Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а/1770/4851/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4851/2012

16 січня 2013 року 13 год. 12хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Гуль Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Подоляк О.А.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-К" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-К» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування по податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному № 0005762342 від 11.12.2012 про визначення податку на додану вартість на суму 4600,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1150,00 грн. та № 0005752342a від 11.12.2012 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 5750,00 та застосування штрафних санкцій на суму 1437,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова документальна перевірка ТзОВ «Основа-К» з питань правильності проведення взаємовідносин з ТзОВ «Донстройтранс» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2012 року № 646/22-200/35056942, у якому викладені висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» ТзОВ «Основа-К» занижено податок на прибуток на ІІІ квартал 2010 року на суму 57570,00 грн.; порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4600 грн по безтоварних операціях з ТзОВ «Донстройтранс».

На підставі вказаного акта були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що висновки акта про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. Господарські операції ТзОВ «Основа-К» з ТзОВ «Донстройтранс» мали реальний характер, здійснені в межах господарської діяльності позивача, підтверджені первинними документами, що надавались для перевірки. Правочин ТзОВ «Основа-К» з вказаним контрагентом є чинним, не визнавався недійсним і не є нікчемним. Відповідачем не доведено, що сторони, вчиняючи вказаний правочин, мали умисел на укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків. Зазначив, що одностороннє визнання правочинів недійсними суперечить приписам ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Обгрунтування податковим органом зменшення валових витрат та податкового кредиту відомостями, про порушення кримінальної справи за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, в рамках якої був допитаний директор ТзОВ «Донстройтранс» ОСОБА_5, та який пояснив, що не має відношення до заснування та ведення господарської діяльності вказаним товариством, є неправомірним, адже із відомостей, наведених в акті перевірки не вбачається, що гр.. ОСОБА_5 надавав пояснення та заперечував факт підписання ним конкретних документів по конкретній господарській операції, зокрема податкової накладної по договору з ТзОВ «Основа-К». Встановлення обставин наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави, може бути встановлене лише обвинувальним вироком суду. Позивач вважає, що сплачені суми податку на додану вартість правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Висновки про відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів ґрунтуються лише на аналізі податкової звітності даного контрагента, який самостійно несе відповідальність за правильність заповнення та своєчасність подання такої податкової звітності і не можуть свідчити про не проведення таким контрагентом господарської діяльності, оскільки він міг наймати працівників за цивільно-правовими угодами та орендувати майно. Неналежне складання та подання податкової звітності контрагентом не впливає на право ТзОВ «Основа-К» щодо формування витрат та податкового кредиту за наслідками господарської операції за ними. Позивач, як добросовісний платник податків не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податків іншими платниками податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов з підстав, викладених в адміністративному позові, надала відповідні пояснення. Просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що згідно даних автоматизованого співставлення станом на дату підписання акта перевірки встановлено завищення податкового кредиту в ТзОВ «Основа-К» за липень 2010 року по розрахунках з ТзОВ «Донстройтранс». Під час проведення перевірки було встановлено, що правочин, між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс» укладений без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить приписам ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складалися без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єктів оподаткування по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість, валові витрати та податковий кредит ТзОВ «Основа-К» сформовано з порушенням п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» тап.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилається на наявність кримінальної справи № 69-150, що розслідується Головним слідчим управлінням ДПС України, в рамках якої було встановлено, певні особи, використовуючи реквізити, печатки та банківські рахунки підприємств, в тому числі ТзОВ «Донстройтранс» документально оформлювали безтоварні операції та виготовлені документи передавали платникам податків з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ і валових витрат. У ході досудового слідства допитаний гр.. ОСОБА_5 пояснив, що не має стосунку до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТзОВ «Донстройтранс». В судовому засідання представик відповідача посилавсі також на акт перевірки ТзОВ «Донстройтранс», яким встановлено, що згідно аналізу податкової звітності ТзОВ «Донстройтранс» в якому встановлено неможливість здійснення господарської діяльності даним підприємством через відсутність у підприємства основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів.Додатково представник відповідача зазначає, що ТзОВ «Донстройтранс» не звітується із жовтня 2010 року, а 12.08.2010 року йому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.Просив суд відмовити у задоволенні позовним вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю за наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2012 року ДПІ у м. Рівному складено акт № 646/22-200/35056942 про результати позапланової документальної перевірки ТзОВ «Основа-К» ( код ЄДРПОУ 35056942) з питань правильності проведення взаємовідносин з ТзОВ «Донстройтранс» ( код ЄДРПОУ 36306165) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. У висновках акта перевірки ДПІ у м. Рівному робить висновок про порушення ст. 203., ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним по договору, укладеному ТзОВ «Основа-К» із ТзОВ «Донстройтранс» від 30.06.2010 року, та порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» тап.п. 744 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 5750,00 грн. та завищено податковий кредит по розрахунках з ТзОВ «Донстройтранс» за ІІ квартал 2010 року в сумі 4600,00 грн.

На підставі акта перевірки № 646/22-200/35056942 від 03.12.2012 року ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005762342 від 11.12.2012, яким визначено податок на додану вартість на суму 4600,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1150,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0005752342 від 11.12.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 5750,00 та застосовано штрафні санкції на суму 1437,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у м. Рівному, що став підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган приходить до висновку про безтоварність господарської операції ( нікчемність правочину) між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс».

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, ТзОВ «Основа-К» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради з 12.04.2007 року, у періоді, що підлягав перевірці був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 100037344. Основними видами діяльності позивача у періоді, що перевірявся були - виробництво виробів з бетону; будівництво будівель;, інші спеціалізовані будівельні роботи; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2010 року між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс» укладено договір оренди № 30/06/10, предметом якого є надання послуг з оренди механізмів та обладнання згідно акту оренди майна. Орендна плата за користування механізмами та обладнаннями встановлюється у акті оренди майна. Передача та повернення майна проводиться у м. Рівне. Строк дії договору - до 31 грудня 2010 року. Орендар має право достроково повернути предмет оренди, про що сторони складають відповідний акт.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Донстройтранс» передав для ТзОВ «Основа-К» майно - копер СП -49В - 2 од., молот сваєзабивний СП 6ВМ - 2 од. та ТзОВ «Основа-К» протягом липня 2010 року орендувало вказане майно. про що сторонами складено акт оренди майна від 31 липня 2010 року, в якому визначено вартість оренди на місяць - 27600,00 грн.

30.07.2010 року сторонами складено акт № 300751 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - послуг оренди майна. В подальшому орендоване майно повернуто для ТзОВ «Донстройтранс», про що свідчить акт повернення майна від 31.07.2010 року.

Згідно рахунку-фактури №300751 від 30.07.2010 розрахунки за договором в сумі 27600 грн. проведені у повному обсязі 13.08.2010 року через розрахунковий рахунок, про що свідчить виписка руху коштів по банківському рахунку.

ТзОВ «Донстройтранс» видано податкову накладну, суми витрат на підставі вищевказаних документів включено ТзОВ «Основа-К» до складу витрат, а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту за ІІІ квартал 2010 року.

Судом встановлено, що 15.06.2010 року позивач уклав договір підряду № 11/п з товариством з обмеженою відповідальністю «Архіпроектбуд». Предметом договору підряду є роботи по влаштуванню пальового поля в кількості 302 паль на об'єктів «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями по вул. Соборній, 416 в м. Рівне»

Орендовані у ТзОВ «Донстройтранс» механізми, були використані позивачем під час виконання договірних зобов'язань перед ТзОВ «Архіпроектбуд». Вказані обставини підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконання будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів за липень, серпень 2010 року та податковими накладними ТОВ «Архібудпроект» від 31.07.2010 та 31.08.2010 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання позивачем у ТзОВ «Донстройтранс» послуг з оренди механізмів здійснювалось в межах його господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, сформовані позивачем за наслідками вказаних операцій витрати та податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як свідчить акт перевірки №646/22-200/35056942 від 03.12.2012, обгрунтовуючи нікчемність правочину між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс» податковий орган вказує на наявність у провадженні Управління розслідування особливо-важливих справ

Головного слідчого управління ДПС України кримінальної справи № 69-150, по обвинуваченню осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. ст. 205, ч. 5 ст. 27. ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в рамках якої було встановлено нереальність господарських операцій, вчинених ТзОВ «Донстройтранс». Вказані обставини на думку податкового органу засвідчені інформацією, наданою гр. ОСОБА_5, який був допитаний під час розслідування кримінальної справи. В акті перевірки також, міститься посилання на відомості про відсутність у контрагента основних засобів (приміщень, техніки тощо) та трудових ресурсів для виконання господарських зобов`язань, та не здійснення звітування товариством з жовтня 2010 року. Додатково податковий орган зазначає, що 12.08.2010 року було скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Донстройтранс»

Судом проведено аналіз вищенаведених доказів ДПІ у м. Рівне на предмет доведення факту нікчемності правочинів між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках Законом.

Аналізуючи наведені норми права в розрізі фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що на момент вчинення господарських операцій ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ «Донстройтранс» контрагенти володіли право та дієздатністю здійснювати підприємницьку діяльність та мали право на складання податкових накладних. Та обставина, що після здійснення господарських операцій у ТзОВ "Донстройтранс" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість не впливає на легітимність раніше складеної податкової накладної. Таким чином, вказані доводи податкового органу є необґрунтованими та не можуть враховуватися при вирішенні спору, оскільки не стосуються предмету судового дослідження.

Що ж до посилань на відомості, надані гр. ОСОБА_5 під час допиту, то слід зазначити наступне. Як вбачається зі змісту даних відомостей, у гр. ОСОБА_5 не відбиралися пояснення з питань господарських операцій ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ "Донстройтранс". Таким чином, на думку суду вказані відомості не можуть являтися належним та допустимим доказом, що засвідчують безтоварність господарських операцій між ТзОВ «Основа-К» та ТзОВ "Донстройтранс". Вказане узгоджується і з приписами ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наявність в провадженні ГСУ ДПС України кримінальної справи по обвинуваченню осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. ст. 205, ч. 5 ст. 27. ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу Українине не являється доказом, що свідчить про безумовне вчинення посадовими особами ТзОВ « Основа-К» фіктивної підприємницької діяльності в співучасті з ТзОВ "Донстройтранс".

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, аналізуючи наведені докази наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки ТзОВ «Основа-К» було порушено ст. 19, 61 Конституції України та притягнуто останнього до фінансової відповідальності у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень № 0005762342 від 11.12.2012 та № 0005752342 від 11.12.2012 за діяльність третіх осіб ТзОВ "Донстройтранс", що в свою чергу суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у контрагента позивача ТзОВ «Донстройтранс» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки ДПІ у м. Рівне не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, так як підприємство не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт.

Також, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені ним витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому фінансові санкції.

Також, на думку суду не є достатнім і беззаперечним доказом для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Донстройтранс», інформація про розслідування ГСУ ДПС України кримінальної справи № 69-150, порушеної за фактами вчинення певними особами злочинів передбаченихч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Стаття 72 КАС України передбачає, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду і лише в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою. Податковий орган покликається на наявність кримінальної справи, що перебуває на стадії досудового слідства, тому суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність реальних наслідків по угоді, укладеній між позивачем та ТзОВ «Донстройтранс»» є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок та згідно з частиною другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. З врахуванням вимог статті 207 Господарського кодексу України характерними ознаки вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства, можуть бути: порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, тобто вини сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

У випадку придбання ТзОВ «Основа-К» послуг з оренди механізмів у ТзОВ «Донстройтранс» не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів (виписування податкових накладних), з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача ТзОВ «Донстройтранс» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності ( несплата ПДВ та неподання податкової звітності з жовтня 2010 року) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТзОВ «Основа-К» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Належними та допустими доказами наявними в матеріалах справи підтверджуються реальність надання послуг з оренди механізмів ТзОВ «Донстройтранс» для ТзОВ «Основа-К».

В судовому засіданні представником відповідача вказані обставини не спростовані жодним чином.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як ТзОВ «Основа-К» спростовано належними та допустимими доказами безпідставність висновків податкового органу, які зроблені в акті перевірки № 646/22-200/35056942 від 03.12.2012.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0005752342 від 11.12.2012 згідно яких було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5750,00грн. та застосованого штрафні санкції в сумі 1437,00 грн. та № 0005762342 від 11.12.2012 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 4600,00 та застосовано штрафні санкції в сумі 1150,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0005762342, №0005752342 від 11.12.2012р.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-К" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 129,37 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.