Ухвала

від 04.02.2015 по справі 2а-3135/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р. Справа № 876/3894/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Коваля Р.Й.,

суддів: Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання: Малетич М.М.,

представника позивача: Шиманської М.С.,

представника відповідача: Джоголика Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - Тисменицька МДПІ) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а-3135/0970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» (надалі - ТзОВ «Хімнафтосервіс») до Тисменицької МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У жовтні 2012 року ТзОВ «Хімнафтосервіс» звернулося з позовом до Тисменицької МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року:

- за № 0001342330, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 88913,00 грн, з них: 59 275,00 грн - за основним платежем та 29638,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за №0001372330, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на суму 84 678,00 грн, з них: 56 452,00 грн - за основним платежем та 28 226,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказує, що ним правомірно сформовано податковий кредит, а висновки податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій з контрагентом є необґрунтованим та спростовуються первинними документами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Хімнафтосервіс» 14 лютого 2000 року зареєстроване Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включене в ЄДРПО України та є платником податку прибуток підприємств, податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво продуктів нафтоперероблення; виробництво іншої основної органічної хімічної продукції; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; перероблення молока та виробництво сиру; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.66 - 69).

У період з 28.09.2012 по 01.10.2012 року Тисменицькою МДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Хімнафтосервіс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Бімар», за результатами якої складено акт № 641/22-40/30769698 від 01.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Хімнафтосервіс» вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в I кварталі 2012 року в сумі 59275,00 грн.; п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в січні 2012 року в сумі 56452,40 грн (а.с.16 - 25).

На підставі цього акту Тисменицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рі-шення за № 0001342330, яким ТзОВ «Хімнафтосервіс» збільшено суму грошового зобо-в'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 88913,00 грн, з них: 59275,00 грн основного платежу та 29638,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.26), та податкове повідомлення-рішення за № 0001372330 яким ТзОВ «Хімнафтосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на добавлену вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг - 84678,00 грн, з них: 56452,00 грн основного платежу та 28226,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.27).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Хімнафтосервіс» та ТОВ «Бімар», оскільки факт виконання таких не підтверджується первинними документами.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 цього Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 зазначеного Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд враховує, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в статті 1 Закону № 996-XIV, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що 03.01.2012 року між ТОВ «Бімар» (Продавець) та ТОВ «Хімнафтосервіс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів за № 60, за умовами якого продавець зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупцю, певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товар у кількості та номенклатурі згідно накладних, оформлених продавцем (а.с.28 - 29).

Суд зазначає, що факт здійснення цієї операції підтверджується наявними у справі копіями: рахунку-фактури № 313 від 03.01.2012 року на ПЕГ-115 - 0,330 тонни, загальна сума - 15840,00 грн, в тому числі ПДВ - 2640,00 грн, видаткової накладної № 313 від 03.01.2012 року на суму 15840,00 грн, в тому числі ПДВ - 2640,00 грн, податкової накладної № 313 від 03.01.2012 року на суму 15840,00 грн, в тому числі ПДВ - 2640,00 грн; рахунку-фактури № 314 від 03.01.2012 року на оксиетильований рослинний жир - 2,3 тонни, загальна сума - 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн, видаткової накладної № 314 від 03.01.2012 року на суму 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн, податкової накладної № 314 від 03.01.2012 року на суму 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн; рахунку-фактури № 315 від 03.01.2012 року на фрітюрний жир - 2,3 тонни, загальна сума - 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн, видаткової накладної № 315 від 03.01.2012 року на суму - 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн, податкової накладної № 315 від 03.01.2012 року на суму - 52440,00 грн, в тому числі ПДВ - 8740,00 грн; рахунку-фактури № 2024 від 20.01.2012 року на фрітюрний жир - 0,6 тонни, оксиетильований рослинний жир - 1,6 тонни, загальна сума - 50160,00 грн, в тому числі ПДВ - 8360,00 грн, видаткової накладної № 2024 від 03.01.2012 року на суму - 50160,00 грн, в тому числі ПДВ - 8360,00 грн, податкової накладної № 2024 від 03.01.2012 року на суму - 50160,00 грн, в тому числі ПДВ - 8360,00 грн; рахунку-фактури № 2025 від 20.01.2012 року на неоном АФ 9/10 - 2,6 тонни, загальна сума - 59280,00 грн, в тому числі ПДВ - 9880,00 грн, видаткової накладної № 2025 від 20.01.2012 року на суму - 59280,00 грн, в тому числі ПДВ - 9880,00 грн, податкової накладної № 2025 від 20.01.2012 року на суму - 59280,00 грн, в тому числі ПДВ - 9880,00 грн; рахунку-фактури № 2026 від 20.01.2012 року на фрітюрний жир - 1,0 тонна, ПЕГ-115 - 0,310 тонни, неонол АФ 9/10 загальна сума - 49080,00 грн, в тому числі ПДВ - 8180,00 грн, видаткової накладної № 2026 від 20.01.2012 року на суму - 49080,00 грн, в тому числі ПДВ - 8180,00 грн, податкової накладної № 2026 від 20.01.2012 року на суму 49080,00 грн, в тому числі ПДВ - 8180,00 грн; рахунку-фактури № 2615 від 26.01.2012 року на ПЕГ-115 - 0,120 тонни, фрітюрний жир - 0,9 тонни, неонол АФ 9/10 - 1,2 тонни, оксиетильований рослинний жир - 0,9 тонни, загальна сума - 59472,00 грн, в тому числі ПДВ - 9912,00 грн, видаткової накладної № 2615 від 26.01.2012 року на суму - 59472,00 грн, в тому числі ПДВ - 9912,00 грн, податкової накладної № 2615 від 26.01.2012 року на суму - 59472,00 грн, в тому числі ПДВ - 9912,00 грн (а.с.30 - 50).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений контрагентом товар - фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ-115 в безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення № 2784 від 13.04.2012 року на суму 338712,00 грн (а.с.51).

Факт транспортування (поставки) фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ-115 підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 313 від 03.01.2012 року, № 2024 від 20.01.2012 року та № 2026 від 20.01.2012 року, № 2615 від 26.01.2012 року (а.с.52 - 55).

Доставку вказаного товару було здійснено автотранспортом позивача - вантажним автомобілем марки «МАN», державний номерний знак АТ3856АВ, що належить позивачу на праві власності (а.с.56).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару, використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи карткою рахунку: 631:контрагенти:ТОВ «Бімар», за І півріччя 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201, місця зберігання ТМЦ; партії за січень 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 26 з товарно-матеріаль-них цінностей (жиронокс-нафтосервісний і савенол-нафтосервісний) за січень 2012 року; технічними умовами на виробництво савенолу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-003:2005 та жироноксу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-002:2005; договором купівлі продажу № 20/1600-МТР від 27.12.2011 року про продаж позивачем публічному акціонерному товариству «Укрнафта» жироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного (а.с.81 - 121).

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Як на підставу законності прийнятих податкових повідомлень-рішень податковий орган покликається на акт перевірки ДПІ у м.Черкаси № 48322-14/37715371 від 17.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Бімар» (код ЄДРПОУ 37715371) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37634764) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року».

За висновками акта перевірки Тисменицької МДПІ що господарські операції ТОВ «Хімнафтосервіс» із ТОВ «Бімар» не мали реального товарного характеру, а наявність у ТОВ «Хімнафтосервіс» документів, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту та витрат - податкових накладних, та інших, виданих ТОВ «Бімар» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. А отже, надані позивачем до перевірки документи та податкові накладні, не підтверджують факту отримання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

Проте, такі висновки податкового органу судом до уваги не беруться, оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено, що господарські операції ТОВ «Хімнафтосервіс» із ТОВ «Бімар» мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а-3135/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Р.Й. Коваль

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

В.В. Гуляк

Ухвала в повному обсязі складена 09 лютого 2015 року.