Постанова

від 17.01.2013 по справі 2/433-30/205-45/113-34/230

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа№ 2/433-30/205-45/113-34/230

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників:

від позивача - Новік В.М.

від відповідача 1 - не з'явилися

від відповідача 2 - Левковський А.П.

за участю Прокуратури м. Києва - Лиховид О.С.

Генеральної прокуратури України - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до 1. Державного акціонерного спеціалізованого імпортно - експертного банку України «Укрспецімпексбанк»

2. Публічного акціонерного товариства «Місто Банк»

про стягнення 28 941 402,13 грн.

за участі: 1. Прокуратури міста Києва

2. Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2002 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державного акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України «Укрспецімпексбанк» (далі - відповідач 1) про стягнення 36 117 986,78 грн. заборгованості відповідно до умов генеральної угоди про здійснення консорціумного кредитування від 25 жовтня 1999 року.

26 жовтня 2005 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 25.10.2005 року № 19/1-03/1398 та просив стягнути з відповідача 28 941 402,13 грн., з них 24 707 698,29 грн. заборгованості за кредитом, 4 233 703,84 грн. заборгованості за відсотками.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 25 квітня 2007 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 11 березня 2008 року вищевказані судові рішення були скасовані, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 2 липня 2008 року провадження у справі було припинено на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оскільки ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» виключений з Державного реєстру банків, про що зроблено запис у вказаному реєстрі 15.04.2008 року, то з цієї дати даний банк є ліквідованим.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 березня 2009 року зазначені ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа передана на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 року дану справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер 2/433-30/205-45/113-34/230.

Ухвалою суду від 31.08.2012 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (м. Одеса) (далі - відповідач 2).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року провадження у справі за вимогами до Державного акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України «Укрспецімпексбанк» припинено.

У позові до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.01.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про залучення Національного банку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Місто Банк».

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знайшла підстав для його задоволення, у з в'язку з тим, що позивачем з недостатньою правовою позицією наведено обґрунтування, залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України та не зазначено, яким чином рішення по даній справі може вплину на права чи обов'язки Національного банку України.

У судове засідання призначене на 17.01.2013 року з'явилися представники позивача, відповідача 2 та Прокуратури м. Києва.

Представник Генеральної прокуратури України у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Враховуючи те, що представники Генеральної прокуратури України були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників Генеральної прокуратури України.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та Прокуратури м. Києва, встановив наступне.

Правовідносини між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» виникли на підставі укладеної 25 жовтня 1999 року генеральної угоди про здійснення консорціумного кредитування (далі - генеральна угода).

За умовами укладеної генеральної угоди сторони організували консорціум з метою акумуляції кредитних ресурсів в національній валюті для здійснення кредитування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника.

Відповідно до пункту 1.3 генеральної угоди ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» було визначено банком-координатором, на який було покладено функції по веденню переговорів про умови кредитної угоди як з клієнтами-позичальниками, так і з банками-учасниками, вивченню запропонованого до кредитування проекту та пов'язаних з проведенням цих операцій ризиків, розробленню та узгодженню кредитної угоди з клієнтом-позичальником та банками-учасниками консорціуму, тощо

Згідно пунктів 1.6, 1.11, 1.12, 1.13 генеральної угоди банки-учасники консорціуму мають право надавати грошові кошти в обсягах, зумовлених в додаткових угодах до цього договору, Банк-учасник уповноважує банк-координатор представляти інтереси консорціуму при кредитуванні позичальників на підставі відповідних рішень спільної комісії та складати відповідні кредитні угоди від імені банків-учасників консорціуму. Банк-координатор відкриває позичкові рахунки клієнтам-позичальникам, веде бухгалтерський облік. Отримані доходи розподіляються банками-учасниками згідно порядку, викладеному в додаткових угодах.

02.08.2001 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» було укладено додаткову угоду № 40, якою внесено зміни до генеральної угоди та визначено, що кредитування клієнтів-позичальників, встановлення відсоткових ставок, розмірів комісій, винагород, штрафів, розмір кредитів та строків кредитування клієнтів-позичальників здійснюється на підставі рішень кредитних комітетів, до складу яких входять представники банків-учасників консорціуму.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Спільної комісії, яке підписано посадовими особами сторін, було визначено розмір кредитної лінії, що надається позичальнику, розмір та термін виплати процентів за користування кредитом, термін кредиту, цільове призначення кредиту.

На підставі вказаного рішення Спільної комісії було укладено додаткові угоди №1-3, №7-12, №14-18, №20-31, №34-36, №38, №39, які є невід'ємною частиною Генеральної угоди.

Умовами даних додаткових угод встановлювалися конкретні позичальники, розмір і строки їх кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2002 року у справі №10/46 було визнано недійсними з припиненням їх дії на майбутнє додаткові угоди до Генеральної угоди, укладеної між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк», а саме: №1 від 02.11.1999 року, №8 від 09.03.2000 року, №9 від 29.03.2000 року, №11 від 06.04.2000 року, №12 від 12.04.2000 року, №14 від 20.04.2000 року, №17 від 19.04.2000 року, №18 від 20.04.2000 року, №20 від 18.05.2000 року, №24 від 11.07.2000 року, №25 від 25.05.2000 року, №26 від 25.05.2000 року, №27 від 08.06.2000 року, №30 від 08.08.2000 року, №31 від 18.08.2000 року, №34 від 11.09.2000 року, №35 від 12.10.2000 року, №36 від 30.10.2000 року, №38 від 03.10.2000 року, №39 від 06.11.2000 року, №2 від 02.11.1999 року, №3 від 01.03.2000 року, №21 від 18.05.2000 року, №23 від 23.05.2000 року, №7 від 09.03.2000 року, №10 від 31.03.2000 року, №29 від 16.06.2000 року, №16 від 13.04.2000 року, №24 від 11.07.2000 року, №28 від 27.07.2000 року, №22 від 22.05.2000 року, №15 від 20.04.2000 року.

Київський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України залишили без змін вказане рішення Господарського суду міста Києва у справі №10/46.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вищевказаних додаткових угод позивачем було перераховано ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» кошти, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування позивачем ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» відповідних коштів (т.1, а.с. 78-141), а також відповідною довідкою позивача № 16/3-138 від 08.04.2004 року (т.4, а.с. 80-81), і банківськими виписками по кореспондентському рахунку 1600210193 (т.4, а.с. 82-91).

При розгляді справи № 10/46 (за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» про стягнення 4 532 899,47 грн. заборгованості за генеральною угодою) було встановлено, що умови додаткових угод до Генеральної угоди, відповідно до яких позивач перерахував ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» грошові кошти, а також специфіка розрахунків між сторонами свідчить про те, що сторони приховали відносини по міжбанківському кредитуванню. Фактично сторони у справі вступили у правовідносини по кредитуванню одного банку іншим банком, що регулюються пунктами 29-35 положення Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246, і мали на увазі угоди по міжбанківському кредитуванню.

Відповідно до статті 58 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить стягнути заборгованість за Генеральною угодою та укладеними до неї додатковими угодами - угодами по міжбанківському кредитуванню.

З листа Національного банку України від 17.06.2008 року № 44-210/799-8201 слідує, що ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» виключений з Державного реєстру банків, про що зроблено запис у вказаному реєстрі 15.04.2008 року (т.8, а.с. 69). До зазначеного листа додано витяг з рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 15.04.2008 року № 123 «Про виключення Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України «Укрспецімпексбанк» (м. Київ) з Державного реєстру банків (т.8, а.с. 70).

Відповідно до статті 98 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті чинній на дату виключення ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» з Державного реєстру банків) ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Зважаючи на те, що ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» виключений з Державного реєстру банків, про що зроблено запис у вказаному реєстрі 15.04.2008 року, то з цієї дати відповідач є ліквідованим.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи, що ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» ліквідовано провадження у справі за вимогами до ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» підлягає припиненню на підставі пункт 6 статті 80 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції чинній на дату передачі активів ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» КБ «Місто Банк»), яка кореспондується з пунктом 15.3 глави 15 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369; чинного на ту ж дату; далі -Положення № 369) у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Пунктом 15.10 глави 15 розділу VI Положення № 369 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення про визначення юридичної особи, якій за договором передаватимуться в управління непродані активи банку, що ліквідовується, з числа осіб, які ознайомилися з інформацією про активи банку та повідомили Національний банк про своє рішення щодо приймання цих активів, приймає Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку - у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Після подання ліквідатором територіальному управлінню Національного банку (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за ліквідаційною процедурою) ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (згідно з вимогами глави 17 цього розділу) між банком, що ліквідовується, Національним банком і юридичною особою, якій передаються в управління непродані активи, укладається тристоронній договір.

Ліквідатор, який отримав повідомлення про прийняте Національним банком рішення щодо визначення юридичної особи, якій за договором передаються непродані активи банку, що ліквідовується, одночасно з ліквідаційним балансом і звітом ліквідатора (згідно з вимогами глави 17 цього розділу) подає територіальному управлінню Національного банку (Національному банку) перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку.

Так, 19 грудня 2007 року між ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» (установник управління), КБ «Місто Банк» (управитель) та Національним банком України укладено тристоронній договір № 1 від 19 грудня 2007 року про передачу непроданих (нереалізованих) активів, що залишилися на час закінчення строку ліквідації «Укрспецімпексбанк» в управління КБ ТОВ «Місто Банк» для продовження погашення заборгованості кредиторам «Укрспецімпексбанк» за рахунок отриманих активів (далі - договір № 1) (т. 9, а.с.8-13), відповідно до якого установник управління передає в управління визначеному Національним банком України управителеві непродані (нереалізовані) активи ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» (далі - активи), що залишилися на балансі установника управління на день підписання цього договору, перелік яких викладений у Додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, а управитель приймає їх від установника управління в управління та вживає заходів щодо подальшого погашення заборгованості кредиторам останнього (далі - вигодонабувачам у різних відмінках або пасиви) за рахунок коштів, отриманих від управління активами.

Вигодонабувачами за цим договором є кредитори установника управління, вимоги яких на день передачі активів в управління внесені до реєстру вимог кредиторів та розрахунки з якими на день підписання цього договору не проведені. Перелік (реєстр) вигодонабувачів та черговість задоволення їх вимог зазначені у додатку 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Перелік вигодонабувачів є вичерпним (пункт 1.1 договору № 1).

Згідно з пунктом 15.12 глави 15 розділу VI Положення № 369 (у редакції чинній на момент укладання договору № 1) ліквідатор передає юридичній особі, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку, що ліквідовується, ці активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів, та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку).

З Додатку 2 до договору № 1 (Перелік (реєстр) кредиторських вимог «Укрспецімпексбанк» за станом на 19.12.2007 року) вбачається, що позивачем були заявлені кредиторські вимоги на загальну суму 33 911 387,36 грн., з яких сума акцептована ліквідатором складає 4 969 985,23 грн., а залишок непогашених кредиторських вимог з цієї суми за балансовими рахунками складає 2 469 076,33 грн.

Відтак, спірна заборгованість у сумі 28 941 402,13 грн. не була акцептована (визнана) ліквідатором ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк». Дана обставина підтверджується представниками сторін, з яких представник КБ «Місто Банк» і був на той час ліквідатором ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк».

Не погашена сума акцептованих кредиторських вимог позивача (2 469 076,33 грн.), що зазначена у Додатку 2 до Договору № 1, не є предметом спору у даній справі, що не заперечується представниками сторін.

Пунктом 15.18 глави 15 розділу VI Положення № 369 (у редакції чинній на момент укладання Договору № 1) передбачено, що вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках: не надійшли протягом установленого часу; не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги; майна банку не вистачає для задоволення вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи, виходячи з аналізу відповідних норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення № 369, умов Договору №1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позову до КБ «Місто Банк» оскільки КБ «Місто Банк» зобов'язано погашати за рахунок отриманих активів лише ту заборгованість кредиторів ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк», яка була акцептована ліквідатором ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» і не була погашена станом на момент передання активів КБ «Місто Банк». Тобто ту заборгованість, яка визначена у додатку № 2 до вказаного договору, як залишок непогашених кредиторських вимог за балансовими рахунками.

Спірна сума заборгованості ліквідатором ДАСІЕБУ «Укрспецімпексбанк» акцептована (визнана) не була, про що зокрема свідчить Додаток № 2 Договору № 1. Відтак, за умовами Договору № 1 у КБ «Місто Банк» не існує обов'язку сплатити на користь позивача спірну суму коштів.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 2/433-30/205-45/113-34/230 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.