування штрафних санкцій у підвищеному розмірі, тобто, у розмірі 50%.

Враховуючи вищезгадане, суд вважає протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, погоджуюсь із наявністю достатніх умов для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 %.

Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що за період червень-вересень 2011 року до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. на підставі п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Зі змісту п. 121.1. ст. 121 вбачається, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як зазначалось вище, актом встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, що полягають у незабезпеченні зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також ненаданні контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Зазначені факти є підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в порядку, передбаченому вищезгаданою статтею Податкового кодексу України. При цьому правове обґрунтування застосування до позивача відповідних штрафних санкцій міститься безпосередньо у відповідному стовпчику розрахунку. У зв'язку з цим суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо відсутності підстав та правового обґрунтування застосування до нього таких фінансових санкцій.

Проте, незабезпечення зберігання та ненадання платником податків до перевірки згаданих документів, виходячи з диспозиції наведеної норми права, є одним складом порушення, у зв'язку з чим до платника податку, який вчинив відповідне порушення, може бути накладено штраф у розмірі 510 грн. Натомість, як вбачається із розрахунку, на позивача з цього приводу накладено штраф у розмірі 1020 грн., передбачений у разі повторного вчинення порушення протягом року, тоді як відповідачем не доведено повторність такого порушення.

Крім того, відповідно до п. 58.2. ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Всупереч вказаної норми закону відповідачем зазначену суму штрафу включено до розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість, що в подальшому знайшло відображення у прийнятті відповідного податкового рішення, яке, у зв'язку з наведеним, підлягає скасуванню у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій 1020,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, яка підлягає застосуванню до ПП «ОТФ-КАСІНГ», становить не 98506,33 грн., як наведено у наданому до суду розрахунку, а 48743,66 грн., що складається з: суми штрафних санкцій за червень 2011 року - у розмірі 1 грн., суми штрафних санкцій за липень 2011 року - у розмірі 19037,00 грн. (76148,00 х 25% ), суми штрафних санкцій за серпень 2011 року - у розмірі 10857,97 грн. (43431,89 х 25 %), суми штрафних санкцій за вересень 2011 року - у розмірі 18847,69 грн. (75390,76 х 25%).

Відповідно, сума штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 49762,67 грн. застосована до позивача безпідставно.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «ОТФ-КАСІНГ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 23.08.2012 року № 0001452250, яким приватному підприємству «ОТФ-КАСІНГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 376094,08 гривень, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49762,67 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.01.2013 року.

Суддя С.М.Корой

24 січня 2013 року

.