Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2-а-9707/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-26166/10

К-26166/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 2-а-9707/08 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Премдор-Україна»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення про зменшення в податковому обліку ДП «Премдор-Україна» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: № 0002372301 від 20.11.2008 -на 201606,00 грн. за листопад, грудень 2006 року, січень, квітень-червень 2007 року; № 0000162301/0 від 21.01.2008 -на 32364,00 грн. за липень 2007 року; № 0000272301/0 від 04.02.2008 - на 80893,00 грн. за вересень, листопад 2007 року та № 0000812301/0 від 21.05.2007 -на 15795,00 грн. за лютий 2007 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 18.06.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 45185,00 грн. за березень 2007 року на суму 37309,00 грн.; стягнуто витрати на сплату судового збору в сумі 5,40 грн.

У касацій скарзі Бердичівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування, задекларованих за вказані податкові періоди, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом судового розгляду, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки № 118/23-01/32721155 від 21.01.2008, № 1277/23-01/32721155 від 08.06.2007, № 3269/23-01/32721155 від 20.11.2007, № 252/23-01/32721155 від 31.01.2008, № 996/23-01/32721155 від 15.05.2007 та № 3269/23-01/32721155 від 20.11.2007. Згідно з цими актами підприємство порушило норми пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення за вищезазначені податкові періоди сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За висновком податкового органу позивач не має права на бюджетне відшкодування з цих сум, оскільки зустрічними перевірками постачальників сировини, кінцевим покупцем яких став позивач (пиломатеріали хвойних порід дерев, дошка, брус), встановлені обставини щодо несплати рядом постачальників в ланцюгу поставок сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість до державного бюджету (ТОВ «Техномаркет Україна ЛТД», ТОВ «Стек- Плюс»,ТОВ «Доломіт-Плюс», ТОВ «Сафі-системс», АПФ «Рокита»(постачальник приватного підприємця Кушнір)) або не перевірені такі обставини через визнання постачальників у ланцюгу поставок банкрутами, їх відсутністю за місцем державної реєстрації (ТОВ «Толво-СЛ», ТОВ «Стек Плюс», ТОВ «Доломіт-Плюс», ТОВ «Сафі-системс») чи у зв'язку з не отриманням контролюючим органом відповіді по запитам щодо зустрічних перевірок (приватні підприємці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТСКП «Чорнобильська Пуща»(постачальник приватного підприємця ОСОБА_7).

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується операцій з поставки ДП «Премдор-Україна»сировини (пиломатеріали), що використовується позивачем у виробничому процесі. Виконання господарських операцій з поставки сировини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по особливому рахунку позивача про перерахування позивачем грошових коштів постачальникам, включаючи суми ПДВ, нараховані в ціні придбання, видаткових накладних, реєстрами отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 «Товарно-матеріальні цінності», місце зберігання: склад-пилорама за період з 01.10.2006 по 30.11.2007 (а.с.232-237, т.1). Факт здійснення поставки пиломатеріалів за договорами, укладеними з постачальниками позивача, відповідачем не оспорюється, так само як і факт сплати позивачем ПДВ у сумі, заявленій до відшкодування з бюджету, постачальнику пиломатеріалів в ціні придбання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку -постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Щодо доводів ОДПІ про відсутність права позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ у зв'язку з визнанням недійсними установчих документів постачальників позивача ТОВ «Толво-СЛ», ТОВ «Сафі-систем», ТОВ «Доломіт плюс», ТОВ «Агроспецселект ХХІ», колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дати виписування на адресу позивача податкових накладних зазначені постачальники були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідне свідоцтво.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію її платником податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх господарських зобов'язань, здійснених цією юридичною особою з дати державної реєстрації і до дати виключення її з державного реєстру, та не позбавляє контрагента цієї юридичної особи (покупця) права збільшити податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сплачених цій юридичній особі та зазначені у виданих цією юридичною особою податкових накладних, за умови, що господарське зобов'язання було виконано фактично, а в судовому процесі не встановлено обставин, які б свідчили про спільність дій сторін господарського зобов'язання щодо ухилення від оподаткування.

Суди попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 КАС України, дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку про те, що, оскільки, факт сплати позивачем ПДВ у сумі, заявленій до відшкодування з бюджету, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем матеріально-технічних цінностей, ПДВ в ціні якої включений до податкового кредиту, то не виконання постачальниками позивача зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне негативні наслідки для позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Г.К. Голубєва