Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року справа №2а/1270/8405/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Дяченко С.П.
Сіваченко І.В.
при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.
За участю:
представника позивача Тихонова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська на постанову Луганського адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі № 2а-1270/8405/2012 за позовом КСП «Артіль-Центр» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська про визнання противоправним та скасування наказу, про визнання противоправних дій, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги КСП «Артіль-Центр» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання противоправним та скасування наказу, про визнання противоправних дій задовольнити частково.
Визнані протиправними дії ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 07 вересня 2012 року КСП "Артіль-центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при отриманні доходу з операції купівлі-продажу та міни нежитлових приміщень в період 2000-2001 років.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області від 06.09.2012 р. № 550 та визнання протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки від 07.09.2012 р. № 595/17-200/21841488 висновків відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодилася Державна податкова інспекція в Артемівському районі м.Луганська та звернулася з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі податковий орган зазначив, що запита щодо надання документів для проведення перевірки до платника не було, оскільки для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було достатньо тих документів, які вже були в ДПІ. Також ДПІ не порушувала вимоги ст. 86 ПКУ. Акт від 08.09.2012р. №№595/17200/21841488 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки КСП «Артіль-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні 30.11.2001 року операції з міни нежитлових приміщень з гр.ОСОБА_4 за період 2000-2001 роки, надіслано на адресу КСП «Артіль-Центр» рекомендованими листами з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку 08.09.2012 року, податкові повідомлення - рішення за результатами вказаної перевірки ДПІ не виносились. Таким чином негативних економічних наслідків для позивача після проведення перевірки не настало.
Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити їх вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні вказав, щзо суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити ап6еляційну скаргу без задоволенні а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом встановлено, що колективне сільськогосподарське підприємство «Артіль-Центр» є юридичною особою інд. код 21841488 і внесено до ЄДРПОУ 26.04.1995 року № 1 382 120 0000 008970 (а.с.8-11).
30 листопада 2001 року було здійснено обмін нежитлових приміщень - інженерно-лабораторний корпус, що розташований за адресою місто Луганськ, вул. Робоча, буд 25, належний на праві приватної власності ОСОБА_3 на нежиле приміщення, спальний корпус №1 під літ. А, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Витрати за посвідчення договору сторони сплатили порівну. (а.с.12).
Відповідно до реєстрового запису № 3454 від 30.11.2001 року з реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за 2001 рік за вказаний договір міни стягнуто держмито разом у сумі 906 гривень, що не заперечують сторони по справі.
29 серпня 2012 року постановою Жовтневого районного суду м.Луганська ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було зобов'язано провести позапланову невиїзну документальну перевірку КСП «Артіль-центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні 30.11.2001 року операції з міни нежитлових приміщень з гр.ОСОБА_4 за період 2000-2001 років (а.с.31-32).
06.09.2012 року державною податковою інспекцією в Артемівському районі к м.Луганську, на підставі п.п. 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України видано наказ № 550 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КСП «Артіль-центр» (код ЄДРПОУ 21741488) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні 30.11.2001 року операції з міни нежитлових приміщень з гр.ОСОБА_4 за період 2000-2001 років та складено повідомлення від 06 вересня 2012 року № 9310/10 на проведення перевірки, яке з наказом направлено позивачу 06.09.2012 року. Вказане повідомлення про перевірку з наказом та актом отримано позивачем 19.09.2012 року - вже після проведеної 07.09.2012 року позапланової перевірки (а.с.18-19, 35-38).
07 вересня 2012 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки колективного сільськогосподарського підприємства «Артіль-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при отриманні доходу з операції купівлі-продажу та міни нежитлових приміщень за період 2000-2001 років складено акт № 595/17-200/21841488 (а.с.13).
Відповідно до п. 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно із ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано рішення суду - постанову Жовтневого районного суду м. Луганська про зобов'язання ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки КСП «Артіль-центр». Вказана постанова на момент видання оскаржуваного наказу № 550 від 06.09.2012 року була чинною, не визнана противоправною та не скасована. Наказ був виданий уповноваженим на те органом та на підставі обґрунтованих підстав, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування наказу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області від 06.09.2012 р. № 550 не підлягають задоволенню.
Пунктом 77.4 ПК України передбачено, що право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Враховуючи вищезазначені вимоги щодо порядку проведення перевірки суд першої інстанції правильно вважав що направлення та вручення посадовим особам для ознайомлення повідомлення та наказу від 06.09.2012 року №550 про початок невиїзної перевірки після перевірки - 19.09.2012 року (а.с.33-38) не має ніякого правового значення, оскільки обов'язковою умовою проведення перевірки є саме вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов'язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач був своєчасно повідомлений про здійснення перевірки. Але слід зазначити, що право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
При таких обставинах відповідач в порушення вимог ст.77,78,79 ПК України здійснив перевірку позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України (на який наявне посилання в повідомленнях) обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки.
Крім того, відповідно до п. 17.1.2. Податкового кодексу України платник податків має право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 85 ПК України передбачено право податкових органів отримувати копії первинних документів, що належать до предмету перевірки. Проте жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв.
Статтею 86 ПК України встановлений порядок оформлення перевірок, ознайомлення з актом перевірки платника податків, право на надання заперечень, та строків прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі цих актів.
Встановлено, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки, письмових пояснень, первинних документів відповідачем не витребувано. Таким чином, відповідачем порушені вимоги законодавства щодо порядку проведення перевірок.
З наведених підстав, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КСП "Артіль-центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при отриманні доходу з операції купівлі-продажу та міни нежитлових приміщень в період 2000-2001 років підлягають задоволенню.
Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Згідно п.3 розділу І Порядку № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка.
В оскаржуваному акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем з питань дотримання податкового законодавства, а саме норм Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р. (із змінами та доповненнями) встановлено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті).
Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом...» (ст.2 Декрету);
«До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються ... суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності» (ч. «е» п.1 ст.5 Декрету);
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності» (ст.11 р.ІІІ Декрету);
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу Української РСР № 1540Л/І від 18.07.1963р. (із змінами та доповненнями), діючого на момент укладення договору міни, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. \ Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує…
«До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-і і продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін» (ст.242 Кодексу).
Тобто, особливими ознаками договору міни як окремого виду зобов'язань є відсутність руху грошових коштів як еквіваленту під час міни та одночасні втрата і набування права власності на майно, яке є предметом обміну.
Цивільним кодексом Української РСР не передбачено, що сторони договору міни мають сплатити один одному певну грошову суму, оскільки такий обов'язок суперечить юридичній природі договору міни та передбачений ст.224 Кодексу для іншого виду зобов'язань - договору купівлі-продажу.
Слід зазначити, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні і вказаний Декрет КМУ ніяк не розповсюджується на КСП «Артіль-Центр» стосовно сплати податків.
ОСОБА_4 не перебувала з КСП «Артіль-центр» в трудових відносинах, не отримувала доходу за місцем основної роботи або за сумісництвом та не укладала з позивачем будь яких договорів підряду. На момент укладання договору міни не займалася підприємницькою діяльністю. Тому ніякої звітності, відомостей до податкових органів позивач не повинен був подавати.
Висновок Акту перевірки щодо недотримання самим КСП «Артіль-Центр» вимог ст. ст.. 5, 9, 12,19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» також обґрунтований даними про стягнення приватним нотаріусом за вчинення нотаріальних дій у сумі 906 гри. замість передбаченої п.1 Указу Президента України 10 липня 1998 року № 762/98 плати у розмірі не менше від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії, тобто, відповідно до ч. «а» п.3 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів г України від 21.01.93р. № 7-93 «Про державне мито» у розмірі 1 відсотка від суми договору.
Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. № 3425-ХІІ (із змінами та доповненнями), що встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні, визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси)» (ст.1 Закону).
Державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси ведуть встановлену статистичну і бухгалтерську звітність і подають управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і фінансовим органам відомості та інші документи, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків до бюджету та інших платежів» (ст.14 Закону).
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне
мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України» (ст.19 Закону).
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір
якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін» (ст.31 Закону);
З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України» (ст.32 Закону);
Нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст засвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін» (ст.54 Закону).
Таким чином, приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою (ст.31 Закону), у той час як державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (ст.19 Закону), тобто здійснення оплати нотаріальних дій, вчинюваних державними та приватними нотаріусами, не є тотожним.
Відповідно до напису приватного нотаріусу ОСОБА_5 на Договорі про обмін нежилих приміщень від 30.11.2001 р., за його посвідчення стягнуто плату за домовленістю у сумі 906 грн. (а.с.12, 15).
Зазначені норми Декрету не ставлять виключення відповідних сум із сукупного оподаткованого доходу в залежність від розміру державного мита чи плати за вчинення нотаріальних дій, що були фактично справлені. Єдиним винятком з цих положень встановлено одержання громадянами доходів в результаті здійснення підприємницької діяльності. Таким чином висновок акту від 07 вересня 2012 року № 595 суперечить вищезазначеним нормам Декрету КМУ № 13-92.
Вирішуючи питання про скасування позовних вимог про визнання противоправних дій щодо викладення в акті від 07.09.2012 року № 595 висновків, суд наголошує, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну, наприклад, від податкового повідомлення-рішення не тягне за собою якихось юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розуміння КАС України. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податного органу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що, акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, наприклад - про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
До того ж, визнавши протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки КСП "Артіль-центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при отриманні доходу з операції купівлі-продажу та міни нежитлових приміщень в період 2000-2001 років, то акт перевірки від 07.09.2012 р. № 595/17-200/21841488 та висновки щодо несплати прибуткового податку з громадян в сумі 378 791,2 грн., складені за результатами вказаної перевірки, втратили свою юридичну значимість.
Незаконна перевірка не може породжувати правомірні дії, висновки - будь то акт чи довідка або інше.
На підставі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, суд першої інстанції вважав, що вимоги про визнання противоправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки від 07.09.2012 р. № 595/17-200/21841488 висновків щодо несплати прибуткового податку з громадян в сумі 378 791,2 грн. задоволенню не підлягає, оскільки фактично оскаржуються акт та висновки самого акту.
Перевірка визнана судом незаконною, відповідно складений акт не може бути правомірним. Податкова інспекція, згідно діючого законодавства, не має права використовувати інформацію, у даному випадку акт, яка одержані в ході противоправних дій, тобто незаконної перевірки.
З вказаними висновками погоджується суд апеляційної інстанції.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Повний текст ухвали складений 21 січня 2013 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська на постанову Луганського адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі № 2а-1270/8405/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі № 2а-1270/8405/2012 - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді С.П.Дяченко
І.В.Сіваченко
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2013 |
Оприлюднено | 28.01.2013 |
Номер документу | 28838884 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Шишов Олег Олексійович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Шишов О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні