Постанова

від 25.01.2013 по справі 28пд/5014/2823/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2013 р. справа №28пд/5014/2823/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівМоскальової І.В., М’ясищева А.М. при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивачів: не з'явився від відповідача (скаржника): від третьої особи: Попов О.М. - за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого спільного підприємства «Пролісок», м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. (повний текст підписано 14.12.2012р.) по справі№ 28пд/5014/2823/2012 (суддя Семендяєва І.В.) за позовомВиконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ та Луганської міської ради, м.Луганськ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Малого спільного підприємства «Пролісок», м.Луганськ Управління Держкомзему м.Луганськ, Луганської області провнесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 17.12.1997р., реєстрація від 17.12.1997р. № 2293, В С Т А Н О В И В:

Позивачі, Виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада, звернулися до господарського суду Луганської області з позовом до Малого спільного підприємства «Пролісок», м.Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 17.12.1997р., реєстрація від 17.12.1997р. № 2293.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.11.2012р. до участі у справі залучено Управління Держкомзему м.Луганськ, Луганської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. позовні вимоги Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ та Луганської міської ради, м.Луганськ задоволені повністю, посилаючись на їх обґрунтованість та доведеність.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Мале спільне підприємство «Пролісок» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Представники Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ, Луганської міської ради, м.Луганськ та Управління Держкомзему м.Луганськ, Луганської області у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення від 21.11.1997р. № 77/32, між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Малим спільним підприємством «Пролісок» (землекористувач) 17.12.1997р. був укладений договір за № 2293 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі за текстом - договір).

Договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17.12.1997р. за № 2293 Луганської міської ради.

За умовами договору орендодавець передав землекористувачеві у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0399га на умовах оренди строком на 10 років для розміщення кафе, допоміжних споруд, павільйону та літньої площадки по вул.Совєтська, 65.

Згідно умов додаткової угоди від 11.11.2002р., сторони дійшли згоди щодо зміни строку оренди, а саме: вищевказана земельна ділянка передається на умовах оренди строком на 49 років під будівництво та розміщення кафе з літньою площадкою.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку щомісячно рівними частинами.

В розділі 3 договору сторони узгодили права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом, Луганська міська рада звернулась до Малого спільного підприємства «Пролісок» з пропозицією від 19.04.2012р. за № И01/03-13/2529/0/2-12 про внесення змін до договору, до якої було надано проект додаткової угоди про внесення змін. Вказана пропозиція направлена землекористувачеві 25.04.2012р., про що свідчить реєстр поштових відправлень та фіскальний чек, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.17-18, 26-27).

У зв'язку з відсутністю відповіді на пропозицію щодо внесення змін до договору, Виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада звернулись до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не погоджується з внесеними змінами. В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається, по-перше, на ст.15 Закону України «про оренду землі», яка передбачає, що однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; по-друге, на ст.198 Господарського кодексу України, згідно ч.2 якої грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; по-третє, на п.п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України та вважає, що оплата повинна здійснюватись рівними частками за календарний місяць; по-четверте, на відсутність підстав покладання на нього обов'язку одержувати від орендодавця або уповноваженого ним органу інформацію про реквізити розрахункового рахунку, на який необхідно сплачувати орендну плату; по-п'яте, не визначення розміру пені у відсотках.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендною землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Стаття 30 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Тотожні положення закріплені і в договорі оренди землі в пункті 30, згідно якого зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Аналогічні норми передбачені в ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, в якій визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 ЦК України).

Згідно ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки за умовами договору (пп. а) п.3.1.) орендодавець має право визначати розмір орендної плати на наступний період в установленому порядку та змінювати орендну плату при зміні грошової оцінки земель та ставки земельного податку, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, відповідно до ст.274 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п.1 ч.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Оскільки умови укладеного між сторонами договору визначали розмір орендної плати в меншому розмірі ніж встановлено чинним законодавством, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості внесення змін до пункту 2.1. розділу 2 договору є правомірним.

Посилання заявника на те, що орендна плата повинна бути визначена в грошовому еквіваленті, колегією суддів не приймаються, оскільки визначення розміру орендної плати як земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3, що встановлюється Податковим кодексом України, є грошовим еквівалентом та розраховується, виходячи з розміру земельного податку.

Що стосується внесення змін до п.2.2 договору, то, згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про внесення змін до п.2.2 договору. При цьому, колегія суддів зазначає, що землекористувач не позбавлений права звернутись з вимогами щодо внесення змін до договору.

Пунктом 129.4 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Таким чином, оскільки запропонована орендодавцем редакція умов абзацу 11 п.п.б) п.3.2. розділу 3 договору співпадає з вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України, суд першої інстанції правомірно їх задовольнив.

Аналогічної думки дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 18.04.2012р. у справі № 19/144пд/2012.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містяться в ч.5 ст.188 Господарського кодексу України.

З цього вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду та підлягають державній реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом повно встановлені обставини, що мають значення для справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого висновки суду, викладені в оспорюваному рішенні, відповідають обставинам справи, у зв'язку чим рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. у справі № 28пд/5014/2823/2012 не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого спільного підприємства «Пролісок», м.Луганськ - залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. у справі № 28пд/5014/2823/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: І.В.Москальова

А.М.М’ясищев

Надруковано 6 примірників:

2 - позивачам

1 - відповідачу (скаржнику)

1 - у справу

1 - ГСЛО

1 - ДАГС