Постанова

від 15.01.2013 по справі 12693/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2013 р. № 2а-12693/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Колмакова В.В.,

представника відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп», звернувся до адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0000422330 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3210611,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність з його боку порушень податкового законодавства, вказаних у податковому повідомленні-рішенні від 03.07.2012 року №0000422330, а також про наявність порушень, допущених податковими органами при його винесенні.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення (т. 1 а.с. 240-242), в яких посилаючись на відповідність оскаржуваного повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивач документально не підтвердив факт використання наданих контрагентом консалтингових послуг у власній господарській діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 32031362, місцезнаходження: 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 161, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.223), копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.127). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість від 19.07.2002 року (т.1 а.с.225). Підприємство станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.3.1 ст.3 статуту позивача (т.1 а.с.206-222) метою діяльності товариства є підприємницька діяльність з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Згідно із п.3.2 ст. 3 статуту позивача товариство займається наступними видами діяльності для виконання вищенаведеної мети: будівництво та менеджмент солодового заводу в Харкові, вирощування та комерціалізація ячменю, виробництво та комерціалізація солоду, здійснення будь-якої іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України та сприяє досягненню мети діяльності та завдань товариства.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 р., валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року (т.1 а.с.100-195). Згідно висновків перевірки встановлено порушення: 1) пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1, п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2799322 грн., в тому числі 3 квартал 2009 року - 803245 грн., 4 квартал 2009 - 290664 грн., 1 квартал 2010 - 551245 грн., 1 квартал 2011 - 168709 грн., 4 квартал 2011 - 985460 грн.; 2) пп.7.3.6 п.7.3 ст.7, пп.Г п.10.1, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп"занижені податкові зобов'язання по ПДВ за лютий 2010 року на 135105 грн.; 3) пп.7.5.2.10 п.7.5 ст.7, пп.Г п.10.1, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" завищено податковий кредит ненарахованих та несплачених податкових зобов'язань по ПДВ за березень 2010 року на суму 137122 грн.

Порушення пп.7.3.6 п.7.3 ст.7, пп.7.5.2.10 п.7.5 ст.7, пп.Г п.10.1, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями позивачем не оскаржуються, тому судом не розглядається питання щодо правомірності їх встановлення відповідачем.

На підставі акту перевірки №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422330 від 03.07.2012 року (т.1 а.с.8), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2799322,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 411289,50 грн.

З дослідженого судом акту перевірки №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про те, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість консалтингових послуг, що не були використані у власній господарській діяльності позивача.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000422330 від 03.07.2012 року, за результатами якої оскаржуване рішення залишено без змін, а скарги без задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду (рішення про результати розгляду скарги від 20.09.2012 року №4746/10/10.2-17 (т.1 а.с.86-89); рішення про результати розгляду скарги від 26.12.2012 року №4278/0/61-12/10-2115 (т.1 а.с.90-92).

Судом встановлено, що між Компанією «Малтюроп груп» та позивачем було укладено договір про надання послуг від 01.07.2008 року (т.1 а.с. 10-44). Згідно ст. 1 розділу ІV даного договору провайдер (Команія «Малтюроп груп») зобов'язується надавати групі компаній (ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп») послуги, зазначені в статті 3.

Відповідно до ст. 3 розділу ІV зазначеного договору провайдер зобов'язується надавати компанії групи належні послуги, які відповідають потребам останнього і її інтересам, включаючи, серед іншого, консультаційні послуги і послуги з надання операційної підтримки, зокрема у сферах управління грошовими коштами і фінансування, бухгалтерського обліку і оподаткування, продажів, закупівель, операцій із забезпечення, оптимізації виробництва, організації внутрішнього обміну інформацією, а також інформаційних технологій та систем.

Представником позивача на підтвердження виконання зазначеного договору, укладеного між Компанією «Малтюроп груп» та позивачем, надано суду: акт здачі-прийняття послуг від 21.09.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 272898,00 євро (т.1 а.с.45-48), акт здачі-прийняття послуг від 03.11.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 6533,34 євро (т.1 а.с.49-50), акт здачі-прийняття послуг від 04.11.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 92432,83 євро (т.1 а.с.51-54), акт здачі-прийняття послуг від 01.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 10002,00 євро (т.1 а.с.55-56), акт здачі-прийняття послуг від 02.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових комерційних послуг і послуг з продажу, наданих Департаментом управління комерційною діяльністю та закупками на загальну суму 4231,00 євро (т.1 а.с.57-58), акт здачі-прийняття послуг від 03.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 46340,10 євро (т.1 а.с.59-62), акт здачі-прийняття послуг від 29.03.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 5337,00 євро (т.1 а.с.63-64), акт здачі-прийняття послуг від 31.03.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 137858,02 євро (т.1 а.с.65-68), акт здачі-прийняття послуг від 01.03.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 61478,00 євро (т.1 а.с.69-72), акт здачі-прийняття послуг від 30.12.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 40287,00 євро (т.1 а.с.73-74), акт здачі-прийняття послуг від 30.12.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 375773,00 євро (т.1 а.с.75-78), загальна сума наданих послуг становить 1053170,29 євро.

На підтвердження оплати отриманих від контрагента послуг представником позивача надано суду: платіжні доручення: №14 від 06.10.2009 року на суму 272898,00 євро (т.1 а.с.226), №17 від 18.12.2009 року на суму 98966,17 євро (т.1 а.с.227), №5 від 26.03.2010 року на суму 60573,10 євро (т.1 а.с.228), №12 від 06.05.2010 року на суму 143195,02 євро (т.1 а.с.229), №17 від 14.07.2011 року на суму 61478,00 євро (т.1 а.с.230), №5 від 17.02.2012 року на суму 375773,00 євро (т.1 а.с.231), №6 від 17.02.2012 року на суму 40287,00 євро (т.1 а.с.232) на загальну суму 1053170,29 євро.

Згідно із п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/91-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/91-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/91-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом з метою перевірки факту здійснення позивачем господарських операцій, які стали підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток було досліджено первинну документацію та інші документи, надані позивачем як докази у даній справі на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання, та встановлено наступне.

Суд неодноразово протокольними ухвалами та письмовою ухвалою суду від 24.12.2012 року витребовував у позивача докази на підтвердження факту отримання консалтингових послуг від Компанії «Малтюроп груп». Позивачем на виконання вказаних ухвал через канцелярію суду було подано документи, викладені іноземної мови без переклада на державну мову, без підписів уповноважених осіб, незавірені належним чином, у зв'язку з чим протокольною ухвалою суду від 13.12.2012 року у задоволенні клопотання представника позивача про долучення зазначених документів до матеріалів справи було відмовлено, документи було повернуто позивачу та запропоновано оформити документи належним чином, що представником позивача в подальшому виконано не було.

Будь-яких інших доказів про фактичне отримання послуг позивачем не надано. Згідно із ст. 8 договору про надання послуг від 01.07.2008 року, укладеного між Компанією «Малтюроп груп» (провайдер) та позивачем, провайдер повинен вести або забезпечити ведення належної і точної облікової документації та архівів для розрахунку ціни на послуги. Він повинен також вести всі форми, договори та інструкції, надані для включення і виставлення рахунків з метою оплати витрат, бухгалтерські архіви та іншу інформацію, необхідну для визначення витрат. Жодний файл чи інший документ, необхідний для розрахунку витрат, не повинен бути знищеним без надання попереднього повідомлення на адресу компанії групи. Провайдер погоджується надавати компанії групи будь-які документи, надання яких можуть вимагати податкові органи, якнайшвидше після того, як компанія групи надасть запит на отримання таких матеріалів. Проте доказів, які б підтверджували розрахунок ціни на послуги, форми, інструкції, надані для включення і виставлення рахунків, бухгалтерські архіви та іншу інформацію згідно укладеного договору, які б підтверджували реальність надання та отримання консалтингових послуг, позивачем до суду не надано.

Досліджені судом документи, які надані позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання консалтингових послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх конкретний зміст та обсяг, одиницю виміру). Наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту та обсягу консалтингових послуг, які передбачені договором. Таким чином, акти здачі-прийняття консалтингових послуг не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року. Зважаючи на вищевикладене, на підставі тих документів, які надав до суду позивач для підтвердження факту отримання консалтингових послуг, не можливо встановити фактичне надання та реальність вказаних послуг.

Докази, що підтверджують отримання таких послуг та їх придбання з метою використання їх у власній господарській діяльності позивачем не надані.

Судом досліджено копії документів, наданих позивачем у підтвердження зв'язку отриманих послуг з власною господарською діяльністю, зокрема, копії додатку №10 до договору про надання кредитної лінії від 01.06.2006 року, укладеного між ПАТ «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь», з однієї сторони, та ТОВ «Малтюроп Юкрейн», позивачем, з другої сторони (т.2 а.с.3-4); додаткової угоди №5 від 01.09.2011 року до генерального кредитного договору №010/42/175 від 17.12.2009 року, укладена між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з однієї сторони, та ТОВ «Малтюроп Юкрейн», позивачем, з другої сторони (т.2 а.с.5-7); договору про надання кредитних послуг №11440180000 від 03.10.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ТОВ «Малтюроп Юкрейн», ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп», з другої сторони (т.2 а.с.8-25); декларацій з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2009 року (т.2 а.с.26-31), 3 квартали 2009 року (т.2 а.с.32-35), 1 квартал 2010 року (т.2 а.с.36-39), півріччя 2010 року (т.2 а.с.40-45), 3 квартали 2010 року (т.2 а.с.46-51), 1 квартал 2011 року (т.2 а.с.52-53), ІІ-ІV квартали 2011 року (т.2 а.с.54-64), звіту про виробництво промислової продукції за 2009 рік (т.2 а.с.65-67), звіту про виробництво промислової продукції за 2010 рік (т.2 а.с.68-69), звіту про виробництво промислової продукції за 2011 рік (т.2 а.с.70-71), договору купівлі-продажу №14-LPD/02.02.2010, укладеного між позивачем та Сумісним підприємством «Efes Vitanta Moldova Brewery» АО (т.2 а.с.72-78), контракту №46-19-10/11 від 19.10.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович» (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія «Lucky Way Trade» (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.79-80), контракту №02-MU від 10.02.2011 року, укладеного між ВАТ «Пивоваренная компания Балтика» та позивачем (т.2 а.с.81-83), контракту №01-MU від 30.08.2009 року, укладеного між ВАТ «Пивоваренная компания Балтика» та позивачем (т.2 а.с.84-86), договору купівлі-продажу №03-02/10 від 03.02.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Уран-СС» (т.2 а.с.87-89), договору купівлі-продажу №6-29-12/10 від 29.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Уран-СС» (т.2 а.с.90-93), контракту №27-11 від 27.11.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Кастель-Скартвело» (т.2 а.с.94-96), контракту №42-04-08/11 від 04.08.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович» (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія «Lucky Way Trade» (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.97-99), контракту №38-22-06/11 від 22.06.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович» (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія «Lucky Way Trade» (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.99-100), контракту №26-04-05/11 від 04.05.2011 року, укладеного між позивачем та «Пром Трэйд ЛТД» (т.2 а.с.101-103), контракту №Е2101-2009 від 21.01.2009 року, укладеного між позивачем та АТ «Lomisi» (т.2 а.с.104-111), контракту №LO-NA/21-10 від 21.01.2010 року, укладеного між позивачем та АТ «Lomisi» (т.2 а.с.112-115), контракту №LO-NA/135-10 від 05.04.2010 року, укладеного між позивачем та АТ «Lomisi» (т.2 а.с.116-124), договору поставки №40-29-06/11 від 29.06.2011 року, укладеного між позивачем та СООО «Витавит» (т.2 а.с.125-126). Проте, вказані копії документів не підтверджують зв'язок отриманих консалтингових послуг із господарською діяльністю позивача, використання отриманих консалтингових послуг у власній господарській діяльності позивача, зазначені документи не містять жодних посилань на договір про надання послуг головним офісом від 01.07.2008 року та на консалтингові послуги, надані Команією «Малтюроп груп» позивачу. Позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які б підтвердили факт укладення вказаних договорів між позивачем та іншими контрагентами за допомогою консалтингових послуг, отриманих від Компанії «Малтюроп груп».

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про фактичне виконання умов спірного договору, а надані суду докази не є достатніми у розумінні положень Глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про реальність виконання умов спірних господарських операцій, та не спростовують висновків суду.

Суд зауважує, що наявність формально складених, проте недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам справи спростована, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Щодо строків прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне. Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу , для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків) , а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Рішення відповідача від 26.06.2012 року №4242/10/22-114 про розгляд заперечень на акт перевірки від 14.06.2012 року №1127/22-106/32031362 було направлено на адресу позивача 26.06.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №882 (т.1 а.с. 242).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000422330 було прийняте відповідачем 03.07.2012 року, в межах строків, передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд критично ставиться до посилання позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте з порушенням встановлених в Податковому кодексі України строків для його прийняття, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, триденний строк для прийняття податкового повідомлення-рішення повинен був відраховуватися з 14.08.2012 року, тобто з моменту вручення позивачеві поштовою службою письмової відповіді про результати розгляду заперечень на акт перевірки, оскільки нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку органів державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення перевіряти, чи вручена поштовою службою надіслана на адресу платника податків письмова відповідь про результати розгляду заперечень на акт перевірки.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки обґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2799322 грн., в тому числі 3 квартал 2009 року - 803245 грн., 4 квартал 2009 - 290664 грн., 1 квартал 2010 - 551245 грн., 1 квартал 2011 - 168709 грн., 4 квартал 2011 - 985460 грн., отже, податкове повідомлення-рішення за №0000422330 від 03.07.2012 року прийняте Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби згідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко