Рішення

від 21.01.2013 по справі 5011-34/17616-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/17616-2012 21.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ПЛАСТ" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ ПАК" простягнення 956 288,58 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача - Басій К.С., представник за довіреністю; від відповідача-1 -не з'явився; від відповідача-2 -не з'явився; СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ПЛАСТ" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ ПАК" (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно заборгованості в сумі 956 288,58 грн., з яких:

- 534 326,82 грн. заборгованість за кредитом;

- 256 535,95 грн. заборгованість за відсотками;

- 165 425,81 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТА ПЛАСТ" своїх зобов'язань за кредитним договором №КР 18-2008 від 28.02.2008, укладеним між позивачем та відповідачем-1, а зважаючи на те, що в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки ДП 198/1-2010 від 22.01.2010 позивач вимагає відшкодування заборгованості в сумі 956 288,58 грн. солідарно з відповідачів.

Ухвалою суду від 07.12.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/17616-2012.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресами місцезнаходження відповідачів, а саме: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 2; 01042 м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 18.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На призначені судові засідання 09.01.2013, 21.01.2013 відповідачі не з'являлися, витребуваних судом доказів не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату та час їх проведення були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне повторно відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 21.01.2013 судом було частково задоволено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ТАСкомбанк» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Пласт» (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір №КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року (далі - Кредитний договір) із змінами та доповненнями відповідно до Договору № 1 про внесення змін та доповнень від 22 липня 2008 року до Кредитного договору № КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року; Договору № 2 про внесення змін та доповнень від 05 грудня 2008 року до Кредитного договору № КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року; Договору № 3 про внесення змін та доповнень від 30 січня 2009 року до Кредитного договору № КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року; Договору № 4 про внесення змін та доповнень від 30 квітня 2009 року до Кредитного договору № КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року; Договору № 5 про внесення змін та доповнень від 22 січня 2010 року до Кредитного договору № КР 18-2008 від 28 лютого 2008 року.

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору із внесеними змінами згідно Договору №3 про внесення змін та доповнень від 30 січня 2009 року, що є невід'ємною частиною Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 820 400 на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пункту 2.3 Кредитного договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору із внесеними змінами згідно Договору №5 про внесення змін та доповнень від 22 січня 2010 року, що є невід'ємною частиною Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 25 серпня 2011 року.

Відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору із внесеними змінами згідно Договору №2 про внесення змін та доповнень від 05 грудня 2008 року, що є невід'ємною частиною Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 24 відсотка річних.

Відповідно до пункту 5.3.2 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника сплатити заборгованість за кредитом, нараховані за користування ним відсотки, а також суму неустойки, передбаченої цим Договором у випадках, коли Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків або у інших випадках, передбачених умовами цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача-1 було направлено лист за вих. № 1833 від 16.10.2012 з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Факт надання кредиту підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Банком було здійснено кредитування Позичальника на умовах та в порядку, встановлених Кредитним договором.

Проте, Позичальник належним чином не виконав умови Кредитного договору внаслідок чого, станом на 27.11.2012 загальна сума заборгованості Позичальника становить 790 862,77 грн., а саме:

- заборгованість по тілу кредиту становить - 534 326,82 грн.;

- заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 256 535,95 грн.;

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором.

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, факт наявності у Позичальника заборгованості за Кредитним договором, яка виникла станом на 27.11.2012, і яка станом на момент ухвалення рішення не була погашена відповідачем-1, у сумі 534 326,82 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 256 535,95 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований. Доказів на підтвердження факту сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідачів пеню за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів у загальній сумі 165 425,81 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2 Кредитного договору при несплаті Позичальником у встановлений термін заборгованості по кредиту, а також відсотків за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені до дати припинення цих обставин, та нараховується щоденно.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» з метою забезпечення правильної і однакової судової практики звернуто увагу господарських судів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства, що містять норми матеріального права, а саме частини шостої статті 232 ГК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення суб'єктами господарювання виконання зобов'язання з повернення орендованого майна.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (див. постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42).

Разом з тим, позивачем була нарахована пеня в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів.

Судом було зобов'язано позивача здійснити перерахунок пені із дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. На вимогу суду позивачем було зроблено уточнений розрахунок пені, відповідно до якого пеня була зменшена до 50 843,19 грн., з яких:

- пеня за кредитом складає 41 942,26 грн.;

- пеня по відсотках складає 8 900,93 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню за уточнюючим розрахунком позивача в загальній сумі 50 843,19 грн. Уточнений розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором між Банком, відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі - Поручитель) було укладено договір поруки №ДП 198/1-2010 (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки відповідач-2 взяв на себе зобов'язання відповідати перед Банком на засадах солідарного боржника за виконання Позичальником зобов'язань згідно Кредитного договору № КР 18-2008 від 28.02.2008, що був укладений між Банком та відповідачем-1 зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до пункту 3.1 Договору поруки Поручитель у відповідності до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором зобов'язується виконати всі дії по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме:

а) повернути до 25 серпня 2011 року кредит, у розмірі 820 400 грн.;

б) сплатити відсотки за користування Кредитом у повному обсязі;

в) сплатити неустойку (штраф, пеню) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;

г) відшкодувати збитки та витрати;

д) здійснити плату за управління кредитом.

Пунктом 2.3 (розділу 3) Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання або прострочення виконання відповідачем-1 зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, відповідач-2 відповідає перед позивачем як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й відповідач-1.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки у випадку невиконання зобов'язань Боржником у строки, визначені Кредитним договором, або невиконання зобов'язань у строки визначені Кредитним договором, Банк звертається з письмовою вимогою на адресу Поручителя, зазначену в р.7 цього договору, та копію надсилає Боржнику.

На адресу Поручителя з копією Боржнику було направлено лист за вих. № 1830 від 16.10.2012 з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Пласт» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 33831873), Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ПАК» (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 18, ідентифікаційний код 34809063) на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 15-А, ідентифікаційний код 09806443) 534 326 (п'ятсот тридцять чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 82 коп. заборгованості за кредитом, 256 535 (двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 95 коп. заборгованості за відсотками, 50 843 (п'ятдесят тисяч вісімсот сорок три) грн. 19 коп. пені, а також 16 834 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 12 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2013

Суддя Р.Б. Сташків