Постанова

від 15.01.2013 по справі а3/113-07

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А3/113-07 Головуючий у 1-й інстанції: Коротун О.М. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., прокурора - Петюхова О.В., представника позивача - Мурги Р.Я., представників третьої особи, МО України - Стахмича В.Л., Сігріянської В.О., представника третьої особи, Вишгородської РДА - Колодія О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів на постанову Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Державного Промислово-Виробничого Підприємства, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вишгородської районної державної адміністрації, Міністерства оборони України про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Державного Промислово-Виробничого Підприємства (далі - відповідач), в якому просила припинити юридичну особу Державне промислово-виробниче підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності.

Постановою Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задоволено.

Скасовано (припинено) державну реєстрацію Державного Промислово-Виробничого Підприємства.

Стягнуто з Державного Промислово-Виробничого Підприємства в доход державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, в порядку ст. 185 КАС України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені заявлених позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -змінити, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне Державне Промислово-Виробниче Підприємство є юридичною особою, зареєстрованою Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 22.10.1998 року за № 10025791710 за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 10.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області з 28.10.1998 року за № 71.

30 березня 2006 року на адресу Державного Промислово-Виробничого Підприємства було направлено запит про надання податкової звітності з ІІ кварталу 2002 року по 30.03.2006 року.

Згідно акту від 11.10.2006 року № 238, Державне Промислово-Виробниче Підприємство за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 10 не знаходиться, господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV (далі -Закон № 755-IV) (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців (ч. 1 ст. 3 Закону № 755-IV).

Тобто, Закон № 755-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

В той же час, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-ХІІ, до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи внаслідок неподання податкової звітності. В свою чергу, державні органи, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

З довідок ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.10.2006 року № 14305/7/15-011/919, від 12.03.2007 року № 3414 вбачається, що Державне Промислово-Виробниче Підприємство з ІІ кварталу 2002 року не звітується, при цьому, заборгованість по сплаті податків у відповідача відсутня.

Положенням ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення. Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції застосував не ту норму права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання та його ліквідація за рішенням уповноваженого державного органу є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно ст. 250 Господарського суду України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач не просив застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації Державного Промислово-Виробничого Підприємства. ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулася до суду з вимогою про припинення юридичної особи. При цьому, предмету позову позивач не змінював.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів слід задовольнити частково.

Змінити абзац другий резолютивної частини постанови Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року, виклавши його в наступній редакції:

«Припинити юридичну особу - Державне Промислово-Виробниче Підприємство (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10, код ЄДРПОУ 30197677)».

В іншій частині постанову Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів на постанову Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року -задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року -змінити.

Змінити абзац другий резолютивної частини постанови Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року, виклавши його в наступній редакції:

«Припинити юридичну особу - Державне Промислово-Виробниче Підприємство (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10, код ЄДРПОУ 30197677)».

В іншій частині постанову Господарського суду Київської області від 26 квітня 2007 року -залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В.Федотов

Повний текст постанови складено та підписано - 18.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.