Постанова

від 20.12.2012 по справі 32/81-33/410-11/375-28/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-38120/10

К-38120/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 18.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 32/81-33/410-11/375-28/13-А Господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Наука»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.06.2003 № 1029/23-4. Висновок судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ за операціями з придбання у ПП. «Червоний Жовтень» товару вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факти поставки позивачу товару (сорбент спеціального призначення «Сорбокаст») та використання позивачем цього товару в оподатковуваних операціях (реалізація цього товару компанії Holding Group LLC»).

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку ВАТ «Наука» податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 30.05.2003 за № 812/23-4/0302/20712613, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму 1455510,00 грн. за господарськими операціями з придбання сорбентів спеціального призначення «Сорбокаст»у ПП «Червоний Жовтень». За результатами перевірки контролюючим органом в податковому обліку позивача зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2002 року та січень 2003 року на загальну суму 1048026,00 грн. та донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2002 року та січень 2003 року на загальну суму 407484,00 грн.; прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.06.2003 № 1029/23-4 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611226,00 грн.( у т.ч. 407484,00 грн. - основний платіж, 203742,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Червоний Жовтень» (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 02.10.2002 №3/10-Н, від 09.12.2002 №5/12 та від 14.01.2003 №1/03 про поставку сорбентів спеціального призначення «Сорбокаст»у кількості 1140 штук, 1110 штук та 1096 штук відповідно на загальну суму 8733060,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1455510,00 грн. На виконання договорів позивач здійснив оплату вартості товару; ПП «Червоний Жовтень»виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими у вартості придбаного товару позивач включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

02.10.2002 та 09.12.2002 позивач (комітент) уклав з ТОВ «Торгівельні системи»(комісіонер) договори комісії №10/02-1 та №14-1 відповідно. За умовами цих договорів комісіонер зобов'язувався від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України за зовнішньоекономічними договорами сорбент спеціального призначення «Сорбокаст»у кількості 1140 штук на загальну суму 2502300,00 грн. (2195,00 грн. за одиницю) згідно специфікації № 1 до договору від 02.10.2002 та у кількості 1110 штук на загальну суму 2443110,00 грн. (2201,00 грн. за одиницю) згідно специфікації № 1 до 09.12.2002, за наслідками чого між сторонами були підписані акти приймання-передачі товарів від 02.10.2003 та від 09.11.2002.

14.01.2003 позивачем (комітент) був укладений з TOB «Теплосервіс»(комісіонер) договір комісії №1, за яким комісіонер зобов'язувався здійснити реалізацію нерезидентам України товар - сорбент спеціального призначення «Сорбокаст»у кількості 1096 штук на загальну суму 2413392,00 грн. (2202,00 грн. за одиницю), за наслідками якого було підписано акт прийому-передачі від 14.01.2003.

На виконання вказаних договорів комісії TOB «Торгівельні системи»уклало з компанією Holding Group LLC»(резидент США) контракти від 18.10.2002 року № 1 та від 14.01.2003 № 2 про поставку продукції (сорбент спеціального призначення «Сорбокаст») у кількості, яка була визначена специфікаціями, які були додатками до договорів комісії від 02.10.2002 №10/02-1 та 09.12.2002 №14-1.

TOB «Теплосервіс»уклало з компанією rnational Holding Group LLC»контракт від 18.10.2002 № 3 про поставку сорбенту спеціального призначення «Сорбокаст»у кількості 1096 штук.

Операції з експорту продукції позивач оподаткував за нульовою ставкою податку на додану вартість, внаслідок чого в його податковому обліку чиста сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість була задекларована з від'ємним значенням.

На виконання вищезазначених договорів комісії TOB «Торгівельні системи»перерахувало позивачу валютну виручку в розмірі 2493300,00 грн. та 2433110,00 грн. (02.10.2002 та 09.12.2002), а TOB «Теплосервіс»- 2410000,00 грн. (14.01.2003).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 26.09.1997 № 550/97-ВР).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставка позивачу ПП «Червоний Жовтень»товару (сорбенту спеціального призначення «Сорбокаст») підтверджується дослідженими в судовому процесі податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, а також доказами щодо подальшої реалізації цього товару позивачем на умовах договорів комісії, укладених з ТОВ «Торгівельні системи»та TOB «Теплосервіс», нерезиденту компанії Holding Group LLC»у режимі експорту, якими суд визнав вантажні митні декларації від 11.11.2002 № 100000/2/240606, від 19.12.2002 № 12200/2/021675 та від 21.01.2003 №12500/3/360067.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією (абзац дванадцятий цього підпункту).

Виходячи із змісту цієї норми та норми частини 4 статті 70 КАС України належно оформлена вантажна митна декларація є допустимим доказом вивезення (експортування) товару за межі митної території України, а відтак і єдиною підставою для застосування платником податку на додану вартість нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з цього податку за експортними поставками.

Порядок заповнення граф вантажної митної декларації встановлений Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (далі - Інструкція), яка станом на дати заповнення вантажних митних декларацій, наданими позивачем для підтвердження експорту товару, діяла в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002 № 207 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.05.2002 за № 462/6750). Згідно з цією Інструкцією у графі 8 "Одержувач/Імпортер" наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові (П.І.Б.) фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу.

Якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.

Встановлені Інструкцією вимоги щодо зазначення у вантажній митній декларації даних про одержувача/імпортера безумовно означають відповідність цих даних фактичним обставинам щодо особи, яка одержує товар, що вивозиться за межі митної території України.

Заперечуючи проти позову, ДПІ Шевченківському районі м. Києва посилається на те, що компанія al Holding Group LLC» згідно з інформацією, що надійшла від Служби внутрішніх доходів США (лист від 20.01.2010 № 3547537), не отримувала податкового ідентифікаційного номеру, що виключає можливість відкриття цій компанії розрахункового рахунку у банку та здійснення нею господарської діяльності на території США; вказана компанія не подає податкової звітності (а.с.8-12, т.5). З огляду на цей факт вантажні митні декларації, надані позивачем на підтвердження правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за нульовою ставкою, не можуть вважатися належно оформленими, а отже не засвідчують факт експортування позивачем товару, на що, однак, суд уваги не звернув, що і призвело до порушення судом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР та до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 та постанову Господарського суду м. Києва від 18.02.2010; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.І. Костенко