Постанова

від 18.01.2013 по справі 11945/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 січня 2013 р. № 11945/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХВЕЛ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 року № 000002022

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар (послуги) були поставлені у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача взяті до уваги висновки актів перевірок ДПІ, на обліку у яких знаходяться контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах здійснених із постачальниками та покупцями. якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України, що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань та визначення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36985017, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, зареєстроване платником податку на додану вартість з 13.05.2010 року, номер свідоцтва 100283381 НБ№ 123646. основними видами діяльності згідно довідки ЄДРПОУ є в т.ч. технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с.8-10, т.1)

У період з 20.04.2012 року по 24.02.2012 року фахівцями відповідача проведена позапланова документальна виїзна перевірка підприємства з питань документального підтвердження формування суми податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон» у період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року , ПП «ОВД-Трейд» у період з 01.05.2011 року по 30.07.2011 року; ПП «Хармат» за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року; ТОВ «Будівництво пан-Україна» у період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.03.2012 року № 383/23-206/36985017

Перевіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому ст..ст.203,215,216,228 ЦК України; п.198.1,198.3,198.6 ст.198 ПК України, ст..5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму 23173,33 грн. Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що підставою для встановлення позивачем порушень діючого податкового законодавства є виключно висновки податкових інспекції на обліку у яких знаходять контрагенти позивача, якими встановлено неможливість здійснення останніми господарської діяльності, відсутність за місцезнаходженням тощо, що вказує на наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000020222, яким підприємству збільшено сумум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25785,66 грн., в т.ч. основний платіж 23173,33 грн., штрафні санкції 2612,33 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ліон» укладено договори № 5 від 01.03.2011 року на надання послуг та від 01.03.2011 року № 4 на придбання обладнання (а.с.111-114, т.1), ТОВ «Будівництво пан Україна» договори на придбання запасних частин для автомобільної техніки від 02.09.2011 року № 00010 та надання послуг від 02.09.2011 року № 00011 (а.с.143-146, т.1), ЧП «ОВД-Трейд» договір № 6 від 29.04.2011 року на надання послуг та від 29.04.2011 року № 7 на придбання обладнання (а.с.208-209, т.1), ПП «Хармат» від 01.08.2011 року № 0008 на надання послуг та № 9 на придбання обладнання.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах означених вище договорів, позивачем подані до суду виписані податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, дослідивши які суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу ДПВ України від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи виписок банку по особовому рахунку, встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № РН-310473 від 25.03.2011 року, РН 200402 від 20.04.2011 року, РН -010806 від 01.08.2011 року , РН -040804 від 04.08.2011 року РН -160802 від 16.08.2011 року, № 1177 від 09.09.2011 року, РН-060510 від 06.05.2011 року, РН -270508 від 27.05.2011 року, РН -150618 від 15.06.2011 року, РН-240602 від 24.06.2011 року, РН -010715 від 01.07.2011 року, РН 070704 від 07.07.2011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, 202 та звіт про партії товарів по рахунку 281 за грудень 2011 року Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (а.с.87-89, 154-164 т.1) випискою з Журналу обліку довіреностей на отримання ТМЦ

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до р.1 вказаних Правил вантажовідправником є - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Із наданих суду ТТН вбачається, що вони заповнені не в повному обсязі, а саме у рядках "Пункт навантаження" і "Пункт розвантаження" вказані лише населені пункти навантаження і розвантаження, що виключає можливість ідентифікувати кінцевий пункт призначення вантажу, у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь які відмітки щодо здійснення вказаних операцій, тощо.

Проте суд зауважує, що за умови наявності даних щодо фактичного руху активів, зміни у власних зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, недотримання порядку заповнення ТТН підприємствами перевізниками не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Виконання робіт за договорами надання послуг з проведення діагностування транспортних засіб підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні у матеріалах справи.

Подальша реалізація товару, тобто реалізація придбаних у контрагентів товарів (послуг) у межах власної господарської діяльності, підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, копіями довіреностей на отримання ТМЦ, актами здачі-прийняття робіт, замовленнями-нарядами на проведення робіт та отримання запчастин до транспортних засобів (а.с.212-251, т.1, 1-51, т.2).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з означеними вище контрагентами та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХВЕЛ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення рішення від 09.04.2012 року № 0000020222

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.01.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.