Постанова

від 11.01.2013 по справі 2а-3135/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2013 р. Справа № 2а-3135/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

Судді Скільського І.І.,

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

представника позивача - Шиманської Н.С.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс»

до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001342330 та № 0001372330 від 02.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» (далі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001342330 та №0001372330 від 02.10.2012 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - 88913,00 грн., з них основного платежу - 59275,00 грн., 29638,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); з податку на додану вартість - 84678,00 грн., з них основного платежу - 56452,00 грн., 28226,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімар» товари (неонол АФ 9/10, ПЕГ-115, фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності. Вказана угода між позивачем та вищезазначеним контрагентом, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому законом порядку недійсною не визнана, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Позов просила задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с.143-146). Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмежено відповідальністю «Хімнафтосервіс» 14 лютого 2000 року зареєстроване Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включене в ЄДРПО України та являється платником податку прибуток підприємств, податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво продуктів нафтоперероблення; виробництво іншої основної органічної хімічної продукції; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; перероблення молока та виробництво сиру; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.66-69).

В період з 28.09.2012 по 01.10.2012 року Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Хімнафтосервіс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Бімар».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 641/22-40/30769698 від 01.10.2012 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Хімнафтосервіс» п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток в I кварталі 2012 року в сумі - 59275,00 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в січні 2012 року в сумі - 56452,40 грн., (а.с.16-25).

На підставі даного акту Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області, винесено податкове повідомлення-рішення за №0001342330 яким ТзОВ «Хімнафтосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 88913,00 грн., з них основного платежу - 59275,00 грн., 29638,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.26), та податкове повідомлення-рішення за №0001372330 яким ТзОВ «Хімнафтосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на добавлену вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг - 84678,00 грн., з них основного платежу - 56452,00 грн., 28226,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), (а.с.27).

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки в основу висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТзОВ «Хімнафтосервіс» та ТзОВ «Бімар», лягли обставини, встановлені та відображені в Акті ДПІ у м.Черкаси № 48322-14/37715371 від 17.07.2012 року, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Бімар» (код ЄДРПОУ 37715371) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37634764) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року». Зокрема, вказаним актом встановлено неможливість підтвердження операцій з придбання ТзОВ «Бімар» в січні 2012 року у ТзОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» товару на загальну суму 2047405,47 грн., неможливість підтвердження операцій з продажу товару контрагентам в тому числі ТОВ «Хімнафтосервіс». Звіркою ТОВ «Бімар» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків - покупцями та постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Оскільки, при проведенні аналізу наявної в органі ДПС у січні інформації та її документального підтвердження, встановлено, що ТзОВ «Бімар» у січні 2012 року формувало податковий кредит за рахунок податкових накладних ТзОВ «Торгбудкомплекс ЛТД», що знаходиться на обліку ДПІ у Печерському районі м.Києва. Згідно бази даних ДПС України ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» має стан 8 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». В зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням йому було анульовано свідоцтво платника (26.06.2012р.). При дослідженні податкової звітності ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД», було встановлено, що підприємством у січні 2012р. по рядку 12.1 (колонка Б) «податок на додану вартість, сплачений митним органам України» відображено ПДВ у розмірі 2425196 грн., проте, дані про наявність ВМД (АІС «Митниця») відсутні. З метою отримання пояснень та їх документального підтвердження керівнику ТзОВ «Бімар» було надіслано запит щодо взаємовідносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД», який отримано 09.04.2012р. Однак, жодних документів щодо підтвердження операцій з ТзОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» не було надано (а.с.147-150).

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, зазначено, що господарські операції ТОВ «Хімнафтосервіс» із ТОВ «Бімар» не мали реального товарного характеру. Наявність у ТОВ «Хімнафтосервіс» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту та витрат - податкових накладних, та інших, виданих ТОВ «Бімар» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. А отже, представлені до перевірки ТОВ «Хімнафтосервіс» документи та податкові накладні, не підтверджують факт отримання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що господарська операція між ТОВ «Хімнафтосервіс» та ТОВ «Бімар», фактично не відбулася та не підтверджена документами.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

03.01.2012 року між ТОВ «Бімар» (Продавець) та ТОВ «Хімнафтосервіс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів за №60 за умовами якого продавець зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупцю, певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товар у кількості та номенклатурі згідно накладних, оформлених продавцем (а.с.28-29).

Суд зазначає, що факт здійснення даної операції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: рахунку-фактури №313 від 03.01.2012 року на ПЕГ-115 - 0,330 тонн, загальна сума - 15840,00 грн., в тому числі ПДВ - 2640,00 грн., видаткової накладної №313 від 03.01.2012 року на загальну суму - 15840,00 грн., в тому числі ПДВ - 2640,00 грн., податкової накладної №313 від 03.01.2012 року на загальну суму - 15840,00 грн., в тому числі ПДВ - 2640,00грн.; - рахунку-фактури №314 від 03.01.2012 року на оксиетильований рослинний жир - 2,3 тонн, загальна сума - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн., видаткової накладної №314 від 03.01.2012 року на загальну суму - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн., податкової накладної №314 від 03.01.2012 року на загальну суму - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн.; - рахунку-фактури №315 від 03.01.2012 року на фрітюрний жир - 2,3 тонн, загальна сума - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн., видаткової накладної №315 від 03.01.2012 року на загальну суму - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн., податкової накладної №315 від 03.01.2012 року на загальну суму - 52440,00 грн., в тому числі ПДВ - 8740,00 грн.; - рахунку-фактури №2024 від 20.01.2012 року на фрітюрний жир -0,6 тонн, оксиетильований рослинний жир - 1,6 тонн, загальна сума - 50160,00 тонн, в тому числі ПДВ - 8360,00 грн., видаткової накладної №2024 від 03.01.2012 року на загальну суму - 50160,00 грн., в тому числі ПДВ - 8360,00 грн., податкової накладної №2024 від 03.01.2012 року на загальну суму - 50160,00 грн., в тому числі ПДВ - 8360,00 грн.; рахунку-фактури №2025 від 20.01.2012 року на неоном АФ 9/10 - 2,6 тонн, загальна сума - 59280,00 грн., в тому числі ПДВ - 9880,00 грн., видаткової накладної №2025 від 20.01.2012 року на загальну суму - 59280,00 грн., в тому числі ПДВ - 9880,00 грн., податкової накладної №2025 від 20.01.2012 року на загальну суму - 59280,00 грн., в тому числі ПДВ - 9880,00 грн.; рахунку-фактури №2026 від 20.01.2012 року на фрітюрний жир - 1,0 тонн, ПЕГ -115 - 0,310 тонн, неонол АФ 9/10 загальна сума - 49080,00 грн., в тому числі ПДВ - 8180, 00 грн., видаткової накладної №2026 від 20.01.2012 року на загальну суму - 49080,00 грн., в тому числі ПДВ - 8180,00 грн., податкової накладної №2026 від 20.01.2012 року на загальну суму - 49080,00 грн., в тому числі ПДВ - 8180,00 грн.; рахунку-фактури №2615 від 26.01.2012 року на ПЕГ-115 - 0,120 тонн, фрітюрний жир - 0,9 тонн, неонол АФ 9/10 - 1,2 тонн, оксиетильований рослинний жир - 0,9 тонн, загальна сума - 59472,00 грн., в тому числі ПДВ - 9912,00 грн., видаткової накладної №2615 від 26.01.2012 року на загальну суму - 59472,00 грн., в тому числі ПДВ - 9912,00 грн., податкової накладної №2615 від 26.01.2012 року на загальну суму - 59472,00 грн., в тому числі ПДВ - 9912,00 грн. (а.с. 30-50).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений контрагентом товар -фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ - 115 в безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення №2784 від 13.04.2012 року на суму 338712,00 грн. (а.с.51).

Факт транспортування (поставки) фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ - 115 підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 313 від 03.01.2012 року, №2024 від 20.01.2012 року та №2026 від 20.01.2012 року, №2615 від 26.01.2012 року (а.с.52-55).

Доставку вказаного товару було здійснено автотранспортом позивача - вантажним автомобілем МАN, державний номерний знак НОМЕР_3.

В судовому засіданні представником позивача підтверджено перебування у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» зазначено автомобіля, про що в матеріалах справи міститься копія Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу МАN (шасі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3), виданий Івано-Франківським МРЕВ 01.07.2005 року (а.с. 56).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару, використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи карткою рахунку: 631:контрагенти:ТОВ «Бімар», за І півріччя 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201, місця зберігання ТМЦ; партії за січень 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №26 по товарино-матеріальних цінностях (жиронокс-нафтосервісний і савенол-нафтосервісний) за січень 2012 року; технічними умовами на виробництво савенолу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-003:2005 та жироноксу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-002:2005; договором купівлі продажу №20/1600-МТР від 27.12.2011 року про продаж позивачем Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» жироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного (а.с. 81-121).

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «Хімнафтосервіс» із ТОВ «Бімар» мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Таким чином судом встановлено: рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Встановлені судом вищевказані обставини та факти спростовують висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарської операції по договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Бімар», а отже, спростовують і підставу наявності порушень позивачем п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року № 0001342330 та № 0001372330, а тому вони підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області №0001342330 від 02.10.2012 року.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області №0001372330 від 02.10.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 17.01.2013 року.