Постанова

від 25.01.2013 по справі 1570/6280/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/6280/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року 11 год. 31 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом колективного виробничого підприємства «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов колективного виробничого підприємства «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (далі - КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Іллічівську), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 28.09.2012 року № 0002032200.

У своєму позові позивач зазначив, що за результатом проведення документальної позапланової перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року було складено акт перевірки від 23.08.2012 року № 1480/22-0302/23988899, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за період, який перевірявся, у розмірі 16785,00 грн. На підставі згаданого акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0002032200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16785 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4196,00 грн.. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З цього приводу позивач зазначив, що акт перевірки ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки його контрагента ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», постанові про порушення кримінальної справи № 201201100058 та матеріалах, отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва. З приводу висновків відповідача про безтоварність операцій по укладених між позивачем та вказаним контрагентом договорах у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей позивач послався на судову практику стосовно обґрунтування безтоварності операцій, яка знайшла своє відображення у довідці ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 року, зазначивши, що всупереч визначеним у довідці положенням відповідачем не наведено будь-яких належних ознак відсутності реального характеру операцій між ним та ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», а висновки щодо відсутності у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, на думку позивача, спростовуються наявною у вказаного підприємства ліцензією. При цьому позивач посилається на наявні у нього первинні документи, складені внаслідок здійснення відповідних господарських операцій. Також, на думку позивача, протиправними є висновки щодо нікчемності укладених договорів з урахуванням положень ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначивши, що укладені ним правочини не направлені на порушення публічного порядку, отже, не є нікчемним в силу положень закону, а лише може бути визнаним недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, проте, вказані правочини недійсними в установленому порядку не визнавались, будь-яких судових рішень, постановлених в порядку кримінального судочинства, відповідачем також не надано. Водночас, на думку позивача, відповідач позбавлений права самостійно надавати правову оцінку правочинам та застосування у зв'язку з цим відповідних наслідків. Крім того, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на матеріали кримінального судочинства, оскільки відповідно до п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України підставами для висновків під час проведення перевірок можуть бути судові рішення, а показання свідків та підозрюваних, які не знайшли своєї правової оцінки судом, не можуть використовуватись як доказова база під час проведення перевірки. Щодо виявлених порушень податкового законодавства позивач пояснив, що ним не допускалось порушення порядку віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки вказані дії здійснювались ним виключно на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних. Також, на думку позивача, виходячи з положень п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України, забороняється складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідач надав до суду письмові заперечення (т. 1 а.с. 140-147), в яких зазначив, що на підставі пп. 20.1.4, 20.1.6, п. 20.1. ст. 20, п. 73.3., п. 73.5. ст. 73, ст. 85 Податкового кодексу України ним було направлено запит позивачеві з проханням надати пояснення та копії документів бухгалтерського та податкового обліку щодо взаємовідносин з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року, у відповідь на який отримав декларації з ПДВ за відповідні періоди, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення. Перевіркою було встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено ряд договорів з ТОВ «ТЕТРОБУДСЕРВІС», внаслідок виконання яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 16784,80 грн. Однак, перевіркою не встановлено факту надання послуг ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також, відповідачем було отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.02.2012 року № 952/23-9/37508271 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року, яким встановлено неможливість встановлення умов для ведення господарської діяльності, наявності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів тощо, тоді як підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням. При цьому відповідач посилається на інформацію ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявності фіктивності та відсутності реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, про що, зокрема, свідчать пояснення засновника вказаного підприємства, а також на постанову про порушення кримінальної справи стосовно ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», відповідно до якої вказане підприємство входить до складу «конвертаційного центру», створеного з метою здійснення фіктивної діяльності, а засновник вказаного підприємства, який є громадянином Російської Федерації, в'їхав на територію України лише на момент здійснення державної реєстрації цього підприємства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. Поряд з цим, позивачем надані пояснення по справі (а.с. 186-188, 220-223), в яких вказав на той факт, що відповідачем під час проведення перевірки не було виявлено жодних недоліків у первинних документах позивача, надав пояснення з приводу відсутності обов'язкової вимоги для складання локальних кошторисів, а також навів окремі пояснення, які, на думку позивача, свідчать про відповідність наданих ним до суду первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивач пояснив, що придбані ним у ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРОВІС» роботи використовувались в інших господарських операціях з виконання підрядних робіт на об'єктах Замовників, а вказане підприємство було залучено до роботи з метою прискорення робіт, оскільки невелика кількість робітників підприємства не була в змозі забезпечити виконання всіх договорів, укладених позивачем у відповідний період.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

16.08.2012 року ДПІ у м. Іллічівську проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ - 23988899) по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ - 37508271) за період серпень, вересень 2011 року, за результатом якої було складено акт перевірки від 23.08.2012 року № 1480/22-0302/2398889 (а.с. 109-118).

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року на суму 20292 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у серпні, вересні 2011 року на суму ПДВ 20292 грн., в тому числі за серпень 2011 року - на суму 3991,80 грн., у вересні 2011 року - на суму ПДВ 12793 грн.

Не погодившись із вказаним актом перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки від 04.09.2012 року № 088/09-2012 (а.с.121-124), за результатом розгляду яких листом від 11.09.2012 року № 11416/10/22-0404 ДПІ у м. Іллічівську позивача повідомлено, що на порушення вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ним сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року на суму ПДВ 16785 грн., в тому числі за серпень 2011 року - на суму 3991,80 грн., у вересні 2011 року - на суму ПДВ 12793 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0002032200, яким КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 20981,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 16785 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 4196 грн.(а.с. 16).

Проаналізувавши зміст встановлених в акті перевірки порушень, суд вважає безпідставним складення висновків відповідачем щодо порушення КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» вимог Цивільного кодексу України та визнання правочину, укладеного ним з контрагентом ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» нікчемним.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість. Досліджуючи питання обґрунтованості такого висновку, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається я виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (послуг, робіт), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що протягом 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (підрядник) укладались договори на виконання ремонтно-будівельних робіт на таких об'єктах як дизель-генераторна (м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 7А), школа (смт Олександрівка, вул. Леніна, буд. 85), прибудова до універмагу (м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19/132-Н), склад (м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12) (т. 1 а.с. 31-33, а.с. 66-68, а.с. 82-84).

Сторонами за вказаними договорами були складені договірні ціни, локальні кошториси, акти прийомки виконаних ремонтно-будівельних робіт, а також податкові накладні копії яких наявні у матеріалах справи, здійснювалась оплата виконаних робіт.

В межах зазначених господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 16785 грн. (т. 1 а.с. 245-248), які позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Також судом встановлено, що замовлення у ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» здійснення будівельних робіт на вказаних об'єктах пов'язується позивачем із зобов'язаннями за договорами, що укладались ним із особами, яким належать речові права на згадані об'єкти, та в межах виконання зобов'язань по яких позивач вирішив використати додаткові виробничі потужності, залучивши до проведення таких робіт ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС». Зокрема, до суду надані копії відповідних договорів із управлінням капітального будівництва Іллічівської міської ради (т. 1 а.с. 48-50), ЗАТ «Іллічівський олійноекстракційний завод» (т. 1 а.с. 55-58), ТОВ «Альянс» (т. 1 а.с. 93-95).

Втім, досліджуючи вищевказані документи, судом встановлені невідповідності щодо дат складання таких документів.

Так, судом встановлено, що 01.08.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (підрядник) було укладено договір № 14 на виконання ремонтно-будівельних робіт, згідно з яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах замовника: дизель-генераторної, розташованої за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, буд. 7А, та школа, розташована за адресою: смт Олександрівка, вул. Леніна, буд. 85 (т. 1 а.с. 31-33).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що лише 05.09.2011 року позивачем було укладено договір № 33/07-2011ПС із управлінням капітального будівництва Іллічівської міської ради (замовником), згідно з яким позивач як виконавець взяв на себе зобов'язання з виконання монтажних робіт систем автоматичної пожарної сигналізації та сповіщення про пожежу по об'єкту «Будівництво школи в смт Олександрівка, вул. Леніна, 85 (т. 1 а.с. 48-50).

Як вбачається з цих документів, на момент укладання вищенаведеного договору з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» на будівництво школи, розташованої за адресою: смт Олександрівка, вул. Леніна, 85, позивачем ще не було набуто зобов'язань перед управлінням капітального будівництва Іллічівської міської ради щодо виконання робіт на згаданому об'єкті. За таких умов безпідставним вбачається укладання позивачем договору з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» щодо об'єкта, який не має жодного відношення до позивача.

Також аналогічний договір позивачем було укладено із ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» з приводу здійснення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах «прибудова до універмагу» (м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19/132-Н), склад (м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12). Акт про приймання виконаних робіт був складений сторонами 28.09.2011 року (т. 1 а.с. 87-90). В свою чергу, акт прийомки виконаних робіт за договором від 10.06.2011 року, укладеним з ТОВ «Альянс» відносно проведення позивачем будівельних робіт на цих об'єктах, (т. 1 а.с. 101-103), складений позивачем та ТОВ «Альянс» 20.09.2011 року, тобто, раніше, ніж за наданими до суду документами позивачем було прийнято ці роботи від ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС».

Зазначені обставини позбавляють зв'язку між наведеними господарськими операціями, відповідно, недоведеним залишається факт використання позивачем придбаних ним робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, що виключає можливість формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість по таких операціях.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» проводилась відповідачем на підставі наказу від 15.08.2012 року № 285, в якому підставами для проведення перевірки визначені пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підстави для проведення позапланових документальних перевірок визначені ст. 78 цього Кодексу, до переліку яких, зокрема, віднесено отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Однак, суд звертає увагу на те, що підставою проведення перевірки відповідачем зазначено п. 78.2 ст. 78 Кодексу, яким передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

В обґрунтування проведення перевірки в межах кримінального провадження, яка не потребує виникнення будь-яких інших підстав для проведення позапланової перевірки, відповідач надав до суду постанову старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 20.04.2012 року, якою порушено кримінальну справу стосовно невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (т. 1 а.с. 203-209).

Водночас, до суду не надано доказів безпосереднього призначення перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ - 23988899) по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ - 37508271) за період серпень, вересень 2011 року в межах вищезгаданої кримінальної справи.

Надане до суду з цього приводу розпорядження Державної податкової служби в Одеській області від 28.04.2012 року № 34-р «Про створення оперативного штабу та територіальних робочих груп по відпрацюванню підприємств контрагентів фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних центрів» «ВСТК» та «Софітек» (т. 2 а.с. 15-17) суд оцінює критично.

Так, згаданим розпорядженням доручено начальникам державних податкових інспекцій в районах, містах області, районах м. Одеси, міжрайонних та об'єднаних ДПІ Одеської області ДПС створити робочі групи з метою забезпечення проведення перевірок реально діючих підприємств, які користувались послугами фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних» груп «ВСТК» та «Софітек» згідно з наданим оперативним штабом переліком підприємств, а заступнику начальника - начальнику слідчого управління УПМ ДПС в Одеській області - в найкоротший термін підготувати та спрямувати постанови про проведення позапланових документальних перевірок підприємств реального сектору економіки, які скористались послугами фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних» груп «ВСТК» та «Софітек» відповідним ДПІ, про що повідомляти оперативний штаб ДПС в Одеській області згідно з встановленою формою звітності.

Однак, самі по собі постанова про порушення кримінальної справи або розпорядження про необхідність проведення перевірок та доручення видати відповідні постанови в межах кримінальної справи не може виступати підставою для проведення перевірки. В свою чергу, відповідачем до суду не надано документа, прийнятого в межах кримінального провадження з метою призначення проведення перевірки позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, судом в порядку, передбаченому ст. ст. 69, 71 КАС України, неодноразово у відповідача витребувалась постанова про призначення перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ», однак, вона так і не була надана до суду.

За таких умов відповідачем не доведено наявності у нього правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ».

Враховуючи те, що перевірка була невиїзною, у зв'язку з чим позивач був позбавлений скористатись правом не допустити орган державної податкової служби до перевірки через відсутність підстав для проведення такої перевірки, суд вважає що складений за результатами такої перевірки акт є доказом, отриманим із порушеннями вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не може розглядатись як допустимий доказ у справі.

Водночас, суд також враховує положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, проведення перевірки, призначеної в межах кримінальної справи, на що посилається відповідач як підставу для її проведення, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виключало можливості його прийняття як такого до набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про набрання законної сили відповідним рішенням.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов колективного виробничого підприємства «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року № 0002032200.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 25.01.2013 року.

Суддя С.М.Корой

25 січня 2013 року

.