Ухвала

від 11.04.2013 по справі 1570/6280/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 1570/6280/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О, Косцової І.П.

за участю секретаря - Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі за позовом колективного виробничого підприємства «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (далі - КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» звернувся з позовом до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Іллічівську), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 28.09.2012 року № 0002032200, посилаючись на те, що акт перевірки ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки його контрагента ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», постанові про порушення кримінальної справи № 201201100058 та матеріалах, отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва. При цьому позивач посилається на наявні у нього первинні документи, складені внаслідок здійснення відповідних господарських операцій. Також, на думку позивача, протиправними є висновки щодо нікчемності укладених договорів з урахуванням положень ч. 1, ч. 5 ст. 203 , п. 1, п.2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , зазначивши, що укладені ним правочини не направлені на порушення публічного порядку, отже, не є нікчемним в силу положень закону, а лише може бути визнаним недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України , проте, вказані правочини недійсними в установленому порядку не визнавались, будь-яких судових рішень, постановлених в порядку кримінального судочинства, відповідачем також не надано. Також, на думку позивача, виходячи з положень п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України , забороняється складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року № 0002032200.

В апеляційній скарзі, ДПІ у м. Іллічівську, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 18.12.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.08.2012 року ДПІ у м. Іллічівську проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ - 23988899) по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ - 37508271) за період серпень, вересень 2011 року, за результатом якої було складено акт перевірки від 23.08.2012 року № 1480/22-0302/2398889 (а.с. 109-118).

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року на суму 20292 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у серпні, вересні 2011 року на суму ПДВ 20292 грн., в тому числі за серпень 2011 року - на суму 3991,80 грн., у вересні 2011 року - на суму ПДВ 12793 грн.

Не погодившись із вказаним актом перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки від 04.09.2012 року № 088/09-2012 (а.с.121-124), за результатом розгляду яких листом від 11.09.2012 року № 11416/10/22-0404 ДПІ у м. Іллічівську позивача повідомлено, що на порушення вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ним сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» за період серпень, вересень 2011 року на суму ПДВ 16785 грн., в тому числі за серпень 2011 року - на суму 3991,80 грн., у вересні 2011 року - на суму ПДВ 12793 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0002032200, яким КВП«СПЕЦПОЖМОНТАЖ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 20981,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 16785 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 4196 грн.(а.с. 16).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України , згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, колегія суддів також вважає хибним висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203 , ч. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається я виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (послуг, робіт), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що протягом 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (підрядник) укладались договори на виконання ремонтно-будівельних робіт на таких об'єктах як дизель-генераторна (м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 7А), школа (смт Олександрівка, вул. Леніна, буд. 85), прибудова до універмагу (м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19/132-Н), склад (м. Іллічівськ, вул. Промислова, 12) (т. 1 а.с. 31-33, а.с. 66-68, а.с. 82-84).

Сторонами за вказаними договорами були складені договірні ціни, локальні кошториси, акти прийомки виконаних ремонтно-будівельних робіт, а також податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, здійснювалась оплата виконаних робіт.

В межах зазначених господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 16785 грн. (т. 1 а.с. 245-248), які позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» проводилась відповідачем на підставі наказу від 15.08.2012 року № 285, в якому підставами для проведення перевірки визначені пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 , п. 78.2 ст. 78 , ст. 79 Податкового кодексу України .

Підстави для проведення позапланових документальних перевірок визначені ст. 78 цього Кодексу , до переліку яких, зокрема, віднесено отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

В обґрунтування проведення перевірки в межах кримінального провадження, яка не потребує виникнення будь-яких інших підстав для проведення позапланової перевірки, відповідач надав до суду постанову старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 20.04.2012 року, якою порушено кримінальну справу стосовно невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 , ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України , за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (т. 1 а.с. 203-209).

Водночас, до суду не надано доказів безпосереднього призначення перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ - 23988899) по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ - 37508271) за період серпень, вересень 2011 року в межах вищезгаданої кримінальної справи.

З цього приводу надано до суду розпорядження Державної податкової служби в Одеській області від 28.04.2012 року № 34-р «Про створення оперативного штабу та територіальних робочих груп по відпрацюванню підприємств контрагентів фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних центрів» «ВСТК» та «Софітек» (т. 2 а.с. 15-17).

Так, згаданим розпорядженням доручено начальникам державних податкових інспекцій в районах, містах області, районах м. Одеси, міжрайонних та об'єднаних ДПІ Одеської області ДПС створити робочі групи з метою забезпечення проведення перевірок реально діючих підприємств, які користувались послугами фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних» груп «ВСТК» та «Софітек» згідно з наданим оперативним штабом переліком підприємств, а заступнику начальника - начальнику слідчого управління УПМ ДПС в Одеській області - в найкоротший термін підготувати та спрямувати постанови про проведення позапланових документальних перевірок підприємств реального сектору економіки, які скористались послугами фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних» груп «ВСТК» та «Софітек» відповідним ДПІ, про що повідомляти оперативний штаб ДПС в Одеській області згідно з встановленою формою звітності.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що самі по собі постанова про порушення кримінальної справи або розпорядження про необхідність проведення перевірок та доручення видати відповідні постанови в межах кримінальної справи не можуть виступати підставою для проведення перевірки. В свою чергу, відповідачем до суду не надано документа, прийнятого в межах кримінального провадження з метою призначення проведення перевірки позивача.

За таких умов відповідачем не доведено наявності у нього правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки КВП «СПЕЦПОЖМОНТАЖ».

Враховуючи те, що перевірка була невиїзною, у зв'язку з чим позивач був позбавлений скористатись правом не допустити орган державної податкової служби до перевірки через відсутність підстав для проведення такої перевірки, суд вірно зазначив, що складений за результатами такої перевірки акт є доказом, отриманим із порушеннями вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не може розглядатись як допустимий доказ у справі.

Кріи того, слід зазначити, що п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, проведення перевірки, призначеної в межах кримінальної справи, на що посилається відповідач як підставу для її проведення, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виключало можливості його прийняття як такого до набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про набрання законної сили відповідним рішенням.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі за позовом колективного виробничого підприємства «СПЕЦПОЖМОНТАЖ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: