Постанова

від 09.11.2012 по справі 1170/2а-3181/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3181/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби у Кіровоградській області стосовно видання наказу від 05.07.2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у Кіровоградській області від 05.07.2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1»;

- зобов'язати Державну податкову службу у Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення відділу податкової міліції Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області;

- стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2012 року по день прийняття постанови суду по справі;

- звернути до негайного виконання постанови суду в частині поновлення на службі в органах податкової міліції та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суму завданих моральних збитків у розмірі 10000 грн.; стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану відпустку у 2012 році за 35 діб, у 2011 році за 35 діб та у 2012 році за 18 діб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2012 році наказом ДПС у Кіровоградській області №234-о ОСОБА_1, оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення ВПМ Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції лейтенанта податкової міліції, було звільнено з органів податкової міліції у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік, за п.64 «Г»(через скорочення штатів -при відсутності можливості подальшого використання на службі).

Позивач вважає, оскаржуваний наказ протиправним, оскільки, на його думку, він має першочергове право на залишені на роботі, однак ДПС у Кіровоградській області при звільнені не тільки не врахувала таке переважне право, але й грубо порушила вимоги ст.42 КЗпП України.

Також позивач зазначає, що його звільнення відбулося 05.07.2012 року, у той час, коли він перебував на лікарняному, що є порушенням ст. 40 КЗпП України.

Обґрунтовуючи моральну шкоду позивач зазначає, що ДПС у Кіровоградській області звільнивши його з роботи фактично позбавила єдиного джерела отримання доходів, як наслідок, позивач не в змозі забезпечувати свою сім'ю, внаслідок чого почались погіршуватись стосунки з дружиною. Крім того, позивач зазначає, що він вимушений був брати у борг кошти у своїх друзів, ситуація також ускладнювалась тим, що тривалий час ДПС у Кіровоградській області не віддавала трудову книжку, а отже фактично позбавила можливості піти на іншу роботу. Вказані обставини, як зазначає позивач спричинили йому моральні страждання, які позивач оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що звільнення ОСОБА_1 з органів податкової міліції відбулося відповідно до норм чинного законодавства, а тому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач був попереджений про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією Олександрійської ОДПІ шляхом перетворення та скороченням штатної чисельності 29.12.2011 року.

Виконуючим обов'язки голови ДПС у Кіровоградській області 05 липня 2012 року було видано наказ №234-о яким звільнено з органів податкової міліції у Запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік, за п.64 «Г»(через скорочення штатів) лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення ВПМ Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області з 05 липня 2012 року, виплативши йому компенсацію за невикористану відпустку у 2012 році за 35 діб, у 2011 році за 35 діб та у 2012 році за 17,5 діб. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 14 років 06 місяців 17 днів, в пільговому обчисленні немає (а.с.6).

Відповідно до п.64 «Г»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд зазначає, що Положенням про проходження служби не визначено порядку звільнення зі служби через скорочення штатів, а тому в частині вирішення питань, не врегульованих цим Положенням повинні застосуватись загальні норми КЗпП України.

Відповідно до змісту ч.1 ст.233 КЗпП України у справах про звільнення з публічної служби особа може звернутись із заявою у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно пояснень позивача з наказом його не ознайомлювали, доказів які б спростовували вказане твердження до суду не надано, а тому позивачем не пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з вимогами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

При цьому ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлює, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача може бути визнане правомірним лише за таких умов: документальне підтвердження зміни в організації праці, а саме, скорочення посади оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення відділу податкової міліції, попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, та неможливість переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що згідно штатного розпису на 2012 рік Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, затвердженого головою ДПС України (а.с. 40-42), посада яку займав позивач була скорочена, про наступне вивільнення позивача було попереджено більш ніж за два місяці, а тому суд приходить до висновку, що у відповідача були підстави для звільнення позивача через скорочення штату.

Однак, відповідно до ч. 3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Також, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Як встановлено в судовому засіданні, з 02.07.2012 року по 11.07.2012 року ОСОБА_1 лікувався амбулаторно, що підтверджується відповідним листком непрацездатності Знам'янської Центральної районної поліклініки (а.с. 8), а тому наказ про звільнення позивача, в період його тимчасової непрацездатності, є неправомірним.

Таким чином, підсумовуючи вищевказане, суд дійшов виснвоку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби у Кіровоградській області від 05.07.2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 05 липня 2012 року по день поновлення на службі - є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань внаслідок звільнення зі служби, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, як вбачається з довідки Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 05 листопада 2012 року №5878/8/05-009, згідно наказу ДПС у Кіровоградській області від 05 липня 2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1»в липні 2012 року було нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсація за невикористану відпустку у 2010 році за 35 діб, у 2011 році за 35 діб та у 2012 році за 17,5 діб -в сумі 4248,13 грн., яка перерахована на його картковий рахунок 13 липня 2012 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми грошової компенсації за невикористану відпустку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з підпунктом 3.5.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Згідно довідки відповідача про заробітну плату позивача (а.с.43) заробітна плата за два останні повні місяці роботи складає: травень 2012 року -2375,79 грн., червень 2012року -1221,13 грн.

У відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата позивача складає 81,75 грн. (2375,79 + 1221,13) : (23+21).

Середньомісячна заробітна плата позивача складає 1798,46 грн. (2375,79 + 1221,13) :2.

Час вимушеного прогулу позивача, з 05 липня 2012 року по 09 листопада 2012 року, складає 4 місяці 4 дні.

Таким чином з відповідача на користь позивача належить стягнути: 7520,84 грн. (1798,46 х 4) + (81,75 х 4).

Згідно ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, зокрема про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 1798,46 грн. слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 162, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби у Кіровоградській області стосовно видання наказу від 05 липня 2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у Кіровоградській області від 05 липня 2012 року №234-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Зобов'язати Державну податкову службу у Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення відділу податкової міліції Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області.

Стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня 2012 року по 09 листопада 2012 року в сумі 7520,84 грн.

В задоволені решти позовних вимог -відмовити.

Звернути до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції та виплати йому середнього заробітку, за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 1798,46 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 14 листопада 2012 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М.Притула