Постанова

від 22.01.2013 по справі 1570/5295/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5295/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. Одеса

12год.27хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

За участю сторін:

Від позивача: Лук'янова А.О. - за довіреністю б/н від 08.10.2012р.

Від відповідача: Мазур Н.С. - за довіреністю від 31.08.2012р. №22079/11/10-010

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Строй матеріал ресурс», в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №0010422301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність в його діях порушень приписів Податкового кодексу України, посилаючись на наступне. Відповідачем зроблено помилковий висновок про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Абріс-Н», який не відповідає дійсності, він зроблений на підставі припущень, без вивчення первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «Абріс-Н». Факт неможливості проведення перевірки продавця товарів ТОВ «Абріс-Н» станом на липень 2012 року не може бути підставою для визначення порушень з боку позивача та зняття податкового кредиту, донарахування податкових зобов'язань з ПДВ. Позивач не може нести відповідальність за порушення в діях його контрагентів. Договір, укладений між позивачем та ТОВ «Абріс-Н», повністю виконано та носить реальний характер, що підтверджується первинними документами. У органів ДПС відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем вимог податкового законодавства, неправомірного формування податкового кредиту. В підтвердження зазначеного останній посилається на те, що реальність господарських операцій між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «Абріс-Н» не підтверджена необхідними первинними документами. Актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Абріс-Н» від 27.06.2012р., встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Абріс-Н» при придбанні та продажу товарів (послуг, робіт). ТОВ «Строй матеріал ресурс» не надано підтверджуючих документів щодо визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань за вказаними господарськими операціями.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в період з 16.07.2012р. по 20.07.2012р. на підставі наказу начальника ДПІ в Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 16.07.2012р. №1031, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п.78.1.1 п.78 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведена невиїзна позапланова документальна перевірка TOB «Строй матеріал ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Абріс - Н» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 25.07.2012р. №190/22-214/37420428/1584 «Про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Строй матеріал ресурс» код ЄДРПОУ 37420428 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Абріс - Н», код за ЄДРПОУ 35473510 за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що TOB «Строй матеріал ресурс» порушено вимоги п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 138528,68 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 138528,68 грн.

На підставі акту перевірки від 25.07.2012р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №0010422301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 138528,68грн. та застосування штрафних санкцій на суму 34632,17грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки . Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки .

Як вбачається з наданих відповідачем доказів (копія повідомлення про вручення поштового відправлення) та визнано представником відповідача у судовому засіданні, наказ на проведення перевірки позивача №1031 від 16.07.2012р. та повідомлення №132 від 16.07.2012р. були направлені 20.07.2012р. та отримані ТОВ лише 28.07.2012р., в той час як перевірка проводилася з 16.07.2012р. по 20.07.2012р. (п.2.1 акту від 25.07.2012р.).

Таким чином, в день закінчення перевірки 20.07.2012р. ТОВ «Строй матеріал ресурс» тільки було направлено наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної позапланової перевірки, тобто перевірку було розпочато 16.07.2012р. з порушенням приписів ст.79 ПК України.

З вказаного вбачається, що ДПІ перевірка позивача була розпочата та проведена без дотримання імперативних приписів ст.79 ПК України, а отже за відсутності законодавчо визначених умов для виникнення права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.85.2 ст.82 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, позивача було позбавлено можливості виконати обов'язок передбачений п.85.2 ст.82 ПК України, з огляду на те, що повідомлення та наказ на проведення перевірки позивачем було отримано лише 28.07.2012р., тобто про проведення перевірки він дізнався вже після її закінчення та оформлення актом перевірки її результатів.

Незважаючи на позбавлення позивача можливості надати необхідні документи для проведення перевірки, відповідач в акті перевірки безпідставно вказує на ненадання TOB «Строй матеріал ресурс» підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення податкового кредиту ПДВ за березень 2012р. у розмірі 138528,68грн., зокрема, слугувало наступне. Одним з контрагентів позивача у березні 2012р. було ТОВ «Абріс-Н». Актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Абріс-Н» від 27.06.2012р., встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Абріс-Н» при придбанні та продажу товарів (послуг, робіт). У зв'язку із відсутністю ТОВ за місцезнаходженням до перевірки не надано первинні документі в підтвердження реальності господарських операцій. Також в акті перевірки вказано на те, що TOB «Абріс - Н» не звітує про наявність основних фондів; чисельність працюючих осіб - 1 особа; встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). В ході перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Абріс-Н» від контрагентів-продавців. З вказаного зроблено висновок, що діяльність ТОВ «Абріс-Н» знаходиться за межами правового поля.

З цих підстав, відповідачем зроблено висновок про те, що в порушення пунктів п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41, TOB «Строй матеріал ресурс» завищило податковий кредит з ПДВ за березень 2012р. в розмірі 138528,68 грн. по господарським відносинам з ТОВ «Абріс-Н», правочини якого визнані нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Однак на думку суду, такі висновки ДПІ є протиправними та суперечать приписам законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ «Строй матеріал ресурс» уклало з ТОВ «Абріс-Н» договір оренди №3421 від 01.02.2012р., відповідно до якого TOB «АБРІС-Н» передає в оренду за плату TOB «Строй матеріал ресурс» майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. (М. Боровського) Промислова, 31 загальною площею 802 кв.м. для використання в якості складських приміщень по акту прийомки-передачі робіт Майно, яке було передано в оренду, належить ТОВ «Абріс-Н» на праві власності. В свою чергу TOB «Строй матеріал ресурс» приймає вищезгадане майно в оренду на підставі Договору оренди № 3421 від 01.02.2012 року, що підтверджується актом виконаних робіт № 70 від 31 березня 2012 року підписаним уповноваженими особами товариств.

Між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «Абріс-Н» було укладено договір купівлі-продажу товарів від 31.03.2013р. про продаж гіпсових матеріалів та іншої продукції.

У зв'язку з виконанням умов вказаних договорів оформлено відповідні видаткові накладні №19 та №20 від 31.03.2012р., підписано акт прийому-передачі від 01.02.2012р. та акт виконаних робіт (надання послуг) №70 від 31.03.2012р.

Оплата отриманого товару проводилася відповідно до виставлених на оплату рахунків №34 та №35 від 31.03.2012р.

В підтвердження транспортування куплених товарів позивачем надано суду договір оренди транспорту №371/А від 31.03.2012р. Товар було доставлено від ТОВ «Абріс-Н» позивачу згідно наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних №19 та №20 від 31.03.2012р.

ТОВ «Абріс-Н» виписано TOB «Строй матеріал ресурс» податкові накладні №16 від 31.03.2012р. на суму ПДВ 69078,68грн. та №15 від 31.03.2012р. на суму ПДВ 69450грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до податкового кредиту за березень 2012р. у поданій податковій декларації з ПДВ за березень 2012р.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товарів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з вказаним в акті перевірки контрагентом та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договори, податкові накладні, акт виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН, тощо).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за березень 2012р. спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Абріс-Н» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу ТОВ «Абріс-Н» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій за договором позивача з ТОВ «Абріс-Н» стало те, що актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Абріс-Н» від 27.06.2012р., встановлена відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Абріс-Н» при придбанні та продажу товарів (послуг, робіт) за березень 2012р.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Договір, укладений позивачем з TOB «Галатея-К» не є недійсним в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження його укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір був укладений сторонами, скріплений печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за ним (сплачені кошти, передано товар), то відповідно договір не може вважатися фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та його контрагентом та фіктивний характер господарських операцій за ним.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «Абріс-Н» договір не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач та його контрагент ТОВ «Абріс-Н» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки ТОВ «Строй матеріал ресурс» не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ТОВ «Строй матеріал ресурс» до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Абріс-Н».

Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, висновок документальної перевірки про нікчемність правочину між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «Абріс-Н» обґрунтований виключно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншим податковим органом, хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані виключно додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів ТОВ «Строй матеріал ресурс», а з документів за результатами перевірки іншого платника податків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Строй матеріал ресурс» вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2012 року в сумі 138528,68грн., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами з TOB «Абріс-Н», суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування і задоволення позову ТОВ «Строй матеріал ресурс» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 03.08.2012р. №0010422301.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 03.08.2012р. №0010422301.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2013р.

Суддя М.М. Аракелян

22 січня 2013 року

.