Рішення

від 17.01.2013 по справі 5011-66/5051-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/5051-2012 17.01.13

за позовом: Першого заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

2. Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 19020407

3. Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 02147629

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», м.Київ, ЄДРПОУ 05763429

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група», м.Київ, ЄДРПОУ 36522185

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт», м.Київ, ЄДРПОУ 37264262

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, Київської міської школи вищої спортивної майстерності, м.Київ, ЄДРПОУ 02928114

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Фонду державного майна України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032945

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м.Київ, ЄДРПОУ 37552967

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, Київської міської державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

про:

- визнання недійсним укладеного 25.11.2010р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км, в м.Києві загальною площею 7522,2 кв.м, що продано за 1702000 грн.;

- зобов'язання відповідача 3 передати у комунальну власність територіальної громади м.Києва нерухоме майно, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км, в м.Києві загальною площею 7522,2 кв.м, вартістю 1800000 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Бондарчук В.В.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники:

від позивача 1: Солдатченко А.В. - гол. спец.

від позивача 2: Гудзь В.В. - заст. нач.

від позивача 3: Солдатченко А.В. - гол. спец.

від відповідача 1: Симбірцев Є.В. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

В засіданні суду приймали участь:

прокурор: Холявінська І.В. - по посв.

вільний слухач: ОСОБА_6 - по пасп.

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, Головного управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів, 1. Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», м.Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група», м.Київ, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт», м.Київ про:

- визнання недійсним укладеного 25.11.2010р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, яким є нежилі будівлі літери: 1А - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 697,9 кв.м; 1Б - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 699,1 кв.м; 1В - спальний корпус, загальною площею 700,8 кв.м; 1Г - зимовий спальний корпус, загальною площею 514,5 кв.м, 1Д - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 513,2 кв.м; 1Е - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,5 кв.м; 1Є - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,3 кв.м; 1Ж - будівля столової, загальною площею 1643,9 кв.м; 1З - склад, загальною площею 127,7 кв.м; 1И - склад, загальною площею 100 кв.м; 1К - овочесховище, загальною площею 175,2 кв.м; 1Л - прачечна, душова, загальною площею 142,8 кв.м; 1М - будівля щитової, загальною площею 50,9 кв.м; 1Н - будівля щитової, загальною площею 51,1 кв.м; 1О - будівля головного входу, загальною площею 3,2 кв.м; 1П - кухня літня, загальною площею 110,6 кв.м; 1Р - будівля медпункту з ізолятором, загальною площею 399,6 кв.м; 1С - будівля корпус, загальною площею 188,7 кв.м; 1Т - будівля корпус, загальною площею 190,3 кв.м; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ, загальною площею 26,5 кв.м; 1Ф - туалет дворовий, загальною площею 40 кв.м; 1Х - будівля насосної станції, загальною площею 5,4 кв.м; 1Ц - туалет дворовий, загальною площею 36,2 кв.м; 1Ш - сміттєзбиральник, загальною площею 7,4 кв.м; 1Щ - овочесховище, загальною площею 33,5 кв.м; 1Ю - ізолятор, загальною площею 34,9 кв.м, що продано за 1702000 грн.;

- зобов'язання відповідача 3 передати у комунальну власність територіальної громади м.Києва нерухоме майно загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, яким є нежилі будівлі літери: 1А - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 697,9 кв.м; 1Б - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 699,1 кв.м; 1В - спальний корпус, загальною площею 700,8 кв.м; 1Г - зимовий спальний корпус, загальною площею 514,5 кв.м, 1Д - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 513,2 кв.м; 1Е - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,5 кв.м; 1Є - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,3 кв.м; 1Ж - будівля столової, загальною площею 1643,9 кв.м; 1З - склад, загальною площею 127,7 кв.м; 1И - склад, загальною площею 100 кв.м; 1К - овочесховище, загальною площею 175,2 кв.м; 1Л - прачечна, душова, загальною площею 142,8 кв.м; 1М - будівля щитової, загальною площею 50,9 кв.м; 1Н - будівля щитової, загальною площею 51,1 кв.м; 1О - будівля головного входу, загальною площею 3,2 кв.м; 1П - кухня літня, загальною площею 110,6 кв.м; 1Р - будівля медпункту з ізолятором, загальною площею 399,6 кв.м; 1С - будівля корпус, загальною площею 188,7 кв.м; 1Т - будівля корпус, загальною площею 190,3 кв.м; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ, загальною площею 26,5 кв.м; 1Ф - туалет дворовий, загальною площею 40 кв.м; 1Х - будівля насосної станції, загальною площею 5,4 кв.м; 1Ц - туалет дворовий, загальною площею 36,2 кв.м; 1Ш - сміттєзбиральник, загальною площею 7,4 кв.м; 1Щ - овочесховище, загальною площею 33,5 кв.м; 1Ю - ізолятор, загальною площею 34,9 кв.м, вартістю 1800000 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що дитячий оздоровчий табір «Промінь» вибув з комунальної власності м.Києва з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, а також ч.ч.4, 5 ст.15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Крім того, у додаткових письмових поясненнях від 19.12.2012р. прокурором зазначено, що відповідачем 1 було здійснено волевиявлення щодо передання спірного майна у комунальну власність, а позивачем 1 надано згоду на його прийняття, внаслідок чого спірна нерухомість є комунальною власністю та відчужена за договором від 25.11.2010р. особою, яка не була власником нерухомості, що розташована у м.Києві по Бориспільському шосе, 23 км.

Позивачі 1, 3 у відзивах б/н від 13.06.2012р. позов прокурора підтримали повністю та зазначили, що внесення дитячого оздоровчого табору «Промінь» до статутного капіталу відповідача 1 та його наступний продаж були вчинені неправомірно.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2013р. змінено найменування позивача 2 по справі №5011-66/5051-2012 з Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позивач 2 у поясненнях б/н від 20.11.2012р. повідомив суд про те, що дитячий табір «Промінь» на виконання розпорядження №262 від 19.02.2004р. Київської міської державної адміністрації не було передано Київській міській школі вищої спортивної майстерності у зв'язку з бездіяльністю Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», яке утримувало відповідне майно.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2012р. замінено позивача 3 по справі №5011-66/5051-2012, Головне управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його правонаступником, Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який у відзиві від 17.01.2013р. вимоги прокурора підтримав.

Відповідач 1 надав заперечення без номеру та дати, що надійшли на адресу господарського суду 15.05.2012р., 13.06.2012р., 22.06.2012р., за змістом яких зазначив, що прокурором невірно визначено в якості позивача Київську міську раду, а також не вказано за захистом яких саме державних інтересів прокурор звернувся до суду.

Також, Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» стверджує про помилковість висновків прокурора стосовно того, що спірне майно належить до комунальної власності, та неможливість застосування до правовідносин, які є предметом дослідження у даній справі, приписів ч.ч.4, 5 ст.15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Відповідачі 2, 3 у судові засідання 11.05.2012р., 25.05.2012р., 13.06.2012р., 22.06.2012р., 13.09.2012р., 17.10.2012р., 07.11.2012р., 21.11.2012р., 19.12.2012р., 17.01.2013р. не з'явились, будь-яких пояснень по суті спору не надали.

Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група» було обізнано про час та місце, зокрема, судового засідання, призначеного на 17.01.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103020283738.

Крім того, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Даланіт» було належним чином повідомлено, у тому числі, про розгляд справи, що мав відбутись 17.01.2013р., виходячи з наступного:

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.04.2012р. відповідач 3 зареєстрований за адресою: м.Київ, бульвар М.Приймаченко, буд.1/27, літ.А, кімната 1. Відомостей щодо будь-якої іншої адреси відповідача 3 матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, зокрема, ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.12.2012р. з метою повідомлення відповідача 3 про час та місце розгляду справи, призначеної на 17.01.2013р. Направлена судом кореспонденція була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою «За закінченням терміну зберігання». Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідач 3 отримував процесуальні документи за вказаною адресою (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0103020208442, №0103020209546 тощо).

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та матеріалах справи, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 3 про час і місце розгляду справи.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.10.2012р., 07.11.2012р., 09.11.2012р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Київську міську школу вищої спортивної майстерності, Фонд державного майна України, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, Київську міську державну адміністрацію.

Третя особа 1 у довідці №299 від 23.10.2012р. зазначила, що, зокрема, дитячий табір «Промінь», закріплений на праві оперативного управління розпорядженням №262 від 19.02.2004р. Київської міської державної адміністрації за Київською міською школою вищої спортивної майстерності, в період з 2004 року по 2012 рік третій особі 1 не передавався та на балансі не обліковується.

Третя особа 2 у судовому засіданні 21.11.2012р. позовні вимоги прокурора підтримала.

Третя особа 3 у поясненнях №20/1-2-388 від 18.12.2012р. вказала, що наявні у Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном відомості, не містять інформації про те, що спірне майно не увійшло до статутного капіталу відповідача 1.

Третя особа 4 будь-яких пояснень по суті спору не представила, у судові засідання 21.11.2012р., 19.12.2012р., 17.01.2013р. не з?явилась, про час та місце проведення, зокрема, судового засідання, призначеного на 17.01.2013р., була повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103020283789.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі 2, 3 та треті особи не з'явилися у судове засідання 17.01.2013р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Наразі, судом враховано, що ухвалами господарського суду від 19.12.2012р., 26.12.2012р. явка учасників судового процесу в засідання суду 17.01.2013р. була визнана не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, відповідача 1, третьої особи 1 та прокурора, господарський суд встановив:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України. Крім того, ст. 388 Цивільного кодексу України визначає право власника витребувати своє майно, у тому числі, від добросовісного набувача.

Відповідно до Рішення від 08.04.1999р. Конституційного Суду України у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

У відповідності до ст.10-1 вказаного Закону України виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Крім того, розпорядженням №36 від 27.01.2010р. Київської міської державної адміністрації «Про передачу основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва» майно, що є предметом спору, було закріплено на праві оперативного управління за відповідачем 3.

Наразі, підпунктом 2 п.6 Положення про Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено розпорядженням №1119 від 24.06.2003р. Київської міської державної адміністрації (зі змінами та доповненнями), до одного з основних завдань Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) віднесено здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м.Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист, внаслідок чого твердження відповідача 1 в цій частині є неправомірними.

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна група» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу, за змістом п.1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є нежилі будівлі (літ. 1А, 1Б, 1В, 1Г, 1Д, 1Є, 1Ж, 1З, 1И, 1К, 1Л, 1М, 1Н, 1О, 1П, 1Р, 1С, 1Т, 1У, 1Ф, 1Х, 1Ц, 1Ш, 1Щ, 1Ю) загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Бориспільське шосе, 23 км.

У відповідності до п.1.5 вказаного договору вартість продажу майна становить 1702000 грн. з урахуванням ПДВ, що складає 283666,67 грн.

Згідно із актом від 25.11.2010р. приймання-передачі нежилих будівель загальною площею 7522,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Бориспільське шосе, 23 км, відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв нежилі будівлі (1А - будівля зимового спального корпусу; 1Б - будівля зимового спального корпусу; 1В - спальний корпус; 1Г - зимовий спальний корпус; 1Д - будівля зимового спального корпусу; 1Е - будівля зимового спального корпусу; 1Є - будівля зимового спального корпусу; 1Ж - будівля столової; 1З - склад; 1И - склад; 1К - овочесховище; 1Л - прачечна, душова; 1М - будівля щитової; 1Н - будівля щитової; 1О - будівля головного входу; 1П - кухня літня; 1Р - будівля медпункту з ізолятором; 1С - будівля корпус; 1Т - будівля корпус; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ; 1Ф - туалет дворовий; 1Х - будівля насосної станції; 1Ц - туалет дворовий; 1Ш - сміттєзбиральник; 1Щ - овочесховище; 1Ю - ізолятор).

За змістом витягу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» станом на 07.12.2010р. право власності на вказані об'єкти було зареєстровано за відповідачем 2.

24.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна група» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даланіт» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за приписами п.1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є нежилі будівлі (літ. 1А, 1Б, 1В, 1Г, 1Д, 1Є, 1Ж, 1З, 1И, 1К, 1Л, 1М, 1Н, 1О, 1П, 1Р, 1С, 1Т, 1У, 1Ф, 1Х, 1Ц, 1Ш, 1Щ, 1Ю) загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Бориспільське шосе, 23 км.

У відповідності до п.1.5 вказаного договору вартість продажу майна становить 1800000 грн. з урахуванням ПДВ, що складає 300000 грн.

Згідно із актом від 24.12.2010р. приймання-передачі нежилих будівель загальною площею 7522,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Бориспільське шосе, 23 км, відповідач 2 передав, а відповідач 3 прийняв нежилі будівлі (1А - будівля зимового спального корпусу; 1Б - будівля зимового спального корпусу; 1В - спальний корпус; 1Г - зимовий спальний корпус; 1Д - будівля зимового спального корпусу; 1Е - будівля зимового спального корпусу; 1Є - будівля зимового спального корпусу; 1Ж - будівля столової; 1З - склад; 1И - склад; 1К - овочесховище; 1Л - прачечна, душова; 1М - будівля щитової; 1Н - будівля щитової; 1О - будівля головного входу; 1П - кухня літня; 1Р - будівля медпункту з ізолятором; 1С - будівля корпус; 1Т - будівля корпус; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ; 1Ф - туалет дворовий; 1Х - будівля насосної станції; 1Ц - туалет дворовий; 1Ш - сміттєзбиральник; 1Щ - овочесховище; 1Ю - ізолятор).

За змістом витягу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» станом на 11.01.2011р. право власності на вказані об'єкти зареєстровано за відповідачем 3.

За поясненнями прокурора, позивачів та відповідача 1 нерухоме майно, яке знаходиться у м.Києві по Бориспільському шосе, 23 км, та є предметом спору у цій справі, на теперішній час перебуває у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт».

Відомостей стосовно реалізації відповідачем 3 повноважень власника щодо розпорядження, передання у володіння та користування спірного нерухомого майна іншим особам, матеріали справи не містять.

Як вказує прокурор, дитячий оздоровчий табір «Промінь» вибув з комунальної власності м.Києва з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, а також ч.ч.4, 5 ст.15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Крім того, за твердженнями прокурора, відповідачем 1 було здійснено волевиявлення щодо передання спірного майна у комунальну власність, а позивачем 1 надано згоду на його прийняття, внаслідок чого спірна нерухомість є комунальною власністю та відчужена за договором від 25.11.2010р. особою, яка не була власником нерухомості, яка розташована у м.Києві по Бориспільському шосе, 23 км, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання права власності та зобов?язання передати майно у комунальну власність.

У відповідності до п.1 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993р. «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Пунктом 7 вказаного Указу Президента України (в редакції, яка діяла станом на 28.09.1994р.) встановлено, що органи, уповноважені управляти загальнодержавним майном, разом з Міністерством статистики України подають у місячний строк Міністерству економіки України перелік підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіки її проведення. Міністерство економіки України затверджує у двотижневий строк з дня одержання зазначені переліки та графіки.

Згідно із п.2 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993р. (в редакції, яка діяла на момент корпоратизації Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно») засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

За змістом п.2 Положення про порядок корпоратизації підприємств (в редакції, яка діяла станом на 28.09.1994р.), яке затверджено постановою №508 від 05.07.1993р. Кабінету Міністрів України, у двотижневий термін з моменту початку корпоратизації, визначеного відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 15.06.1993р. «Про корпоратизацію підприємств», керівник підприємств подає засновникові відкритого акціонерного товариства пропозиції про персональний склад комісії з корпоратизації. Засновник у тижневий термін затверджує склад комісії.

В силу норм п.10 зазначеного нормативно-правового акту комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства», з урахуванням вимог, передбачених Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств».

На виконання Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993р. (зі змінами), Положення про порядок корпоратизації підприємств, яке затверджено постановою №508 від 05.07.1993р. Кабінету Міністрів України, 28.09.1994р. Міністерством промисловості України видано наказ №312, у відповідності до п.1 якого доручено головам робочих комісій міністерства, керівникам підприємств організувати та забезпечити проведення у ІV кварталі 1994р. корпоратизації підприємств у строки, визначені додатком 1 та планом корпоратизації, зокрема, Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» (строк початку корпоратизації - 15.11.1994р.).

26.12.1994р. на засіданні комісії з корпоратизації Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» схвалено акт оцінки майна та статуту Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно».

30.12.1994р. Міністерством промисловості України було видано наказ №402, у відповідності до п.п.1, 2, 5 якого створено Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» шляхом перетворення Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно», затверджено статут Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» та постановлено, що з моменту державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» діяльність Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» припиняється. Активи і пасиви Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» переходять до відкритого акціонерного товариства, яке стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

У відповідності до свідоцтва серії АОО №065148 13.01.1995р. проведено державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно».

За приписами ст.86 Цивільного кодексу Української РСР 1963р., ст.2 Закону України «Про власність» (приймаючи до уваги, що ці нормативно-правові акти діяли на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно») право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

В силу норм ст.12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття наказу №402 від 30.12.1994р.) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п.1.1 статуту відповідача засновником Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» є Міністерство промисловості України.

За змістом акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» на засіданні (протокол №2 від 26.12.1994р.) комісія з корпоратизації розглянула результати інвентаризації майна Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» станом на 01.12.1994р. та з урахуванням вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації визначила його оціночну вартість. Комісія підтвердила, що оціночна вартість майна згідно із передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації становить, зокрема: балансова вартість основних засобів - 75491561 тис. крб., залишкова вартість основних засобів - 40009453 тис. крб., вартість цілісного майнового комплексу - 278328426 тис. крб., розмір статутного фонду акціонерного товариства - 278295150 тис. крб. Вказаний акт 30.12.1994р. затверджено заступником Міністра промисловості України.

Згідно із переліком нерухомого майна (який міститься в копії інвентаризаційної справи №117975), що передається у власність акціонерному товариству, у відповідності до наказу №402 від 30.12.1994р. Міністерство промислової політики України передало Відкритому акціонерному товариству «Київхімволокно» наступні об'єкти нерухомості у м.Києві по Бориспільському шосе, 23 км: гараж, будівлю підстанції, будівлю підстанції, сміттєзбірник, овочесховище, сарай, будівлю профілакторію, будівлю котельної, будівлю медпункту з ізолят., будівлю, будівлю щитової (2 шт.), будівлю для обслуг. АРТ СКВ, будівлю насос. станції (2 шт), будівлю столової, будівлю головного входу, кухню літню, сміттєзбірник, овочесховище, овочесховище, овочесховище, склад, склад, туалет дворовий, туалет дворовий, туалет дворовий, прачечну душеву, будівлю корпус, будівлю корпус, ізолятор, будівлю зим. спал. корп. (2 шт), будівлю зим. спал. корп. (4 шт), будівлю медпункту з ізолят., спальний корпус.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, матеріалами справи підтверджується набуття у власність Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» внаслідок завершення процесу корпоратизації Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно» вказаних вище об'єктів нерухомості, що знаходяться у м.Києві по Бориспільському шосе, 23 км.

Одночасно, за приписами ст.31 Закону України «Про власність» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність ).

У відповідності до ст.32 вказаного нормативно-правового акту суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських , селищних, сільських Рад народних депутатів .

Згідно із ст.35 Закону України «Про власність» об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

За змістом ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» (який набув чинності 12.06.1997р.) право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Рішенням №106/1083 від 30.11.2000р. «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж» (в редакції від 30.01.2001р.) надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальних громад відповідних районів у місті Києві, у сферу управління інших органів об'єктів відомчого житлового фонду разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, інженерних мереж (електро-, тепло-, газопостачання та водовідведення) та споруд на них (теплопункти, бойлерні, насосні станції, розподільчі пункти, газорозподільчі пункти, трансформаторні підстанції), об'єктів благоустрою, які розташовані на території міста Києва. Доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), за погодженням з головою постійної комісії Київради з питань власності, вирішувати питання, пов'язані з прийняттям, передачею (в тому числі у повне господарське відання) об'єктів, зазначених у пункті 1 цього рішення, та об'єктів відомчого житлового фонду та інженерних мереж, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

14.05.2001р. Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» звернулося до Київської міської державної адміністрації з листом №44/1173, за змістом якого направило переліки додатків для розгляду та підготовки розпорядження Київської міської державної адміністрації про передачу житлового фонду та інженерних мереж в комунальну власність та до сфери управління Дніпровської і Ватутінської районних державних адміністрацій та повне господарське відання енергетичних служб міста.

У відповідності до плану санації Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», схваленого рішенням комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», яке оформлено протоколом №8 від 21.04.2003р., та затвердженого ухвалою від 21.04.2003р. господарського суду міста Києва по справі №24/222-б за заявою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва до боржника Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» про визнання банкрутом, дитячий табір «Промінь» на 23 км Бориспільського шосе було віднесено до об'єктів соціальної сфери, які планується передати в комунальну власність територіальної громади м.Києва.

За таких обставин, 10.11.2003р. Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження №2079 «Про прийняття-передачу відомчого житлового фонду, службового житла, нежитлових будинків, зовнішніх інженерних мереж, об'єктів комунального призначення, обладнання об'єктів енергопостачання, виробничої майстерні та об'єктів соціальної інфраструктури Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», у відповідності до додатку №9 якого до комунальної власності територіальної громади міста Києва прийнято, зокрема, дитячий табір «Промінь» (23 км Бориспільського шосе).

За змістом пояснювальної записки до проекту вказаного розпорядження, підставою його розробки та прийняття було надходження до Київської міської державної адміністрації звернення №44/1173 від 14.05.2001р. Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно».

Розпорядженням №262 від 19.02.2004р. Київської міської державної адміністрації відповідно до розпорядження №2079 від 10.11.2003р. Київської міської державної адміністрації та з метою раціонального використання майна територіальної громади м.Києва за Київською міською школою вищої спортивної майстерності закріплено, у тому числі, дитячий табір «Промінь» на 23 км Бориспільського шосе.

Як свідчать матеріали справи, листами №042//96-1994 від 13.04.2004р., №042/4/96-6595 від 17.10.2004р., №042/4/96-1383 від 14.03.2005р., №042/4/96/5008 від 28.07.2005р., №042/4/96-5863 від 01.09.2005р., №042/4/96-6837 від 07.10.2005р., телефонограмою №042/4/96-2424 від 29.04.2004р. Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зверталося до керуючого санацією та голови правління Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» з вимогами оформити акти приймання-передачі майна згідно із розпорядженням №2079 від 10.11.2003р. Київської міської державної адміністрації.

Проте, листом №2/566 від 27.04.2005р. відповідач 1 повідомив Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що питання передання у комунальну власність спірного майна вимагає проведення загальних зборів акціонерів, які неможливо скликати у зв'язку із наявністю провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно».

Також, листом №3/1378 від 01.11.2005р. відповідач 1 повідомив Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що за результатами зустрічі міського голови з профспілковим комітетом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» підстави для безоплатної передачі об'єктів соцсфери до комунальної власності відсутні.

За поясненнями третьої особи 1, наданими у довідці №299 від 23.10.2012р., дитячий табір «Промінь», закріплений на праві оперативного управління розпорядженням №262 від 19.02.2004р. Київської міської державної адміністрації за Київською міською школою вищої спортивної майстерності, в період з 2004 року по 2012 рік третій особі 1 не передавався та на балансі не обліковується.

Пунктом 9 рішення №55 від 24.06.2005р. колегії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) постановлено повторно вивчити питання про передачу дитячого оздоровчого табору «Промінь» акціонерного товариства «Київхімволокно» до комунальної власності міста Києва для створення закладу соціального захисту дітей.

За поясненнями позивача 2, відповідні акти-приймання передачі спірного майна до комунальної власності підписано не було, оскільки Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» ухилилося від їх оформлення.

Наразі, за висновками суду, внаслідок волевиявлення Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», як власника спірного майна, та прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження №2079 від 10.11.2003р. дитячий табір «Промінь» перейшов з власності відповідача 1 до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Перехід вказаного закладу до комунальної власності також підтверджується змістом розпорядження №141-р від 17.03.2004р. Кабінету Міністрів України, у відповідності до якого з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового використання затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, до яких віднесено, у тому числі, дитячий оздоровчий табір «Промінь» на 25 км Бориспільського шосе.

При цьому, слід зазначити, що за змістом листа №11745/0/14-12/56 від 02.11.2012р. Міністерства соціальної політики України довжина території дитячого оздоровчого табору «Промінь» приблизно складає 2 км, через що адреса місцезнаходження закладу в одних документах зазначена 23 км Бориспільського шосе, у інших - 25 км Бориспільського шосе. За даними дислокацій оздоровчих таборів міста Києва на території 23 км та 25 км Бориспільського шосе існує один дитячий оздоровчий табір «Промінь».

Також, судом враховано, що майно, яке було набуто Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» в процесі корпоратизації є будівлями та спорудами дитячого оздоровчого табору «Промінь» та відповідає майну, яке було передано до комунальної власності міста Києва, продано за договорами від 25.11.2010р. та від 24.12.2010р., про що свідчать план санації Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», схвалений рішенням комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», яке оформлено протоколом №8 від 21.04.2003р., та затверджений ухвалою від 21.04.2003р. господарського суду міста Києва по справі №24/222-б; матеріали інвентаризаційної справи №117975; лист №11745/0/14-12/56 від 02.11.2012р. Міністерства соціальної політики України; паспорт дитячого оздоровчого табору «Промінь»; пояснення прокурора, позивачів та відповідача 1, тощо.

Заперечення відповідача 1 в тій частині, що розпорядженням №36 від 27.01.2010р. Київської міської державної адміністрації «Про передачу основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва» було визначено правовий режим іншого майна, ніж те, що продано за договором від 25.11.2010р., судом до уваги не приймаються, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів існування у м.Києві, по Бориспільському шосе, 23 км будь-якої іншої нерухомості, ніж дитячий оздоровчий табір «Промінь».

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на волевиявлення відповідача 1 щодо передання у комунальну власність спірного майна, яке підтверджується листом №44/1173 від 14.05.2001р., рішенням комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» про затвердження плану санації, яке оформлено протоколом №8 від 21.04.2003р., враховуючи, що прийняттям розпорядження №2079 від 10.11.2003р. Київської міської державної адміністрації дитячий табір «Промінь» перейшов до комунальної власності м.Києва, за висновками суду, у Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» були відсутні підстави розпоряджатися вказаною нерухомістю, зокрема, шляхом укладання договору купівлі-продажу від 25.11.2010р.

Наразі, за висновками суду, вказаними діями відповідача 1 було порушено право територіальної громади міста Києва в особі уповноважених органів на володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2010р., прокурором, з урахуванням визначених підстав позовних вимог, повинно бути доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Проте, як встановлено судом вище, всупереч вимог вказаних статей, спірне нерухоме майно було відчужено Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно», яке станом на 25.11.2010р. не було його власником.

За таких обставин, позов прокурора в частині визнання недійсним укладеного 25.11.2010р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, приймаючи до уваги висновки суду щодо набуття відповідачем 1 права власності на дитячий табір «Промінь» в процесі корпоратизації Київського державного виробничого об'єднання «Хімволокно», посилання прокурора на порушенням відповідачами вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, а також ч.ч.4, 5 ст.15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» судом до уваги не приймаються у зв?язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України (приймаючи до уваги, що вибуття з комунальної власності спірного майна відбулось під час дії цього кодексу) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 658 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За приписами ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається, у тому числі, і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, за висновками суду, укладання угод про відчуження цього майна відбувалось поза волею та без участі власника, територіальної громади міста Києва в особі органів, уповноважених управляти об'єктами комунальної власності.

За приписами ст.346 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент підписання договору купівлі-продажу від 24.12.2010р. між відповідачем 2 та відповідачем 3) право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, вказана норма не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після підписання недійсного договору майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові від 04.09.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5011-62/1265-2012.

Як було встановлено судом вище, нерухоме майно, яке знаходиться у м.Київ, по Бориспільському шосе, 23 км, та є предметом спору у цій справі, на теперішній час перебуває у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт».

За приписами п.10 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно із ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

За висновками суду, викладення прокурором позовної вимоги у вигляді зобов'язання відповідача 3 передати у комунальну власність територіальної громади м.Києва відповідне нерухоме майно відповідає встановленим законом способам захисту прав та фактично є тотожною вимозі про витребування майна.

Таким чином, виходячи з того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2010р. вчинений з порушенням норм чинного законодавства, приймаючи до уваги похідний характер позовних вимог про повернення майна, враховуючи приписи ст.388 Цивільного кодексу України щодо можливості витребування майна від добросовісного набувача, позов прокурора про зобов'язання відповідача 3 передати у комунальну власність територіальної громади м.Києва нерухоме майно, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, також підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, позов першого заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на спірне нерухоме майно та встановлення заборони відповідачу 3 чи будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчуженню спірного майна, яке було викладено у позовній заяві, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 вказаного нормативно-правового акту позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заборони відповідачеві вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення відповідачу 3 та іншим особам заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, прокурором до матеріалів справи не представлено жодного доказу, з фактом існування якого прокурор пов'язує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету України порівну (за майновими вимогами - 36000 грн., що становить 2% від 1800000 грн., за немайновими вимогами - 1609,50 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги першого заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), м.Київ, Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ до Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт», м.Київ.

Визнати недійсним, укладений 25.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група», договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, яким є нежилі будівлі літери: 1А - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 697,9 кв.м; 1Б - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 699,1 кв.м; 1В - спальний корпус, загальною площею 700,8 кв.м; 1Г - зимовий спальний корпус, загальною площею 514,5 кв.м, 1Д - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 513,2 кв.м; 1Е - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,5 кв.м; 1Є - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,3 кв.м; 1Ж - будівля столової, загальною площею 1643,9 кв.м; 1З - склад, загальною площею 127,7 кв.м; 1И - склад, загальною площею 100 кв.м; 1К - овочесховище, загальною площею 175,2 кв.м; 1Л - прачечна, душова, загальною площею 142,8 кв.м; 1М - будівля щитової, загальною площею 50,9 кв.м; 1Н - будівля щитової, загальною площею 51,1 кв.м; 1О - будівля головного входу, загальною площею 3,2 кв.м; 1П - кухня літня, загальною площею 110,6 кв.м; 1Р - будівля медпункту з ізолятором, загальною площею 399,6 кв.м; 1С - будівля корпус, загальною площею 188,7 кв.м; 1Т - будівля корпус, загальною площею 190,3 кв.м; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ, загальною площею 26,5 кв.м; 1Ф - туалет дворовий, загальною площею 40 кв.м; 1Х - будівля насосної станції, загальною площею 5,4 кв.м; 1Ц - туалет дворовий, загальною площею 36,2 кв.м; 1Ш - сміттєзбиральник, загальною площею 7,4 кв.м; 1Щ - овочесховище, загальною площею 33,5 кв.м; 1Ю - ізолятор, загальною площею 34,9 кв.м, що продано за 1702000 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Даланіт» передати у комунальну власність територіальної громади м.Києва нерухоме майно загальною площею 7522,2 кв.м, що знаходиться на Бориспільському шосе, 23 км в м.Києві, яким є нежилі будівлі літери: 1А - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 697,9 кв.м; 1Б - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 699,1 кв.м; 1В - спальний корпус, загальною площею 700,8 кв.м; 1Г - зимовий спальний корпус, загальною площею 514,5 кв.м, 1Д - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 513,2 кв.м; 1Е - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,5 кв.м; 1Є - будівля зимового спального корпусу, загальною площею 514,3 кв.м; 1Ж - будівля столової, загальною площею 1643,9 кв.м; 1З - склад, загальною площею 127,7 кв.м; 1И - склад, загальною площею 100 кв.м; 1К - овочесховище, загальною площею 175,2 кв.м; 1Л - прачечна, душова, загальною площею 142,8 кв.м; 1М - будівля щитової, загальною площею 50,9 кв.м; 1Н - будівля щитової, загальною площею 51,1 кв.м; 1О - будівля головного входу, загальною площею 3,2 кв.м; 1П - кухня літня, загальною площею 110,6 кв.м; 1Р - будівля медпункту з ізолятором, загальною площею 399,6 кв.м; 1С - будівля корпус, загальною площею 188,7 кв.м; 1Т - будівля корпус, загальною площею 190,3 кв.м; 1У - будівля д/обслуг. АРТ СКВ, загальною площею 26,5 кв.м; 1Ф - туалет дворовий, загальною площею 40 кв.м; 1Х - будівля насосної станції, загальною площею 5,4 кв.м; 1Ц - туалет дворовий, загальною площею 36,2 кв.м; 1Ш - сміттєзбиральник, загальною площею 7,4 кв.м; 1Щ - овочесховище, загальною площею 33,5 кв.м; 1Ю - ізолятор, загальною площею 34,9 кв.м, вартістю 1800000 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (02094, м.Київ, Деснянський район, вул.Магнітогорська, буд.1, ЄДРПОУ 05763429) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 12536,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельно-інвестиційна група» (01042, м.Київ, Печерський район, провул.Новопечерський, буд.5, літ.А, ЄДРПОУ 36522185) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 12536,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даланіт» (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, буд.1/27, літ.А, кімната 1, ЄДРПОУ 37264262) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 12536,50 грн.

У судовому засіданні 17.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.01.2013р.

Головуючий суддя М.О.Любченко

Суддя В.В.Бондарчук

Суддя Д.В.Мандичев